Науково-практичний коментар до ст. 193 Кодексу законів про працю України

Для робітників віком до вісімнадцяти років норми виробітку встановлюються виходячи з норм виробітку для дорослих робітників пропорціонально скороченому робочому часу для осіб, що не досягли вісімнадцяти років.

Для молодих робітників, які поступають на підприємство, в організацію після закінчення загальноосвітніх шкіл, професійно-технічних навчальних закладів, курсів, а також для тих, що пройшли навчання безпосередньо на виробництві, в передбачених законодавством випадках і розмірах та на визначені ними строки можуть затверджуватись знижені норми виробітку. Ці норми затверджуються власником або уповноваженим ним органом за погодженням з профспілковим комітетом.

Коментар:

1. Норми виробітку на робочий день (зміну) для робітників, які не досягли 18-річного віку, встановлюються пропорційно скороченню робочого часу. Застосовувати для оплати праці неповнолітніх денні (змінні) норми виробітку, встановлені для дорослих робітників, частина перша ст. 193 КЗпП непрямо забороняє. Однак годинні норми виробітку для неповнолітніх застосовуються ті ж, що і для повнолітніх. Норми виробітку, встановлені для неповнолітніх відповідно до частини першої ст. 193 КЗпП, не є підставою для обчислення відрядної розцінки (див. п. 2 коментарю до ст. 194 КЗпП). За загальним правилом, праця неповнолітніх при відрядній формі заробітної плати оплачується за звичайними відрядними розцінками, оскільки за період скорочення робочого часу їм провадиться доплата відповідно до правил ст. 194 КЗпП.

2. Зниження норм виробітку для молодих робітників відповідно до частини другої ст. 193 КЗпП допускається не лише до досягнення 18-річного віку, але й після досягнення цього віку, якщо молодий робітник влаштувався на роботу після закінчення загальноосвітньої школи, професійно-технічного навчального закладу або курсів або пройшов навчання безпосередньо на виробництві.

3. Зниження норм виробітку – це не обов\’язок, а право підприємств. Однак це не те право, яке підприємство вправі реалізувати лише за рахунок власних коштів. Витрати підприємств у зв\’язку із зниженням норми виробітку і відповідним підвищенням відрядних розцінок відносяться на валові витрати.

4. Затвердження знижених норм виробітку провадиться власником за погодженням з виборним органом первинної профспілкової організації, що відповідає загальному порядку затвердження норм виробітку (ст. 96 КЗпП).

5. Зниження норм виробітку відповідно до ст. 193 КЗпП допускається в низці випадків, встановлених актами законодавства Союзу РСР, які зберегли свою чинність в Україні. Колективним договором може передбачатися зниження норм виробітку для молодих робітників і в інших випадках.

6. Знижені норми виробітку, але не більше ніж на 40 відсотків протягом перших трьох місяців з початку самостійної роботи і не більше ніж на 20 відсотків протягом наступних трьох місяців, можуть встановлюватися на підприємствах машинобудівної промисловості для молодих робітників, які закінчили професійно-технічні навчальні заклади, загальноосвітні школи або пройшли навчання безпосередньо на виробництві (постанова Ради Міністрів СРСР \”Про встановлення знижених норм виробітку для молодих робітників, зайнятих на верстатних роботах на підприємствах машинобудівної промисловості\”). Чинність цієї постанови була поширена:

а) на молодих робітників-відрядників підприємств чорної металургії, які закінчили професійно-технічні училища, загальноосвітні школи або пройшли індивідуально-бригадне навчання безпосередньо на виробництві, зайнятих на роботах із шкідливими і важкими умовами праці та в гарячих цехах (крім робітників, для яких встановлені агрегатні норми виробітку), а також на молодих робітників, які закінчили професійно-технічні училища і зайняті на будівництві об\’єктів чорної металургії (постанова ЦК КПРС і Ради Міністрів СРСР \”Про заходи щодо забезпечення високих темпів розвитку чорної металургії відповідно до Директив XXIII з\’їзду за п\’ятирічним планом розвитку народного господарства СРСР на 1966 – 1970 р.\”);

б) на молодих робітників, зайнятих на відрядно оплачуваних роботах на підприємствах кольорової металургії та на будівництві господарським способом об\’єктів кольорової металургії (розпорядження Ради Міністрів СРСР);

в) на молодих робітників – випускників професійно-технічних училищ, зайнятих на підприємствах будівельно-монтажних організацій будівельних міністерств СРСР, Мінмонтажспецбуду СРСР, Міненерго СРСР, Мінводгоспу СРСР і Мінгазпрому СРСР (постанова ЦК КПРС і Ради Міністрів СРСР). На наш погляд, в Україні це правило може застосовуватися на підприємствах, які самі або їх попередники входили до відповідних будівельних відомств Союзу РСР;

г) на молодих робітників, зайнятих в основних цехах по виробництву хімічних волокон, скловолокна і склопластиків, по переробці пластмас, а також на верстатних роботах (розпорядження Ради Міністрів СРСР).

7. Знижені норми виробітку, але не більше ніж на 20 відсотків протягом перших чотирьох місяців з початку самостійної роботи, можуть встановлюватися на промислових і будівельних підприємствах для робітників віком до 18 років, які закінчили загальноосвітні школи з виробничим навчанням, короткострокові курси або пройшли навчання безпосередньо на виробництві (постанова ЦК КПРС і Ради Міністрів СРСР від 2 лютого 1966 р.).

8. Зниження норм виробітку в розмірах і на строки, зазначені в п. 6 коментарю до ст. 193 КЗпП, допускається для молодих робітників портів Мінморфлоту СРСР – випускників професійно-технічних училищ і морехідних шкіл, а також для молодих робітників окремих провідних професій, які закінчили загальноосвітні школи з виробничим навчанням, короткострокові курси або пройшли індивідуально-бригадне навчання безпосередньо на виробництві. Застосування цього правила в Україні уявляється допустимим, оскільки можна чітко встановити правонаступника Мінморфлоту СРСР і коло підприємств, де раніше це правило діяло. На цих же підприємствах воно продовжує діяти.

9. Зниження норм виробітку в розмірах і на строки, зазначені в попередньому пункті коментарю, передбачено для молодих механізаторів і робітників, зайнятих у тваринництві, у радгоспах, інших державних сільськогосподарських підприємствах, на підприємствах Головного управління з матеріально-технічного постачання Держагропрому СРСР і в колгоспах (постанова ЦК КПРС і Ради Міністрів СРСР від 12 квітня 1984 р.). Уявляється, що в даний час це положення підлягає застосуванню на підприємствах-правонаступниках.

10. Знижені норми виробітку для молодих робітників є підставою для обчислення відрядної розцінки. При визначенні відрядної розцінки в таких випадках повна тарифна ставка, встановлена для відповідного розряду відповідної спеціальності, ділиться на знижену норму виробітку. Одержана в такий спосіб відрядна розцінка використовується для визначення розміру відрядного заробітку всіх молодих робітників, для яких встановлені знижені норми виробітку (як повнолітніх, так і неповнолітніх). Визначення відрядного заробітку неповнолітніх робітників на підставі підвищених розцінок не позбавляє їх права на доплату, встановлену частиною другою ст. 194 КЗпП.