Початок примусового виконання рішень
Початок примусового виконання рішень
1. У разі ненадання боржником у строки, встановлені частиною
другою статті 25 цього Закону для самостійного виконання рішення,
документального підтвердження повного виконання рішення державний
виконавець на наступний день після закінчення відповідних строків
розпочинає примусове виконання рішення.
2. У разі якщо при відкритті виконавчого провадження
державним виконавцем накладено арешт на майно та кошти боржника,
боржник за погодженням з державним виконавцем має право у строк до
початку примусового виконання рішення реалізувати належне йому
майно чи передати кошти в рахунок повного або часткового погашення
боргу за виконавчим документом. У разі продажу майна боржника
покупець цього майна повинен внести кошти за придбане майно на
рахунок органу державної виконавчої служби у строк до початку
примусового виконання рішення. Після внесення покупцем коштів
арешт з проданого майна боржника знімається за постановою
державного виконавця.
3. У разі отримання документального підтвердження про повне
виконання рішення боржником до початку його примусового виконання
державний виконавець закінчує виконавче провадження в порядку,
встановленому цим Законом. Виконавчий збір та витрати, пов\’язані з
організацією та проведенням виконавчих дій, у такому разі з
боржника не стягуються.
Стаття 28. Виконавчий збір
1. У разі невиконання боржником рішення майнового характеру у
строк, встановлений частиною другою статті 25 цього Закону для
самостійного його виконання, постановою державного виконавця з
боржника стягується виконавчий збір у розмірі 10 відсотків суми,
що підлягає стягненню, або вартості майна боржника, що підлягає
передачі стягувачу за виконавчим документом. У разі невиконання
боржником у той самий строк рішення немайнового характеру
виконавчий збір стягується в розмірі сорока неоподатковуваних
мінімумів доходів громадян з боржника – фізичної особи і в розмірі
вісімдесяти неоподатковуваних мінімумів доходів громадян з
боржника – юридичної особи. У зазначених розмірах виконавчий збір
стягується з боржника також у разі повернення виконавчого
документа без виконання за письмовою заявою стягувача та у разі
самостійного виконання боржником рішення після початку його
примусового виконання, зокрема шляхом перерахування коштів
безпосередньо на рахунок стягувача. Постанова про стягнення
виконавчого збору може бути оскаржена в десятиденний строк у
порядку, встановленому цим Законом.
2. Виконавчий збір не стягується за виконавчими документами
про конфіскацію майна, стягнення періодичних платежів, стягнення
виконавчого збору, накладення арешту на майно для забезпечення
позовних вимог, відшкодування витрат, пов\’язаних з організацією та
проведенням виконавчих дій, і стягнення штрафів, накладених
відповідно до вимог цього Закону.
3. Постанова про стягнення виконавчого збору виноситься при
першому надходженні виконавчого документа державному виконавцю.
При наступних пред\’явленнях до виконання виконавчого документа
державному виконавцеві виконавчий збір стягується в частині, що не
була стягнута при попередньому виконанні.
4. Розмір фактично стягнутого з боржника виконавчого збору
державний виконавець зазначає у виконавчому документі.
5. У разі якщо стягнутої з боржника суми недостатньо для
задоволення в повному обсязі вимог стягувача, виконавчий збір
сплачується пропорційно до стягнутої суми.
6. У разі закінчення виконавчого провадження у зв\’язку із
скасуванням рішення, що підлягало виконанню на основі виконавчого
документа, виконавчий збір повертається боржникові.
7. У разі завершення виконавчого провадження з виконання
рішення немайнового характеру та в разі закінчення виконавчого
провадження з підстав, передбачених статтею 49 цього Закону, якщо
виконавчий збір не стягнуто, державний виконавець не пізніше
наступного робочого дня після завершення (закінчення) такого
виконавчого провадження відкриває виконавче провадження за
постановою про стягнення виконавчого збору.
Стаття 29. Час провадження виконавчих дій
1. Виконавчі дії провадяться державним виконавцем у робочі
дні не раніше шостої і не пізніше двадцять другої години, якщо
інше не передбачено цією статтею. Конкретний час провадження
виконавчих дій визначається державним виконавцем. Сторони
виконавчого провадження мають право пропонувати зручний для них
час провадження виконавчих дій.
2. Виконавчі дії в неробочі та святкові дні, встановлені
законом, провадяться у час, передбачений частиною першою цієї
статті, у разі якщо зволікання неможливе або якщо такі дії не
можуть бути проведені в інші дні з вини боржника, на підставі
постанови державного виконавця, затвердженої начальником відділу,
якому безпосередньо підпорядкований державний виконавець.
3. Провадження виконавчих дій у нічний час допускається у
разі, якщо невиконання рішення створює загрозу життю чи здоров\’ю
громадян або якщо виконавчі дії, розпочаті до двадцять другої
години, необхідно продовжити, але з наступним повідомленням
начальника відділу, якому безпосередньо підпорядкований державний
виконавець, не пізніше наступного робочого дня після проведення
таких дій.
Стаття 30. Строк здійснення виконавчого провадження
1. Державний виконавець провадить виконавчі дії з виконання
рішення до завершення виконавчого провадження у встановленому цим
Законом порядку, а саме:
закінчення виконавчого провадження – згідно із статтею 49
цього Закону;
повернення виконавчого документа стягувачу – згідно із
статтею 47 цього Закону;
повернення виконавчого документа до суду чи іншого органу
(посадовій особі), який його видав, – згідно із статтею 48 цього
Закону.
2. Державний виконавець зобов\’язаний провести виконавчі дії з
виконання рішення протягом шести місяців з дня винесення постанови
про відкриття виконавчого провадження, а з виконання рішення
немайнового характеру – у двомісячний строк. Строк здійснення
виконавчого провадження не включає час відкладення провадження
виконавчих дій або зупинення виконавчого провадження на період
проведення експертизи чи оцінки майна, виготовлення технічної
документації на майно, реалізації майна боржника, час перебування
виконавчого документа на виконанні в адміністрації підприємства,
установи чи організації, фізичної особи, фізичної особи –
підприємця, які здійснюють відрахування із заробітної плати
(заробітку), пенсії та інших доходів боржника. Строк здійснення
зведеного виконавчого провадження обчислюється з моменту
приєднання до такого провадження останнього виконавчого документа.
3. Негайному виконанню підлягають рішення:
1) про стягнення аліментів, заробітної плати в межах
платежів, вирахуваних за один місяць, а також про стягнення усієї
суми боргу за такими виплатами, якщо рішенням передбачено її
негайне стягнення;
2) про поновлення на роботі чи на попередній посаді незаконно
звільненого або переведеного працівника;
3) в інших випадках, якщо негайне виконання передбачено
законом і про це зазначено у виконавчому документі.
4. У разі якщо рішення підлягає негайному виконанню,
державний виконавець відкриває виконавче провадження не пізніше
наступного робочого дня після надходження документів, зазначених у
статті 17 цього Закону, і невідкладно розпочинає його примусове
виконання.
Стаття 31. Надсилання документів виконавчого провадження
1. Копії постанов державного виконавця та інші документи
виконавчого провадження (далі – документи виконавчого
провадження), що державний виконавець зобов\’язаний довести до
відома сторін та інших учасників виконавчого провадження,
надсилаються адресатам із супровідними листами простою
кореспонденцією, крім постанов про відкриття виконавчого
провадження або відмову у відкритті виконавчого провадження, про
повернення виконавчого документа стягувачу відповідно до статті 47
цього Закону, що надсилаються рекомендованим листом з
повідомленням про вручення. Боржник вважається повідомленим про
відкриття виконавчого провадження, якщо йому надіслано постанову
про відкриття виконавчого провадження за адресою, зазначеною у
виконавчому документі.
2. За умови авансування стягувачем у порядку, передбаченому
цим Законом, витрат на організацію та проведення виконавчих дій
документи виконавчого провадження можуть надсилатися його
учасникам рекомендованими листами.
3. За письмовою заявою учасників виконавчого провадження
документи виконавчого провадження можуть надсилатися адресатам
каналами факсимільного зв\’язку або електронною поштою. Документи
виконавчого провадження, надіслані каналами факсимільного зв\’язку
або електронною поштою, вважаються врученими за наявності
належного підтвердження їх одержання адресатами.
4. Державний виконавець або уповноважена ним особа може
особисто вручити документи виконавчого провадження сторонам або
іншим учасникам виконавчого провадження під розписку.
5. Належним чином оформлена відмова сторін виконавчого
провадження від одержання документів виконавчого провадження не є
перешкодою для проведення подальших виконавчих дій у встановленому
цим Законом порядку.
6. У разі звернення стягнення на заробітну плату (заробіток),
пенсію, стипендію чи інші доходи боржника документи виконавчого
провадження можуть бути вручені представникам адміністрації
підприємства, установи та організації, фізичній особі, фізичній
особі – підприємцю, у якої працює боржник, особисто державним
виконавцем або уповноваженою ним особою під розписку.
Leave a Reply