З А К О Н   У К Р А Ї Н И 

                Про банки і банківську діяльність 

  ( Відомості Верховної Ради України (ВВР), 2001, N 5-6, ст.30 ) 

{ Із змінами, внесеними згідно із Законами 

  N 2740-III ( 2740-14 ) від 20.09.2001, ВВР, 2002, N 5, ст.30 

  N  249-IV  (  249-15 ) від 28.11.2002, ВВР, 2003, N 1, ст. 2 

  N  485-IV  (  485-15 ) від 06.02.2003, ВВР, 2003, N 14, ст.104 

  N  835-IV  (  835-15 ) від 22.05.2003, ВВР, 2003, N 35, ст.270 

  N  914-IV  (  914-15 ) від 05.06.2003, ВВР, 2003, N 38, ст.322 

  N 1294-IV  ( 1294-15 ) від 20.11.2003, ВВР, 2004, N 13, ст.181 

  N 1828-IV  ( 1828-15 ) від 22.06.2004, ВВР, 2004, N 38, ст.473 

  N 2631-IV  ( 2631-15 ) від 02.06.2005, ВВР, 2005, N 26, ст.358 

  N 3127-IV  ( 3127-15 ) від 29.11.2005, ВВР, 2006, N  8, ст.90 

  N 3163-IV  ( 3163-15 ) від 01.12.2005, ВВР, 2006, N 12, ст.100 

  N 3201-IV  ( 3201-15 ) від 15.12.2005, ВВР, 2006, N 13, ст.110 

  N 3205-IV  ( 3205-15 ) від 15.12.2005, ВВР, 2006, N 14, ст.118 

  N 3273-IV  ( 3273-15 ) від 22.12.2005, ВВР, 2006, N 16, ст.134 

  N 3541-IV  ( 3541-15 ) від 15.03.2006, ВВР, 2006, N 35, ст.296 

  N  133-V   (  133-16 ) від 14.09.2006, ВВР, 2006, N 43, ст.414 

  N  358-V   (  358-16 ) від 16.11.2006, ВВР, 2007, N  2, ст.15 

  N  532-V   (  532-16 ) від 22.12.2006, ВВР, 2007, N 10, ст.90 

  N  997-V   (  997-16 ) від 27.04.2007, ВВР, 2007, N 33, ст.440 

  N  639-VI  (  639-17 ) від 31.10.2008, ВВР, 2009, N 14, ст.181 – 

                    зміни діють  до 1 січня 2011 року, крім  змін, 

                    внесених  підпунктом  2  пункту  7  розділу II 

                    Закону N 639-VI ( 639-17 ) від 31.10.2008, які 

                    діють  до 1 січня 2012 року  згідно із Законом 

                    N 2856-VI ( 2856-17 ) від 23.12.2010 

  N  661-VI  (  661-17 ) від 12.12.2008, ВВР, 2009, N 15, ст.190 

  N 1533-VI  ( 1533-17 ) від 23.06.2009, ВВР, 2009, N 52, ст.763 

  N 1617-VI  ( 1617-17 ) від 24.07.2009, ВВР, 2010, N 2-3, ст.11 

  N 2258-VI  ( 2258-17 ) від 18.05.2010, ВВР, 2010, N 29, ст.392 

  N 2289-VI  ( 2289-17 ) від 01.06.2010, ВВР, 2010, N 33, ст.471 

  N 2478-VI  ( 2478-17 ) від 09.07.2010, ВВР, 2010, N 49, ст.570 

  N 2510-VI  ( 2510-17 ) від 09.09.2010, ВВР, 2011, N  4, ст.20 

  N 2522-VI  ( 2522-17 ) від 09.09.2010, ВВР, 2011, N  4, ст.26 

  N 2677-VI  ( 2677-17 ) від 04.11.2010, ВВР, 2011, N 19-20, ст.142 

  N 2756-VI  ( 2756-17 ) від 02.12.2010, ВВР, 2011, N 23, ст.160 

  N 2856-VI  ( 2856-17 ) від 23.12.2010, ВВР, 2011, N 29, ст.272 

  N 3011-VI  ( 3011-17 ) від 04.02.2011, ВВР, 2011, N 35, ст.345 

  N 3024-VI  ( 3024-17 ) від 15.02.2011, ВВР, 2011, N 36, ст.362 

  N 3265-VI  ( 3265-17 ) від 21.04.2011, ВВР, 2011, N 43, ст.448 

  N 3385-VI  ( 3385-17 ) від 19.05.2011, ВВР, 2011, N 45, ст.493 

  N 3394-VI  ( 3394-17 ) від 19.05.2011, ВВР, 2011, N 47, ст.533 

  N 3795-VI  ( 3795-17 ) від 22.09.2011, ВВР, 2012, N 21, ст.197 

  N 4452-VI  ( 4452-17 ) від 23.02.2012, ВВР, 2012, N 50, ст.564 } 

            { Зміни до статті 76 див. в Законі 

              N 4652-VI ( 4652-17 ) від 13.04.2012 } 

{ Із змінами, внесеними згідно із Законами 

  N 4841-VI  ( 4841-17 ) від 24.05.2012 

  N 5042-VI  ( 5042-17 ) від 04.07.2012 

  N 5080-VI  ( 5080-17 ) від 05.07.2012 

  N 5248-VI  ( 5248-17 ) від 18.09.2012 

  N 5410-VI  ( 5410-17 ) від 02.10.2012 

  N 5463-VI  ( 5463-17 ) від 16.10.2012 } 

 

                             Розділ I 

                        ЗАГАЛЬНІ ПОЛОЖЕННЯ 

                             Глава 1 

                        ЗАГАЛЬНІ ПОЛОЖЕННЯ 

     Стаття 1. Предмет та мета Закону 

     Цей Закон визначає структуру банківської системи, економічні, 

організаційні   і   правові    засади    створення,    діяльності, 

реорганізації і ліквідації банків. 

     Метою цього   Закону   є   правове  забезпечення  стабільного 

розвитку і діяльності  банків  в  Україні  і  створення  належного 

конкурентного   середовища   на  фінансовому  ринку,  забезпечення 

захисту законних інтересів вкладників і клієнтів банків, створення 

сприятливих  умов  для  розвитку  економіки  України  та підтримки 

вітчизняного товаровиробника. 

     Стаття 2. Визначення термінів 

     У цьому Законі терміни вживаються у такому значенні: 

 

     {  Визначення  терміна  \”андеррайтинг\”  виключено на підставі 

Закону N 5042-VI ( 5042-17 ) від 04.07.2012 } 

 

     асоційована  особа  –  чоловік або дружина, прямі родичі цієї 

особи  (батько,  мати,  діти,  рідні  брати  та сестри, дід, баба, 

онуки),  прямі родичі чоловіка або дружини цієї особи, чоловік або 

дружина  прямого  родича; { Статтю 2 доповнено визначенням терміна 

згідно із Законом N 3024-VI ( 3024-17 ) від 15.02.2011 } 

     афілійована особа  банку  –  будь-яка юридична особа,  в якій 

банк має істотну участь або яка має істотну участь у банку; 

     банк  –  юридична особа, яка на підставі банківської ліцензії 

має  виключне право надавати банківські послуги, відомості про яку 

внесені  до  Державного  реєстру  банків;  {  Визначення терміна в 

редакції Закону N 3024-VI ( 3024-17 ) від 15.02.2011 } 

     банк з  іноземним капіталом – банк,  у якому частка капіталу, 

що належить хоча б одному іноземному інвестору, становить не менше 

10  відсотків;  {  Термін  із змінами, внесеними згідно із Законом 

N 358-V ( 358-16 ) від 16.11.2006 } 

     банківська  група – група юридичних осіб, які мають спільного 

контролера, що складається: 

     з материнського  банку  та  його  українських  та   іноземних 

дочірніх   та/або   асоційованих   компаній,   які  є  фінансовими 

установами; 

     з двох або більше фінансових установ  та  в  якій  банківська 

діяльність є переважною. 

     Банківська холдингова   компанія   та   компанія   з  надання 

допоміжних послуг,  яка  має  спільного  контролера  з  учасниками 

банківської групи, входять до складу банківської групи. 

     Переважна діяльність  у  групі  є  банківською,  якщо сукупне 

середньоарифметичне значення активів банків  (банку)  –  учасників 

(учасника)  банківської  групи  за останні чотири звітних квартали 

становить   50    і    більше    відсотків    сукупного    розміру 

середньоарифметичних  значень активів усіх фінансових установ,  що 

входять до цієї групи, за цей період. 

     Розрахунок переважної    діяльності     банківської     групи 

здійснюється щороку станом на 1 січня у порядку,  визначеному цією 

статтею. 

     Після того як групу було визначено  банківською  на  підставі 

переважної  діяльності та частка сукупних активів банків (банку) у 

сукупному розмірі активів фінансових установ,  що входять до  цієї 

групи,  зменшилася та становить від 40 до 50 відсотків, така група 

продовжує вважатися банківською впродовж не більше трьох  років  з 

моменту такого зменшення;

{  Статтю  2  доповнено  визначенням  терміна  згідно  із  Законом 

N 3394-VI ( 3394-17 ) від 19.05.2011 } 

     банківська діяльність – залучення у  вклади  грошових  коштів 

фізичних  і  юридичних  осіб  та  розміщення зазначених коштів від 

свого імені,  на власних умовах та на власний ризик,  відкриття  і 

ведення банківських рахунків фізичних та юридичних осіб; 

     банківський кредит – будь-яке зобов\’язання банку надати певну 

суму грошей,  будь-яка гарантія,  будь-яке  зобов\’язання  придбати 

право  вимоги боргу,  будь-яке продовження строку погашення боргу, 

яке надано  в  обмін  на  зобов\’язання  боржника  щодо  повернення 

заборгованої суми,  а також на зобов\’язання на сплату процентів та 

інших зборів з такої суми; 

     банківська ліцензія – документ,  який видається  Національним 

банком  України в порядку і на умовах,  визначених у цьому Законі, 

на  підставі  якого  банки  та  філії іноземних банків мають право 

здійснювати  банківську діяльність; { Термін із змінами, внесеними 

згідно із Законом N 358-V ( 358-16 ) від 16.11.2006 } 

     банківський платіжний   інструмент   –   засіб,   що  містить 

реквізити,  які ідентифікують його емітента,  платіжну систему,  в 

якій   він  використовується,  та,  як  правило,  держателя  цього 

банківського  платіжного  інструмента.  За  допомогою  банківських 

платіжних   інструментів   формуються   відповідні   документи  за 

операціями,  що здійснені з  використанням  банківських  платіжних 

інструментів,  на  підставі  яких  проводиться  переказ грошей або 

надаються   інші   послуги   держателям   банківських    платіжних 

інструментів; 

     банківські рахунки  –  рахунки,  на яких обліковуються власні 

кошти,  вимоги,  зобов\’язання  банку  стосовно  його  клієнтів   і 

контрагентів та які дають можливість здійснювати переказ коштів за 

допомогою банківських платіжних інструментів; 

     банківська   холдингова   компанія   –  фінансова  холдингова 

компанія, в якій переважною діяльністю фінансових установ, що є її 

дочірніми  та  асоційованими  компаніями, є банківська діяльність; 

{  Статтю  2  доповнено  визначенням  терміна  згідно  із  Законом 

N 3394-VI ( 3394-17 ) від 19.05.2011 } 

     державний реєстр банків – реєстр,  що  ведеться  Національним 

банком  України  і  містить відомості про державну реєстрацію усіх 

банків; 

     дочірня  компанія  –  юридична особа, яка контролюється іншою 

юридичною  особою  (материнською  компанією); { Статтю 2 доповнено 

визначенням  терміна  згідно  із Законом N 3394-VI ( 3394-17 ) від 

19.05.2011 } 

     вклад (депозит) – це кошти в готівковій або  у  безготівковій 

формі,  у  валюті  України  або в іноземній валюті,  які розміщені 

клієнтами на їх іменних рахунках у банку на договірних засадах  на 

визначений  строк  зберігання  або  без зазначення такого строку і 

підлягають виплаті вкладнику відповідно до  законодавства  України 

та умов договору; 

 

     { Визначення терміна \”державна реєстрація банку\” виключено на 

підставі Закону N 3024-VI ( 3024-17 ) від 15.02.2011 } 

 

     ділова  репутація  –  відомості,  зібрані Національним банком 

України,  про  відповідність  діяльності  юридичної  або  фізичної 

особи,  у  тому  числі  керівників  юридичної  особи  та власників 

істотної участі у такій юридичній особі,  вимогам закону,  діловій 

практиці  та професійній етиці,  а також відомості про порядність, 

професійні  та управлінські здібності фізичної особи; { Визначення 

терміна в редакції Закону N 3024-VI ( 3024-17 ) від 15.02.2011 } 

     економічні нормативи    –    показники,   що   встановлюються 

Національним банком України і дотримання яких є  обов\’язковим  для 

банків; 

 

     { Визначення терміна \”ідентифікація особи\” статті 2 виключено 

на підставі Закону N 485-IV ( 485-15 ) від 06.02.2003 } 

 

     іноземний –  пов\’язаний  з  громадянином або юридичною особою 

будь-якої країни, крім України; 

     інспекційна  перевірка  банку – форма здійснення банківського 

нагляду   уповноваженими   Національним   банком  України  особами 

безпосередньо  у  банку;  { Статтю 2 доповнено визначенням терміна 

згідно із Законом N 3024-VI ( 3024-17 ) від 15.02.2011 } 

     істотна участь  –  пряме  та/або  опосередковане   володіння 

однією  особою  самостійно чи спільно з іншими особами 10 і більше 

відсотками  статутного  капіталу  та/або  права голосу акцій, паїв 

юридичної особи або незалежна від формального володіння можливість 

значного  впливу  на  управління  чи  діяльність  юридичної особи; 

{  Визначення  терміна в редакції Закону N 3024-VI ( 3024-17 ) від 

15.02.2011 } 

     капітал  банку  –  власні  кошти,  залишкова вартість активів 

банку  після  вирахування  всіх  його  зобов\’язань;  {  Визначення 

терміна в редакції Закону N 3024-VI ( 3024-17 ) від 15.02.2011 } 

 

     {   Визначення   терміна  \”капітал  підписний\”  виключено  на 

підставі Закону N 3024-VI ( 3024-17 ) від 15.02.2011 } 

 

     капітал   приписний   –   сума   грошових   коштів  у  вільно 

конвертованій   валюті,  надана  іноземним  банком  філії  для  її 

акредитації;  {  Статтю  2  доповнено  терміном  згідно із Законом 

N 358-V ( 358-16 ) від 16.11.2006 } 

     капітал  статутний  –  сплачена  грошовими внесками учасників 

банку  вартість акцій, паїв банку в розмірі, визначеному статутом; 

{  Визначення  терміна в редакції Закону N 3024-VI ( 3024-17 ) від 

15.02.2011 } 

     капітал  регулятивний  –  сукупність основного та додаткового 

капіталів,    складові    яких   визначаються   цим   Законом   та 

нормативно-правовими    актами    Національного   банку   України; 

{  Визначення  терміна в редакції Закону N 3024-VI ( 3024-17 ) від 

15.02.2011 } 

     керівники   юридичної   особи   (крім   банку)   –   керівник 

підприємства,   установи,   члени   виконавчого   органу  та  ради 

(спостережної   ради)   юридичної  особи;  {  Статтю  2  доповнено 

визначенням  терміна  згідно  із Законом N 3024-VI ( 3024-17 ) від 

15.02.2011 } 

     клієнт банку  –  будь-яка  фізична  чи  юридична  особа,   що 

користується послугами банку; 

     контролер  –  фізична  або юридична особа, щодо якої не існує 

контролерів – фізичних осіб  та  яка  має  можливість  здійснювати 

вирішальний  вплив  на  управління  або діяльність юридичної особи 

шляхом прямого та/або опосередкованого  володіння  самостійно  або 

спільно з іншими особами часткою в юридичній особі,  що відповідає 

еквіваленту 50 чи  більше  відсотків  статутного  капіталу  та/або 

голосів  юридичної особи,  або незалежно від формального володіння 

здійснювати  такий вплив на основі угоди чи будь-яким іншим чином; 

{  Статтю  2  доповнено  визначенням  терміна  згідно  із  Законом 

N 3024-VI ( 3024-17 ) від 15.02.2011 } 

     контроль   –  можливість  здійснювати  вирішальний  вплив  на 

управління та/або діяльність юридичної особи шляхом прямого та/або 

опосередкованого  володіння однією особою самостійно або спільно з 

іншими   особами   часткою   в   юридичній  особі,  що  відповідає 

еквіваленту  50  чи  більше  відсотків  статутного капіталу та/або 

голосів  юридичної  особи, або незалежно від формального володіння 

можливість  здійснювати  такий  вплив на основі угоди чи будь-яким 

іншим  чином;  {  Визначення  терміна  в редакції Закону N 3024-VI 

( 3024-17 ) від 15.02.2011 } 

     кошти – гроші у  національній  або  іноземній  валюті  чи  їх 

еквівалент; 

     кредитор банку   –   юридична  або  фізична  особа,  яка  має 

документально підтверджені вимоги до боржника щодо  його  майнових 

зобов\’язань; 

     ліквідація банку  – процедура припинення функціонування банку 

як  юридичної  особи відповідно до положень цього Закону та Закону 

України   \”Про   систему   гарантування   вкладів  фізичних  осіб\” 

(  4452-17 ); { Визначення терміна із змінами, внесеними згідно із 

Законом N 4452-VI ( 4452-17 ) від 23.02.2012 } 

 

     {  Визначення  терміна  \”ліквідатор\”  виключено  на  підставі 

Закону N 4452-VI ( 4452-17 ) від 23.02.2012 } 

 

     {   Визначення   терміна  \”ліквідаційна  маса\”  виключено  на 

підставі Закону N 4452-VI ( 4452-17 ) від 23.02.2012 } 

 

     материнський  банк  – український банк, серед дочірніх та/або 

асоційованих  компаній якого є банк та/або інша фінансова установа 

та який не є дочірньою компанією  іншого  українського  банку  або 

банківської холдингової компанії; { Статтю 2 доповнено визначенням 

терміна згідно із Законом N 3394-VI ( 3394-17 ) від 19.05.2011 } 

 

     { Визначення терміна \”мораторій\” виключено на підставі Закону 

N 4452-VI ( 4452-17 ) від 23.02.2012 } 

 

     { Визначення терміна \”неплатоспроможність банку\” виключено на 

підставі Закону N 4452-VI ( 4452-17 ) від 23.02.2012 } 

 

     норматив  достатності  (адекватності)  регулятивного капіталу 

банку – співвідношення між розміром регулятивного капіталу і сумою 

активів та  позабалансових  зобов\’язань,  зважених  на  відповідні 

коефіцієнти  кредитного ризику,  та сумою вимог для покриття інших 

ризиків  банку; { Статтю 2 доповнено визначенням терміна згідно із 

Законом N 3024-VI ( 3024-17 ) від 15.02.2011 } 

     нормативно-правові акти   Національного   банку   України   – 

нормативно-правові акти,  що видаються Національним банком України 

у  межах  його  повноважень  на  виконання  цього та інших законів 

України; 

 

     {  Визначення терміна \”підрозділ банку\” виключено на підставі 

Закону N 3024-VI ( 3024-17 ) від 15.02.2011 } 

 

     {  Визначення  терміна  \”представництво  банку\”  виключено на 

підставі Закону N 3024-VI ( 3024-17 ) від 15.02.2011 } 

 

     реорганізація банку – злиття,  приєднання,  виділення,  поділ 

банку,  перетворення його організаційно-правової форми,  наслідком 

яких є передача,  прийняття його майна, коштів, прав та обов\’язків 

правонаступникам; 

     розкриті  резерви  –  резерви і фонди, створені або збільшені 

за  рахунок  нерозподіленого  прибутку та оприлюднені у фінансовій 

звітності  банку;  { Статтю 2 доповнено визначенням терміна згідно 

із Законом N 3024-VI ( 3024-17 ) від 15.02.2011 } 

     розрахункові банківські  операції – рух грошей на банківських 

рахунках,  здійснюваний згідно з розпорядженнями  клієнтів  або  в 

результаті  дій,  які  в  рамках  закону  призвели  до зміни права 

власності на активи; 

     споріднена особа – юридична особа,  яка має спільних з банком 

власників істотної участі; 

     системоутворюючий банк – банк,  зобов\’язання якого становлять 

не  менше  10  відсотків  від  загальних  зобов\’язань  банківської 

системи; 

     структура  власності  –  система  взаємовідносин юридичних та 

фізичних  осіб,  що дає змогу визначити всіх осіб, які мають пряму 

та/або  опосередковану  істотну  участь  в юридичній особі, у тому 

числі  відносини  контролю  між  ними  щодо  цієї юридичної особи; 

{  Статтю  2  доповнено  визначенням  терміна  згідно  із  Законом 

N 3024-VI ( 3024-17 ) від 15.02.2011 } 

 

     {  Визначення  терміна \”тимчасова адміністрація\” виключено на 

підставі Закону N 4452-VI ( 4452-17 ) від 23.02.2012 } 

 

     {  Визначення терміна \”тимчасовий адміністратор\” виключено на 

підставі Закону N 4452-VI ( 4452-17 ) від 23.02.2012 } 

 

     уповноважена особа банку – особа,  яка на підставі статуту чи 

угоди має повноваження представляти банк та вчиняти від його імені 

певні дії, що мають юридичне значення; 

     учасники  банку  –  засновники банку, акціонери банку, який є 

публічним   акціонерним  товариством,  і  пайовики  кооперативного 

банку;  {  Визначення терміну \”учасники банку\” статті 2 в редакції 

Закону  N  133-V  ( 133-16 ) від 14.09.2006; із змінами, внесеними 

згідно із Законом N 1617-VI ( 1617-17 ) від 24.07.2009 } 

     учасники  банківської групи – банки, інші фінансові установи, 

банківські холдингові  компанії,  компанії  з  надання  допоміжних 

послуг,  які  мають  спільного  контролера;  {  Статтю 2 доповнено 

визначенням  терміна  згідно  із Законом N 3394-VI ( 3394-17 ) від 

19.05.2011 } 

 

     {  Визначення  терміна  \”філія  банку\”  виключено на підставі 

Закону N 3024-VI ( 3024-17 ) від 15.02.2011 } 

 

     {  Визначення  терміна \”фінансова холдингова група\” виключено 

на підставі Закону N 3394-VI ( 3394-17 ) від 19.05.2011 } 

 

     фінансове  оздоровлення банку – відновлення платоспроможності 

банку  та  приведення  фінансових  показників  його  діяльності  у 

відповідність  із вимогами Національного банку України. { Статтю 2 

доповнено  визначенням згідно із Законом N 1617-VI ( 1617-17 ) від 

24.07.2009 } 

     Терміни   \”асоційована   компанія\”,  \”материнська  компанія\”, 

\”фінансова холдингова компанія\”,  \”компанія з  надання  допоміжних 

послуг\”  вживаються  в значеннях,  визначених Законом України \”Про 

фінансові  послуги  та  державне  регулювання  ринків   фінансових 

послуг\” ( 2664-14 ).

{  Статтю  2 доповнено частиною другою згідно із Законом N 3394-VI 

( 3394-17 ) від 19.05.2011 } 

     Терміни   \”андеррайтер\”   та   \”андеррайтинг\”   вживаються  у 

значеннях,   визначених  Законом  України  \”Про  цінні  папери  та 

фондовий ринок\” ( 3480-15 ).

{  Статтю 2 доповнено частиною третьою згідно із Законом N 5042-VI 

( 5042-17 ) від 04.07.2012 } 

     Стаття 3. Сфера застосування 

     Цей Закон регулює відносини, що виникають під час заснування, 

реєстрації, діяльності, реорганізації та ліквідації банків. 

     Положення цього    Закону    та    нормативно-правові   акти 

Національного банку України застосовуються як до банків,  так і до 

філій іноземних банків.

{ Статтю 3 доповнено частиною згідно із Законом N 358-V ( 358-16 ) 

від 16.11.2006 } 

     Положення цього   Закону   застосовуються   до  представництв 

іноземних банків,  що діють на території  України,  якщо  інше  не 

встановлено    міжнародними   договорами   (угодами),   згода   на 

обов\’язковість яких надана Верховною Радою  України,  а  також  до 

філій  українських  банків  за  кордоном та до пов\’язаних з банком 

осіб, визначених статтею 52 цього Закону. 

     Відповідні положення цього Закону поширюються також на окремі 

зобов\’язання   і  відповідальність  інших  осіб,  діяльність  яких 

пов\’язана з функціонуванням банків. 

     Відносини,   що  виникають  під  час  застосування  процедури 

тимчасової   адміністрації   та   ліквідації   емітента  іпотечних 

облігацій,  цей  Закон  регулює в частині, що не суперечить Закону 

України \”Про іпотечні облігації\” ( 3273-15 ).

{  Статтю  3 доповнено частиною п\’ятою згідно із Законом N 3265-VI 

( 3265-17 ) від 21.04.2011 } 

     Відносини,  пов\’язані з функціонуванням державного земельного 

банку,  цей  Закон  регулює  в  частині,  що  не суперечить нормам 

спеціального законодавства у сфері земельних відносин.

{  Статтю  3 доповнено частиною шостою згідно із Законом N 5248-VI 

( 5248-17 ) від 18.09.2012 } 

     Стаття 4. Банківська система України 

     Банківська  система України складається з Національного банку 

України та інших  банків,  а  також  філій  іноземних  банків,  що 

створені і діють на території України відповідно до положень цього 

Закону та інших законів України. 

     Банк самостійно   визначає   напрями   своєї   діяльності   і 

спеціалізацію за видами послуг. 

     Національний банк   України   визначає  види  спеціалізованих 

банків та порядок набуття банком статусу спеціалізованого. 

     Національний банк  України  здійснює  регулювання  діяльності 

спеціалізованих    банків    через    економічні    нормативи   та 

нормативно-правове   забезпечення   здійснюваних   цими    банками 

операцій. 

     Національний банк України здійснює регулювання та банківський 

нагляд відповідно до положень Конституції України ( 254к/96-ВР  ), 

цього Закону,  Закону  України  \”Про  Національний  банк  України\” 

( 679-14    ),    інших    законодавчих    актів    України     та 

нормативно-правових актів Національного банку України.

{  Текст  статті 4 із змінами, внесеними згідно із Законом N 358-V 

( 358-16 ) від 16.11.2006; в редакції Закону N 3024-VI ( 3024-17 ) 

від 15.02.2011 } 

     Стаття 5. Економічна незалежність банків 

     Банки мають  право  самостійно  володіти,  користуватися   та 

розпоряджатися майном, що перебуває у їхній власності. 

     Держава не  відповідає  за зобов\’язаннями банків,  а банки не 

відповідають за зобов\’язаннями держави,  якщо інше не  передбачено 

законом або договором. 

     Національний банк  України  не  відповідає  за зобов\’язаннями 

банків,  а банки не відповідають за  зобов\’язаннями  Національного 

банку України, якщо інше не передбачено законом або договором. 

     Органам державної  влади  і  органам місцевого самоврядування 

забороняється  будь-яким  чином   впливати   на   керівництво   чи 

працівників  банків у ході виконання ними службових обов\’язків або 

втручатись у діяльність банку,  за винятком випадків, передбачених 

законом. 

     Шкода, заподіяна  банку внаслідок такого втручання,  підлягає 

відшкодуванню у порядку, визначеному законом. 

     Стаття 6. Організаційно-правова форма банку 

     Банки  в  Україні створюються у формі публічного акціонерного 

товариства або кооперативного банку.

{  Частина перша статті 6 в редакції Закону N 133-V ( 133-16 ) від 

14.09.2006;  із  змінами,  внесеними  згідно  із Законом N 1617-VI 

( 1617-17 ) від 24.07.2009 } 

     Особливості правового статусу, порядку створення, діяльності, 

реорганізації  та  ліквідації  банків  визначаються цим Законом та 

Законом  України  \”Про систему гарантування вкладів фізичних осіб\” 

( 4452-17 ).

{  Частина  друга статті 6 в редакції Закону N 3024-VI ( 3024-17 ) 

від  15.02.2011; із змінами, внесеними згідно із Законом N 4452-VI 

( 4452-17 ) від 23.02.2012 } 

     Стаття 7. Державні банки 

     Державний банк – це банк,  сто відсотків статутного  капіталу 

якого належать державі. 

     Державний  банк  створюється  за  рішенням Кабінету Міністрів 

України.  При  цьому  в  законі  про  Державний  бюджет України на 

відповідний  рік  передбачаються  витрати на формування статутного 

капіталу  державного  банку.  Кабінет  Міністрів України має право 

формувати статутний капітал державного земельного банку за рахунок 

грошових  внесків  та внесків у вигляді земельних ділянок. Кабінет 

Міністрів   України   зобов\’язаний  отримати  позитивний  висновок 

Національного банку України з приводу наміру заснування державного 

банку.   Отримання   висновку   Національного   банку   України  є 

обов\’язковим  також  у  разі ліквідації (реорганізації) державного 

банку, за винятком його ліквідації внаслідок неплатоспроможності. 

{  Частина друга статті 7 із змінами, внесеними згідно із Законами 

N  3024-VI  (  3024-17 ) від 15.02.2011, N 5248-VI ( 5248-17 ) від 

18.09.2012 } 

     Статут та   діяльність  державного  банку  мають  відповідати 

вимогам цього Закону, інших законів України та нормативно-правових 

актів Національного банку України. 

     Статут державного  банку  затверджується  постановою Кабінету 

Міністрів України. 

     Державна  реєстрація державних банків здійснюється відповідно 

до  законодавства  з питань державної реєстрації юридичних осіб та 

фізичних  осіб   –   підприємців   з   урахуванням   особливостей, 

встановлених цим Законом.

{  Частина  п\’ята статті 7 в редакції Закону N 3024-VI ( 3024-17 ) 

від 15.02.2011 } 

     Держава здійснює і реалізує повноваження власника щодо  акцій 

(паїв),  які  їй  належать у статутному капіталі державного банку, 

через  органи  управління  державного  банку.  Кабінет   Міністрів 

України   здійснює   управління   державним   банком  у  випадках, 

встановлених цим Законом,  іншими законами і  статутом  державного 

банку. { Частина  шоста   статті  7  в   редакції  Закону  N 532-V 

( 532-16 ) від 22.12.2006 } 

     Органами управління  державного  банку  є  наглядова  рада  і 

правління  банку.  {  Частина  сьома  статті 7 в  редакції  Закону 

N 532-V ( 532-16 ) від 22.12.2006 } 

     Органом контролю  державного  банку  є   ревізійна   комісія, 

персональний  та  кількісний  склад  якої  визначаються наглядовою 

радою  державного  банку.  {  Частина  восьма  статті 7 в редакції 

Закону N 532-V ( 532-16 ) від 22.12.2006 } 

     Наглядова рада є вищим органом управління  державного  банку, 

що  здійснює  контроль  за  діяльністю  правління  банку  з  метою 

збереження залучених у вклади  грошових  коштів,  забезпечення  їх 

повернення  вкладникам  і  захисту  інтересів держави як акціонера 

державного банку,  а також здійснює інші  функції,  визначені  цим 

Законом.  {  Частина  дев\’ята статті 7 в редакції  Закону  N 532-V 

( 532-16 ) від 22.12.2006 } 

     До  складу  наглядової  ради  державного  банку входять члени 

наглядової   ради   банку,  призначені  Верховною  Радою  України, 

Президентом   України  і  Кабінетом  Міністрів  України.  З  метою 

представництва   інтересів   держави  до  складу  наглядової  ради 

державного  банку  можуть  входити представники органів виконавчої 

влади  та  інші  особи, які відповідають вимогам, зазначеним у цій 

статті. Термін повноважень членів наглядової ради державного банку 

– п’ять років.

{  Частина  десята  статті 7 в редакції Законів N 532-V ( 532-16 ) 

від 22.12.2006, N 5463-VI  ( 5463-17 ) від 16.10.2012 } 

     Президент України  призначає  п\’ять  членів  наглядової  ради 

державного  банку  шляхом  прийняття відповідного Указу. { Частина 

одинадцята  статті  7  в  редакції  Закону  N 532-V ( 532-16 ) від 

22.12.2006 } 

     Верховна Рада  України призначає п\’ять членів наглядової ради 

державного банку шляхом прийняття відповідної Постанови. { Частина 

дванадцята  статті  7  в  редакції  Закону  N 532-V ( 532-16 ) від 

22.12.2006 } 

     Кабінет Міністрів України призначає п\’ять  членів  наглядової 

ради  державного  банку  шляхом прийняття  відповідної  Постанови. 

{ Частина тринадцята статті 7 в редакції Закону N 532-V ( 532-16 ) 

від 22.12.2006 } 

     Членом наглядової  ради державного банку може бути громадянин 

України,  який  має  вищу  економічну  або  юридичну  освіту,  або 

науковий  ступінь у галузі економіки,  фінансів та/або права і при 

цьому має досвід роботи в органі законодавчої влади чи на керівних 

посадах   центральних   органів   виконавчої  влади  України,  які 

забезпечують   формування   та   реалізують   державну  фінансову, 

економічну  та  правову  політику,  або в банківській установі, чи 

досвід  наукової,  практичної роботи у галузі економіки, фінансів, 

права.  Особа,  яка  входить  до  складу наглядової ради чи іншого 

органу  управління банку (крім державного) чи є членом сім\’ї такої 

особи  першого  ступеня споріднення, або особа, яка була засуджена 

за  зловживання у фінансовій сфері, судимість якої не погашена або 

не  знята  в  установленому  законом  порядку, не може бути членом 

наглядової  ради  державного  банку.  Не  допускається призначення 

особи  на посаду члена наглядової ради державного банку, якщо таке 

призначення може призвести до конфлікту інтересів.

{  Частина  чотирнадцята  статті  7  в  редакції  Закону  N  532-V 

( 532-16 ) від 22.12.2006; із змінами, внесеними згідно із Законом 

N 5463-VI ( 5463-17 ) від 16.10.2012 } 

     Члени наглядової ради державного банку виконують свої функції 

без   отримання   будь-якої  матеріальної  винагороди.  {  Частина 

п\’ятнадцята  статті  7  в  редакції  Закону N 532-V ( 532-16 ) від 

22.12.2006 } 

     Наглядову раду   державного   банку   очолює   голова,   який 

обирається  наглядовою  радою  зі  складу  її  членів.  {  Частина 

шістнадцята  статті  7  в  редакції  Закону N 532-V ( 532-16 ) від 

22.12.2006 } 

     Засідання наглядової ради є правомочним за наявності не менше 

десяти  його  членів.  {  Частина  сімнадцята  статті 7 в редакції 

Закону N 532-V ( 532-16 ) від 22.12.2006 } 

     Рішення наглядової ради приймаються простою більшістю голосів 

від загальної кількості присутніх на засіданні  членів  наглядової 

ради  державного  банку.  Статут  і внутрішні положення державного 

банку можуть передбачати порядок скликання, голосування, прийняття 

і оформлення рішень наглядової ради. { Частина вісімнадцята статті 

7 в редакції Закону N 532-V ( 532-16 ) від 22.12.2006 } 

     Повноваження призначеного  складу  наглядової ради державного 

банку та/або кожного з його членів можуть  припинятися  відповідно 

за рішенням Верховної Ради України,  Президента України і Кабінету 

Міністрів України щодо призначених ними осіб,  але не  раніше  ніж 

через  один рік з дня призначення. З дня призначення уповноваженої 

особи   Фонду  гарантування  вкладів  фізичних  осіб  повноваження 

наглядової ради державного банку призупиняються.

{  Частина  дев\’ятнадцята  статті  7  в  редакції  Закону  N 532-V 

( 532-16 ) від 22.12.2006; із змінами, внесеними згідно із Законом 

N 4452-VI ( 4452-17 ) від 23.02.2012 } 

     У своїй  діяльності наглядова рада державного банку керується 

цим  Законом,  іншими  актами  законодавства  України  і  статутом 

державного  банку.  Наглядова рада не може втручатися в оперативну 

діяльність  державного  банку.  {  Частина  двадцята  статті  7  в 

редакції Закону N 532-V ( 532-16 ) від 22.12.2006 } 

     До компетенції  наглядової  ради  державного  банку  належить 

прийняття рішень з питань,  визначених у пунктах 1, 5, 6 статті 38 

цього Закону і пунктах 1-7 статті 39 цього Закону, а також з інших 

питань,  необхідність  врегулювання  яких передбачена цим Законом. 

{  Частина  двадцять  перша  статті  7 в редакції  Закону  N 532-V 

( 532-16 ) від 22.12.2006 } 

     Рішення про  зміну  розміру  статутного  капіталу  державного 

банку  та  припинення  його   діяльності   приймається   Кабінетом 

Міністрів   України.   При   цьому   Кабінет   Міністрів   України 

зобов\’язаний  отримати  позитивний  висновок  Національного  банку 

України з приводу наміру зміни розміру статутного фонду державного 

банку. 

     Повноваження виконавчого органу державного банку визначаються 

його  статутом.  Кандидатури  голови  та членів виконавчого органу 

узгоджуються з Національним банком  України  відповідно  до  вимог 

цього Закону. 

     Банк, створений  у порядку,  визначеному частиною другою цієї 

статті,  має  право   додавати   до   свого   найменування   слово 

\”державний\”,  використовувати зображення Державного Герба України, 

Державного Прапора України. 

     У разі прийняття рішення про часткове  або  повне  відчуження 

державою  належних  їй  акцій  (паїв)  державного банку такий банк 

втрачає статус державного.  Власники  акцій  зобов\’язані  привести 

статут та діяльність банку у відповідність з вимогами цього Закону 

та нормативно-правових актів Національного банку України. 

     Державний  земельний  банк  має  право здійснювати операції з 

земельними  ділянками  та  майновими  правами  на земельні ділянки 

відповідно  до законодавства України у сфері земельних відносин та 

свого статуту.

{  Статтю  7  доповнено частиною двадцять шостою згідно із Законом 

N 5248-VI ( 5248-17 ) від 18.09.2012 } 

     Національний   банк   України   визначає  особливості  видачі 

державному  земельному  банку банківської ліцензії, регулювання та 

нагляду за державним земельним банком з урахуванням специфіки його 

діяльності.

{  Статтю  7  доповнено частиною двадцять сьомою згідно із Законом 

N 5248-VI ( 5248-17 ) від 18.09.2012 } 

     Стаття 8. Кооперативні банки 

     Кооперативний банк створюється в порядку,  передбаченому  цим 

Законом.  Законодавство про кооперацію поширюється на кооперативні 

банки в частині, що не суперечить цьому Закону. 

     Кооперативні банки створюються за принципом  територіальності 

і поділяються на місцеві та центральний кооперативні банки. 

     Мінімальна кількість  учасників  місцевого  (у межах області) 

кооперативного банку має бути не менше 50 осіб.  У разі  зменшення 

кількості учасників і неспроможності кооперативного банку протягом 

одного року  збільшити  їх  кількість  до  мінімальної  необхідної 

кількості   діяльність  такого  банку  припиняється  шляхом  зміни 

організаційно-правової форми або ліквідації. 

     Учасниками центрального  кооперативного   банку   є   місцеві 

кооперативні банки. 

     До функцій    центрального    кооперативного    банку,   крім 

передбачених цим Законом,  належать централізація та  перерозподіл 

ресурсів,  акумульованих місцевими кооперативними банками, а також 

здійснення   контролю   за   діяльністю    кооперативних    банків 

регіонального рівня. 

     Органами управління  кооперативних  банків  є  загальні збори 

учасників (пайовиків),  спостережна рада банку та правління банку. 

Органом  контролю є ревізійна комісія банку.  Органи управління та 

контролю  кооперативного  банку  створюються  та  здійснюють  свої 

повноваження відповідно до цього Закону. 

     Статутний капітал  кооперативного  банку  поділяється на паї. 

Рівень мінімального  розміру  статутного  капіталу  кооперативного 

банку  встановлюється  Національним  банком  України відповідно до 

цього Закону. 

     Кожний учасник кооперативного  банку  незалежно  від  розміру 

своєї участі у капіталі банку (паю) має право одного голосу. 

     Прибутки або  збитки  кооперативного  банку  за  результатами 

фінансового року розподіляються між учасниками пропорційно розміру 

їх паю. 

     Обмеження, встановлені  цим  Законом  для  операцій  банку  з 

пов\’язаними особами,  не поширюються  на  операції  кооперативного 

банку. 

     Стаття 9. Банківський нагляд на консолідованій основі 

     Банківський нагляд  на консолідованій основі – це нагляд,  що 

здійснюється Національним банком України за банківською  групою  з 

метою  забезпечення  стабільності банківської системи та обмеження 

ризиків,  на які наражається банк внаслідок участі  в  банківській 

групі,   шляхом   регулювання,  моніторингу  та  контролю  ризиків 

банківської  групи  у  визначеному  Національним  банком   України 

порядку. 

     Національний банк  України  з  метою  здійснення  нагляду  на 

консолідованій основі має  право  визначати  в  межах  банківської 

групи   підгрупи,  що  складаються  принаймні  з  двох  фінансових 

установ,  та  здійснювати  за  ними  нагляд  на  субконсолідованій 

основі. 

     Критерії визначення      таких     підгруп     встановлюються 

нормативно-правовими актами Національного банку України. 

     Національний банк України має право встановлювати  вимоги  до 

банківської групи та/або банківської підгрупи на консолідованій та 

субконсолідованій основі щодо: 

     1) наявності ефективної системи корпоративного управління; 

     2) наявності ефективної системи управління ризиками; 

     3) наявності ефективної системи внутрішнього контролю; 

     4) наявності  облікових   процедур,   інформаційних   систем, 

необхідних  для  забезпечення  виконання  вимог  на консолідованій 

основі; 

     5) складання   та   порядку   подання    консолідованої    та 

субконсолідованої звітності; 

     6) достатності регулятивного капіталу; 

     7) економічних нормативів; 

     8) лімітів  та  обмежень стосовно певних видів діяльності,  у 

тому числі щодо діяльності на території інших держав; 

     9) порядку подання необхідної звітності та інформації. 

     Юридична або фізична особа,  яка має намір стати  контролером 

банківської   групи,   через   визначену  нею  уповноважену  особу 

зобов\’язана повідомити про це Національний банк України та  надати 

Національному банку України відомості про таку банківську групу, у 

тому  числі  структуру  власності  банківської   групи   та   види 

діяльності  її  учасників,  у порядку,  встановленому Національним 

банком України. 

     Банківська група,   підгрупа,   її    учасники    зобов\’язані 

дотримуватися  вимог,  установлених  Національним  банком  України 

відповідно до цього Закону. 

     Небанківські фінансові установи, які є учасниками банківської 

групи,  підлягають  нагляду  з  боку Національного банку України в 

межах  нагляду  на  консолідованій  та  субконсолідованій   основі 

відповідно до цього Закону. 

     Керівник банківської  холдингової компанії,  його заступники, 

члени виконавчого органу та наглядової ради,  головний  бухгалтер, 

його  заступник  повинні відповідати вимогам до керівників банків, 

установленим цим Законом. 

     Банківська група  зобов\’язана   визначити   серед   учасників 

банківської  групи  відповідальну  особу  банківської  групи,  яка 

спроможна забезпечити виконання вимог,  установлених  Національним 

банком України до банківської групи, та погодити її з Національним 

банком України. 

     Погодження Національним банком України  відповідальної  особи 

банківської  групи  здійснюється  на підставі клопотання,  яке має 

містити  обґрунтування  щодо  визначення  такої  особи,  та  інших 

документів, визначених Національним банком України.