“Безробітні також повинні утримувати дітей”

— Відповідно до чинного сімейного законодавства України (ст. 181 Сімейного кодексу) аліменти сплачуються у частці від доходу платника аліментів і (або) у твердій грошовій сумі. При цьому розмір та форму сплати аліментів визначає суд за заявою платника або одержувача аліментів. Тверда грошова сума аліментів, тобто чітко визначена щомісячна сума, застосовується тоді, коли платник аліментів має нерегулярний, мінливий дохід, коли частину доходу одержує в натурі, а також за наявності інших обставин, що мають істотне значення.

У разі, якщо платник аліментів має заборгованість зі сплати аліментів, тобто якщо платник аліментів добровільно не виконує рішення суду та не утримує своїх дітей на належному рівні, і при цьому такий платник аліментів не працював та не працює на цей час, відповідно до ст. 195 СК України розмір заборгованості обчислюється з огляду на середню заробітну плату працівника для певної місцевості. Ці функції покладають на державного виконавця, який власноруч обчислює розмір заборгованості, враховуючи середню заробітну плату для цієї місцевості.

Отже, утримувати аліменти у частці від середньої зарплати можуть лише тоді, коли є заборгованість і особа не працює. В усіх інших випадках, у тому числі коли суд уперше розглядає питання сплати аліментів, такий спосіб, як відрахування в частці від середньої зарплати, щодо цієї місцевості застосовуватися не може, а кошти можуть стягуватися лише у вигляді частки від доходу платника аліментів і (або) у твердій грошовій сумі.

— Відповідно до ст. 19 Закону України «Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом», у разі порушення справи про банкрутство судом одночасно застосовується так званий мораторій на задоволення вимог кредиторів, тобто відбувається зупинення виконання боржником грошових та інших своїх зобов’язань. Одразу після введення мораторію інформація про це передається державній виконавчій службі за місцезнаходженням боржника для зупинення державним виконавцем виконавчих проваджень щодо боржника.

Однак мораторій на задоволення вимог кредиторів поширюється не на всі вимоги стосовно боржника. Зокрема, мораторій не поширюється на виплату заробітної плати та нарахованих на ці суми страхових внесків на загальнообов’язкове державне пенсійне та інше соціальне страхування; відшкодування шкоди, заподіяної здоров’ю та життю громадян; на виплату авторської винагороди, аліментів, а також на вимоги за виконавчими документами немайнового характеру, що зобов’язують боржника вчинити певні дії чи утриматися від їх вчинення. Отже, виконавча служба неправомірно застосувала мораторій до боргів зі сплати заробітної плати. Оскаржити дії державного виконавця можна до начальника цього відділу служби або до суду.