Виконання рішення про вселення стягувача
Виконання рішення про вселення стягувача
1. Державний виконавець перевіряє виконання рішення про
вселення стягувача на наступний день після закінчення строку,
встановленого частиною другою статті 25 цього Закону для
самостійного виконання рішення.
2. У разі невиконання боржником рішення державний виконавець
виконує його примусово.
Примусове вселення полягає у забезпеченні державним
виконавцем безперешкодного входження стягувача у приміщення,
зазначене у виконавчому документі, та його проживання
(перебування) в ньому.
3. Державний виконавець зобов\’язаний письмово повідомити
боржника і стягувача про день і час примусового вселення. Боржник
вважається повідомленим про примусове вселення стягувача, якщо
повідомлення надіслано йому за адресою, за якою має здійснюватися
вселення, чи іншою адресою, достовірно встановленою державним
виконавцем. Відсутність боржника, повідомленого про день і час
вселення, не є перешкодою для виконання рішення про вселення.
4. У разі якщо боржник перешкоджає виконанню рішення про
вселення стягувача, на нього накладається штраф та застосовуються
інші заходи, передбачені законом. При цьому вселення здійснюється
у присутності понятих із залученням працівників органів внутрішніх
справ.
5. Про примусове вселення стягувача державний виконавець
складає акт. Після складення акта виноситься постанова про
закінчення виконавчого провадження.
6. У разі подальшого перешкоджання боржником проживанню
(перебуванню) стягувача у приміщенні, в яке його вселено, стягувач
має право звернутися до державного виконавця із заявою про
відновлення виконавчого провадження. У такому разі державний
виконавець має право повторно здійснити примусове вселення
стягувача та накласти на боржника штраф у подвійному розмірі
відповідно до статті 89 цього Закону. Виконавче провадження не
відновлюється і повторне примусове вселення стягувача не
здійснюється, якщо особа, яка перешкоджає його проживанню
(перебуванню), не є боржником. Питання про вселення стягувача в
такому разі вирішується в судовому порядку.
Глава 8. ВИКОНАННЯ РІШЕНЬ ЩОДО ІНОЗЕМЦІВ,
ОСІБ БЕЗ ГРОМАДЯНСТВА ТА ІНОЗЕМНИХ ЮРИДИЧНИХ ОСІБ.
ВИКОНАННЯ РІШЕНЬ ІНОЗЕМНИХ СУДІВ І АРБІТРАЖІВ
Стаття 80. Виконання рішень щодо іноземців,
осіб без громадянства та іноземних
юридичних осіб
1. Під час виконання рішень щодо іноземців, осіб без
громадянства та іноземних юридичних осіб, які відповідно
проживають (перебувають) чи зареєстровані на території України або
мають на території України власне майно, яким володіють самостійно
або разом з іншими особами, застосовуються положення цього Закону.
2. У разі невиконання зазначеними в частині першій цієї
статті особами рішень державний виконавець звертається до
компетентних органів з поданням про заборону в\’їзду в Україну чи
видворення за межі України таких осіб відповідно до Закону України
\”Про правовий статус іноземців та осіб без громадянства\”
( 3929-12 ).
Стаття 81. Виконання рішень іноземних судів і арбітражів
1. Порядок виконання в Україні рішень іноземних судів і
арбітражів встановлюється відповідними міжнародними договорами
України, цим Законом та іншими законами України.
Глава 9. ЗАХИСТ ПРАВ СТЯГУВАЧА, БОРЖНИКА
ТА ІНШИХ ОСІБ У ВИКОНАВЧОМУ ПРОВАДЖЕННІ
Стаття 82. Оскарження рішень, дій або бездіяльності
посадових осіб державної виконавчої служби
1. Рішення, дії або бездіяльність державного виконавця та
інших посадових осіб державної виконавчої служби можуть бути
оскаржені стягувачем та іншими учасниками виконавчого провадження
(крім боржника) до начальника відділу, якому безпосередньо
підпорядкований державний виконавець, або до керівника
відповідного органу державної виконавчої служби вищого рівня чи до
суду.
2. Боржник має право оскаржувати рішення, дії або
бездіяльність державного виконавця та інших посадових осіб
державної виконавчої служби виключно в судовому порядку.
3. Скарга на рішення, дії або бездіяльність державного
виконавця подається начальнику відділу, якому безпосередньо
підпорядкований державний виконавець. Рішення, дії чи
бездіяльність начальника відділу можуть бути оскаржені до
вищестоящого органу державної виконавчої служби. Департамент
державної виконавчої служби Міністерства юстиції України розглядає
виключно скарги на рішення, дії чи бездіяльність начальників
управлінь державної виконавчої служби Головного управління юстиції
Міністерства юстиції України в Автономній Республіці Крим,
головних управлінь юстиції в областях, містах Києві та
Севастополі.
4. Рішення, дії чи бездіяльність державного виконавця або
іншої посадової особи державної виконавчої служби щодо виконання
судового рішення можуть бути оскаржені сторонами до суду, який
видав виконавчий документ, а іншими учасниками виконавчого
провадження та особами, які залучаються до проведення виконавчих
дій, – до відповідного адміністративного суду в порядку,
передбаченому законом.
5. Рішення, дії чи бездіяльність державного виконавця або
іншої посадової особи державної виконавчої служби щодо виконання
рішень інших органів (посадових осіб) можуть бути оскаржені до
відповідного адміністративного суду в порядку, передбаченому
законом.
6. Рішення, дії чи бездіяльність державного виконавця або
іншої посадової особи державної виконавчої служби можуть бути
оскаржені до керівництва органів державної виконавчої служби, якщо
їх оскарження передбачено цим Законом.
7. Скарга у виконавчому провадженні подається у письмовій
формі та має містити:
1) найменування органу державної виконавчої служби, до якого
вона подається;
2) повне найменування (ім\’я) стягувача та боржника, їх місце
проживання чи перебування (для фізичних осіб) або місцезнаходження
(для юридичних осіб), а також найменування (ім\’я) представника
сторони виконавчого провадження, якщо скарга подається
представником;
3) реквізити виконавчого документа (вид документа,
найменування органу, що його видав, день видачі та номер
документа, його резолютивна частина);
4) зміст оскаржуваних рішень, дій чи бездіяльності та норму
закону, яку порушено;
5) викладення обставин, якими скаржник обґрунтовує свої
вимоги;
6) підпис скаржника або його представника із зазначенням дня
подання скарги.
8. Скарга, подана у виконавчому провадженні начальнику
відділу, якому безпосередньо підпорядкований державний виконавець,
розглядається у десятиденний строк з дня її надходження. За
результатами розгляду скарги начальник відділу виносить постанову
про її задоволення чи відмову, яка в десятиденний строк може бути
оскаржена до вищестоящого органу державної виконавчої служби або
до суду. Скарга, подана без додержання вимог, викладених у частині
шостій цієї статті, розглядається начальником відділу в порядку,
встановленому Законом України \”Про звернення громадян\”
( 393/96-ВР ).
Стаття 83. Контроль за законністю виконавчого провадження
1. Контроль за своєчасністю, правильністю і повнотою
виконання рішень державним виконавцем здійснюють начальник
відділу, якому безпосередньо підпорядкований державний виконавець,
а також керівник вищестоящого органу державної виконавчої служби.
2. Начальник відділу, якому безпосередньо підпорядкований
державний виконавець, при здійсненні контролю за рішеннями, діями
державного виконавця під час виконання рішень має право у разі,
якщо вони суперечать вимогам закону, своєю постановою скасувати
постанову або інший процесуальний документ (або їх частину),
винесені у виконавчому провадженні державним виконавцем, визнати
недійсним складений державним виконавцем акт, зобов\’язати
державного виконавця провести виконавчі дії в порядку,
встановленому цим Законом.
3. Начальник відділу, якому безпосередньо підпорядкований
державний виконавець, або державний виконавець з власної
ініціативи чи за заявою сторони виконавчого провадження може
виправити допущені у процесуальних документах, винесених у
виконавчому провадженні державним виконавцем, граматичні чи
арифметичні помилки, про що виноситься відповідна постанова.
4. Керівник вищестоящого органу державної виконавчої служби у
разі виявлення порушень вимог закону визначає їх своєю постановою
та надає доручення начальнику відділу, якому безпосередньо
підпорядкований державний виконавець, щодо проведення дій,
передбачених частинами другою і третьою цієї статті.
5. Постанови, зазначені в частинах другій – четвертій цієї
статті, можуть бути оскаржені в десятиденний строк з дня їх
винесення у порядку, встановленому цим Законом.
6. Контроль за законністю виконавчого провадження здійснюють
Міністерство юстиції України через Департамент державної
виконавчої служби, а Головне управління юстиції Міністерства
юстиції України в Автономній Республіці Крим, головні управління
юстиції в областях, містах Києві та Севастополі – через відповідні
управління державної виконавчої служби.
7. Забороняється втручання інших державних або недержавних
органів та їх посадових осіб у виконавче провадження, крім
випадків, передбачених цим Законом. Виїмка документа виконавчого
провадження здійснюється виключно за рішенням суду. При проведенні
виїмки оригіналу виконавчого документа чи виконавчого провадження
суд у своєму рішенні зазначає про зупинення виконавчого
провадження.
Leave a Reply