«РИБА ТА ПОДАТКИ»

«РИБА ТА ПОДАТКИ»

«Український Юрист»

Квітень 2003 року

Останнім часом дедалі частіши­ми стають випадки втручання органів державної податкової служби в господарську діяльність підприємств, установ та організацій. З нахабністю князя Ігоря по­датківці втручаються у справи фірм, за­важають окремим працівникам і підприємствам у цілому здійснювати свою діяльність, спричиняють шалені збитки як у вигляді судових витрат, так і в формі плям на діловій репутації. Проте якщо князя Ігоря замордованим податка­ми древлянам вдалося зупинити лише за допомогою мотузок і двох нахилених де­рев, то в сучасній Україні податківцям можна надавати по руках за допомогою судового рішення. Про це свідчать ре­зультати нещодавнього судового розгляду справи «Рівненське ДПІ проти місцевого підприємства».

У грудні 2002 року державною подат­ковою інспекцією у м. Рівне було подано позов   до   товариства    з   обмеженою відповідальністю «Оптова рибна компанія». Вимогою позову було визнати   недійсною додаткову угоду до договору купівлі-продажу рибної продукції між ТОВ «Оптова рибна компанія» і представництвом компанії «Навігатор Інвестмент Груп Лімітед». Метою додаткової угоди була домовленість про продовження виконання зобов’язань, оскільки вони не були виконані у зазначений в основному договорі термін.

Слід зауважити,  що документом, який визначає статус державної податкової служби в Україні, її функції та правові основи діяльності, є Закон України «Про державну податкову службу в Україні». У статтях 8-11 цього Закону міститься вичерпний перелік функцій та прав державної податкової служби в Україні. Однією з функцій органів державної податкової служби є подання до судів і господарських судів позовів до підприємств,  установ,  організацій  та громадян про визнання угод недійсними і стягнення в дохід держави коштів, одержаних ними за та­кими угодами. Ця функція виз­начена п. 11 ст. 10 вищезазначе­ного Закону і є єдиною, що на­дає органам державної податкової служби в Україні законну можливість подавати позови до підприємств, уста­нов, організацій та громадян про визнання угод недійсними. Однак, виходячи з тексту п. 11 ст. 10 Закону України «Про державну податкову службу в Україні», органи державної податкової служби України можуть звертатися до суду з позовами про визнання угод недійсними лише тоді, коли норма пра­ва, яка є підставою для визнання угоди недійсною, передбачає стягнення в дохід держави коштів, одержаних за та­кими угодами. Можливість визнання угоди недійсною з наслідками, які передбачають стягнення в дохід держави коштів одержаних ними за такими угодами,     встановлено    лише     ст.     49 Цивільного кодексу УРСР, під дію якої підпадають лише угоди, укладені з метою, що суперечить інтересам держави і суспільства. Необхідно зазначити, що відповідно до постанови Пленуму Верховного Суду України «Про судову практику в справах про визнання угод недійсними» прикладом угод, що підпа­дають під дію ст. 49 Цивільного кодексу УРСР, можуть бути ті, які спрямовані на незаконне відчуження землі або незаконне нею користування, розпорядження чи придбання всупереч встановленим правилам предметів, вилучених з обігу. Обов’язковим є умисел особи чи осіб, що укладають угоди з метою, яка суперечить     інтересам     держави     і суспільства. Лише в таких випадках органи державної податкової служби мають законні підстави для звернення до суду з позовами про визнання угод недійсними.

Таким чином, подання ДПІ у м. Рівне позову до ТОВ «Оптова рибна компанія» про визнання додаткової угоди недійсною не входить до числа по­вноважень органів державної податкової служби в Україні і є неправомірним втручанням в господарську діяльність, суперечить нормам Конституції України, законів України «Про підприємництво», «Про підприємства в Україні», «Про державну податкову службу в Україні». Тож місцевий господарський суд цілком правомірно відмовив у задоволенні позову ДПІ у м. Рівне до ТОВ «Оптова рибна компанія».