«То як щодо банкрутства?»

«То як щодо банкрутства?»

«ПРОФСПІЛКОВІ ВІСТІ» (08.06.09)

Справу щодо банкрутства ВАТ «Дніпропрес» було порушено 30 грудня 2008 року. Ціна питання – близько 280 мільйонів гривень сукупних вимог кредиторів, з яких заборогованість по зарплаті перед трудовим колективом заводу – 7 мільйонів гривень. Ініціатором процесу виступив сам боржник, запровадивши, таким чином, мораторій на збільшення штрафних санкцій та пені. Що може означати цей процес для трудового колективу підприємства? Як виживають працівники заводу, які є професіоналами своєї справи високого класу, але зараз, фактично, можуть бути дорівняні до жебраків під церквою, адже за останні вісім місяців отримали ледве десяту частину своїх грошей? Ситуацію досліджувала спеціальний кореспондент редакції, Наталія ЛЕВІНА.

День народження заводу – 30 червня 1955 року. Загалом у 1951-му році Раднарком приймає рішення про створення п’яти підприємств з виробництва ковальско-пресового обладнання у Радянському союзі. В Україні такий завод – один. За часів «холодної війни» це був завод, який протягом місяця міг перелаштуватися на виробництво для оборонної промисловості. Завод має повністю замкнений цикл виробництва. Ще 10 років тому назад підприємство брало участь у вісімдесяти напрямах розвитку народного господарства, вироблялися преси для бавовни, укладання стружки, віджиму масла та пресування кави.

Але основна спеціалізація підприємства – гірничо-металургійний комплекс, 90% продукції виробляється для цієї галузі. І коли в цілому світі попит на нафту та метал надзвичайно знизився, підприємство потерпає через брак замовлень та зрив контрактів. Особливістю господарчої діяльності ВАТ «Дніпропрес» є надзвичайно довгий цикл виробництва та висока вартість продукції, і за умов браку обігових коштів це є непідвладним фактором, адже антикризове регулювання господарської діяльності передбачає вжиття заходів щодо зниження вартості продукту та прискорення обігу коштів.

На відміну від виробника устаткування, добувні галузі мають короткий цикл виробництва. Фактично, якщо сьогодні вони отримують передоплату, за два тижні продукція готова – вони отримали всі кошти. На ВАТ «Дніпропрес» цикл обігу коштів – мінімум півроку, для складніших продуктів – півтора роки. Тому, якщо, наприклад, в травні укладено договір і отримано передоплату, яку спрямовано на закупівлю сировини, значить, другу половину грошей підприємство отримає тільки в листопаді, і це будуть ті гроші, які можливо використовувати на виплату зарплат.

Також існує ряд питань, які потребують вирішення на рівні уряду. Перше, це повернення ПДВ. На сьогодні підприємство має податковий кредит на суму 3,5 млн. грн. та існує нагальна потреба зниження податкового навантаження, також мова йде і про вартість оренди землі та податок на землю. Але ініціативи Центрального комітету професійної спілки машинобудівників та приладобудівників щодо проведення тристоронньої зустрічі за участю представників власників, профспілок та міністерства поки що залишаються на рівні проекту. Адже підприємств у стадії банкрутства багато, а бюджет – один.

Але допомога держави не обов’язково має бути пов’язана з відчуженням «живих» коштів на потреби підприємства. Наприклад, завод є монополістом у виробництві бавовняних пресів. У серпні минулого року запчастини до цих пресів було відвантажено до Узбекістану, але коштів за них перераховано не було. Задля вирішення цієї проблеми необхідно на рівні держави прийняти рішення про відновлення бартерних взаєморозрахунків та про закупівлю бавовни, адже виробник пресового устаткування не може займатися збутом такої продукції.

На початку цього року кабінет міністрів України ухвалив рішення щодо сприяння розвитку вітроенергетики. Завод вже готовий налагоджувати виробництво башт повітряних електростанцій, для цього минулого року було придбане сучасне італійське устаткування. Але самостійно підприємство не виходить на ринок з пропозиціями, оскільки програми по галузі не існує. Не відомо, що і як буде, все може закінчитися тим, що для вітроенергетичної галузі України буде придбане іноземне устаткування.

Наступна програма, за рахунок якої підприємство матиме можливість отримати додатковий притік коштів – метробудування. Завод забезпечений устаткуванням для виготовлення нестандартних деталей. Деякі запчастини, виготовлені на заводі, вже успішно експлуатуються метрополітеном. Гроші під проекти метробуду виділяє держава, і наразі підприємство очікує відповіді від органів держуправління щодо ініціативи стосовно участі у цих програмах.

Виконуючий обов’язки генерального директора ЗАТ «Дніпропрес», Загудаєв Віталій:

– Сьогодні докладається дуже багато зусиль для отримання будь-якого замовлення. За березень  підприємством підписані договори на суму 6 млн. грн. Ми опрацьовуємо декілька серйозних маркетингових напрямів. Ми беремо участь в семи тендерах на загальну суму більше 10 млн. дол. Якщо ми зможемо виграти ці тендери, підприємство зможе нормально працювати. Раніше ми завжди працювали за передоплатою. Сьогодні передоплату ніхто не платить. Всі хочуть отримати устаткування, а після поставки отримати відстрочення платежу. Наприклад, НАК «Нафтогаз» в своїх тендерах оголошує, що оплата буде проведена через 120 днів після поставки устаткування.

Ми одержуємо листи від замовників з проханнями припинити проекти, перенести їх виконання на вересень 2009. Що буде у вересні – я не знаю, можливо, я одержу ще один лист з проханням перенести проект знову. Але в червні ми плануємо вийти на 50%, в жовтні – на 90% завантажень виробничих потужностей підприємства.

Пан Загудаєв працює на заводі з 2005 року і, за висновком Наглядової Ради, є досвідченим фінансовим менеджером. Побажаємо йому успіхів у втіленні його добрих намірів щодо відновлення платоспроможності підприємства.

27 квітня відбувся з’їзд акціонерів заводу, на якому було затверджено склад Наглядової Ради та подовжено повноваження діючого в.о. Генерального директора на термін, передбачений Статутом підприємства, а саме до наступного з’їзду акціонерів. Про те, що з квітня минулого року підприємство змінило п’ятьох керівників, представник Наглядової Ради Олег Калій розповідає, що обговорювати відсутніх осіб – не за його правилами, але оцінка їх діяльності на належному рівні зроблена. Пан Калій певен, що читачам «ПВ» буде нецікаво дізнатися імена та назви основних акціонерів підприємства та процентний розподіл акцій між ними, а також висловлює чуйну турботу в своєму небажанні перевантажувати кореспондента зайвою інформацією. Чітку позицію Олег Калій висловлює щодо входження ВАТ «Дніпропрес» до переліку «чорних роботодавців» за версією альтернативного об’єднання «Національний форум профспілок» під керівництвом Мирослава Якібчука:

– Я не знаю ані цього пана, ані це об’єднання. Завтра з’явиться організація, двічі або тричі альтернативна чомусь, і той самий «Дніпропрес» буде на першому місці у переліку «білих роботодавців». Ми не отримували ніяких офіційних запитів від Форуму і нічого не знали про проведення подібного конкурсу. Ми працюємо з офіційними представниками профспілок, у нас є профспілковий комітет ВАТ «Дніпропрес». Так само десь на півдні Африки можуть сидіти люди, які говорять, що їм не подобається ні це підприємство, ні це місто. Це суб’єктивно і неістотно.

 То як щодо трудового колективу?

Отже, працівники заводу, яким почали затримувати виплату зарплат у вересні минулого року, під новий рік були шоковані новиною щодо старту процесу банкрутства.

За кризових умов адміністрація вимушена шукати шляхів щодо скорочення витрат підприємства, зокрема, за рахунок оптимізації руху робочої сили. Згідно Закону України «Про охорону праці» працівники, що працюють у шкідливих умовах, мають проходити медогляд. Попередній медогляд відбувся в листопаді минулого року, а цьогоріч був наказ провести медкомісію в квітні. Таким чином, визнаються профнепридатними співробітники пенсійного віку, суперечностей законодавству в даному випадку немає. Деякі працівники лишають місце роботи за власним бажанням, адже в такому випадку вони отримують повний розрахунок і заборгованості перед тими, хто звільняється, підприємство ліквідує.

10-го квітня на підприємстві введено в дію «Комплексну систему мір впливу за порушення Правил внутрішнього трудового розпорядку і трудової дисципліни на ВАТ «Завод «Дніпропрес». Документ містить 14 пунктів, 10 з яких передбачають звільнення працівника на перший або другий випадок скоєння зазначеного виду порушення, залежно від «тяжкості злочину».

«Комплексна система…» передбачає високий рівень відповідальності з боку трудового колективу. Адміністрація посилається на КЗпП, де присутні всі, описані в документі види порушень – всі, які тільки можуть існувати. Але деякі норми КЗпП можуть бути використані для зловживання з боку адміністрацій будь-яких підприємств, наприклад, норми щодо виконання планів і завдань. Якщо адміністрація ставиться до цього сумлінно, всі норми розраховані – це один варіант. Але ці норми також можуть бути завищені, або використовуватися для зауважень, що зрештою можуть призвести до звільнення співробітника. Адміністрації підприємств повинні чітко фіксувати будь-яке подібне порушення, тому як в зворотному випадку будь-який працівник зможе довести свою невинність в суді. Накази щодо застосування міри покарання за скоєне порушення завжди повинні доноситися до відома співробітників, аби ті дістали можливість виправити ситуацію, або оскаржити рішення, з яким вони не згодні.

До речі, деякий подив викликає затвердження «Комплексної системи…» у квітні, адже за перший квартал 2009 року з причини плинності кадрів – а це формулювання має на увазі: за власним бажанням, за прогул та інші порушення трудової дисципліни, через невідповідність займаній посаді – штат працівників заводу скоротився на 18 осіб. Усіма нормами щодо дотримання трудової дисципліни можливо користуватися і за відсутності спеціального наказу. Хіба що він потрібен для наведення порядку серед підбурювачів та мітингувальників.

Фактично, адміністрація демонструє майстерність у впровадженні природнього зменшення кількості штатних працівників, не порушуючи 4-відсоткової норми скорочення штату, прописаної в колдоговорі підприємства.

Це є реалії сьогодення та одна з неодмінних умов виживання підприємства, але це мало втішає розлючених та роздратованих людей. Багато з них все життя пропрацювали на заводі, а тепер змушені спостерігати, як він занепадає.

Електромонтажниця Ольга Гончарова:

– З вересня завод винен мені зарплату близько 8-ми тисяч гривень. Зараз я йду до дому, маючи одну гривню в кишені, а коли ми отримаємо наші гроші – не відомо. Що нам робити?

Крановщиця Надія Томаченко:

– За останні вісім місяців ми отримали по 2000 гривень. Це виходить приблизно 300 гривень на місяць. Неважливо, скільки у нас дітей, хворіємо ми чи ні, одягаємося, взуваємося і чи платимо кредити. Нам говорять, що роботи немає. Нам вводили триденні та чотириденні робочі графіки, відправляли у відпустки за власний рахунок. Цілу зиму ми працювали в неопалювальних приміщеннях. Зарплату у нас може отримати тільки та людина, яка звільняється за власним бажанням. Чому не діє Президент, Кабмін? Хто повинен відповідати за розорення такого заводу? Ми б дуже хотіли, щоб про наші проблеми дізналися вище, почули наш крик душі.

Розточник, голова цехового комітету профспілок Символоков Олексій:

– останні 8 місяців моя зарплата складає близько 400 гривень на місяць. 200 гривень, які керівництво планувало платити щотижня, видаються нерегулярно. Людей фактично примушують йти із заводу. Завод не потрібен нікому, але викрутитися зараз, за той короткий проміжок часу, що триватиме процес по банкрутству, практично неможливо. Його ліквідують, здадуть на металобрухт верстати і на Україні більше не буде заводу пресів, а це означає – і галузі. Чому була створена така ситуація, коли заводи роздані приватним власникам, але при цьому ніхто і ні за що не відповідає? Ми писали листи в Кабмін, Карпачовій, Президентові. Ніхто не звернув уваги на проблеми нашого трудового колективу, ми отримували відповіді з повідомленнями, що звернення взяте до уваги, що нам намагатимуться допомогти, і на цьому все закінчувалося. Допомогти нам можна або замовленнями, або наданням кредитів, а якщо цього не буде, то завод можна закривати вже сьогодні.

Завод є системою. Якщо прибрати конструкторів або технологів, то це вже не буде цілісний організм. Ми втратили професіоналів відділу маркетингу, конструкторів, пішла група електриків – вони були вимушені піти на цей крок, щоб отримати заборгованість по зарплаті. З кожним скороченням можливості заводу зменшуються, і при цьому держава втрачає гроші, які були вкладені в освіту фахівців. Люди, які йдуть від нас, знаходять роботу на інших підприємствах міста.

Для звичайних працівників директор знаходиться далеко, власник – ще далі. Зараз нам, працівникам первинних профспілкових організацій, доводиться нелегко, тому що ми повинні пояснювати людям, чому вони не отримують зарплат, вислуховувати претензії, і добиватися виплат від адміністрації.

Слюсар-збірник Степан:

– Керуюча компанія зайняла неправильну позицію. На заводі мінялися директори, накопичувалися борги, і зараз ніхто не хоче брати на себе відповідальність по ліквідації заборгованостей, хочуть повісити їх на трудовий колектив. Новий директор зобов\’язаний вирішити ті проблеми, які накопичувалися роками, але вирішувати їх за рахунок працівників – неправильно.

То як щодо банкрутства?

Адвокат, директор Юридичної компанії «НАША СПРАВА», правовий експерт Вадим Вікторович Прокопенко:

Процес банкрутства не завжди призводить до ліквідації підприємства, він, перш за все, спрямований на розрахунок з кредиторами і збереження життя підприємства. Існує таке поняття, як погашення вимог кредиторів шляхом проходження процедури банкрутства. Тобто, якщо підприємство проходить процедуру банкрутства, воно повертає борги, вчасно ідентифіковані кредиторами. Ті борги, про які не було заявлено, так само вважаються списаними. Для того, щоб отримати борг від підприємства, кредитор, перш за все, повинен вчасно звернутися із вимогою і дуже важливо, чи правильно юридично складена заява і про яку суму боргу йде мова. Успішне проходження процедури банкрутства для кредитора на 75% залежить від того, наскільки правильно будуть дотримані правила оформлення і подання документів.

Компанія, яка хоче пройти процедуру банкрутства, зобов’язана надати суду перелік всіх своїх кредиторів. Організації-кредитори, а також їх представники мають бути повідомлені про рішення боржника розпочати процес банкрутства, тому як ніхто не може бути долученим кредитором до справи про банкрутство, якщо він цього не хоче. Для кредиторів існує місячний термін для подання вимоги після здійснення публикації в пресі. Як правило, це газета «Урядовий кур’єр». Проте, як це часто буває, далеко не всі кредитори вчасно дізнаються про початок банкрутства підприємства, що їм заборгувало.

Як показує практика, за борг, наприклад, в три мільйони гривень, можуть бути списані активи вартістю 3 мільярди гривень. Для цього проводиться певна експертна оцінка майна, і погодиться з цією оцінкою – це справа суду і кредиторів. Якщо кредиторами у справі виступають афілійовані компанії, що мають хоч б 51% голосів в раді кредиторів, то всі рішення будуть на їх користь.

Для того, щоб хоч якось захистити працівників заводу, представник трудового колективу, як сторони, що виступає по справі, повинен досконально вивчити всі матеріали, написати заяву і вимагати надати всю інформацію, що стосується справи, визначити відповідність вимог на день подачі заяви дійсності.

Навіть якщо ліквідації підприємства не відбувається, то робочі місця можуть бути скорочені в порядку санації. Як пройде процедура банкрутства – ніхто не знає. Якщо у справі виступає велика кількість кредиторів, і якщо вони захочуть оскаржити яке-небудь рішення, затягнути яку-небудь процедуру – вони мають всі можливості для того, щоб це зробити.

В Україні існує маса прикладів, коли в процесі банкрутства підприємства прагнуть оминути інтереси трудових колективів. У будь-якій справі про банкрутство, якщо є зацікавлені особи, які хочуть зберегти активи, або перекласти їх на баланс іншого підприємства і продовжувати працювати, або пройти процедуру банкрутства і позбавитися від яких-небудь боргів, завжди в тій чи іншій мірі нівелюються права трудових колективів, а так само, як правило, податкових органів. Банкам щастить трохи більше, адже вони, зазвичай, мають застави.

99% трудових колективів в Україні не здатні вести ефективну правову роботу і захищати власні інтереси у процесах банкрутства. Часто юристи, яких долучають до цієї роботи, кидають справи, тому як стає очевидним, що їх робота не принесе результату. Додатково можуть виникати проблеми в домовленостях, оскільки трудовий колектив складається з великої кількості людей, які не можуть домовитися між собою і висунути єдині вимоги, а так само визначити, хто з них здатний виконувати роль довіреної особи і виступати від імені всього колективу.

Очевидно, що займатися судовою справою, коли ціна питання складає декілька мільйонів гривень, повинен досвідчений юрист, що добре розбирається в трудовому та господарському законодавстві і законодавстві про банкрутство, має за спиною серйозну юридичну організацію, яка дозволить виступити на рівних з відповідачем у справі і витримати можливий тиск. У якості винагороди за роботу юридичної компанії було б логічно встановити відсоток від фактично отриманої суми грошових коштів, а також слід передбачити передоплату, яка піде на накладні витрати, такі, як виплата держмит, відрядження і так далі. Така ціна юридичної допомоги, яка здатна дати дійсний ефект. Слід також врахувати, що в подібному випадку адміністрація підприємства чинитиме гідний опір, тому така справа може затягнуться на роки.

На підприємствах же цю роль найчастіше виконують пенсіонери, або профспілкові активісти із співробітників. Ефекту, як правило, це не має жодного. Адже захистити права працівників – це не тільки підрахувати, скільки ж їм заборгувала адміністрація. Виникають ситуації, коли активи відчужуються умисне, ще до початку справи про банкрутство, що, фактично, призводить до ліквідації. Далі може існувати той же самий завод, з тими ж самими активами, зміниться лише назва юридичної особи, а працівники просто залишаться ні з чим – згідно із законом їм нічого і ніхто не винен. Юрист у такому разі повинен виступити ініціатором визнання недійсними операцій, по яких активи було відчужено, прийняти заходи по їх поверненню і правильній оцінці, а так само розподілі між працівниками і реалізації.

Якщо відповідач у справі показує, що вимоги кредиторів перевищують вартість активів, у такому разі ліквідація підприємства відбувається практично вмить, і звільнені будуть всі співробітники. Якщо на підприємстві приймається план санації, то відповідно до цього плану може бути ухвалене рішення про скорочення будь-якої кількості робочих місць, і це буде законно.

Банкрутство і «Дніпропрес»

Федерація профспілок України на сьогодні є єдиним співтовариством, яке надає безкоштовну правову допомогу трудовим колективам, учасники яких є членами профспілок. На рівні регіонів ФПУ має юридичних представників, які надають кваліфіковану юридичну допомогу, за минулий рік юристи ФПУ надали півмільйона консультацій. Функціонують юридичні служби ФПУ за рахунок відрахувань з профспілкових внесків.

Ініціатива щодо надання правової допомоги повинна надходити від первинних організацій і лише у разі потреби регіональна юридична служба звертається за консультацією в центральне управління.

Юрист відділу правової роботи ФПО в Дніпропетровську постійно надає юридичну допомогу представникові трудового колективу ВАТ «Дніпропрес», але його жодного разу не запрошували взяти участь у судовому засіданні. Роль юриста ФПО полягає в тому, щоб проконсультувати представника інтересів колективу щодо дотримання всіх процесуальних норм.

При заяві вимог трудового колективу заводу „Дніпропрес” не була ідентифікована заборгованість по заробітній платі перед кожним працівником. Було подано заяву з відомістю по загальній заборгованості. Це є проблемою і класичним варіантом програвання справи. І тепер юрист ФПО працюватиме над тим, щоб суд ідентифікував вимоги кожного працівника як окремого кредитора. На даному етапі у справі відбулися підготовче та попереднє засідання, призначено арбітражного керуючого, має бути створена рада кредиторів та затверджений план санації. Але, навіть якщо представник трудового колективу і увійде до ради кредиторів, про яку кількість голосів для трудового колективу може йти мова, якщо заборгованість по зарплаті складає близько 7 млн. грн., а загальна сума кредиторських вимог – майже 280 млн. грн?

Отже, картина маслом вимальовується досить песимістична – не дивлячись на досконалу, на перший погляд, нормативну базу щодо проходження процесу банкрутства і належності права отримання виплат першої черги трудовим колективам, фактично, працівники підприємств мають лише сподіватися на порядність керівництва і власників.

Редакція „ПВ” висловлює подяку за надання консультацій експерту з питань банкрутства Вадиму Прокопенко