Кастинг для служителів Феміди

Судді житимуть на одну зарплату, перестануть продавати рішення й затягувати розгляд справ. Приблизно такий вигляд має ідеальна формула судової реформи, яку намагаються запровадити у країні протягом багатьох років. Нині депутати вкотре спробують втілити її в життя, запланувавши в коаліційній угоді, що вже в наступному році добір на суддівські посади відбуватиметься тільки за конкурсом на підставі об’єктивних критеріїв, а політичні органи не братимуть участі у вирішенні питань кар’єри судді. Заразом народні обранці обіцяють спростити доступ громадян до судових інстанцій, поширити механізм суду присяжних на кримінальні справи та обмежити недоторканність суддів.

Нещодавно, поспішаючи на зустріч, вирішила викликати таксі. За кермом виявилася приємна жінка років 60-ти. Вона ввімкнула мені спокійну музику, але я, замість того щоб розслабитися, нічого не вигадала розумнішого, як обговорити з нею судову реформу. Вирішила, так би мовити, дізнатися думку народу. І, що називається, напросилася. Виявилося, що моя співрозмовниця не просто цікавиться цим питанням, а й регулярно дивиться серіали про американське правосуддя. Природно, приміряючи його на нашу дійсність. Тим паче, що побувати у вітчизняному суді їй довелося як учасниці процесу.

«Коли наш приватний будинок обікрали, ми з чоловіком викликали міліцію, хоч не надто сподівалися, що знайдуть зниклі речі, — розповіла Світлана Сергіївна. — Але міліція дуже швидко з’ясувала, що злодії — троє підлітків, яких спокусили праска, телевізор та кросівки онука. Ми, звичайно, зраділи, що нам повернуть речі. Та тоді ми навіть не підозрювали, який клопіт нас очікує у подальшому».

Світлана Сергіївна згадує, що про судове засідання дізналася лише після того, як до неї додому зателефонували з міліції й пригрозили, що доставлять до суду примусово. Нічого не розуміючи, жінка спробувала виправдовуватися, запевняючи правоохоронця, що ні в чому протизаконному не замішана і про жодні суди не знає. І тут її приголомшили інформацією про те, що силою хочуть привезти… як потерпілу. Оскільки вона не приходить на розгляд справи про крадіжку у власному будинку. Про те, що цю справу розглядають, Світлана Сергіївна дізналася від того самого міліціонера. До цього жодних повісток не отримувала.

Прийшовши до суду, нещасна розгубилася ще більше. Тому що в залі засідань одночасно були учасники кількох процесів. Їм усім чомусь було призначено на один і той самий час. І щоб не з’ясовувати ні з ким стосунки, народ комфортно розташувався на вільних стільчиках.

«Почалося все з розлучення, потім був земельний конфлікт, суперечка за опіку над дитиною, а лише після цього наша справа, — переповідає жінка. — Щойно перший чоловік почав розповідати, яка в нього погана дружина, йому тут же голосно висловили підтримку і співчуття всі представники чоловічої статі, які перебували в цей момент у залі. Якими епітетами її тільки не наділяли! Я за неї заступилася і почула на свою адресу: «А ти, бабцю, помовч». На що не втрималася і відрізала: «За бабцю відповіси в суді!»

Невідомо, чим би цей діалог закінчився, якби в нього не втрутився суддя, який до того моменту меланхолійно за всім спостерігав. Зрештою громадяни заспокоїлися, і засідання тривало. Обговорюючи зі мною всі радощі й прикрощі українського правосуддя, жінка філософськи зауважила: «Ось би порядок завели, щоб як в Америці. Щоб судитися можна було з будь-якого приводу і дуже швидко, тоді я з нахаби тисяч десять отримала б. Знав би, як красивих жінок бабцями називати».

Судитися з такого приводу, можливо, весело і навіть вигідно. Але аж ніяк не в нашій країні, де найпростіші справи часто тягнуться роками. Причини для таких тривалих розглядів знаходять як об’єктивні, так і суб’єктивні. Аж до натяків на те, що за прискорення слухання необхідно доплатити. І громадяни платять. І виключно добровільно. Вже навіть звикли.

Звичайно, є чимало служителів Феміди, які абсолютно чесно працюють і приймають рішення, незалежно від тиску місцевої влади чи політиків. Але якраз про таких ніхто не говорить, їх просто намагаються не помічати, як і проблем, з якими їм доводиться постійно стикатися. Адже в більшості судів досі немає нормальних приміщень, тому цивільні позови розглядають просто в кабінетах суддів. Тільки такі дрібниці у нас не заведено обговорювати публічно.

Зате про саму судову реформу в нашій країні говорять з 1992 року, коли Верховна Рада вперше схвалила Концепцію судово-правової реформи в Україні. Хоч би що відтоді відбувалося, радикально ситуація, на жаль, так і не змінилася. Тому хочеться сподіватися, що цього разу реформування судової гілки влади буде реалізовано.

У коаліційній угоді зокрема зазначено, що запровадять ефективні правові механізми дотримання термінів розгляду справ у судах, а також передбачать механізм перегляду вироків у кримінальних справах, де осіб було засуджено без належної доказової бази.

Також заплановано впровадити сучасні інформаційні технології в роботі суду для функціонування електронного правосуддя та удосконалити систему автоматизованого розподілу справ. Згідно з документом, судді користуватимуться тільки функціональним імунітетом. Також буде підвищено вимоги для призначення на посаду судді, зокрема щодо віку і досвіду.

Крім того, заплановано створити єдиний не залежний від політичного впливу орган, який відповідатиме за призначення, кар’єру та звільнення суддів, де більшість становитимуть судді, а решта — авторитетні юристи — представники юридичної та правозахисної громадськості.

Коментуючи цей пункт коаліційної угоди, політолог Олексій Вороненко зазначає, що нині питання щодо кар’єри суддів вирішує два органи — Верховна Рада і Президент України. «Безперечно потрібно обмежити політичну залежність суддів, тоді менш ймовірними будуть випадки, коли вони, щоб виправдати довіру, виконуватимуть політичні замовлення. Але якщо учасники коаліції справді хочуть провести реформу судової гілки влади й надати їй реальну можливість бути незалежною, то потрібно було детальніше прописати пункт щодо того, на яких принципах буде побудовано роботу такого органу, — вважає експерт. — Щоб на етапі підготовки відповідного законопроекту потім ні у кого не виникало бажання вдаватися до будь-яких маніпуляцій».

На переконання Олексія Вороненка, щоб судді були незалежними від політики і від політиків, необхідно розробити механізм виборності суддів. Із найнижчої до найвищої ланки.

За словами екс-судді, а нині правозахисника Руслана Роженка, проблема політичної залежності суддів існує у багатьох державах. Україна у цьому сенсі не виняток. Тому що протягом багатьох років політики, бажаючи володіти кишеньковим суддею, а то і цілою спеціалізованою судовою гілкою у судовій системі, створювали умови для тиску, впливу та залякування суддів. Тобто умови, за яких невиконання побажань щодо конкретних справ спричиняють принаймні звільнення судді з посади.

Щоб очистити суди від нечесних і некваліфікованих суддів, учасники коаліції обіцяють запровадити ефективні механізми перевірки їх та моніторингу способу їхнього життя. Заплановано також запровадити критерії доброчесності служителів Феміди, відповідність яким буде обов’язковою, якщо людина претендує на посаду судді. Претендентам доведеться декларувати не лише свої прибутки та витрати, а й членів своїх сімей, а також осіб, пов’язаних з ними у найширшому сенсі, доводячи, що витрати відповідають прибуткам.

Подбали учасники коаліції й про питання відповідальності суддів, які вже працюють. В одному із пунктів угоди прописано, що буде запроваджено механізми впливу на кар’єру судді рішень Європейського суду з прав людини, якими встановлено порушення Європейської конвенції з прав людини у зв’язку з рішенням цього судді.

Якщо запропоновані в угоді зміни буде реалізовано, це значно полегшить життя громадянам. Адже документом передбачено, що суди повинні перестати повертати позивачам заяви під приводом неналежної підсудності або невідповідної юрисдикції суду.

Коаліція обіцяє забезпечити й введення судів присяжних з розгляду кримінальних справ. Очевидно, так депутати спробують ширше запровадити практику застосування таких судів, а не обмежувати лише розглядом справ, де йдеться про довічне ув’язнення, як нині.

«Відповідно до ч. 3 ст. 31 Кримінального процесуального кодексу України, який набув чинності 20 листопада 2012 року, кримінальне провадження в суді першої інстанції щодо злочинів, за скоєння яких передбачено довічне позбавлення волі, здійснює колегіально суд у складі трьох професійних суддів, а за клопотанням обвинуваченого — суд присяжних у складі двох професійних суддів і трьох присяжних, — розповідає адвокат Вадим Прокопенко. — Тобто в разі пред’явлення особі звинувачення у скоєнні зазначених особливо тяжких злочинів суд зобов’язаний призначити судовий розгляд судом присяжних у складі 5 осіб, двоє з яких мають бути професійними суддями, а троє — звичайними громадянами. Ступінь винуватості підсудного у скоєнні злочину вирішує суд присяжних простою більшістю голосів».

За словами Вадима Прокопенка, на практиці суди найчастіше задовольняють клопотання про розгляд кримінальної справи в суді присяжних, звісно, якщо для цього є вказані вище підстави. В Єдиному реєстрі судових рішень є також достатньо судових актів щодо призначення судового розгляду в суді присяжних. Тобто суд присяжний існує і працює вже близько двох років.

«Але такий суд присяжних навряд чи можна називати судом присяжних повною мірою, адже двоє з п’яти присяжних — професійні судді, які пропрацювали на посаді не менш як п’ять років. Тому якщо професійні судді з числа присяжних вважають обвинуваченого винним, то для винесення виправдувального вироку підсудному необхідно, щоб усі інші троє присяжних одноголосно проголосували за невинуватість підсудного», — зауважує адвокат.

Суд присяжних є в більшості країн. Але він аж ніяк не є зразком неупередженого правосуддя. І зі значною частиною його вердиктів не згодні ні прокурори, ні професійні судді, ні потерпілі. Деякі з них, вислухавши виправдувальний вирок, часто йдуть на те, щоб вершити правосуддя власними силами. Уже кілька днів увесь світ спостерігає за протестами, що спалахнули в 21-тисячному американському містечку Фергюсоні й потім перекинулися на десятки великих міст США від Лос-Анджелеса до Нью-Йорка. Тисячі демонстрантів виходять на площі, блокують мости, тунелі й автомагістралі. На вулицях горять барикади зі сміття, летять камені й лунають постріли.

Демонстрації у Фергюсоні почалися в понеділок увечері після рішення суду присяжних, які виправдали поліцейського, що у серпні застрелив беззбройного 18-річного хлопця.

Від автора. Як просуватиметься судова реформа в Україні та чи стане ця чергова спроба успішною, експерти спрогнозувати не беруться. Але наголошують, що суспільство спостерігатиме за цими процесами набагато пильніше, ніж у минулі роки. Адже очікує від депутатів не лише обіцянок, але й рішучих дій.