Науково-практичний коментар до ст. 224 Кодексу законів про працю України

Комісія по трудових спорах є обов\’язковим первинним органом по розгляду трудових спорів, що виникають на підприємствах, в установах, організаціях, за винятком спорів, зазначених у статтях 222, 232 цього Кодексу.

Трудовий спір підлягає розглядові в комісії по трудових спорах, якщо працівник самостійно або з участю профспілкової організації, що представляє його інтереси, не врегулював розбіжності при безпосередніх переговорах з власником або уповноваженим ним органом.

Коментар:

1. У зв\’язку з прийняттям Конституції України правило частини першої ст. 224 КЗпП не повинне розумітися настільки категорично. Комісії по трудових спорах дійсно залишаються первинним органом по розгляду трудових спорів за встановленими в коментованій статті винятками. Але відповідно до ст. 55 і 124 Конституції України працівник має право вибору: звернутися з заявою про вирішення трудового спору до комісії по трудових спорах або безпосередньо до суду. Цей висновок підтверджено й постановою Пленуму Верховного Суду України \”Про застосування Конституції при здійсненні правосуддя\”, якою встановлено, що суд не має права відмовити особі в прийнятті її позовної заяви лише з тієї підстави, що її вимоги можуть бути розглянуті у встановленому законом досудовому порядку.

2. Частина друга ст. 224 КЗпП допускає розгляд трудового спору в комісії по трудових спорах за умови, що працівник самостійно або за участю профспілкової організації, яка виражає його інтереси, не врегулював розбіжності при безпосередніх переговорах з власником або уповноваженим ним органом. Це правило непрямо покладає на працівника обов\’язок до звернення до комісії по трудових спорах застосувати заходи щодо врегулювання розбіжностей, що виникли, шляхом безпосередніх переговорів із власником.

У будь-якому випадку у працівників є вихід на випадок відмови в прийнятті заяви в комісії по трудових спорах у зв\’язку з тим, що працівник не вжив заходів щодо врегулювання розбіжностей шляхом безпосередніх переговорів із власником: він може звернутися з заявою про вирішення трудового спору безпосередньо до суду. Там ніякі попередні процедури врегулювання трудових спорів не встановлені. Слід також зазначити, що практика ніколи не йшла шляхом пред\’явлення вимог суворого виконання працівником обов\’язку вжити заходів до безпосереднього врегулювання спору, що виник. Не пред\’являлися і вимоги надати докази вжиття заходів з метою безпосереднього врегулювання розбіжностей між працівниками і власником.

3. Суттєвою є та обставина, що, визнаючи комісії по трудових спорах повноважними розглядати всі трудові спори, за встановленими винятками (ст. 224 КЗпП), закон все-таки надає право звернутися з заявою до комісії по трудових спорах лише працівникові (ст. 225 КЗпП). Власник такого права не має, оскільки він має щодо працівника владні повноваження, тобто має можливість захистити свої права, порушені працівником, власними діями.