Науково-практичний коментар до ст. 135-1 Кодексу законів про працю України

Письмові договори про повну матеріальну відповідальність може бути укладено підприємством, установою, організацією з працівниками (що досягли вісімнадцятирічного віку), які займають посади або виконують роботи, безпосередньо зв\’язані із зберіганням, обробкою, продажем (відпуском), перевезенням або застосуванням у процесі виробництва переданих їм цінностей. Перелік таких посад і робіт, а також типовий договір про повну індивідуальну матеріальну відповідальність затверджуються в порядку, який визначається Кабінетом Міністрів України.

Коментар:

1. Стаття, що коментується, допускає можливість укладення договорів про повну індивідуальну матеріальну відповідальність тільки з працівниками, що досягли вісімнадцятирічного віку. До досягнення 18 років із працівником не може бути укладений договір про повну індивідуальну матеріальну відповідальність. Не може бути включений такий працівник і в колектив (бригаду) матеріально відповідальних осіб з підписанням ним договору про повну колективну (бригадну) матеріальну відповідальність і покладенням на нього повної матеріальної відповідальності. Однак, якщо працівник досяг 18 років і займає посаду (виконує роботу), яка допускає укладення договору про повну матеріальну відповідальність (індивідуальну чи колективну), то при відмові працівника підписати такий договір він може бути звільнений з роботи за п. 1 ст. 40 КЗпП (абзац п\’ятий п. 19 постанови Пленуму Верховного Суду \”Про практику розгляду судами трудових спорів\”).

2. Договори про повну матеріальну відповідальність (індивідуальну або колективну) можна укладати тільки з тими працівниками, які займають посади або виконують роботи, передбачені відповідними нормативно-правовими актами.

3. Перелік посад і робіт, що заміщаються чи виконуються працівниками, з якими підприємством, установою, організацією можуть укладатися письмові договори про повну матеріальну відповідальність за незабезпечення збереження цінностей, переданих їм для зберігання, обробки, продажу (відпуску), перевезення або застосування у процесі виробництва, затверджений Держкомпраці СРСР і Секретаріатом ВЦРПС. Цей Перелік продовжує діяти в Україні і по цей час. Відповідно до ст. 1351 Кодексу законів про працю договір про повну індивідуальну матеріальну відповідальність може укладатися при наявності одночасно двох умов: 1) наявність посади, яку працівник займає, або роботи, яку він виконує, у зазначеному Переліку; 2) виконання обов\’язків за посадою, виконання роботи відповідно до професії має бути безпосередньо зв\’язане із зберіганням, обробкою, продажем (відпуском), перевезенням або застосуванням у процесі виробництва довірених працівникам цінностей. Тому один формальний момент (наявність посади або роботи в Переліку) не дає підстави для укладення договору про повну матеріальну відповідальність, якщо у змісті трудової функції працівника відсутні перелічені обов\’язки. Наведене дає відповідь на запитання про те, чи можна укладати договори про повну матеріальну відповідальність з контролерами банків, до трудової функції яких належить нарахування процентів за депозитними та іншими вкладами. Такі контролери безпосередньо не здійснюють приймання, зберігання та видачі грошей, а тому з ними не можуть укладатись договори про повну матеріальну відповідальність.

4. Укладення договору про повну індивідуальну матеріальну відповідальність можливе незалежно від того, чи виконання відповідних робіт відноситься безпосередньо до посади, яку працівник займає (роботи, яку він виконує), чи обов\’язки, які допускають укладення договору про повну матеріальну відповідальність, доручені працівникові в порядку суміщення професій або в інших подібних правових формах.

5. У першому розділі названого Переліку зазначені посади працівників, з якими можуть укладатися такі договори. Наведемо групи посад, як вони зазначені в Переліку, супроводжуючи в необхідних випадках кожну групу коментарем.

6. Завідувачі кас; завідувачі комор цінностей; завідувачі камер зберігання; завідувачі складами та їх заступники. Названі посади не підлягають поширювальному тлумаченню. Якщо є необхідність укладення договору про повну індивідуальну матеріальну відповідальність з працівником, посада якого називається \”начальник складу\”, то краще спочатку ретельно перевірити, чи правильно названа його посада (завідувач, швидше за все, обслуговує матеріальні цінності, а начальник, – можливо, й ні). За наявності підстав посаду треба перейменувати або змінити посадову інструкцію. Потім (якщо працівник згоден продовжувати роботу) укласти договір про повну матеріальну відповідальність.

7. Старші контролери-касири та контролери-касири; старші контролери та контролери; старші касири та касири, а також інші працівники, які виконують обов\’язки касирів. У цій групі названі посади працівників, трудові обов\’язки яких пов\’язані з прийманням і видачею грошей. Контролер якості продукції не належить до категорії названих у цій групі, хоча посада контролера і названа. З іншими контролерами (які не приймають і не видають гроші) договори про повну індивідуальну матеріальну відповідальність на підставі абзацу другого розділу I Переліку укладатися не можуть.

Звертає на себе увагу формулювання \”працівники, які виконують обов\’язки касирів\”, тобто працівники, які приймають кошти, зберігають їх і проводять їх виплату. Будь-який працівник, обов\’язки якого допускають виконання хоча б однієї із зазначених робіт, у разі відмови на вимогу власника укласти договір про повну матеріальну відповідальність, може бути звільнений з роботи відповідно до п. 1 ст. 40 КЗпП з дотриманням встановленого порядку. Обов\’язки касира при цьому можуть бути або невід\’ємною частиною трудових обов\’язків за посадою (спеціальністю) – таксист, контролер ринку – або доручені в порядку суміщення професій (посад).

8. Завідувачі ощадних кас першого розряду і завідувачі операційних частин центральних ощадних кас; начальники відділів, старші інспектори та інспектори відділів з перевірки і знищення погашених цінних паперів республіканських головних управлінь та управлінь Держтрудощадкас СРСР; старші експерти та експерти, старші інспектори та інспектори республіканських головних управлінь Держтрудощадкас СРСР, що здійснюють експертизу та оплату виграшних квитків грошово-речових лотерей; головні експерти, старші експерти та експерти; старші інспектори та інспектори відділу експертизи цінних паперів Правління Держтрудощадкас СРСР, старші інспектори та інспектори депозитарного відділу Правління Держтрудощадкас СРСР. У цій частині Перелік, звичайно ж, істотно застарів. Але було б неправильно, на наш погляд, стверджувати, що ця частина Переліку взагалі не повинна застосовуватися. З урахуванням реальностей, що змінилися, з працівниками, які займають названі посади в комерційних банках і установах Національного банку України, на нашу думку, також можуть укладатися договори про повну індивідуальну матеріальну відповідальність.

9. Завідувачі (директори за відсутності завідувачів відділів і секцій) магазинів та їх заступники, завідуючі закупівельними пунктами, завідувачі товарних секцій (відділів) магазинів замовлень та їх заступники, начальники цехів і дільниць підприємств торгівлі та їх заступники. Ця частина Переліку стосується лише торгівлі. Вона не поширюється на оптові торгові бази (але поширюється на дрібнооптові магазини) і споріднене торгівлі громадське харчування. До цієї групи не включені працівники торгівлі, які не виконують функцій керівників. Вони включені до розділу II Переліку.

10. Начальники товарних і товарно-перевалочних баз, які безпосередньо обслуговують матеріальні цінності. Ця група посад носить міжгалузевий характер.

11. Завідувачі підприємств громадського харчування та їх заступники; завідувачі виробництв, начальники цехів (дільниць) та їх заступники, старші адміністратори і адміністратори залів (метрдотелі) підприємств громадського харчування.

До цієї категорії включені керівники та деякі службовці підприємств громадського харчування. Працівники, які законодавством відносяться до категорії робітників, зазначені в розділі II Переліку.

12. Завідувачі заготівельних пунктів, завідувачі сепараторних відділень.

13. Завідувачі аптечних установ та їх заступники; завідувачі відділів аптечних установ та їх заступники; завідувачі аптечних пунктів першої групи; провізори-технологи (рецептори-контролери), фармацевти (ручнисти); старші медичні сестри структурних підрозділів закладів охорони здоров\’я. З того часу як був затверджений Перелік, структура організацій, які займаються торгівлею медикаментозними засобами, суттєво змінилася. Тому названа група посад працівників аптечних установ, може поширюватися на підприємства усіх форм власності, які займаються відповідно до законодавства торгівлею медикаментозними засобами.

14. Завідувачі господарств і коменданти будинків, які здійснюють зберігання матеріальних цінностей. Практика пішла шляхом невиправдано широкого укладення договорів про повну матеріальну відповідальність із завідувачами господарств і комендантами будинків. Тим часом відповідно до договору про повну матеріальну відповідальність вони можуть нести відповідальність за збереження лише тих матеріальних цінностей, які були їм передані на зберігання. Меблі, які знаходяться в кабінетах адміністративного будинку або аудиторіях навчального корпусу, не знаходяться на зберіганні у завідувача господарства або коменданта будинку. За їх незбереження ці працівники не повинні нести і повну матеріальну відповідальність на підставі договору відповідно до п. 1 ст. 134 КЗпП.

15. Агенти з постачання, експедитори з перевезення вантажів, інкасатори. Уявляється, що тлумачити розширювально цю частину Переліку не можна. Якщо є необхідність з працівником з постачання укласти договір про повну матеріальну відповідальність, його посаду треба назвати агентом і визначити відповідним чином його трудові обов\’язки.

Обов\’язки агента, експедитора можуть доручатися в порядку суміщення професій (посад). У цьому випадку договір про повну матеріальну відповідальність також може бути укладений.

16. У розділі II Переліку наводяться роботи, при виконанні яких можуть укладатися договори про повну матеріальну відповідальність. Наведемо їх з коротким коментарем.

17. Роботи з приймання від населення усіх видів платежів та видачі грошей через касу. Мається на увазі, що приймання грошей через касу здійснюється касирами або іншими подібними працівниками, з якими укладено договір про повну матеріальну відповідальність у силу абзацу другого розділу I Переліку. Якщо ж приймання грошей від населення здійснює працівник, який не є касиром (контролером-касиром тощо), то з ним договір про повну матеріальну відповідальність укладається на підставі абзацу першого розділу II Переліку.

18. Роботи з обслуговування торговельних і грошових автоматів. Мається на увазі таке обслуговування, яке безпосередньо або опосередковано пов\’язане із закладенням товарів або з інкасацією грошей з таких автоматів. Якщо ж працівник взагалі не має доступу до грошей або товарів у автоматах, то укладати договір про повну матеріальну відповідальність неможливо. Та й працівники, які такий доступ мають, можуть нести повну матеріальну відповідальність на підставі договору лише за товари, що продаються через автомат, і за гроші, що в автоматі знаходяться.

19. Роботи з приймання на зберігання, обробки, відпуску матеріальних цінностей на складах, базах (нафтобазах), автозаправних станціях, холодильниках, харчоблоках, сховищах, заготівельних (приймальних) пунктах, товарних і товарно-перевалочних дільницях, камерах схову, коморах, гардеробах. У цій групі названі роботи, які виконуються на складах та їм подібних підприємствах (підрозділах підприємств). Зазначення на ці роботи дає підставу для укладення договору про повну матеріальну відповідальність з приймальниками, комірниками, пакувальниками, операторами, гардеробниками, кухарями. Під сховищами маються на увазі і книгосховища.

20. Роботи з видачі (приймання) матеріальних цінностей особам, які перебувають у лікувально-профілактичних і санаторно-курортних закладах, пансіонатах, кемпінгах, будинках відпочинку, готелях, гуртожитках, кімнатах відпочинку на транспорті, у дитячих закладах, спортивно-оздоровчих і туристичних організаціях, піонерських таборах, а також пасажирам усіх видів транспорту. Посади працівників, що виконують перелічені роботи, можуть бути різними. Головне – наявність у трудовій функції перелічених робіт. Очевидно, до категорії цих працівників можуть бути віднесені і бібліотекарі, які видають книги відпочиваючим у санаторіях, будинках відпочинку.

21. Роботи з екіпіровки пасажирських суден, вагонів і літаків. Під екіпіровкою розуміється забезпечення тими засобами, що необхідні для нормального обслуговування пасажирів (харчування, постільні речі тощо).

22. Роботи з приймання від населення предметів культурно-побутового призначення та інших матеріальних цінностей на зберігання, у ремонт і для виконання інших операцій, пов\’язаних з виготовленням, відновленням або покращенням якості предметів (цінностей), їхнім зберіганням, та виконання інших операцій з ними. Наведені тут роботи виконуються у сфері побутового обслуговування населення. З цією метою від населення можуть прийматися будь-які речі, починаючи від автомобілів та електронно-обчислювальних машин до відрізів тканини для пошиття сукні, або білизни, яка здається в прання.

23. Роботи з видачі напрокат населенню предметів культурно-побутового призначення. Це положення за аналогією слід поширити на роботи з видачі предметів напрокат юридичним особам. Очевидно, говорячи про предмети культурно-побутового призначення, мається на увазі будь-яке майно побутового (а не виробничого) призначення. Необґрунтованою була б спроба поширити дію цієї частини Переліку на бібліотекарів, які видають книги читачам.

24. Роботи з продажу (відпуску) товарів (продукції), їх підготовки до продажу незалежно від форм торгівлі та профілю підприємства (організації). До таких робіт належать роботи, що виконуються продавцями (старшими продавцями, молодшими продавцями), буфетниками, офіціантами, лоточниками).

25. Роботи з приймання та обробки для доставки (супроводження) вантажу, багажу, поштових відправлень та інших матеріальних і грошових цінностей, їхньої доставки (супроводження), видачі (здачі).

26. Роботи із закупівлі, обміну, перевезення, доставки, пересилання, зберігання, обробки і використання в процесі виробництва дорогоцінних металів, дорогоцінного каміння, синтетичного корунду та виробів з них. Практично всі працівники, так чи інакше причетні до дорогоцінних металів, дорогоцінного каміння, синтетичного корунду або виробів з нього, охоплюються названими роботами.

27. Роботи з вирощування, годівлі, утримання і розведення сільськогосподарських та інших тварин. Це – дуже широке коло робіт, що виконуються у сільському господарстві.

28. З іншими працівниками, посади яких або роботи, які вони виконують, не зазначені в Переліку, договори про повну індивідуальну матеріальну відповідальність укладатися не можуть. Зокрема, такі договори не можуть укладатися із сторожами, охоронцями, лаборантами та завідувачами лабораторій, завідувачами кабінетів навчальних закладів.

29. Стосовно можливості укладення договору про повну матеріальну відповідальність на підставі контракту, що укладений між власником та працівником, треба враховувати наступне. Кабінет Міністрів при затвердженні Положення про порядок укладення контракту з керівником підприємства, що є у загальнодержавній власності, при найманні на роботу утримався від формулювання приписів щодо можливості встановлення контрактом умови про повну матеріальну відповідальність керівника. Але в Положенні про порядок укладення контрактів при прийнятті (найманні) на роботу працівників Кабінет Міністрів прямо зазначив на неприпустимість запровадження по відношенню до працівника повної матеріальної відповідальності, крім випадків, передбачених ст. 134 КЗпП. Конституційний Суд України також з посиланням на ст. 9 КЗпП дійшов висновку про те, що умови контракту, що погіршують становище працівника порівняно з чинним законодавством, вважаються недійсними. Незважаючи на це, Конституційний Суд допускає можливість включення до контрактів невигідних для працівника умов, зокрема, умови про підвищену матеріальну відповідальність працівника. Верховний Суд України також роз\’яснює: \”Якщо межі матеріальної відповідальності були визначенні в укладеному з працівником контракті, вона покладається на нього відповідно до умов контракту\”. З урахуванням того, що ст. 9 та частина третя ст. 21 КЗпП співвідносяться як такі, що формулюють перша загальне правило, а друга – спеціальне, що частина третя ст. 21 КЗпП передбачає можливість встановлення в контракті відповідальності сторін, слід дійти висновку, що контрактом може передбачатися можливість укладення договору про повну матеріальну відповідальність. Але це – недоцільно, оскільки Типовий договір про повну індивідуальну матеріальну відповідальність розрахований (за змістом) на працівників, яким матеріальні цінності передаються під звіт для зберігання або інших цілей. Тому умови про повну матеріальну відповідальність працівника на підставі контракту мають включатись безпосередньо до контракту.

30. Працівник і власник під час укладання договору про повну матеріальну відповідальність повинні використовувати як нормативно-правову форму Типовий договір про повну матеріальну відповідальність, затверджений Держкомпраці та Секретаріатом ВЦРПС. Сторони повинні лише заповнити порожні рядки Типового договору. Можна доповнити текст Типового договору умовами, які сторони вважають необхідними. Але змінювати текст Типового договору є недопустимим, оскільки Типовий договір має характер нормативно-правового акта.

Тим більше недопустимо укладати договори про повну індивідуальну матеріальну відповідальність за довільною формою або відбирати у працівника одностороннє зобов\’язання про прийняття ним на себе повної матеріальної відповідальності. При виникненні спору суд, швидше за все, зробить у такому випадку висновок про те, що договір про повну матеріальну відповідальність не був укладений.

31. При переведенні працівника на іншу роботу переукладення договору про повну матеріальну відповідальність законодавством не передбачене, а тому не є обов\’язковим. Але Типовий договір передбачає зазначення на посаду працівника чи на роботу, що він виконує. Тому не виключається, що у випадках, коли працівник був переведений на іншу роботу і при цьому з ним не було переукладено договір про повну матеріальну відповідальність, він буде стверджувати, що раніше укладений договір про повну матеріальну відповідальність він вважав таким, що втратив чинність. Суд може погодитись з такими доводами працівника. Тому при переведенні працівника на іншу роботу договір про повну матеріальну відповідальність слід переукладати.

32. У тексті Типового договору є положення, які заслуговують уваги. Підпункт \”б\” пункту 1 Типового договору зобов\’язує працівника повідомляти (до того ж – повідомляти своєчасно) адміністрацію підприємства, установи, організації про всі обставини, які загрожують забезпеченню цілості доручених працівникові матеріальних цінностей. Своєчасне повідомлення про це може бути підставою для повного звільнення працівника від матеріальної відповідальності (з мотивів відсутності вини), а неповідомлення може стати підставою для притягнення працівника до відповідальності навіть (правда, відповідно до частини першої ст. 137 КЗпП розмір шкоди, що покривається працівником, при відсутності умов для збереження цінностей, повинен бути зменшений).

33. На адміністрацію (чи, за новою термінологією, власника або уповноважений ним орган) також покладається обов\’язок знайомити працівника з чинним законодавством про матеріальну відповідальність працівників за шкоду, заподіяну підприємству, організації, а також з чинними інструкціями, нормативами та правилами зберігання, приймання, обробки, продажу (відпуску), перевезення або використання у процесі виробництва переданих працівникові матеріальних цінностей. Цьому обов\’язку не слід надавати надмірного значення. Законодавство про працю прямо не передбачає зниження розміру матеріальної відповідальності працівника у зв\’язку з невиконанням власником зазначеного обов\’язку.

Проте суд вправі зробити висновок про те, що неознайомлення працівника з законодавством про матеріальну відповідальність, інструкціями, нормативами, правилами поводження з матеріальними цінностями знижує ступінь вини, а відповідно – і розмір відповідальності працівника (ст. 137 КЗпП). Крім того, працівник вправі доводити, що він звертався до власника з проханням провести заняття по вивченню чинних нормативно-правових актів, які стосуються, наприклад, порядку приймання матеріальних цінностей від постачальників і підприємств транспорту. Однак це прохання не було виконано, що й стало причиною виникнення прямої дійсної шкоди.