Науково-практичний коментар до ст. 170 Кодексу законів про працю України
Стаття 170. Переведення на легшу роботу
Працівників, які потребують за станом здоров\’я надання легшої роботи, власник або уповноважений ним орган повинен перевести, за їх згодою, на таку роботу у відповідності з медичним висновком тимчасово або без обмеження строку.
При переведенні за станом здоров\’я на легшу нижчеоплачувану роботу за працівниками зберігається попередній середній заробіток протягом двох тижнів з дня переведення, а у випадках, передбачених законодавством України, попередній середній заробіток зберігається на весь час виконання нижчеоплачуваної роботи або надається матеріальне забезпечення за загальнообов\’язковим державним соціальним страхуванням.
Коментар:
1. Частина перша ст. 170 КЗпП формулює загальне правило про обов\’язки власника переводити працівника на іншу легшу роботу відповідно до медичного висновку. Спеціальними законами встановлюються особливості правового регулювання тимчасових переведень працівників на іншу роботу за станом здоров\’я.
2. Висновок про необхідність тимчасового переведення на іншу роботу видають лікар або комісія лікарів лікувального закладу за місцем проживання або роботи працівника (частина перша ст. 69 Основ законодавства України про охорону здоров\’я). При цьому лікар або комісія лікарів діють як органи медико-соціальної експертизи, висновки яких є обов\’язковими для всіх роботодавців. Право давати висновки про необхідність переведення працівника на іншу роботу надано лікарсько-консультаційним комісіям (ЛКК), а якщо така в лікувальному закладі не створена, то такий висновок дає лікуючий лікар з дозволу головного лікаря (п. 2.13 Інструкції про порядок видачі документів, що засвідчують тимчасову непрацездатність громадян).
3. П. 6 ч. 1 ст. 35 Закону \”Про загальнообов\’язкове державне соціальне страхування у зв\’язку з тимчасовою втратою працездатності та витратами, обумовленими народженням і похованням\” встановлює таку підставу виплати допомоги у зв\’язку з тимчасовою непрацездатністю як тимчасове переведення застрахованої особи у відповідності з медичним висновком на легшу, нижчеоплачувану роботу. Умови виплати такої допомоги визначені ч. 8 тієї ж статті. У зв\’язку з цим варто зробити висновок про те, що підстави для одержання працівниками допомоги у зв\’язку з тимчасовою непрацездатністю, якщо працівник за станом здоров\’я потребує переведення на іншу нижчеоплачувану роботу, значно розширені: загальне захворювання і побутова травма (а не лише захворювання туберкульозом та професійне захворювання), що вимагають тимчасового переведення на іншу роботу, якщо при цьому видано лікарняний листок із записом про необхідність переведення, також є підставою для одержання допомоги по соціальному страхуванню та тимчасового переведення. При цьому допомога у зв\’язку з тимчасовою непрацездатністю разом із заробітком за легшою нижчеоплачуваною роботою не повинна перевищувати середньої заробітної плати працівника за колишньою роботою.
Лікарняний листок як підстава і для виплати допомоги у зв\’язку з тимчасовою непрацездатністю і для переведення може бути виданий не більше ніж на два місяці, рахуючи з першого дня переведення.
4. Належить, однак, враховувати, що п. 2.13 Інструкції про порядок видачі документів, що засвідчують тимчасову непрацездатність громадян передбачає видачу лікарняних листків у разі необхідності переведення на іншу роботу лише при захворюванні на туберкульоз та при професійному захворюванні. В інших випадках, якщо непрацездатний \”за своїм основним місцем роботи\” (мається на увазі підприємство, з яким працівник уклав трудовий договір – Авт.) може повноцінно виконувати іншу роботу без порушення процесу лікування, працівникові видається висновок ЛКК, а листок непрацездатності не видається. За логікою згаданої Інструкції це ж правило повинне діяти і після спливу двох місяців, на період яких працівникові було призначене переведення та видано лікарняний листок.
5. Примусова праця в Україні заборонена (ст. 43 Конституції України). Отже, відмова працівника від тимчасового переведення на іншу роботу, призначену лікарем, не може кваліфікуватися як порушення трудової дисципліни. Але оскільки при цьому виявляється невідповідність працівника роботі (посаді), передбаченій трудовим договором, допустимим є звільнення з роботи на підставі п. 2 ст. 40 КЗпП.
6. Невиконання власником обов\’язку перевести тимчасово непрацездатного працівника на іншу, легшу роботу, при наявності лікарняного листка із записом про призначене переведення або відповідного висновку ЛКК створює ситуацію, яка повинна бути кваліфікована як вимушений прогул. Це дає підставу для застосування за аналогією частини другої ст. 235 КЗпП: за час, протягом якого працівник не працював у зв\’язку з невиконанням власником обов\’язку перевести працівника, підприємство (власник) повинне виплатити працівникові середню заробітну плату. Лікарняний листок (із записом про призначене переведення) при цьому не оплачується. Посилання власника на неможливість тимчасового переведення при вирішенні спорів такого роду до уваги братися не повинне, оскільки ні частина перша ст. 170 КЗпП, ні ст. 35 Закону \”Про загальнообов\’язкове державне соціальне страхування у зв\’язку з тимчасовою втратою працездатності та витратами, зумовленими народженням та похованням\” не ставлять виникнення обов\’язку власника перевести працівника в залежність від наявності такої можливості. Законодавець виходить з того, що власник завжди має можливість використовувати працю осіб, які потребують за станом здоров\’я переведення на легшу роботу.
7. Ст. 23 Закону \”Про захист населення від інфекційних хвороб\” передбачає можливість переведення працівників за їх згодою на іншу роботу, не пов\’язану з ризиком поширення інфекційних хвороб, якщо працівник є бактеріоносієм, а його робота пов\’язана з обслуговуванням населення і продовження роботи може призвести до поширення інфекційних хвороб. У цьому випадку рішення про тимчасову непридатність працівників, які є бактеріоносіями, до виконання певних видів робіт приймає медико-соціальна експертна комісія (МСЕК) на підставі даних медичних оглядів, результатів лікування та інших обставин. Строк, на який працівник підлягає переведенню на іншу роботу з розглянутої підстави, законодавством не обмежений. Можлива видача МСЕК висновку про постійну непридатність працівника до виконання відповідної роботи.
Відмова працівника від переведення на іншу тимчасову роботу відповідності до ст. 23 Закону \”Про захист населення від інфекційних хвороб\” допустима. Це не може бути кваліфіковане як порушення трудової дисципліни, але дає власникові право звільнити працівника на підставі п. 2 ст. 40 КЗпП. За час, поки працівник не працював у зв\’язку з його відмовою від запропонованого переведення, може бути проведена виплата заробітної плати. При цьому за аналогією повинна застосовуватися частина четверта ст. 113 КЗпП.
Ст. 23 Закону \”Про захист населення від інфекційних хвороб\” допускає такі ситуації, коли відсутня можливість тимчасового переведення працівників-бактеріоносіїв на іншу роботу. Так слід кваліфікувати усі випадки, коли необхідне незайняте робоче місце (вакантна посада) відсутнє. В таких випадках працівник підлягає відстороненню від роботи і йому виплачується допомога у зв\’язку з тимчасовою непрацездатністю. Лікарняний листок при цьому видається лікарем-інфекціоністом або лікуючим лікарем згідно з висновком лікаря-епідеміолога територіальної санітарно-епідеміологічної служби (п. 5 Інструкції про порядок видачі документів, що засвідчують тимчасову непрацездатність громадян).
Центральний орган виконавчої влади з питань охорони здоров\’я визначає перелік робіт, для виконання яких особи, визнані бактеріоносіями, можуть бути визнані тимчасово непридатними (частина четверта ст. 23 Закону \”Про захист населення від інфекційних хвороб\”).
8. ЛКК видає висновки про необхідність тимчасового переведення на легшу роботу працівників, які є потерпілими внаслідок нещасного випадку на виробництві або професійного захворювання (ст. 31 Закону \”Про загальнообов\’язкове державне соціальне страхування від нещасного випадку на виробництві і професійного захворювання, що призвели до втрати працездатності\”). За час переведення на легшу роботу, якщо вона є нижчеоплачуваною, за працівником зберігається середня заробітна плата, яка обчислюється відповідно до загального порядку обчислення середньої заробітної плати для виплат за загальнообов\’язковим державним соціальним страхуванням, що затверджується Кабінетом Міністрів (ч. 10 ст. 34 Закону \”Про загальнообов\’язкове державне соціальне страхування від нещасного випадку на виробництві та професійного захворювання, що спричинили втрату працездатності\” в редакції Закону від 22 лютого 2001 р.). Порядок обчислення середньої заробітної плати (доходу) для розрахунку виплат за загальнообов\’язковим державним соціальним страхуванням затверджено постановою Кабінету Міністрів. Збереження заробітної плати здійснюється шляхом виплати заробітної плати за виконану роботу та доплати за рахунок Фонду соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань України. Якщо працівник не був переведений, середній заробіток виплачується за рахунок коштів зазначеного Фонду.
Строк тимчасового переведення законодавством не обмежений, але побічно такі обмеження випливають із правил про строки направлення тимчасово непрацездатних працівників на огляд медико-соціальними експертними комісіями (п. 4 Інструкції про порядок видачі документів, що засвідчують тимчасову непрацездатність громадян) та правовими нормами, які встановлюють порядок визнання громадян інвалідами.
Тимчасове переведення на іншу роботу з розглянутої підстави допускається лише за згодою працівника. Виплата середнього заробітку за період, коли працівник відповідно до висновку ЛКК підлягав переведенню на легшу роботу, але відмовився від переведення, законодавством не передбачена.
У той же час, звільнення працівника, який відмовився від тимчасового переведення на іншу роботу з розглянутої підстави, не допускається. Такий висновок зроблений з урахуванням того, що в такому випадку підлягає застосуванню за аналогією п. 5 ст. 40 КЗпП, який забороняє звільняти працівників, що втратили працездатність у зв\’язку з трудовим каліцтвом або професійним захворюванням.
Якщо власник, всупереч висновку ЛКК, не виконує свого обов\’язку перевести працівника, який потерпів внаслідок нещасного випадку на виробництві або професійного захворювання, працівник має право на одержання страхової виплати в розмірі середньомісячного заробітку (частина п\’ята ст. 31 Закону \”Про загальнообов\’язкове державне соціальне страхування від нещасного випадку на виробництві та професійного захворювання, які спричинили втрату працездатності\”).
9. Тимчасове переведення на легшу роботу відповідно до медичного висновку надає право працівникові після закінчення тимчасового періоду, строк якого визначається медичним висновком і встановлюється наказом власника, повернутися на попереднє місце роботи.
10. Висновок про необхідність переведення на іншу легшу постійну роботу без обмеження строком дають медико-соціальні експертні комісії, на обов\’язковість висновків яких про умови та характер праці інвалідів для власників і адміністрації підприємств, установ і організацій прямо зазначається в частині третій ст. 69 Основ законодавства України про охорону здоров\’я. Зазначення на трудову рекомендацію для осіб, щодо яких встановлена стійка втрата працездатності (інвалідність), дається в довідці МСЕК. Крім того, інвалідам видаються індивідуальні реабілітаційні програми. Їх копії направляються підприємствам за місцем роботи, які зобов\’язані здійснити трудову реабілітацію інваліда. МСЕК може дати висновок про необхідність переведення працівника на іншу постійну роботу і в тих випадках, коли працівник інвалідом не визнається.
11. Стаття, що коментується, містить імперативне правило, яке зобов\’язує власника переводити працівників на легшу роботу. Зміст частини першої ст. 170 КЗпП не дає підстави для висновку про те, що власник має право відмовитися від виконання зазначеного обов\’язку з мотивів відсутності вакантного робочого місця (посади) та звільнити працівника на підставі п. 2 ст. 40 КЗпП. Цей висновок підтверджується частиною п\’ятою ст. 6 Закону \”Про охорону праці\”, котра покладає на роботодавця обов\’язок організовувати у випадку необхідності навчання працівника, що потребує за станом здоров\’я надання більш легкої роботи, нової професії. Правда, в кінці цієї частини міститься відсилання до законодавства. На нашу думку, вона стосується відносин щодо навчання працівників новим професіям безпосередньо на виробництві. Водночас, звільнення працівника можливе при відмові працівника від переведення на легшу роботу, яка відповідає трудовій рекомендації, виданій працівникові МСЕК.
12. Частина друга ст. 170 КЗпП передбачає збереження за працівниками, переведеними на легшу нижчеоплачувану роботу відповідно до медичного висновку, попереднього середнього заробітку протягом двох тижнів з дня переведення, якщо інше не передбачено спеціальними правилами. Норма частини другої ст. 170 КЗпП відповідає загальному положенню частини першої ст. 114 КЗпП.
13. Частина п\’ята ст. 6 Закону \”Про охорону праці\” передбачає можливість видачі медичного висновку про наявність необхідності встановити скорочений робочий день. Зазначення на скорочений робочий \”день\” слід тлумачити як скорочений робочий час (ст. 51 КЗпП) з додержанням однакової щоденної його тривалості (заборонено застосовувати при цьому підсумкований облік робочого часу). Оскільки вживається поняття \”скорочений робочий день\”, оплата праці при цьому має здійснюватися за повною тарифною ставкою (окладом) без будь-якого її зменшення у зв\’язку із скороченням тривалості робочого часу.
Leave a Reply