Кодекс адміністративного судочинства України, стаття 112-115-3

Стаття 112. Відмова від адміністративного позову та визнання
адміністративного позову під час підготовчого
провадження

1. Позивач може відмовитися від адміністративного позову
повністю або частково, а відповідач – визнати адміністративний
позов повністю або частково. Відмова від адміністративного позову
чи визнання адміністративного позову під час підготовчого
провадження мають бути викладені в адресованій суду письмовій
заяві, яка приєднується до справи.

2. Про прийняття відмови від адміністративного позову суд
постановляє ухвалу, якою закриває провадження у справі. У разі
часткової відмови позивача від адміністративного позову суд
постановляє ухвалу, якою закриває провадження у справі щодо
частини позовних вимог.

3. У разі часткового визнання адміністративного позову
відповідачем і прийняття його судом може бути прийнята постанова
суду про задоволення визнаних відповідачем позовних вимог
відповідно до статті 164 цього Кодексу. У разі повного визнання
відповідачем адміністративного позову і прийняття його судом
приймається постанова суду про задоволення адміністративного
позову.

4. Суд не приймає відмови від адміністративного позову,
визнання адміністративного позову і продовжує розгляд
адміністративної справи, якщо ці дії позивача або відповідача
суперечать закону чи порушують чиї-небудь права, свободи або
інтереси.

Стаття 113. Примирення сторін під час підготовчого
провадження

1. Сторони можуть повністю або частково врегулювати спір на
основі взаємних поступок. Примирення сторін може стосуватися лише
прав та обов\’язків сторін і предмета адміністративного позову.

2. За клопотанням сторін суд зупиняє провадження у справі на
час, необхідний їм для примирення.

3. У разі примирення сторін суд постановляє ухвалу про
закриття провадження у справі, у якій фіксуються умови примирення.
Умови примирення не повинні суперечити закону або порушувати
чиї-небудь права, свободи або інтереси.

4. У разі невиконання умов примирення однією із сторін суд за
клопотанням іншої сторони поновлює провадження у справі.

Стаття 114. Пропозиція суду про надання додаткових
доказів та пояснень

1. Суд може запропонувати особам, які беруть участь у справі,
доповнити чи пояснити певні обставини, а також надати суду
додаткові докази у строк, встановлений судом.

2. Питання про прийняття доказів, наданих з порушенням
строку, встановленого судом, вирішується судом з урахуванням
поважності причин несвоєчасного надання доказів.

Стаття 115. Судове доручення

1. Суд, який розглядає справу, у разі потреби збирання
доказів за межами своєї територіальної підсудності доручає
відповідному адміністративному суду провести певні процесуальні
дії.

2. В ухвалі про судове доручення коротко зазначається зміст
справи, що розглядається, вказуються обставини, що належить
з\’ясувати, та докази, які слід зібрати суду, що виконує доручення.
Ухвала про судове доручення невідкладно надсилається до
адміністративного суду, який буде її виконувати, та є обов\’язковою
для нього.

3. Судове доручення невідкладно виконується судом за
правилами цього Кодексу, які встановлюють порядок вчинення
відповідних процесуальних дій.

4. Особи, які беруть участь у справі, повідомляються про
дату, час і місце судового засідання. Неприбуття у судове
засідання осіб, які були належним чином повідомлені, не
перешкоджає виконанню судового доручення.

5. Якщо особа, яка бере участь у справі, чи свідок, що дали
пояснення або показання суду, який виконував окреме доручення,
з\’являться до суду, що розглядає справу, то вони дають пояснення і
показання у загальному порядку.

6. Адміністративні суди України можуть звертатися з
дорученням про проведення певних процесуальних дій до іноземних
судів, а також виконувати доручення іноземних судів у порядку,
встановленому законом або міжнародним договором, згода на
обов\’язковість якого надана Верховною Радою України.
{ Частина шоста статті 115 із змінами, внесеними згідно із Законом
N 1837-VI ( 1837-17 ) від 21.01.2010 }

Стаття 115-1. Звернення суду України із судовим дорученням
про надання правової допомоги до іноземного
суду або іншого компетентного органу іноземної
держави

1. У разі якщо в процесі розгляду справи суду необхідно
вручити документи, отримати докази, провести окремі процесуальні
дії на території іншої держави, суд України може звернутися з
відповідним судовим дорученням до іноземного суду або іншого
компетентного органу іноземної держави (далі – іноземний суд) у
порядку, встановленому цим Кодексом або міжнародним договором,
згода на обов\’язковість якого надана Верховною Радою України.

2. Доручення суду України надсилається у порядку,
встановленому цим Кодексом або міжнародним договором, згода на
обов\’язковість якого надана Верховною Радою України, а якщо
міжнародний договір не укладено, – Міністерству юстиції України,
яке надсилає доручення Міністерству закордонних справ України для
передачі дипломатичними каналами.
{ Кодекс доповнено статтею 115-1 згідно із Законом N 1837-VI
( 1837-17 ) від 21.01.2010 }

Стаття 115-2. Зміст і форма судового доручення про надання
правової допомоги

1. Зміст і форма судового доручення про надання правової
допомоги мають відповідати вимогам міжнародного договору, згода на
обов\’язковість якого надана Верховною Радою України, а якщо його
не укладено, – вимогам частин другої – четвертої цієї статті.

2. У судовому дорученні про надання правової допомоги
зазначаються:

1) назва суду, що розглядає справу;

2) за наявності міжнародного договору, згода на
обов\’язковість якого надана Верховною Радою України, учасниками
якого є Україна і держава, до якої звернено доручення, – посилання
на його положення;

3) найменування справи, що розглядається;

4) прізвище, ім\’я, по батькові та рік народження фізичної
особи або найменування юридичної особи, відомості про їх місце
проживання (перебування) або місцезнаходження та інші дані,
необхідні для виконання доручення;

5) процесуальне становище осіб, щодо яких необхідно вчинити
процесуальні дії;

6) чіткий перелік процесуальних дій, що належить вчинити;

7) інші дані, якщо це передбачено відповідним міжнародним
договором, згода на обов\’язковість якого надана Верховною Радою
України, або цього вимагає іноземний суд, що виконуватиме
доручення.

3. Судове доручення про надання правової допомоги
оформлюється українською мовою. До судового доручення додається
засвідчений переклад офіційною мовою відповідної держави, якщо
інше не встановлено міжнародним договором, згода на обов\’язковість
якого надана Верховною Радою України.

4. Судове доручення про надання правової допомоги,
процесуальні та інші документи, що до нього додаються,
засвідчуються підписом судді, який складає доручення, та
скріплюються гербовою печаткою.
{ Кодекс доповнено статтею 115-2 згідно із Законом N 1837-VI
( 1837-17 ) від 21.01.2010 }

Стаття 115-3. Виконання в Україні судових доручень іноземних
судів

1. Суди України виконують доручення іноземних судів про
надання правової допомоги щодо вручення викликів до суду чи інших
документів, допиту сторін чи свідків, проведення експертизи чи
огляду на місці, вчинення інших процесуальних дій, переданих їм у
порядку, встановленому міжнародним договором, згода на
обов\’язковість якого надана Верховною Радою України, а якщо
міжнародний договір не укладено, – дипломатичними каналами.

2. Судове доручення не приймається до виконання у разі, якщо
воно:

1) може призвести до порушення суверенітету України або
створити загрозу її національній безпеці;

2) не належить до юрисдикції цього суду;

3) суперечить законам або міжнародному договору, згода на
обов\’язковість якого надана Верховною Радою України.

3. Виконання судового доручення здійснюється відповідно до
цього Кодексу. На прохання іноземного суду процесуальні дії можуть
вчинятися під час виконання судового доручення із застосуванням
права іншої держави, якщо таке застосування не суперечить законам
України.

4. У разі надходження від іноземного суду прохання щодо
особистої присутності його уповноважених представників чи
учасників судового розгляду під час виконання судового доручення
суд України, який виконує доручення, вирішує питання про надання
згоди щодо такої участі.

5. Виконання судового доручення підтверджується протоколом
судового засідання, іншими документами, складеними чи отриманими
під час виконання доручення, що засвідчуються підписом судді та
скріплюються гербовою печаткою.

6. У разі якщо немає можливості виконати доручення іноземного
суду, суд України в порядку, встановленому міжнародним договором,
згода на обов\’язковість якого надана Верховною Радою України, або
якщо міжнародний договір не укладено, – дипломатичними каналами,
повертає таке доручення іноземному суду без виконання із
зазначенням причин та подає відповідні документи, що це
підтверджують.
{ Кодекс доповнено статтею 115-3 згідно із Законом N 1837-VI
( 1837-17 ) від 21.01.2010 }