Кодекс адміністративного судочинства України, стаття 6-11

Кодекс адміністративного судочинства України, стаття 6-11

Стаття 6. Право на судовий захист

1. Кожна особа має право в порядку, встановленому цим
Кодексом, звернутися до адміністративного суду, якщо вважає, що
рішенням, дією чи бездіяльністю суб\’єкта владних повноважень
порушені її права, свободи або інтереси.

2. У випадках, установлених законом, до суду можуть
звертатися органи та особи, яким надано право захищати права,
свободи та інтереси інших осіб.

3. Суб\’єкти владних повноважень мають право звернутися до
адміністративного суду у випадках, передбачених Конституцією
( 254к/96-ВР ) та законами України.

4. Ніхто не може бути позбавлений права на розгляд його
справи в адміністративному суді, до підсудності якого вона
віднесена цим Кодексом.

5. Відмова від права на звернення до суду є недійсною.
{ Положення частини п\’ятої статті 6, в якій зазначено, що відмова
від права на звернення до суду є недійсною, визнано конституційним
згідно з Рішенням Конституційного Суду N 17-рп/2011
( v017p710-11 ) від 13.12.2011 }

6. Іноземці, особи без громадянства та іноземні юридичні
особи користуються в Україні таким самим правом на судовий захист,
що і громадяни та юридичні особи України.
{ Текст статті 6 із змінами, внесеними згідно із Законом N 3550-IV
( 3550-15 ) від 16.03.2006; в редакції Закону N 2453-VI
( 2453-17 ) від 07.07.2010 }

Стаття 7. Принципи адміністративного судочинства

1. Принципами здійснення правосуддя в адміністративних судах
є:
1) верховенство права;

2) законність;

3) рівність усіх учасників адміністративного процесу перед
законом і судом;

4) змагальність сторін, диспозитивність та офіційне
з\’ясування всіх обставин у справі;

5) гласність і відкритість адміністративного процесу;

6) забезпечення апеляційного та касаційного оскарження рішень
адміністративного суду, крім випадків, установлених цим Кодексом;
{ Пункт 6 частини першої статті 7 із змінами, внесеними згідно із
Законом N 2453-VI ( 2453-17 ) від 07.07.2010 }

7) обов\’язковість судових рішень.

Стаття 8. Верховенство права

1. Суд при вирішенні справи керується принципом верховенства
права, відповідно до якого зокрема людина, її права та свободи
визнаються найвищими цінностями та визначають зміст і
спрямованість діяльності держави.

2. Суд застосовує принцип верховенства права з урахуванням
судової практики Європейського Суду з прав людини.

3. Звернення до адміністративного суду для захисту прав і
свобод людини і громадянина безпосередньо на підставі Конституції
України ( 254к/96-ВР ) гарантується.

4. Забороняється відмова в розгляді та вирішенні
адміністративної справи з мотивів неповноти, неясності,
суперечливості чи відсутності законодавства, яке регулює спірні
відносини.

Стаття 9. Законність

1. Суд при вирішенні справи керується принципом законності,
відповідно до якого:

1) суд вирішує справи відповідно до Конституції
( 254к/96-ВР ) та законів України, а також міжнародних договорів,
згода на обов\’язковість яких надана Верховною Радою України;

2) суд застосовує інші нормативно-правові акти, прийняті
відповідним органом на підставі, у межах повноважень та у спосіб,
передбачені Конституцією ( 254к/96-ВР ) та законами України.
{ Офіційне тлумачення положення пункту 2 частини першої статті 9
див. в Рішенні Конституційного Суду N 3-рп/2012 ( v003p710-12 )
від 25.01.2012 }
{ Частина перша статті 9 в редакції Закону N 2453-VI ( 2453-17 )
від 07.07.2010 }

{ Частину другу статті 9 виключено на підставі Закону
N 2453-VI ( 2453-17 ) від 07.07.2010 }

{ Частину третю статті 9 виключено на підставі Закону
N 2453-VI ( 2453-17 ) від 07.07.2010 }

4. У разі невідповідності нормативно-правового акта
Конституції України ( 254к/96-ВР ), закону України, міжнародному
договору, згода на обов\’язковість якого надана Верховною Радою
України, або іншому правовому акту суд застосовує правовий акт,
який має вищу юридичну силу.

5. У разі виникнення в суду сумніву під час розгляду справи
щодо відповідності закону чи іншого правового акта Конституції
України ( 254к/96-ВР ), вирішення питання про конституційність
якого належить до юрисдикції Конституційного Суду України, суд
звертається до Верховного Суду України для вирішення питання
стосовно внесення до Конституційного Суду України подання щодо
конституційності закону чи іншого правового акта.

6. Якщо міжнародним договором, згода на обов\’язковість якого
надана Верховною Радою України, встановлені інші правила, ніж ті,
що встановлені законом, то застосовуються правила міжнародного
договору.

7. У разі відсутності закону, що регулює відповідні
правовідносини, суд застосовує закон, що регулює подібні
правовідносини (аналогія закону), а за відсутності такого закону
суд виходить із конституційних принципів і загальних засад права
(аналогія права).

Стаття 10. Рівність усіх учасників адміністративного
процесу перед законом і судом

1. Усі учасники адміністративного процесу є рівними перед
законом і судом.

2. Не може бути привілеїв чи обмежень прав учасників
адміністративного процесу за ознаками раси, кольору шкіри,
політичних, релігійних та інших переконань, статі, етнічного та
соціального походження, майнового стану, місця проживання, за
мовними або іншими ознаками.

Стаття 11. Змагальність сторін, диспозитивність та
офіційне з\’ясування всіх обставин у справі

1. Розгляд і вирішення справ в адміністративних судах
здійснюються на засадах змагальності сторін та свободи в наданні
ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх
переконливості.

2. Суд розглядає адміністративні справи не інакше як за
позовною заявою, поданою відповідно до цього Кодексу, і не може
виходити за межі позовних вимог. Суд може вийти за межі позовних
вимог тільки в разі, якщо це необхідно для повного захисту прав,
свобод та інтересів сторін чи третіх осіб, про захист яких вони
просять.

3. Кожна особа, яка звернулася за судовим захистом,
розпоряджається своїми вимогами на свій розсуд, крім випадків,
встановлених цим Кодексом. Таким правом користуються й особи, в
інтересах яких подано адміністративний позов, за винятком тих, які
не мають адміністративної процесуальної дієздатності.

4. Суд вживає передбачені законом заходи, необхідні для
з\’ясування всіх обставин у справі, у тому числі щодо виявлення та
витребування доказів з власної ініціативи.

5. Суд повинен запропонувати особам, які беруть участь у
справі, подати докази або з власної ініціативи витребувати докази,
яких, на думку суду, не вистачає.

Leave a Reply

Ваша e-mail адреса не оприлюднюватиметься. Обов’язкові поля позначені *

AlphaOmega Captcha Classica  –  Enter Security Code