Науково-практичний коментар до ст. 128 Кодексу законів про працю України

При кожній виплаті заробітної плати загальний розмір усіх відрахувань не може перевищувати двадцяти процентів, а у випадках, окремо передбачених законодавством України, – п\’ятдесяти процентів заробітної плати, яка належить до виплати працівникові.

При відрахуванні з заробітної плати за кількома виконавчими документами за працівником у всякому разі повинно бути збережено п\’ятдесят процентів заробітку.

Обмеження, встановлені частинами першою і другою цієї статті, не поширюються на відрахування із заробітної плати при відбуванні виправних робіт і при стягненні аліментів на неповнолітніх дітей. У цих випадках розмір відрахувань із заробітної плати не може перевищувати сімдесяти відсотків.

Коментар:

1. Підставою для відрахувань із заробітної плати, яка належить працівникові до виплати, можуть бути:

а) документи, перелічені в ст. 3 Закону \”Про виконавче провадження\” (рішення, ухвали і постанови судів у цивільних справах, вироки, ухвали і постанови судів у кримінальних справах у частині майнових стягнень; постанови компетентних органів про застосування штрафів за адміністративні правопорушення; мирові угоди, затверджені судом; рішення третейських судів, виконавчі написи державних нотаріальних контор і приватних нотаріусів, які підлягають виконанню відповідно до законодавства або міжнародних договорів України, тощо);

б) розпорядження власника, дані відповідно до ст. 127 і ст. 136 КЗпП;

в) письмове доручення працівника підприємству на перерахування частини заробітку на користь торгового підприємства, яке продало працівникові товар у кредит відповідно до Правил торгівлі в розстрочку.

2. За загальним правилом, із заробітної плати працівника може бути відраховано не більше 20 процентів суми, яка належить до виплати (тобто суми нарахованої заробітної плати з відрахуванням податку на дохід працівника, зборів на загальнообов\’язкове державне соціальне страхування, а також сум, які стягуються у доход держави із заробітку осіб, які відбувають за вироком суду покарання у вигляді виправних робіт чи адміністративного стягнення такого роду за постановою суду. При цьому слід мати на увазі, що базою для всіх перелічених тут відрахувань є нарахована заробітна плата).

3. Як виняток із загального правила, дозволяється утримувати до 50 відсотків належної до виплати працівникові заробітної плати в таких випадках:

– при відшкодуванні із заробітку працівника шкоди, завданої третім юридичним або фізичним особам злочином. Кваліфікувати дії фізичної особи як злочин може тільки суд. Тому за відсутності вироку суду утримання до 50 відсотків належної до виплати заробітної плати є неможливими, хоч би провадження у кримінальній справі і було припинено за підставами, які називають такими, що не реабілітують;

– при стягненні аліментів (однак при стягненні аліментів на неповнолітніх дітей діє не тільки це правило частини третьої ст. 70 Закону \”Про виконавче провадження\”, але і спеціальне правило частини третьої коментованої статті);

– при відрахуванні з заробітної плати за кількома виконавчими документами (частина четверта ст. 70 Закону \”Про виконавче провадження\”). При цьому поняття виконавчого документа повинне тлумачитися винятково в межах ст. 3 Закону \”Про виконавче провадження\” і не може поширюватися на акти, зазначені в підпунктах \”б\” і \”в\” пункту 1 коментарю до цієї статті;

– при відшкодуванні шкоди, заподіяної каліцтвом, іншим ушкодженням здоров\’я, а також втратою годувальника.

4. Якщо відрахування із заробітної плати в порядку стягнення аліментів провадиться одночасно з відрахуваннями з інших правових підстав, відрахування аліментів може провадитися з перевищенням 50 відсотків заробітної плати, яка належить працівникові до виплати. У частині четвертій ст. 70 Закону \”Про виконавче провадження\” прямо зазначається, що при стягненні аліментів розмір відрахувань із заробітної плати не може перевищувати 70 відсотків. У зв\’язку з цим до ст. 128 КЗпП були внесені зміни, які передбачають можливість відрахувань із заробітної плати до 70 відсотків заробітку, який належить до виплати.

5. Встановлені ст. 128 КЗпП граничні розміри відрахувань діють і при звільненні працівника, хоча б у силу відсутності права власника звернутися до суду з вимогою про стягнення відповідної суми (таке право, за загальним правилом, власникові не надається. Він має таке право лише при стягненні з працівника шкоди, яку він заподіяв власникові при виконанні трудових обов\’язків) можливість стягнення при цьому втрачається.

6. Відрахування в доход бюджету частини (не більше 20 відсотків) заробітної плати працівника, який відбуває за вироком суду покарання у вигляді виправних робіт без позбавлення волі, не підпорядковуються нормам статті, що коментується, і провадяться понад зазначені вище межі відрахувань. Інші відрахування із заробітної плати працівника при цьому провадяться \”без урахування стягнень за вироком\” (частина перша ст. 71 Закону \”Про виконавче провадження\”). Формулювання \”без урахування стягнень за вироком суду\” означає не лише можливість відповідного перевищення і 20- і 50-відсоткової меж, але і обчислення розміру сум інших відрахувань не від реально належного працівникові до виплати заробітку, а від того заробітку, який би належав працівникові, якби із заробітку за вироком суду не провадилися б відрахування до бюджету в порядку кримінального покарання. Наприклад, із заробітку працівника, що відбуває кримінальне покарання у вигляді виправних робіт, проводяться відрахування в дохід бюджету за вироком суду в розмірі 20 відсотків заробітку. Крім того, за рішенням суду із заробітку працівника утримується 195 грн. щомісячно в порядку відшкодування шкоди, заподіяної ушкодженням здоров\’я. Працівникові нарахована заробітна плата за місяць в сумі 600 грн. За зазначених умов з урахуванням чинного законодавства проводяться наступні утримання:

1) утримується і перераховується до бюджету на підставі вироку суду 20 відсотків нарахованої заробітної плати (600 грн. х 20 : 100 = 120 грн.);

2) утримується збір на загальнообов\’язкове державне соціальне страхування за ставкою 2 відсотка в сумі 12 грн. (600 х 2 : 100);

3) утримується збір на загальнообов\’язкове державне соціальне страхування на випадок безробіття за ставкою 0,5 відсотка в сумі 3 грн. 00 коп. (600 х 0,5 : 100);

4) утримується збір на загальнообов\’язкове державне соціальне страхування в зв\’язку з тимчасовою втратою працездатності та витратами, обумовленими народженням та похованням за ставкою 1,0 відсотка в сумі 6 грн. 00 коп. (600 х 1,0 : 100);

5) утримується і перераховується до бюджету податок з доходу фізичної особи в сумі 75 грн. 27 коп. (базою оподаткування є нарахована заробітна плата (600 грн.) за відрахуванням зборів на всі види загальнообов\’язкового державного соціального страхування, тобто сума 579 грн.; ставка податку – 13 %; права на податкову соціальну пільгу працівник не має, оскільки заробітна плата перевищує прожитковий мінімум для працездатної особи)

6) утримується і перераховується потерпілому 195 грн. При визначенні граничної суми, яка може бути перерахована потерпілому враховується правило частини першої ст. 71 Закону \”Про виконавче провадження\”: відрахування із заробітної плати боржника, який за вироком суду відбуває покарання без позбавлення волі, проводиться з усієї суми заробітної плати без урахування стягнень за вироком. Отже, ця гранична сума буде дорівнювати нарахованій заробітної плати з відрахуванням прибуткового податку і зборів на загальнообов\’язкове державне соціальне страхування і складе 250 грн. 50 коп. ([600 – 78 – 12 – 3 – 6] : 2). За таких умов підлягає виплаті потерпілому 82 грн. 50 коп., а працівникові буде виплачено 306 грн. (600 – 78 – 12 – 3 – 6 – 195).

Якщо сума, що підлягає відрахуванню на користь потерпілого, перевищує в названому прикладі граничну суму відрахувань (208 грн. 75 коп.), на користь потерпілого утримується не визначена судом сума відшкодування, а його частина, що не перевищує граничну. За таких умов, якщо в наступному місяці заробітна плата працівника стане більшою або буде припинено відрахування в зв\’язку зі спливом строку виправних робіт, недостягнена сума шкоди може бути стягнена в наступні місяці (без перевищення меж відрахувань – 50 відсотків належного до виплати). Державна виконавча служба має право також звернути стягнення на майно боржника, якщо частина належної до виплати заробітної плати в межах 50 відсотків не покриває суми, що підлягає ним сплаті щомісячно в порядку відшкодування шкоди, завданої ушкодженням здоров\’я або втратою годувальника.

7. За межі трудових відносин виходить відрахування податку з доходу фізичних осіб та обов\’язкових зборів на державне пенсійне страхування (у розмірі одного або двох відсотків) і на відповідні види соціального страхування (у розмірі 0,5 чи 1 відсоток). Підприємство, на яке законодавство покладає обов\’язок проводити відрахування податку на доход та обов\’язкових зборів, виступає тільки в ролі агента органу стягнення. Самі ж відносини щодо відрахування податку доходу та обов\’язкових зборів носять не трудо-правовий, а фінансово-правовий характер і регулюються відповідними актами фінансового законодавства. Якщо роботодавець, що діє як податковий агент, до чи під час виплати працівнику заробітної плати не здійснює нарахування і утримання податку на доход працівника, відповідальність за погашення заборгованості перед бюджетом, що виникла, несе роботодавець (податковий агент), а працівник звільняється від обов\’язку погашення такої суми податкового зобов\’язання чи податкового боргу (п. 20.3.2 ч. 20.3 ст. 20 Закону \”Про податок з доходів фізичних осіб\”).

Стягнення з підприємства (фізичної особи – наймача) зайво відрахованих із заробітку працівника сум податку на доходи можливе за вимогою працівника. Своє право на стягнення працівник може захищати без обмеження строком (ст. 225, 233 КЗпП).