«ОЛЕКСІЙ ПРОКОПЧУК ПОЗИЧИТЬ ГРОШІ ПІД ЗАСТАВУ ВЕСІЛЬНОЇ ОБРУЧКИ»

«ОЛЕКСІЙ ПРОКОПЧУК ПОЗИЧИТЬ ГРОШІ ПІД ЗАСТАВУ ВЕСІЛЬНОЇ ОБРУЧКИ»

«ГАЗЕТА ПО-УКРАЇНСЬКИ»

Середа, 7 листопада 2007 року №204 (487)

Киянин Олексій позичив товаришеві 500 грн. Той обі­цяв повернути борг за чотири дні. Як не заробить, то перепозичить. Відтоді минуло чотири місяці. Борг не повернув.

– Він просив утричі більше. Але на ту пору я мав лише 500 гривень, – каже Прокопчук. – Якось ви­падково зустрілися серед міста. Приятель і словом

про борг не прохопився. Я йому простив. Зате тепер маю науку.

У киянина Сергія Полюховича, 46 років, друзі теж часто просять у борг. Сергій торгує продтоварами на базарі поблизу Севастопольської площі. Поряд три­має кіоск, де продається пластмасовий посуд.

– Принаймні раз на місяць хтось та й звернеть­ся, – каже чоловік. – Позичаю не всякому. Зважаю, для чого просять.

Нещодавно до Сергія прийшов далекий родич.

– Я йому одразу: “Петре, якщо просиш на біз­нес – і сотні не дам. Якщо на що інше – подивимо­ся”, – розповідає чоловік.

Петру бракувало 2 тис. грн. на авто, яке треба бу­ло чимшвидше забирати. Машина вживана, але в хорошому стані. Власник віддавав її задешево.

– Ми домовилися, що за півроку Петро поверне мені позичене без відсотків, – каже Сергій.

Полюхович позичає не більше 5 тис. грн. Відсот­ків не бере. Розписки теж не вимагає – вірить на слово.

– Я відчуваю, хто надійний позичальник, а хто: ні, – пояснює він. – Хтось обіцяє 10 тисяч за місяць повернути, а хтось – за два роки. Першому не позичу. Надто короткий термін. Хіба він встигне за такий час заробити 10 тисяч?

Повертають усі, каже Полюхович. За чотири ро­ки сталася лише одна затримка. Знайомий позичив тисячу гривень, повернув на мі­сяць пізніше обіцяного, але без нагадувань.

– Сам я брав у борг не більше де­сятки, та й то ще в радянські часи, – запевняє він.

Олексій Прокопчук у позичках і тепер не відмовляє, але цікавиться, для чого треба гроші. В заставу бере коштовні речі, приміром, золотий хрестик або весільну обручку.

– Такі речі пов’язані з важливим подіями в житті. Новий хрестик можна купити за 100 гривень. Для біль­шості зберегти річ, отриману в спа­док, – принципове питання.

Розписку – письмове підтвердження позики – варто брати незважаючи на особу, радить директор київської правової компанії «Наша справа» Вадим Прокопенко.

– Писати розписку можна в довільній формі за таким зразком: «Я (прізвище, ім’я, по батькові), позичаю в такого-то (його повне ім’я) таку-то суму грошей. Зобов’язуюся повернути до такого-то числа», нижче – дата та підпис, – пояснює Прокопенко. – Найкраще договори посвідчувати в нотаріуса. У разі неповернення грошей позикодавець може повернути собі борг за виконавчим написом нотаріуса. Тобто оминаючи довготривалі судові процеси. Посвідчення документа коштує від 200 гривень.

– Позикодавець може вимагати з позичальника проценти за користування його грошима, навіть якщо про цю умову не згадано в договорі, – каже Прокопенко. Під великі позики дають майнову заставу.