Кодекс адміністративного судочинства України, стаття 279-280

Розділ I
ЗАГАЛЬНІ ПОЛОЖЕННЯ

Стаття 1. Призначення Кодексу адміністративного
судочинства України

1. Кодекс адміністративного судочинства України визначає
юрисдикцію, повноваження адміністративних судів щодо розгляду
адміністративних справ, порядок звернення до адміністративних
судів та порядок здійснення адміністративного судочинства.
{ Частина перша статті 1 в редакції Закону N 2453-VI ( 2453-17 )
від 07.07.2010 }

Стаття 2. Завдання адміністративного судочинства

1. Завданням адміністративного судочинства є захист прав,
свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних
осіб у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку
органів державної влади, органів місцевого самоврядування, їхніх
посадових і службових осіб, інших суб\’єктів при здійсненні ними
владних управлінських функцій на основі законодавства, в тому
числі на виконання делегованих повноважень шляхом справедливого,
неупередженого та своєчасного розгляду адміністративних справ.
{ Частина перша статті 2 із змінами, внесеними згідно із Законом
N 2453-VI ( 2453-17 ) від 07.07.2010 }

2. До адміністративних судів можуть бути оскаржені будь-які
рішення, дії чи бездіяльність суб\’єктів владних повноважень, крім
випадків, коли щодо таких рішень, дій чи бездіяльності
Конституцією ( 254к/96-ВР ) чи законами України встановлено інший
порядок судового провадження.
{ Офіційне тлумачення положення частини другої статті 2 див. в
Рішенні Конституційного Суду N 19-рп/2011 ( v019p710-11 ) від
14.12.2011 }

3. У справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності
суб\’єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи
прийняті (вчинені) вони:

1) на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що
передбачені Конституцією ( 254к/96-ВР ) та законами України;

2) з використанням повноваження з метою, з якою це
повноваження надано;

3) обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають
значення для прийняття рішення (вчинення дії);

4) безсторонньо (неупереджено);

5) добросовісно;

6) розсудливо;

7) з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи
несправедливій дискримінації;

8) пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між
будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів
особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія);

9) з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття
рішення;

10) своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Стаття 3. Визначення понять

1. У цьому Кодексі наведені нижче терміни вживаються в такому
значенні:

1) справа адміністративної юрисдикції (далі –
адміністративна справа) – переданий на вирішення адміністративного
суду публічно-правовий спір, у якому хоча б однією зі сторін є
орган виконавчої влади, орган місцевого самоврядування, їхня
посадова чи службова особа або інший суб\’єкт, який здійснює владні
управлінські функції на основі законодавства, в тому числі на
виконання делегованих повноважень;

2) адміністративний суд – суд загальної юрисдикції, до
компетенції якого цим Кодексом віднесено розгляд і вирішення
адміністративних справ;

3) суд – суддя адміністративного суду, який розглядає і
вирішує адміністративну справу одноособово, колегія суддів
адміністративного суду;

4) адміністративне судочинство – діяльність адміністративних
судів щодо розгляду і вирішення адміністративних справ у порядку,
встановленому цим Кодексом;

5) адміністративний процес – правовідносини, що складаються
під час здійснення адміністративного судочинства;

6) адміністративний позов – звернення до адміністративного
суду про захист прав, свобод та інтересів або на виконання
повноважень у публічно-правових відносинах;
{ Пункт 6 частини першої статті 3 із змінами, внесеними згідно із
Законом N 4054-VI ( 4054-17 ) від 17.11.2011 }

7) суб\’єкт владних повноважень – орган державної влади, орган
місцевого самоврядування, їхня посадова чи службова особа, інший
суб\’єкт при здійсненні ними владних управлінських функцій на
основі законодавства, в тому числі на виконання делегованих
повноважень;

8) позивач – особа, на захист прав, свобод та інтересів якої
подано адміністративний позов до адміністративного суду, а також
суб\’єкт владних повноважень, на виконання повноважень якого подана
позовна заява до адміністративного суду;

9) відповідач – суб\’єкт владних повноважень, а у випадках,
передбачених законом, й інші особи, до яких звернена вимога
позивача;

10) письмове провадження – розгляд і вирішення
адміністративної справи в суді першої, апеляційної чи касаційної
інстанції без виклику осіб, які беруть участь у справі, та
проведення судового засідання на основі наявних у суду матеріалів
у випадках, встановлених цим Кодексом; ( Пункт 10 частини першої
статті 3 із змінами, внесеними згідно із Законом N 2953-IV
( 2953-15 ) від 06.10.2005 )

11) розумний строк – найкоротший строк розгляду і вирішення
адміністративної справи, достатній для надання своєчасного (без
невиправданих зволікань) судового захисту порушених прав, свобод
та інтересів у публічно-правових відносинах;

12) постанова – письмове рішення суду будь-якої інстанції в
адміністративній справі, у якому вирішуються вимоги
адміністративного позову;

13) ухвала – письмове або усне рішення суду будь-якої
інстанції в адміністративній справі, яким вирішуються питання,
пов\’язані з процедурою розгляду адміністративної справи, та інші
процесуальні питання. Ухвалами судів апеляційної та касаційної
інстанцій також вирішуються вимоги апеляційної чи касаційної
скарги;

14) адміністративний договір – дво- або багатостороння угода,
зміст якої складають права та обов\’язки сторін, що випливають із
владних управлінських функцій суб\’єкта владних повноважень, який є
однією із сторін угоди;

15) публічна служба – діяльність на державних політичних
посадах, професійна діяльність суддів, прокурорів, військова
служба, альтернативна (невійськова) служба, дипломатична служба,
інша державна служба, служба в органах влади Автономної Республіки
Крим, органах місцевого самоврядування.

Стаття 4. Правосуддя в адміністративних справах

1. Правосуддя в адміністративних справах здійснюється
адміністративними судами.

2. Юрисдикція адміністративних судів поширюється на всі
публічно-правові спори, крім спорів, для яких законом встановлений
інший порядок судового вирішення.

Стаття 5. Законодавство про адміністративне судочинство

1. Адміністративне судочинство здійснюється відповідно до
Конституції України ( 254к/96-ВР ), цього Кодексу та міжнародних
договорів, згода на обов\’язковість яких надана Верховною Радою
України.

2. Провадження в адміністративних справах здійснюється
відповідно до закону, чинного на час вчинення окремої
процесуальної дії, розгляду і вирішення справи.