Відпустка для одинокої матері має обмеження

— Відповідно до ст. 657 Цивільного кодексу України, договори відчуження земельних ділянок підлягають нотаріальному посвідченню.

У свою чергу нотаріуси, вчиняючи нотаріальне посвідчення таких договорів, на підставі ст. 47 Закону України «Про нотаріат» задля перевірки дотримання вимог закону вимагають надати їм певний перелік документів, одним з яких є довідка, видана відповідною місцевою радою (для житлових будинків) або головою садового товариства чи кооперативу (для дачних будинків), про відсутність забудови, якщо відчужується лише ділянка.

Така «примха» нотаріусів грунтується на деяких нормах цивільного та земельного законодавства України, зокрема ст. 120 Земельного кодексу, відповідно до якої до особи, яка придбала будинок, будівлю чи споруду, переходить право власності на земельну ділянку, на якій вони розміщені. Задля уникнення спірних ситуацій з правом власності на ділянку нотаріуси не допускають відчуження ділянок, на яких розміщені споруди, без відчуження самих споруд.

Самі ж споруди можуть бути відчужені, тільки якщо вони зареєстровані відповідно до вимог законодавства.

Усі споруди на ділянці, що не зареєстровані у встановленому законом порядку, вважаються самовільно збудованими і не можуть бути відчужені.

Отже, продати земельну ділянку, на якій розміщено будинок, можна лише одночасно з будинком, що побудований і зареєстрований у встановленому законом порядку.

Відповідно до Закону «Про регулювання містобудівної діяльності», розпочинати будь-які будівельні роботи допускається виключно на підставі декларації, що зареєстрована в органах Державної архітектурно-будівельної інспекції. Якщо ж цього не зроблено, а будівельні роботи розпочалися, таке будівництво вважатиметься самовільним, а будинок вважатиметься «поза законом».

Останніми роками на підставі наказів Мінрегіонбуду (№ 91, № 95) громадяни отримували можливість здійснити державну реєстрацію самовільно збудованих будинків. 31.12.2013 р. наказ №95, який давав змогу «узаконювати» самовільно збудовані будинки, втратив чинність, і її поки що не поновлено.

— Чинним законодавством України, зокрема Законом «Про забезпечення санітарного та епідемічного благополуччя населення», задля відвернення і зменшення шкідливого впливу на здоров’я населення шуму та інших фізичних чинників заборонено шум, що перевищує санітарний рівень, а в нічний час — із 22 до 8 години — також гучний спів і викрики.

За порушення цих норм статтею 182 Кодексу України про адміністративні правопорушення передбачено адміністративну відповідальність.

Крім цього, статтею 175-1 Кодексу України про адміністративні правопорушення передбачено адміністративну відповідальність за куріння тютюнових виробів у місцях, де це заборонено законом.

Про вчинення зазначених правопорушень слід повідомляти органи міліції, бажано письмово. Обов’язок складати протоколи за вказані порушення покладено саме на працівників міліції. Якщо вони не виконують своїх обов’язків, потрібно скаржитися до органів прокуратури або суду.

— Відповідно до ст. 19 Закону «Про відпустки» та ст. 182-1 Кодексу законів про працю України жінці, яка працює і має двох або більше дітей віком до 15 років, або дитину-інваліда, або яка усиновила дитину, одинокій матері, батьку, який виховує дитину без матері (зокрема й у разі тривалого перебування матері в лікувальному закладі), а також особі, яка взяла дитину під опіку, чи одному з прийомних батьків надається щорічно додаткова оплачувана відпустка тривалістю 10 календарних днів без урахування святкових і неробочих днів. Тобто одинока матір — чи це вдова, чи розлучена жінка, яка виховує дитину без батька, — має право на щорічну додаткову оплачувану відпустку тривалістю 10 календарних днів без урахування святкових і неробочих днів.

Стосовно жінок, які працюють і мають двох і більше дітей, згаданою нормою Закону «Про відпустки» чітко визначено граничний вік дітей, після досягнення якого право на додаткову щорічну відпустку припиняється: це 15 років. У свою чергу стосовно одинокої матері, яка виховує дитину без батька, граничного віку дитини, до досягнення якого надається додаткова щорічна відпустка, безпосередньо в Законі України «Про відпустки» не встановлено. Але статтею 1 Закону «Про охорону дитинства» визначено, що дитиною є особа віком до 18 років. Отже, одинокі матері, які працюють і виховують дитину без батька, мають право на додаткову щорічну оплачувану відпустку до досягнення дитиною 18-річного віку.