Д Е К Р Е Т 

                    КАБІНЕТУ МІНІСТРІВ УКРАЇНИ 

                Про систему валютного регулювання 

                       і валютного контролю 

 

  ( Відомості Верховної Ради України (ВВР), 1993, N 17, ст.184 ) 

  { Із змінами, внесеними згідно із Законами 

    N 3651-XII ( 3651-12 ) від 25.11.93, ВВР, 1993, N 49, ст.462 

    N 3891-XII ( 3891-12 ) від 28.01.94, ВВР, 1994, N 20, ст.115 

    N 139/95-ВР від 11.04.95, ВВР, 1995, N 16, ст.113 

    N 280/97-ВР від 21.05.97, ВВР, 1997, N 24, ст.170 

    N 295/97-ВР від 03.06.97, ВВР, 1997, N 29, ст.189 

    N 932-XIV ( 932-14 ) від 14.07.99, ВВР, 1999, N 37, ст.334 

    N 2745-III ( 2745-14 ) від 04.10.2001, ВВР, 2002, N 7, ст.50 

                                     Кодексом

    N  436-IV  (  436-15 ) від 16.01.2003, ВВР, 2003, N 18, N 19-20,

    N 21-22, ст.144 

                                     Законами

    N 3453-IV ( 3453-15 ) від 21.02.2006, ВВР, 2006, N 27, ст.232

    N 3509-IV ( 3509-15 ) від 23.02.2006, ВВР, 2006, N 33, ст.283

    N 2778-VI ( 2778-17 ) від 14.12.2010, ВВР, 2011, N 24, ст.168

    N 4205-VI ( 4205-17 ) від 20.12.2011, ВВР, 2012, N 30, ст.350

    N 4496-VI ( 4496-17 ) від 13.03.2012, ВВР, 2013, N  2, ст.4

    N 5406-VI ( 5406-17 ) від 02.10.2012

    N 5463-VI ( 5463-17 ) від 16.10.2012 } 

 

     { У тексті Декрету слова \”кредитно-фінансові установи\” в 

       усіх відмінках замінено словами \”фінансові установи\” у 

       відповідному  відмінку  згідно  із  Законом  N 3453-IV 

       ( 3453-15 ) від 21.02.2006 } 

 

     Цей Декрет установлює режим здійснення валютних  операцій  на 

території  України,  визначає    загальні    принципи    валютного 

регулювання, повноваження державних органів і  функції  банків  та 

інших  фінансових установ України в регулюванні валютних операцій, 

права  й обов\’язки суб\’єктів валютних відносин, порядок здійснення 

валютного   контролю,   відповідальність  за  порушення  валютного 

законодавства. 

 

                             Розділ I 

                        ЗАГАЛЬНІ ПОЛОЖЕННЯ 

     Стаття 1. Визначення термінів 

     Терміни, що використовуються  в  цьому  Декреті,  мають  таке 

значення: 

     1) \”валютні цінності\”: 

     валюта  України  –  грошові  знаки  у   вигляді    банкнотів, 

казначейських білетів, монет і в інших формах,  що  перебувають  в 

обігу та є законним платіжним  засобом  на  території  України,  а 

також вилучені з обігу або  такі,  що  вилучаються  з  нього,  але 

підлягають обмінові на грошові знаки,  які  перебувають  в  обігу, 

кошти  на  рахунках,  у  внесках   в    банківських    та    інших 

фінансових установах на території України; 

     платіжні  документи  та інші цінні папери (акції,  облігації, 

купони  до  них,  бони,  векселі   (тратти),   боргові   розписки, 

акредитиви,  чеки,  банківські  накази,   депозитні   сертифікати, 

ощадні книжки, інші фінансові та банківські  документи),  виражені 

у валюті України; 

     іноземна валюта – іноземні грошові знаки у вигляді банкнотів, 

казначейських білетів, монет, що перебувають в обігу та є законним 

платіжним засобом на території відповідної  іноземної  держави,  а 

також вилучені з обігу або  такі,  що  вилучаються  з  нього,  але 

підлягають обмінові на грошові знаки,  які  перебувають  в  обігу, 

кошти  у  грошових  одиницях  іноземних  держав   і    міжнародних 

розрахункових (клірингових) одиницях, що перебувають  на  рахунках 

або вносяться до банківських та інших фінансових установ за межами 

України; 

     платіжні документи та інші цінні  папери  (акції,  облігації, 

купони до них, векселі  (тратти),  боргові  розписки,  акредитиви, 

чеки, банківські накази, депозитні сертифікати, інші фінансові  та 

банківські документи), виражені в іноземній валюті або банківських 

металах;  (  Абзац  п\’ятий пункту 1 статті 1 із змінами, внесеними 

згідно із Законом N 932-XIV ( 932-14 ) від 14.07.99 ) 

      банківські  метали  –  це золото,  срібло,  платина,  метали 

платинової групи, доведені (афіновані) до найвищих проб відповідно 

до світових стандартів,  у зливках і порошках, що мають сертифікат 

якості,  а також монети, вироблені з дорогоцінних металів. ( Абзац 

шостий  пункту  1  статті 1 в редакції Закону N 932-XIV ( 932-14 ) 

від 14.07.99 ) 

     Для цілей цього Декрету надалі під термінами: 

     \”валюта України\” розуміється як власне валюта України, так  і 

платіжні  документи  та  інші  цінні  папери,  виражені  у  валюті 

України; 

     \”іноземна валюта\” розуміється як власне іноземна валюта,  так 

і банківські метали, платіжні  документи  та  інші цінні   папери, 

виражені  в  іноземній  валюті  або  банківських  металах; ( Абзац 

дев\’ятий пункту 1 статті 1 із змінами, внесеними згідно із Законом 

N 932-XIV ( 932-14 ) від 14.07.99 ) 

     2) \”валютні операції\”: 

     операції, пов\’язані з переходом права  власності  на  валютні 

цінності, за винятком операцій, що здійснюються між резидентами  у 

валюті України; 

     операції, пов\’язані  з  використанням  валютних  цінностей  в 

міжнародному  обігу  як    засобу    платежу,    з    передаванням 

заборгованостей та інших зобов\’язань,  предметом  яких  є  валютні 

цінності; 

     операції,  пов\’язані   з    ввезенням,    переказуванням    і 

пересиланням на територію України та вивезенням, переказуванням  і 

пересиланням за її межі валютних цінностей; 

     3)  \”уповноважений  банк\”  –  будь-який  комерційний    банк, 

офіційно зареєстрований на  території  України,  що  має  ліцензію 

Національного банку України на  здійснення  валютних  операцій,  а 

також здійснює валютний контроль за операціями своїх клієнтів; 

     4) \”конвертована валюта\” – іноземна валюта, що  віднесена  до 

цієї категорії Національним банком України; 

     5) \”резиденти\”: 

     фізичні особи (громадяни України, іноземні  громадяни,  особи 

без  громадянства),  які  мають  постійне  місце  проживання    на 

території України, у тому числі ті, що  тимчасово  перебувають  за 

кордоном; 

     юридичні особи, суб\’єкти підприємницької  діяльності,  що  не 

мають статусу юридичної  особи  (філії,  представництва  тощо),  з 

місцезнаходженням  на  території  України,  які  здійснюють   свою 

діяльність на підставі законів України; 

     дипломатичні,  консульські,  торговельні  та  інші   офіційні 

представництва  України  за  кордоном,  які   мають   імунітет   і 

дипломатичні   привілеї,   а   також   філії   та   представництва 

підприємств і організацій України за кордоном,  що  не  здійснюють 

підприємницької діяльності; 

     6) \”нерезиденти\”: 

     фізичні особи (іноземні громадяни, громадяни  України,  особи 

без громадянства), які мають постійне місце проживання  за  межами 

України, в тому числі ті, що тимчасово  перебувають  на  території 

України; 

     юридичні особи, суб\’єкти підприємницької  діяльності,  що  не 

мають статусу юридичної  особи  (філії,  представництва  тощо),  з 

місцезнаходженням  за  межами  України,  які  створені  й    діють 

відповідно  до  законодавства  іноземної  держави,  у  тому  числі 

юридичні особи  та  інші  суб\’єкти  підприємницької  діяльності  з 

участю  юридичних  осіб  та  інших    суб\’єктів    підприємницької 

діяльності України; 

     розташовані  на  території  України  іноземні   дипломатичні, 

консульські,  торговельні  та  інші    офіційні    представництва, 

міжнародні  організації  та  їх  філії,  що   мають   імунітет   і 

дипломатичні привілеї, а також представництва інших організацій  і 

фірм, які не здійснюють  підприємницької  діяльності  на  підставі 

законів України. 

 

                            Розділ II 

                 ОПЕРАЦІЇ З ВАЛЮТНИМИ ЦІННОСТЯМИ 

     Стаття 2. Право власності на валютні цінності 

     1.  Резиденти  і  нерезиденти  мають  право  бути  власниками 

валютних цінностей, що знаходяться на території України. Резиденти 

мають  право  бути  власниками  також  валютних   цінностей,    що 

знаходяться  за  межами  України,  крім  випадків,    передбачених 

законодавчими актами України. 

     2. Резиденти і нерезиденти мають  право  здійснювати  валютні 

операції з урахуванням  обмежень,  встановлених  цим  Декретом  та 

іншими актами валютного законодавства України. 

     Стаття 3. Статус валюти України 

     1. Валюта  України  є  єдиним  законним  засобом  платежу  на 

території  України,  який  приймається  без  обмежень  для  оплати 

будь-яких вимог та  зобов\’язань,  якщо  інше  не  передбачено  цим 

Декретом, іншими актами валютного законодавства України. 

     2.  Порядок  ввезення,  переказування  і  пересилання    з-за 

кордону, а також вивезення, переказування і пересилання за  кордон 

резидентами  і  нерезидентами    валюти    України    визначається 

Національним банком  України.  Суми  у  валюті  України,  що  були 

вивезені, переказані, переслані на законних підставах  за  кордон, 

можуть бути вільно ввезені, переслані, переказані назад в Україну. 

     Стаття 4. Порядок використання надходжень 

               у іноземній валюті 

     1.   (   Пункт  1  статті  4  виключено  на  підставі  Закону 

N 295/97-ВР від 03.06.97 ) 

     2.   (   Пункт  2  статті  4  виключено  на  підставі  Закону 

N 295/97-ВР від 03.06.97 ) 

     3.   (   Пункт  3  статті  4  виключено  на  підставі  Закону 

N 295/97-ВР від 03.06.97 ) 

     4. Уповноважені банки зобов\’язані купувати іноземну валюту на 

міжбанківському валютному ринку України за дорученням і за рахунок 

резидентів з метою забезпечення виконання зобов\’язань  резидентів, 

які випливають з абзаців четвертого,  п\’ятого,  шостого  підпункту 

\”а\” пункту 4 статті 5 цього Декрету. 

     5. Національний банк України зобов\’язаний проводити політику, 

спрямовану на підтримання валюти України,  і  з  цією  метою  може 

виступати суб\’єктом міжбанківського валютного ринку України. 

     Стаття 5. Ліцензії Національного банку України 

     1. Національний   банк  України  видає    індивідуальні    та 

генеральні  ліцензії  на  здійснення  валютних    операцій,    які 

підпадають під режим ліцензування згідно з цим Декретом. 

     2. Генеральні ліцензії видаються комерційним банкам та  іншим 

фінансовим  установам  України,  національному оператору поштового 

зв\’язку   на   здійснення  валютних  операцій,  що  не  потребують 

індивідуальної  ліцензії,  на  весь  період  дії  режиму валютного 

регулювання.  {  Пункт  2 статті 5 із змінами, внесеними згідно із 

Законом N 3453-IV ( 3453-15 ) від 21.02.2006 } 

     3.   Уповноважені   банки   та   інші   фінансові   установи, 

національний  оператор  поштового  зв\’язку, що одержали генеральну 

ліцензію  Національного  банку  України  на  здійснення  операцій, 

пов\’язаних  з  торгівлею іноземною валютою, мають право відкривати 

на  території  України пункти обміну іноземних валют, у тому числі 

на   підставі  агентських  угод  з  іншими  юридичними  особами  – 

резидентами.  {  Пункт  3 статті 5 із змінами, внесеними згідно із 

Законом N 3453-IV ( 3453-15 ) від 21.02.2006 } 

     4. Індивідуальні ліцензії видаються резидентам і нерезидентам 

на здійснення разової валютної операції на період, необхідний  для 

здійснення такої операції. Індивідуальної ліцензії потребують такі 

операції: 

     а) вивезення, переказування і  пересилання  за  межі  України 

валютних цінностей, за винятком: 

     вивезення,  переказування  і  пересилання  за  межі   України 

фізичними особами –  резидентами  іноземної  валюти  на  суму,  що 

визначається Національним банком України; 

     вивезення,  переказування  і  пересилання  за  межі   України 

фізичними особами – резидентами і нерезидентами іноземної  валюти, 

яка була раніше ввезена ними в Україну на законних підставах; 

     платежів у іноземній валюті, що здійснюються  резидентами  за 

межі  України  на  виконання  зобов\’язань  у  цій  валюті    перед 

нерезидентами  щодо  оплати  продукції,  послуг,    робіт,    прав 

інтелектуальної власності та  інших  майнових  прав,  за  винятком 

оплати  валютних  цінностей та за договорами (страховими полісами, 

свідоцтвами,  сертифікатами)  страхування життя; ( Абзац четвертий 

підпункту  \”а\”  пункту  4 статті 5 із змінами, внесеними згідно із 

Законом N 2745-III ( 2745-14 ) від 04.10.2001 ) 

     платежів  у  іноземній  валюті  за  межі  України  у  вигляді 

процентів за кредити, доходу (прибутку) від іноземних інвестицій; 

     вивезення за межі України іноземної  інвестиції  в  іноземній 

валюті, раніше здійсненої на території України, в разі  припинення 

інвестиційної діяльності; 

     платежів  у  іноземній валюті за межі України у вигляді плати 

за послуги з аеронавігаційного обслуговування повітряних суден, що 

справляється  Європейською  організацією  з  безпеки аеронавігації 

(Євроконтроль)  відповідно  до  Багатосторонньої  угоди про сплату 

маршрутних  зборів  (  994_377 ), вчиненої в м. Брюсселі 12 лютого 

1981 року, та інших міжнародних договорів; { Підпункт \”а\” пункту 4 

статті 5 доповнено абзацом згідно із Законом N 3509-IV ( 3509-15 ) 

від 23.02.2006 } 

     переказ  інвестором  (представництвом іноземного інвестора на 

території   України)   за  межі  України  іноземної  валюти  іншим 

інвесторам   за   відповідною   угодою   про  розподіл  продукції; 

{  Підпункт \”а\” пункту 4 статті 5 доповнено абзацом восьмим згідно 

із Законом N 5406-VI ( 5406-17 ) від 02.10.2012 } 

     б) ввезення,  переказування,  пересилання  в  Україну  валюти 

України, за винятком випадків, передбачених  пунктом  2  статті  3 

цього Декрету; 

     в) надання  і  одержання  резидентами  кредитів  в  іноземній 

валюті, якщо терміни і суми таких кредитів перевищують встановлені 

законодавством межі; 

     г) використання іноземної  валюти  на  території  України  як 

засобу платежу або як застави; 

     д) розміщення валютних цінностей на  рахунках  і у вкладах за 

межами України, за винятком: 

     відкриття  фізичними  особами  –  резидентами   рахунків    у 

іноземній валюті на час їх перебування за кордоном; 

     відкриття кореспондентських  рахунків уповноваженими банками; 

     відкриття  рахунків  у    іноземній    валюті    резидентами, 

зазначеними в абзаці четвертому пункту 5 статті 1 цього Декрету; 

     відкриття   рахунків   у   іноземній   валюті  інвесторами  – 

учасниками   угод   про   розподіл   продукції,   в   тому   числі 

представництвами  іноземних  інвесторів  за  угодами  про розподіл 

продукції;  {  Підпункт  \”д\”  пункту  4 статті 5 доповнено абзацом 

п\’ятим згідно із Законом N 5406-VI ( 5406-17 ) від 02.10.2012 } 

     е) здійснення інвестицій  за  кордон,  у  тому  числі  шляхом 

придбання цінних паперів, за винятком  цінних  паперів  або  інших 

корпоративних прав, отриманих фізичними особами –  резидентами  як 

дарунок або у спадщину. 

     5. Одержання   індивідуальної  ліцензії  однією  із    сторін 

валютної операції означає також  дозвіл  на  її  здійснення  іншою 

стороною або третьою особою,яка має відношення до  цієї  операції, 

якщо інше не передбачено умовами індивідуальної ліцензії. 

     6. Порядок і терміни  видачі  ліцензій,  перелік  документів, 

необхідних для одержання ліцензій, а також підстави для відмови  у 

видачі ліцензій визначаються Національним банком України. 

     Відмова у видачі Національним банком  України  ліцензії  може 

бути оскаржена в суді або арбітражному суді. 

     Стаття 6. Порядок організації торгівлі іноземною валютою 

     1. Торгівля   іноземною  валютою   на    території    України 

резидентами і  нерезидентами  –  юридичними  особами  здійснюється 

через  уповноважені  банки та інші фінансові установи, що одержали 

ліцензію   на   торгівлю  іноземною  валютою  Національного  банку 

України,  виключно  на  міжбанківському  валютному  ринку України. 

Структура  міжбанківського  валютного  ринку,  а  також порядок та 

умови  торгівлі  іноземною  валютою  на  міжбанківському валютному 

ринку визначаються Національним банком України. 

     2. Уповноважені банки та інші фінансові установи, що одержали 

ліцензію Національного банку України: 

     а) від свого імені купують  і  продають  іноземну  валюту  на 

міжбанківському  валютному  ринку  України  за  дорученням   і  за 

рахунок резидентів і нерезидентів; 

     б) мають право від свого імені і  за  свій  рахунок  купувати 

іноземну  валюту  готівкою  у  фізичних  осіб  –   резидентів    і 

нерезидентів, а також продавати її фізичним особам – резидентам. 

     2-1. Національний оператор поштового зв\’язку після  отримання 

генеральної ліцензії Національного  банку  України  на  здійснення 

валютних  операцій  має  право  від  свого імені і за свій рахунок 

купувати іноземну валюту готівкою у фізичних осіб –  резидентів  і 

нерезидентів,  а  також продавати її фізичним особам – резидентам. 

{ Статтю  6  доповнено  пунктом 2-1  згідно  із  Законом N 3453-IV 

( 3453-15 ) від 21.02.2006 } 

     3. Резиденти  і  нерезиденти  –  фізичні  особи  мають  право 

продавати  іноземну  валюту  уповноваженим   банкам    та    іншим 

фінансовим  установам,  які  одержали ліцензію Національного банку 

України,  або  за  їх  посередництвом  –  іншим  фізичним особам – 

резидентам,  а  також  національному  оператору поштового зв\’язку, 

який  одержав  ліцензію  Національного  банку  України.  { Пункт 3 

статті  6  із  змінами,  внесеними  згідно  із  Законом  N 3453-IV 

( 3453-15 ) від 21.02.2006 } 

     4. Фізичні особи – резиденти мають  право  купувати  іноземну 

валюту  в  уповноважених  банках та інших фінансових установах, що 

одержали   ліцензію   Національного   банку  України,  або  за  їх 

посередництвом   –   у   інших   фізичних   осіб  –  резидентів  і 

нерезидентів, а також у національного оператора поштового зв\’язку, 

який  одержав  ліцензію  Національного  банку  України.  { Пункт 4 

статті  6  із  змінами,  внесеними  згідно  із  Законом  N 3453-IV 

( 3453-15 ) від 21.02.2006 } 

     Стаття 7. Порядок організації розрахунків 

               у іноземній валюті 

     У   розрахунках  між  резидентами  і  нерезидентами  в  межах 

торговельного  обороту  використовуються як засіб платежу іноземна 

валюта та  грошова  одиниця  України  –  гривня.  Такі  розрахунки 

здійснюються    лише   через   уповноважені   банки   в   порядку, 

установленому Національним банком України.

{  Частина  перша статті 7 в редакції Закону N 4205-VI ( 4205-17 ) 

від 20.12.2011 } 

     Наймодавці-нерезиденти  здійснюють  оплату  праці  резидентів 

виключно у валюті України у готівковій або безготівковій формі.

{  Частина  друга  статті  7  в  редакції  Закону  N 139/95-ВР від 

11.04.95 } 

 

     {  Частину  третю  статті  7  виключено  на підставі Закону 

N 4205-VI ( 4205-17 ) від 20.12.2011 } 

 

     Стаття 8. Валютний (обмінний) курс 

     1.  Для  валютних операцій використовуються валютні (обмінні) 

курси іноземних валют,  виражені у валюті України,  курси валютних 

цінностей в   іноземних   валютах,   а   також   у   розрахункових 

(клірингових) одиницях.     Зазначені     курси     встановлюються 

Національним банком  України  за погодженням з Кабінетом Міністрів 

України.  (  Пункт  1  статті  8  в  редакції Закону N 3651-12 від 

25.11.93 ) 

     2. Національний  банк  України  може  встановлювати  граничні 

розміри маржі за операціями  на  міжбанківському  валютному  ринку 

України  уповноважених  банків  та  інших  фінансових  установ, що 

одержали   ліцензію   Національного  банку  України,  за  винятком 

операцій, пов\’язаних із строковими (ф\’ючерсними) угодами. 

     3. Національний  банк  України  може  встановлювати  граничні 

розміри маржі за операціями купівлі  і  продажу  іноземної  валюти 

готівкою  національного  оператора  поштового  зв\’язку. { Статтю 8 

доповнено  пунктом  3  згідно із Законом N 3453-IV ( 3453-15 ) від 

21.02.2006 } 

     Стаття 9. Зобов\’язання щодо декларування 

               валютних цінностей та іншого майна 

     1. Валютні цінності та інше майно резидентів,  яке  перебуває 

за  межами  України,  підлягає  обов\’язковому    декларуванню    у 

Національному банку України. 

     Порядок і терміни  декларування  встановлюються  Національним 

банком України. 

     2. Національний банк України  гарантує  таємницю  інформації, 

зазначеної в пункті 1 цієї статті, відповідно до  положень  статті 

52 Закону України \”Про банки і банківську діяльність\” ( 872-12 ). 

     Стаття 10. Звітність про валютні операції 

     1.  Порядок,  види,  форми  і  терміни   подання    звітності 

резидентами і нерезидентами про їх валютні  операції  визначаються 

Національним  банком  України за погодженням з центральним органом 

виконавчої   влади,   що   реалізує   державну  політику  у  сфері 

статистики, з урахуванням чинного законодавства України.

{  Пункт  1  статті  10  із  змінами,  внесеними згідно із Законом 

N 5463-VI ( 5463-17 ) від 16.10.2012 } 

     2.  Несвоєчасне  подання,  приховування   або    перекручення 

звітності про валютні операції тягне  за  собою  відповідальність, 

передбачену статтею 16 цього Декрету. 

     Стаття 10-1. Особливості здійснення валютних операцій у 

                  зв\’язку з угодами про розподіл продукції 

     1. На операції інвестора (представництва іноземного інвестора 

на  території  України)  за  угодою  про  розподіл  продукції,  що 

здійснюються у зв\’язку з такою угодою, не поширюються: 

     а) вимоги щодо одержання індивідуальної ліцензії на одержання 

кредитів  у  іноземній валюті, передбачені підпунктом \”в\” пункту 4 

статті 5 цього Декрету; 

     б)   вимоги   щодо   одержання   індивідуальної  ліцензії  на 

використання  іноземної  валюти  на  території  України  як засобу 

платежу  в  межах  розрахунків  між  інвесторами (представництвами 

іноземних  інвесторів  на території України) за відповідною угодою 

про  розподіл  продукції  чи  державою, передбачені підпунктом \”г\” 

пункту 4 статті 5 цього Декрету; 

     в)  вимоги  та  обмеження  стосовно  отримання  та повернення 

резидентами кредитів, позик в іноземній валюті від нерезидентів, у 

тому числі передбачені Указом Президента України \”Про врегулювання 

порядку  одержання  резидентами кредитів, позик в іноземній валюті 

від  нерезидентів  та  застосування  штрафних санкцій за порушення 

валютного   законодавства\”  від  27  червня  1999  року  N  734/99 

( 734/99 ). 

     2.  На операції представництва іноземного інвестора за угодою 

про розподіл продукції щодо оплати праці працівникам-нерезидентам, 

які   згідно   з  укладеними  трудовими  договорами  (контрактами) 

працюють в Україні (перерахування на банківські рахунки цих осіб в 

Україні  або  за  її межами), не поширюються вимоги щодо одержання 

індивідуальних ліцензій.

{  Декрет  доповнено  статтею  10-1  згідно  із  Законом N 5406-VI 

( 5406-17 ) від 02.10.2012 } 

                            Розділ III 

             ПОВНОВАЖЕННЯ ДЕРЖАВНИХ ОРГАНІВ І ФУНКЦІЇ 

              БАНКІВСЬКОЇ СИСТЕМИ У СФЕРІ ВАЛЮТНОГО 

                 РЕГУЛЮВАННЯ І ВАЛЮТНОГО КОНТРОЛЮ 

     Стаття 11. Повноваження Національного банку 

                України та Кабінету Міністрів України 

                у сфері валютного регулювання 

     1. Національний банк України  у сфері валютного регулювання: 

     здійснює валютну  політику  виходячи  з  принципів  загальної 

економічної політики України; 

     складає разом з Кабінетом Міністрів України платіжний  баланс 

України; 

     контролює дотримання затвердженого  Верховною  Радою  України 

ліміту зовнішнього державного боргу України; 

     визначає  у  разі  необхідності  ліміти   заборгованості    в 

іноземній валюті уповноважених банків нерезидентам; 

     видає у межах, передбачених  цим  Декретом,  обов\’язкові  для 

виконання нормативні акти щодо здійснення  операцій  на  валютному 

ринку України; 

     нагромаджує,  зберігає  і  використовує   резерви    валютних 

цінностей для здійснення державної валютної політики; 

     видає ліцензії на здійснення  валютних  операцій  та  приймає 

рішення про їх скасування; 

     установлює  способи  визначення  і   використання    валютних 

(обмінних) курсів іноземних валют,  виражених  у  валюті  України, 

курсів  валютних  цінностей,  виражених  у  іноземній  валюті  або 

розрахункових (клірингових) одиницях, згідно із  статтею  8  цього 

Декрету; 

     установлює  за  погодженням  з центральним органом виконавчої 

влади,  що  реалізує  державну  політику у сфері статистики, єдині 

форми  обліку,  звітності  та  документації  про валютні операції, 

порядок  контролю  за  їх  достовірністю  та  своєчасним поданням; 

{  Абзац  десятий  частини  першої статті 11 із змінами, внесеними 

згідно із Законом N 5463-VI ( 5463-17 ) від 16.10.2012 } 

     забезпечує публікацію банківських звітів про власні  операції 

та операції уповноважених банків. 

     2. Кабінет Міністрів України у сфері валютного регулювання: 

     визначає і подає на затвердження до  Верховної  Ради  України 

ліміт зовнішнього державного боргу України; 

     бере участь у складанні платіжного балансу України; 

     забезпечує  виконання  бюджетної  та  податкової  політики  в 

частині, що стосується руху валютних цінностей; 

     забезпечує формування  і  виступає  розпорядником  Державного 

валютного фонду України згідно із статтею 14 цього Декрету; 

     визначає  порядок  використання  надходжень  у    міжнародних 

розрахункових  (клірингових)  одиницях,  які  використовуються   у 

торговельному  обороті  з  іноземними  державами,  а    також    у 

неконвертованих  іноземних  валютах,  які    використовуються    у 

неторговельному  обороті  з  іноземними  державами  на    підставі 

положень міжнародних договорів України. 

     Стаття 12.  Сфера  валютного контролю 

     1. Валютні  операції  за  участю  резидентів  і  нерезидентів 

підлягають валютному контролю. 

     Валютному  контролю  підлягають  також   зобов\’язання    щодо 

декларування валютних цінностей та іншого майна, які випливають  з 

пункту 1 статті 9 цього Декрету. 

     2. Органи,  що  здійснюють  валютний  контроль,  мають  право 

вимагати  і  одержувати  від  резидентів  і  нерезидентів    повну 

інформацію про здійснення ними валютних операцій, стан банківських 

рахунків  в  іноземній  валюті  у  межах  повноважень,  визначених 

статтею  13  цього  Декрету,  а  також  про  майно,  що   підлягає 

декларуванню згідно з пунктом 1 статті 9 цього Декрету. 

     Стаття 13. Функції державних органів і банківської 

                системи України у сфері валютного контролю 

     1. Національний банк України  є  головним  органом  валютного 

контролю, що: 

     здійснює контроль за виконанням правил  регулювання  валютних 

операцій на території України з усіх  питань,  не  віднесених  цим 

Декретом до компетенції інших державних органів; 

     забезпечує  виконання  уповноваженими  банками  функцій  щодо 

здійснення валютного контролю згідно  з  цим  Декретом  та  іншими 

актами валютного законодавства України. 

     2. Уповноважені  банки,  фінансові  установи та  національний 

оператор поштового зв\’язку,  які отримали від Національного  банку 

України  генеральні  ліцензії  на  здійснення  валютних  операцій, 

здійснюють  контроль  за  валютними  операціями,  що   проводяться 

резидентами і нерезидентами через ці установи.

{  Пункт  2  статті 13 в редакції Закону N 3453-IV ( 3453-15 ) від 

21.02.2006 } 

     3.  Центральний  орган виконавчої влади, що реалізує державну 

податкову  політику,  здійснює  фінансовий  контроль  за валютними 

операціями,   що   провадяться   резидентами  і  нерезидентами  на 

території України.

{  Пункт  3  статті  13  із  змінами,  внесеними згідно із Законом 

N 5463-VI ( 5463-17 ) від 16.10.2012 } 

     4.  Центральний  орган виконавчої влади, що реалізує державну 

політику  у  сфері  надання  послуг  поштового  зв’язку,  здійснює 

контроль  за  додержанням правил поштових переказів та пересилання 

валютних цінностей через митний кордон України.

{  Пункт  4  статті  13  із  змінами,  внесеними згідно із Законом 

N 5463-VI ( 5463-17 ) від 16.10.2012 } 

     5.   Центральний   орган   виконавчої  влади,  що  забезпечує 

реалізацію  державної  політики  у  сфері державної митної справи, 

здійснює  контроль  за  додержанням  правил  переміщення  валютних 

цінностей через митний кордон України.

{ Частина п\’ята статті 13 із змінами, внесеними згідно із Законами 

N  4496-VI  (  4496-17  )  від 13.03.2012; зміни до частини п\’ятої 

статті 13 див. в Законі N 5463-VI ( 5463-17 ) від 16.10.2012 } 

                            Розділ IV 

                ІНШІ ПИТАННЯ ВАЛЮТНОГО РЕГУЛЮВАННЯ 

     Стаття 14. Державний та місцеві валютні фонди 

     1. Кабінет Міністрів України формує Державний  валютний  фонд 

України за рахунок коштів державного бюджету України у  межах  сум 

видатків, затверджених Верховною  Радою  України,  шляхом  купівлі 

валютних цінностей на міжбанківському валютному ринку України  або 

за погодженням  з  Національним  банком  України  на  міжнародному 

валютному ринку та одержання кредитів у іноземній валюті  в  межах 

затвердженого  Верховною  Радою   України    ліміту    зовнішнього 

державного боргу України, а також  за  рахунок  інших  надходжень, 

передбачених чинним законодавством. 

     2.   Рада   міністрів  Автономної  Республіки  Крим,  місцеві 

державні  адміністрації,  виконавчі комітети місцевих рад формують 

відповідно  республіканський  (Республіки Крим) та місцеві валютні 

фонди   шляхом   придбання  іноземної  валюти  на  міжбанківському 

валютному  ринку  України за рахунок коштів відповідних бюджетів у 

межах  затверджених  Верховною  Радою  Автономної Республіки Крим, 

місцевими   радами   сум   видатків,  а  також  за  рахунок  інших 

надходжень,   передбачених  чинним  законодавством,  і  виступають 

розпорядниками коштів цих валютних фондів.

{  Пункт  2  статті  14  із  змінами,  внесеними згідно із Законом 

N 5463-VI ( 5463-17 ) від 16.10.2012 } 

     Стаття 15. Офіційні валютні резерви 

     Офіційні  валютні  резерви   створюються,    утримуються    і 

використовуються  Національним  банком  України  для   підтримання 

валютного (обмінного) курсу валюти України. 

     Стаття 16. Відповідальність за порушення 

                 валютного законодавства 

     1.  Незаконні  скуповування,  продаж,  обмін  чи використання 

валютних цінностей  як  засобу  платежу  або  як  застави,   тобто 

вчинення цих   дій   без  відповідного  дозволу  (ліцензії),  якщо 

відповідно до   цього   Декрету   та   інших    актів    валютного 

законодавства  наявність такого дозволу (ліцензії) є обов\’язковою, 

тягнуть за собою адміністративну або кримінальну  відповідальність 

згідно  з  чинним  законодавством  України.  ( Пункт 1 статті 16 в 

редакції Закону N 3891-12 від 28.01.94 ) 

     2. До резидентів,  нерезидентів, винних  у  порушенні  правил 

валютного регулювання і валютного  контролю,  застосовуються  такі 

міри відповідальності (фінансові санкції): 

     за здійснення операцій з валютними цінностями, що передбачені 

пунктом 2  статті  5  цього  Декрету,  без  одержання  генеральної 

ліцензії Національного банку України – штраф у сумі, еквівалентній 

сумі (вартості) зазначених  валютних  цінностей,  перерахованій  у 

валюту України за обмінним курсом Національного банку  України  на 

день  здійснення  таких  операцій,  з   виключенням    банку    із 

Республіканської  книги  реєстрації  банків   або    без    такого 

виключення; 

     за здійснення операцій з валютними цінностями, що  потребують 

одержання ліцензії Національного банку України згідно з пунктом  4 

статті 5 цього  Декрету,  без  одержання  індивідуальної  ліцензії 

Національного банку України – штраф  у  сумі,  еквівалентній  сумі 

зазначених валютних цінностей, перерахованій у валюту  України  за 

обмінним курсом Національного банку  України  на  день  здійснення 

таких операцій; 

     за  торгівлю  іноземною    валютою    банками    та    іншими 

фінансовими  установами, національним оператором поштового зв\’язку 

без  одержання  ліцензії  Національного  банку  України та (або) з 

порушенням   порядку  й  умов  торгівлі  валютними  цінностями  на 

міжбанківському валютному ринку України, встановлених Національним 

банком  України,  –  штраф  у  сумі, еквівалентній сумі (вартості) 

зазначених  валютних  цінностей, перерахованій у валюту України за 

обмінним  курсом  Національного  банку  України на день здійснення 

таких  операцій,  з  виключенням  банку  із Республіканської книги 

реєстрації  банків  або  без  такого виключення; { Абзац четвертий 

пункту  2  статті  16  із  змінами,  внесеними згідно  із  Законом 

N 3453-IV ( 3453-15 ) від 21.02.2006 } 

     за  невиконання    уповноваженими     банками     обов\’язків, 

передбачених  пунктом  4  статті  4  цього  Декрету,  а  також  за 

невиконання  уповноваженими  банками,  фінансовими  установами  та 

національним оператором поштового зв\’язку обов\’язків, передбачених 

пунктом 2 статті  13  цього  Декрету,  –  позбавлення  генеральної 

ліцензії  Національного банку України на право здійснення валютних 

операцій або  штраф  у  розмірі,  що  встановлюється  Національним 

банком  України;   { Абзац  п\’ятий  пункту 2 статті 16 із змінами, 

внесеними  згідно  із Законом N 295/97-ВР від 03.06.97, в редакції 

Закону N 3453-IV ( 3453-15 ) від 21.02.2006 } 

     за порушення резидентами порядку  розрахунків,  установленого 

статтею 7 цього Декрету, – штраф у  розмірі,  еквівалентному  сумі 

валютних  цінностей,  що  використовувалися    при    розрахунках, 

перерахованій у валюту України за  обмінним  курсом  Національного 

банку України на день здійснення таких розрахунків; 

     за  несвоєчасне  подання,  приховування   або    перекручення 

звітності про валютні операції – штраф у сумі,  що  встановлюється 

Національним банком України; 

     за невиконання резидентами вимог щодо  декларування  валютних 

цінностей та іншого майна, передбачених статтею 9 цього Декрету, – 

штраф у сумі, що встановлюється Національним банком України. 

     Санкції, передбачені цим пунктом, застосовуються Національним 

банком України та за  його  визначенням  –  підпорядкованими  йому 

установами. Оскарження дій щодо накладення стягнень провадиться  у 

судовому порядку. 

     Суми стягнених штрафів спрямовуються  до  державного  бюджету 

України.

     Стаття 17. Заключні положення 

     (  Частина  перша  статті  17  втратила  чинність на підставі 

Кодексу N 436-IV ( 436-15 ) від 16.01.2003 ) 

     2. Пункт  2  статті  16  Закону   України  \”Про    колективне 

сільськогосподарське  підприємство\”   (   2114-12   )   (Відомості 

Верховної Ради України, 1992 р., N 20, ст.272)  викласти  в  такій 

редакції: 

     \”2. Порядок використання  виручки  підприємства  в  іноземній 

валюті визначається валютним законодавством України\”. 

     3. У  статті  21   Закону  України  \”Про  приватизацію  майна 

державних  підприємств\” (  2163-12  )  (Відомості  Верховної  Ради 

України, 1992 р., N 24, ст.348, N 38, ст. 562): 

     пункт 3 викласти в такій редакції: 

     \”3.  Покупці-нерезиденти  набувають  державне майно у процесі 

приватизації  з  оплатою  його  вартості  у  вільно  конвертованій 

валюті. Перерахунок вартості об\’єктів, що приватизуються, у вільно 

конвертовану валюту здійснюється за валютним (обмінним) курсом, що 

встановлюється Національним банком  України.  При  цьому  вартість 

об\’єкта, що приватизується, відповідно збільшується на коефіцієнт, 

який встановлюється  Фондом  державного  майна  України.  Вказаний 

коефіцієнт є загальним для всіх об\’єктів приватизації  і  не  може 

встановлюватися індивідуально для окремих об\’єктів приватизації\”; 

     зупинити дію пункту 4. 

     4.  Пункт  2  статті  6  Закону  України  \”Про   приватизацію 

невеликих державних підприємств (малу приватизацію)\” (  2171-12  ) 

(Відомості Верховної Ради України, 1992 р., N 24, ст. 350,  N  38, 

ст. 562) викласти в такій редакції: 

     \”2.    Покупці-нерезиденти    здійснюють   оплату   придбання 

об\’єктів  малої  приватизації  у  вільно  конвертованій    валюті. 

Перерахунок  вартості  об\’єктів,  що  приватизуються,  у    вільно 

конвертовану валюту здійснюється за валютним (обмінним) курсом, що 

встановлюється Національним банком  України.  При  цьому  вартість 

об\’єкта, що приватизується, відповідно збільшується на коефіцієнт, 

який встановлюється  Фондом  державного  майна  України.  Вказаний 

коефіцієнт є загальним для всіх об\’єктів приватизації  і  не  може 

встановлюватися індивідуально для окремих об\’єктів приватизації\”. 

     5. Пункт 4 статті 16 Закону України \”Про споживчу кооперацію\” 

( 2265-12 ) (Відомості Верховної Ради України, 1992 р., N 30,  ст. 

414) викласти в такій редакції: 

     \”4. Порядок  використання  виручки  в  іноземній  валюті,  що 

надходить споживчому  товариству,  спілці,  визначається  валютним 

законодавством України\”. 

     6. У  пункті  4.3  Державної   програми  приватизації   майна 

державних  підприємств,  затвердженої  постановою  Верховної  Ради 

України від 7 липня 1992 року (  2545-12  )  (Відомості  Верховної 

Ради України, 1992 р., N 38, ст. 567): 

     в абзаці першому слова \”іноземні інвестори\” замінити  словами 

\”покупці-нерезиденти\”,  слова  \”ринковим  курсом\” замінити словами 

\”обмінним курсом\”; 

     зупинити дію абзацу четвертого. 

     7. Зупинити дію: 

     абзацу шостого частини першої статті 9 у частині затвердження 

нормативів обов\’язкового розподілу  валютної  виручки  державі  та 

місцевим Радам народних депутатів, статті  12,  останньої  частини 

статті 14, передостанньої та останньої  частин  статті  16  Закону 

Української РСР \”Про зовнішньоекономічну діяльність\”  (  959-12  ) 

(Відомості Верховної Ради УРСР, 1991 р., N 29, ст. 377); 

     абзацу четвертого пункту 1  статті  22  Закону  України  \”Про 

основи  державної  політики  у  сфері  науки  і  науково-технічної 

діяльності\” ( 1977-12 ) (Відомості Верховної  Ради  України,  1992 

р., N 12, ст. 165); 

 

     {  Абзац  четвертий  пункту  7  статті 17 втратив чинність на 

підставі Закону N 2778-VI ( 2778-17 ) від 14.12.2010 } 

 

     {  Абзац  п\’ятий  пункту  7  статті  17  втратив  

Read More