Господарський процесуальний кодекс України, стаття 41-43-3

Стаття 41. Призначення і проведення судової експертизи

Для роз\’яснення питань, що виникають при вирішенні
господарського спору і потребують спеціальних знань, господарський
суд призначає судову експертизу.
Учасники судового процесу мають право пропонувати
господарському суду питання, які мають бути роз\’яснені судовим
експертом. Остаточне коло цих питань встановлюється господарським
судом в ухвалі.
Проведення судової експертизи доручається державним
спеціалізованим установам чи безпосередньо особам, які
відповідають вимогам, встановленим Законом України \”Про судову
експертизу\” ( 4038-12 ). Особа, яка проводить судову експертизу
(далі – судовий експерт) користується правами і несе обов\’язки,
зазначені у статті 31 цього Кодексу.
Сторони і прокурор, який бере участь в судовому процесі,
мають право до початку проведення судової експертизи заявити
відвід судовому експерту в порядку та з підстав, зазначених у
частинах п\’ятій і шостій статті 31 цього Кодексу.
{ Стаття 41 із змінами, внесеними згідно із Законом N 1875-VI
( 1875-17 ) від 11.02.2010 }

Стаття 42. Висновок судового експерта

Висновок судового експерта повинен містити докладний опис
проведених досліджень, зроблені в результаті їх висновки і
обгрунтовані відповіді на поставлені господарським судом питання.
Висновок подається господарському суду в письмовій формі, і копія
його надсилається сторонам.

Якщо під час проведення судової експертизи встановлюються
обставини, що мають значення для правильного вирішення спору, з
приводу яких судовому експерту не були поставлені питання, у
висновку він викладає свої міркування і щодо цих обставин.

У випадках недостатньої ясності чи неповноти висновку
судового експерта господарський суд може призначити додаткову
судову експертизу.

При необхідності господарський суд може призначити повторну
судову експертизу і доручити її проведення іншому судовому
експерту.

Висновок судового експерта для господарського суду не є
обов\’язковим і оцінюється господарським судом за правилами,
встановленими статтею 43 цього Кодексу.

Відхилення господарським судом висновку судового експерта
повинно бути мотивованим у рішенні.

Стаття 43. Оцінка доказів

Господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім
переконанням, що грунтується на всебічному, повному і об\’єктивному
розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності,
керуючись законом.

Ніякі докази не мають для господарського суду заздалегідь
встановленої сили.

Визнання однією стороною фактичних даних і обставин, якими
інша сторона обгрунтовує свої вимоги або заперечення, для
господарського суду не є обов\’язковим.

Розділ V-1
Запобіжні заходи

Стаття 43-1. Підстави вжиття запобіжних заходів

Особа, яка має підстави побоюватись, що подача потрібних для
неї доказів стане згодом неможливою або утрудненою, а також
підстави вважати, що її права порушені або існує реальна загроза
їх порушення, має право звернутися до господарського суду з заявою
про вжиття, передбачених статтею 43-2 цього Кодексу, запобіжних
заходів до подання позову.
{ Текст статті 43-1 із змінами, внесеними згідно із Законом
N 1720-VI ( 1720-17 ) від 17.11.2009 }

Стаття 43-2. Види запобіжних заходів

Запобіжні заходи включають:

1) витребування доказів;

2) огляд приміщень, в яких відбуваються дії, пов\’язані з
порушенням прав;

3) накладення арешту на майно, що належить особі, щодо якої
вжито запобіжні заходи, і знаходиться в неї або в інших осіб.

Стаття 43-3. Заява про вжиття запобіжних заходів

Заява про вжиття запобіжних заходів повинна містити:

1) найменування господарського суду, до якого подається
заява;

2) найменування заявника і особи, щодо якої просять вжити
запобіжні заходи, їх поштові адреси; документи, що підтверджують
за заявником-громадянином статус суб\’єкта підприємницької
діяльності;

3) вид і суть запобіжного заходу;

4) обставини, якими заявник обгрунтовує необхідність вжиття
запобіжних заходів;

5) перелік документів та інших доказів, що додаються до
заяви;

6) підпис заявника або його представника, якщо заява
подається представником.

До заяви про вжиття запобіжних заходів додаються документи,
які підтверджують сплату судового збору у встановлених законом
порядку і розмірі. Разом з заявою про вжиття запобіжних заходів
подаються її копії відповідно до кількості осіб, щодо яких просять
вжити запобіжні заходи.

Заявник повинен подати відповідну позовну заяву протягом
п\’яти днів з дня винесення ухвали про вжиття запобіжних заходів.
Після подання заявником позовної заяви запобіжні заходи діють як
заходи забезпечення позову.
{ Положення частини третьої статті 43-3 щодо скорочення
процесуальних строків звернення громадян до суду визнано
конституційним згідно з Рішенням Конституційного Суду N 17-рп/2011
( v017p710-11 ) від 13.12.2011 }
{ Стаття 43-3 із змінами, внесеними згідно із Законом N 2453-VI
( 2453-17 ) від 07.07.2010 }