Кодекс адміністративного судочинства України, стаття 50-56

Стаття 50. Сторони

1. Сторонами в адміністративному процесі є позивач та
відповідач.

2. Позивачем в адміністративній справі можуть бути громадяни
України, іноземці чи особи без громадянства, підприємства,
установи, організації (юридичні особи), суб\’єкти владних
повноважень.

3. Відповідачем в адміністративній справі є суб\’єкт владних
повноважень, якщо інше не встановлено цим Кодексом.

4. Громадяни України, іноземці чи особи без громадянства, їх
об\’єднання, юридичні особи, які не є суб\’єктами владних
повноважень, можуть бути відповідачами лише за адміністративним
позовом суб\’єкта владних повноважень:

1) про тимчасову заборону (зупинення) окремих видів або всієї
діяльності об\’єднання громадян;

2) про примусовий розпуск (ліквідацію) об\’єднання громадян;

3) про примусове видворення іноземця чи особи без
громадянства з України;

4) про обмеження щодо реалізації права на мирні зібрання
(збори, мітинги, походи, демонстрації тощо);

5) в інших випадках, встановлених законом.

Стаття 51. Права та обов\’язки сторін

1. Крім прав та обов\’язків, визначених у статті 49 цього
Кодексу, позивач має право в будь-який час до закінчення судового
розгляду збільшити або зменшити розмір позовних вимог або
відмовитися від адміністративного позову. Позивач має право
відмовитися від адміністративного позову у суді апеляційної чи
касаційної інстанції до закінчення відповідно апеляційного чи
касаційного розгляду. Позивач має право до початку судового
розгляду справи по суті змінити предмет або підставу позову шляхом
подання письмової заяви.
{ Частина перша статті 51 в редакції Закону N 2453-VI ( 2453-17 )
від 07.07.2010 }

2. Крім прав та обов\’язків, визначених у статті 49 цього
Кодексу, відповідач має право визнати адміністративний позов
повністю або частково, подати заперечення проти адміністративного
позову.

3. Сторони можуть досягнути примирення на будь-якій стадії
адміністративного процесу, що є підставою для закриття провадження
в адміністративній справі.

4. Суд не приймає відмови позивача від адміністративного
позову, визнання адміністративного позову відповідачем і не визнає
умов примирення сторін, якщо ці дії суперечать закону або
порушують чиї-небудь права, свободи чи інтереси.

Стаття 52. Заміна неналежної сторони

1. Суд першої інстанції, встановивши, що з адміністративним
позовом звернулася не та особа, якій належить право вимоги, або не
до тієї особи, яка повинна відповідати за адміністративним
позовом, може за згодою позивача допустити заміну первинного
позивача або відповідача належним позивачем або відповідачем, якщо
це не потягне за собою зміни підсудності адміністративної справи.

2. Якщо позивач не згоден на його заміну іншою особою, то ця
особа може вступити у справу як третя особа, яка заявляє
самостійні вимоги на предмет спору, про що суд повідомляє третю
особу.

3. Якщо позивач не згоден на заміну відповідача іншою особою,
суд може залучити цю особу як другого відповідача. У разі відмови
у задоволенні адміністративного позову до такого відповідача
понесені позивачем витрати відносяться на рахунок держави.

4. Після заміни сторони, вступу третьої особи, що заявляє
самостійні вимоги на предмет спору, залучення другого відповідача
розгляд адміністративної справи починається спочатку.

Стаття 53. Треті особи

1. Треті особи, які заявляють самостійні вимоги на предмет
спору, можуть вступити у справу у будь-який час до закінчення
судового розгляду, пред\’явивши адміністративний позов до сторін.
Задоволення адміністративного позову таких осіб має повністю або
частково виключати задоволення вимог позивача до відповідача. У
разі вступу третіх осіб, які заявляють самостійні вимоги на
предмет спору, розгляд адміністративної справи починається
спочатку.

2. Треті особи, які не заявляють самостійних вимог на предмет
спору, можуть вступити у справу на стороні позивача або
відповідача у будь-який час до закінчення судового розгляду, якщо
рішення у справі може вплинути на їхні права, свободи, інтереси
або обов\’язки. Вони можуть бути залучені до участі у справі також
за клопотанням осіб, які беруть участь у справі. Якщо
адміністративний суд при прийнятті позовної заяви, підготовці
справи до судового розгляду або під час судового розгляду справи
встановить, що судове рішення може вплинути на права і обов\’язки
осіб, які не є стороною у справі, суд залучає таких осіб до участі
в справі як третіх осіб, які не заявляють самостійних вимог на
предмет спору. Вступ третіх осіб, які не заявляють самостійних
вимог на предмет спору, не має наслідком розгляд адміністративної
справи спочатку.
{ Частина друга статті 53 із змінами, внесеними згідно із Законом
N 4176-VI ( 4176-17 ) від 20.12.2011 }

3. Питання про вступ до участі у справі третіх осіб
вирішується ухвалою. Ухвала за наслідками розгляду питання про
вступ у справу третіх осіб окремо не оскаржується. Заперечення
проти такої ухвали може бути включено до апеляційної чи касаційної
скарги на рішення суду, прийняте за результатами розгляду справи.
{ Статтю 53 доповнено частиною третьою згідно із Законом N 2453-VI
( 2453-17 ) від 07.07.2010 }

Стаття 54. Права та обов\’язки третіх осіб

1. Крім прав та обов\’язків, визначених у статті 49 цього
Кодексу, треті особи, які заявляють самостійні вимоги на предмет
спору, мають права позивача.

2. Треті особи, які не заявляють самостійних вимог на предмет
спору, мають права та обов\’язки, визначені у статті 49 цього
Кодексу.

Стаття 55. Процесуальне правонаступництво

1. У разі вибуття або заміни сторони чи третьої особи у
відносинах, щодо яких виник спір, суд допускає на будь-якій стадії
адміністративного процесу заміну відповідної сторони чи третьої
особи її правонаступником. Усі дії, вчинені в адміністративному
процесі до вступу правонаступника, обов\’язкові для нього в такій
самій мірі, у якій вони були б обов\’язкові для особи, яку він
замінив.

Стаття 56. Представники

1. Сторона, а також третя особа в адміністративній справі
можуть брати участь в адміністративному процесі особисто і (або)
через представника.

2. Представником може бути фізична особа, яка відповідно до
частини другої статті 48 цього Кодексу має адміністративну
процесуальну дієздатність.

3. Представники беруть участь в адміністративному процесі на
основі договору або закону.

4. Права, свободи та інтереси малолітніх та неповнолітніх
осіб, які не досягли віку, з якого настає адміністративна
процесуальна дієздатність, а також недієздатних фізичних осіб
захищають у суді їхні законні представники – батьки, усиновлювачі,
опікуни, піклувальники чи інші особи, визначені законом.

5. Права, свободи та інтереси неповнолітніх осіб, які досягли
віку, з якого настає адміністративна процесуальна дієздатність,
непрацездатних фізичних осіб і фізичних осіб, цивільна
дієздатність яких обмежена, можуть захищати в суді їхні законні
представники – батьки, усиновлювачі, опікуни, піклувальники чи
інші особи, визначені законом. Суд може залучити до участі у таких
справах відповідно неповнолітніх осіб, непрацездатних фізичних
осіб і фізичних осіб, цивільна дієздатність яких обмежена.

6. Суд з метою захисту прав, свобод та інтересів
неповнолітніх осіб, які досягли віку, з якого настає
адміністративна процесуальна дієздатність, непрацездатних фізичних
осіб і фізичних осіб, цивільна дієздатність яких обмежена, та які
беруть участь у справі, може залучити до участі у справі їхніх
законних представників.

7. Законним представником органу, підприємства, установи,
організації в суді є його керівник чи інша особа, уповноважена
законом, положенням, статутом.

8. Як законні представники діють також органи та інші особи,
яким законом надано право захищати права, свободи та інтереси
інших осіб.

9. У разі відсутності представника у сторони чи третьої
особи, яка не має адміністративної процесуальної дієздатності, а
також у разі, якщо законний представник цих осіб не має права
вести справу в суді з підстав, встановлених законом, суд зупиняє
провадження в справі та ініціює перед органами опіки і піклування
чи іншими органами, визначеними законом, питання про призначення
чи заміну законного представника.