Науково-практичний коментар до ст. 89 Кодексу законів про працю України

Заміна і перегляд єдиних і типових (міжгалузевих, галузевих, відомчих) норм здійснюється органами, які їх затвердили.

Коментар:

1. Ця стаття, вживаючи поняття єдиних і типових норм, не дає їх визначення. З часів соціалізму в розумінні типових і єдиних норм радикальних змін не відбулося. І застосовуючи статтю, що коментується, слід давати їй тлумачення з урахуванням історичного моменту (тобто не ігнорувати те розуміння єдиних і типових норм, яке існувало в період прийняття Кодексу законів про працю (1971 р.) і в період зміни ст. 89 КЗпП (1988 р.). Потрібно нагадати, що аж до прийняття Рекомендацій під єдиними нормами малися на увазі такі міжгалузеві, галузеві та відомчі норми, які приймалися і вводилися в дію в централізованому порядку одночасно на всіх підприємствах, у всіх установах і організаціях, на які їх дія поширювалася. Була лише вимога, – підприємствам мав бути наданий певний строк для підготовки до загального (одного для усіх) дня введення в дію єдиних норм праці. Типові норми праці розроблялися і затверджувалися на типові організаційно-технічні умови і вводилися в дію рішенням адміністрації підприємства, погодженим із виборним органом первинної профспілкової організації в міру досягнення на підприємстві організаційно-технічних умов, на які типові норми розраховувалися.

2. При затвердженні Рекомендацій Міністерство праці пішло шляхом докорінного перегляду розуміння єдиних і типових норм. Рекомендаціями зроблена спроба (п. 1.5) позбавити єдині і типові норми статусу норм праці як регуляторів трудових відносин (нагадаємо, що ст. 85 КЗпП встановлює, що норми праці, в тому числі єдині і типові, встановлюються \”для працівників\”, тобто безпосередньо регулюють трудові відносини). Вони були переведені в розряд нормативних матеріалів для нормування праці. Тим самим Міністерство праці відмовилося від безпосереднього централізованого встановлення Міністерством праці норм праці, що діють на підприємствах, забезпечило можливість стовідсоткового контролю виборних органів первинної профспілкової організації за нормами праці, що застосовуються, зняло проблему погодження єдиних норм з виборними органами профспілкових об\’єднань. В усьому Міністерство праці вчинило раціонально, але не можна не бачити, що п. 1.5 Рекомендацій не цілком відповідає статті, що коментується.

3. Переведення Міністерством праці єдиних і типових норм праці в розряд нормативних матеріалів для нормування праці не відповідає частині першій ст. 85 КЗпП, яка норми праці визначає як встановлені \”для працівників\”, тобто такі, що регулюють трудові відносини, а не як нормативи, обов\’язкові для власників, які розробляють норми праці.