Науково-практичний коментар до ст. 115 Кодексу законів про працю України

Заробітна плата виплачується працівникам регулярно в робочі дні у строки, встановлені колективним договором або нормативним актом роботодавця, погодженим з виборним органом первинної профспілкової організації чи іншим уповноваженим на представництво трудовим колективом органом (а в разі відсутності таких органів – представниками, обраними і уповноваженими трудовим колективом), але не рідше двох разів на місяць через проміжок часу, що не перевищує шістнадцяти календарних днів, та не пізніше семи днів після закінчення періоду, за який здійснюється виплата.

У разі коли день виплати заробітної плати збігається з вихідним, святковим або неробочим днем, заробітна плата виплачується напередодні.

Розмір заробітної плати за першу половину місяця визначається колективним договором або нормативним актом роботодавця, погодженим з виборним органом первинної профспілкової організації чи іншим уповноваженим на представництво трудовим колективом органом (а в разі відсутності таких органів – представниками, обраними і уповноваженими трудовим колективом), але не менше оплати за фактично відпрацьований час з розрахунку тарифної ставки (посадового окладу) працівника.

Заробітна плата працівникам за весь час щорічної відпустки виплачується не пізніше ніж за три дні до початку відпустки.

Коментар:

1. Стаття, що коментується, приписує виплачувати заробітну плату не рідше двох разів на місяць із проміжком часу між виплатами не більш як шістнадцять календарних днів. Оскільки при обчисленні цього строку день виплати не враховується (ст. 2411 КЗпП), граничним строком виплати авансу, якщо заробітна плата за травень виплачувалася, наприклад, 5 червня, є 21 червня. А граничним строком виплати заробітної плати за червень, якщо аванс виплачено 21 червня, буде 7 липня.

2. Якщо граничний строк виплати заробітної плати збігається із святковим, неробочим днем або вихідним днем, заробітна плата повинна виплачуватися напередодні.

3. Конкретні дні і строки виплати заробітної плати повинні встановлюватись в колективному договорі зазначенням чисел, які, як правило, є однаковими для всіх місяців (4 і 19; 5 і 20 тощо). Строки можуть встановлюватися і коротші, ніж передбачено частиною першою ст. 115 КЗпП. Немає правових перешкод для виплати заробітної плати подекадно, потижнево.

4. Виплата заробітної плати за час щорічної відпустки повинна бути проведена не пізніше ніж за три дні до початку відпустки. Отже, якщо перший день відпустки – це 15 число, то останнім днем виплати заробітної плати за час відпустки є 11 число. Під щорічною відпусткою маються на увазі усі відпустки, передбачені п. 1 частини першої ст. 4 Закону \”Про відпустки\”. Слід, однак, враховувати, що відповідно до частини першої ст. 21 Закону \”Про відпустки\” у зазначений строк повинна виплачуватися заробітна плата за час усіх видів відпусток. Тільки умови оплати відпусток у зв\’язку з вагітністю та пологами і для догляду за дитиною до досягнення нею віку трьох років визначаються законодавством про соціальне страхування. Заробітна плата за час всіх інших відпусток (у тому числі і творчих відпусток, тривалість яких може досягати шести місяців) повинна виплачуватися за три дні до початку відпустки. Такий висновок випливає з частини першої ст. 21 Закону \”Про відпустки\”, яка має перевагу при правозастосуванні перед ст. 115 КЗпП у силу п. 3 Постанови \”Про порядок введення в дію Закону \”Про відпустки\” (акти законодавства застосовуються у частині, що не суперечить цьому Закону).

5. У випадках порушення встановлених строків виплати заробітної плати працівникові надається право на компенсацію відповідно до Закону \”Про компенсацію громадянам втрати частини доходів у зв\’язку з порушенням строків їх виплати\”. Вживання в названому Законі і ст. 34 Закону \”Про оплату праці\” терміна \”компенсація\” не означає, що такі виплати на користь працівників мають правовий статус, передбачений для компенсаційних виплат. Навпаки, вони мають статус заробітної плати і в трудових, і в податкових правовідносинах.

6. Закон \”Про компенсацію громадянам втрати частини доходів у зв\’язку з порушенням строків їх виплати\” і Положення про порядок проведення компенсації громадянам втрати частини грошових доходів у зв\’язку з порушенням термінів її виплати прямо поширюються тільки на підприємства, установи і організації всіх форм власності і господарювання (ст. 1 Закону; п. 1 Положення). Однак у силу преамбули Закону \”Про оплату праці\”, як поширює його чинність на роботодавців – фізичних осіб, та ст. 34 Закону \”Про оплату праці\”, яка передбачає виплату компенсації у зв\’язку з затримкою строків виплати заробітної плати, з урахуванням поширення дії цього Закону на громадян-роботодавців, правила про компенсацію належить застосовувати за аналогією і до відносин, які виникають при затримці виплати заробітної плати фізичною особою – роботодавцем.

7. Компенсація за затримку виплати заробітної плати виплачується незалежно від вини власника. Але вина працівника в затримці виплати заробітної плати (неодержання ним заробітної плати з власної недбалості тощо) виключає виплату компенсації.

8. Компенсація виплачується при затримці виплати заробітної плати на календарний місяць і більше. Наприклад, відповідно до колективного договору, заробітна плата за другу половину січня 2001 р. повинна бути виплачена не пізніше 5 лютого. Фактично вона була виплачена 30 березня. Затримка виплати не перевищила в даному випадку одного календарного місяця, а тому компенсація виплачуватися не повинна (календарний місяць затримки виплати заробітної плати почався 1 березня і закінчувався 31 березня).

9. Сума компенсації розраховується шляхом множення нарахованої, а не тієї заробітної плати, що підлягає виплаті працівникові, на індекс інфляції за період затримки виплати. При визначенні індексу інфляції за період затримки виплати не враховується індекс інфляції місяця, за який нарахована затримана заробітна плата, а також індекс інфляції місяця, що передує тому місяцю, у якому виплачується заборгованість по заробітній платі. Природно, не може враховуватися й індекс інфляції того місяця, в якому провадиться виплата заборгованості по заробітній платі.

Таким чином, якщо в лютому 2006 р. провадиться виплата заборгованості по заробітній платі за серпень 2005 р., то для розрахунку суми індексації береться індекс інфляції за вересень – грудень 2005 р. Не враховується індекс інфляції за серпень 2005 р. (місяць, за який виплачується заборгованість по заробітній платі в лютому 2006 р.), за січень 2006 р. (місяць, що передує місяцю, у якому виплачується заборгованість по заробітній платі) і за лютий 2006 р. (місяць, у якому провадиться виплата заборгованості по заробітній платі).

10. Якщо затримана виплата заробітної плати за кілька місяців, сума компенсації розраховується на основі суми заборгованості за кожен місяць окремо.

11. Ст. 23 Закону \”Про оплату праці\” встановлює форми виплати заробітної плати. Вона виплачується в грошових знаках, що мають законний обіг на території України, тобто в гривнях. Законодавство про валютне регулювання і валютний контроль виключає використання іноземної валюти для виплати заробітної плати.

12. Виплачувати заробітну плату у вигляді боргових розписок, видачі зобов\’язань або в будь-якій іншій формі заборонено (частина перша ст. 23 Закону \”Про оплату праці\”). Допускається видача заробітної плати чеками в порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України за погодженням з Національним банком України. Але до цього часу такий порядок не встановлений.

13. За особистою згодою працівника виплата заробітної плати може здійснюватися через установи банків або поштовими переказами на вказаний працівником рахунок або вказану працівником адресу (частина четверта ст. 24 Закону \”Про оплату праці\”). Оскільки в законі не міститься будь-яких обмежень, рахунок не обов\’язково повинен бути відкритий на ім\’я працівника. Оплата послуг банку щодо перерахування коштів або послуг пошти щодо їх переказу провадиться обов\’язково за рахунок власника.

14. Виплата заробітної плати натурою допускається лише частково не більше 50 відсотків заробітної плати, нарахованої за місяць (ст. 23 Закону \”Про оплату праці\” в редакції від 11 липня 2002 р.). Це допускається в тих галузях і за тими професіями, де така оплата є бажаною для працівників або звичайною (наприклад, у сільському господарстві), якщо це передбачено колективним договором. Встановлено максимальну ціну продукції, яка видається в порядку заробітної плати. Вона не може бути вищою від собівартості продукції. Перелік товарів, не дозволених для виплати заробітної плати натурою, затверджений постановою Кабінетом Міністрів України та включає 26 позицій. До Переліку включені не тільки товари, обмежені в цивільному обігу (зброя та інша продукція військового призначення; продукція, що має стратегічне призначення; вибухонебезпечні та отруйні речовини; наркотичні засоби), але також нафта й нафтопродукти, продукція целюлозно-паперової промисловості, будівельні матеріали та вироби з них; лісоматеріали (крім матеріалів, одержаних під час лісозаготівель); товари медичної, фармацевтичної та мікробіологічної промисловості; благородні метали, коштовне каміння та вироби з них; усі види алкогольних напоїв, включаючи спирт і виноматеріали; кокони шовкопряда; продукція переробки ефірних культур, крім олії рослинної, призначеної для розрахунку з працівниками сільськогосподарських підприємств. На завершення назвемо три найбільш широкі групи товарів, що містяться в Переліку: товари виробничо-технічного призначення; непродовольчі товари народного споживання; продовольчі товари народного споживання промислової переробки, крім цукру, призначеного для розрахунку із сільськогосподарськими підприємствами і насіннєвими заводами та водіями автотранспортних організацій, працівниками залізничного транспорту, які забезпечують перевезення цукрових буряків.

Як бачимо, Перелік при буквальному його тлумаченні настільки широкий, що за його межами навряд чи залишаються будь-які товари, не названі в ньому як виняток.

15. Виплата заробітної плати провадиться за місцем роботи. Частина третя ст. 24 Закону \”Про оплату праці\” спеціально забороняє здійснювати виплату заробітної плати в магазинах роздрібної торгівлі, в питних і розважальних закладах, за винятком заробітної плати працівникам цих закладів, що відповідає міжнародним договорам України.

16. Ст. 25 Закону \”Про оплату праці\” формулює заборону будь-яким способом обмежувати право працівників вільно розпоряджатися своєю заробітною платою, що не зачіпає встановлених законодавством правил про утримання із заробітної плати. Спеціально забороняються утримання з заробітної плати, метою яких є пряма чи непряма сплата працівником винагороди власникові чи будь-якому посереднику за одержання чи збереження роботи.