Науково-практичний коментар до ст. 33 Кодексу законів про працю України

Тимчасове переведення працівника на іншу роботу, не обумовлену трудовим договором, допускається лише за його згодою.

Власник або уповноважений ним орган має право перевести працівника строком до одного місяця на іншу роботу, не обумовлену трудовим договором, без його згоди, якщо вона не протипоказана працівникові за станом здоров\’я, лише для відвернення або ліквідації наслідків стихійного лиха, епідемій, епізоотій, виробничих аварій, а також інших обставин, які ставлять або можуть поставити під загрозу життя чи нормальні життєві умови людей, з оплатою праці за виконану роботу, але не нижчою, ніж середній заробіток за попередньою роботою.

У випадках, зазначених у частині другій цієї статті, забороняється тимчасове переведення на іншу роботу вагітних жінок, жінок, які мають дитину-інваліда або дитину віком до шести років, а також осіб віком до вісімнадцяти років без їх згоди.

Коментар:

1. Попередня редакція цієї статті, що діяла до 13 січня 2000 року, передбачала можливість переведення працівників на іншу роботу без їх згоди в разі виробничої необхідності для підприємства, установи, організації. Причому виробнича необхідність розумілася досить широко: від стихійного лиха та виробничої аварії до заміни відсутнього працівника.

Однак після прийняття Конституції України, стаття 43 якої заборонила використання примусової праці, Пленум Верховного Суду України в Постанові \”Про застосування Конституції України при здійсненні правосуддя\” від 1 листопада 1996 року роз\’яснив, що закони, прийняті до набрання чинності Конституцією України, діють лише в разі, якщо не суперечать Конституції. У зв\’язку з цим у названій постанові прямо вказувалося на неможливість застосування статей 32, 33 і 34, що дозволяли власникові вимагати виконання роботи, не передбаченої трудовим договором.

2. З таким принциповим підходом щодо заборони власникові або уповноваженому ним органу тимчасово переводити працівника на іншу роботу без його згоди погодилася і Верховна Рада України, яка Законом \”Про внесення змін до Кодексу законів про працю\” виклала статті 33 і 34 у нових редакціях, а статтю 35 виключила з цього Кодексу взагалі.

Тепер частина перша статті, що коментується, уточнює загальне правило частини 1 статті 32 КЗпП про те, що тимчасове переведення на іншу роботу допускається лише за наявності згоди працівника на його тимчасове переведення.

3. З цього загального правила зроблений лише один виняток. Відповідно до частини другої статті, що коментується, переведення працівника на іншу роботу без його згоди допускається для відвернення або ліквідації наслідків стихійного лиха, епідемій, епізоотій, виробничих аварій, а також за інших обставин, які ставлять або можуть поставити під загрозу життя чи нормальні життєві умови людей, тобто в надзвичайних умовах. Але навіть при виникненні зазначених обставин не дозволяється переведення на іншу роботу вагітних жінок, жінок, які мають дитину-інваліда віком до 6 років. Незважаючи на настільки категоричне формулювання частини третьої ст. 33 КЗпП, все-таки здається, що не буде підстав вважати незаконним переведення цих категорій працівників за наявності їх згоди.

Тимчасове переведення працівника на іншу роботу, не обумовлену трудовим договором, можливе в разі не будь-якої виробничої аварії, а тільки для відвернення або ліквідації наслідків такої аварії, які ставлять або можуть поставити під загрозу життя чи нормальні життєві умови людей. Для проведення робіт щодо відвернення або ліквідації наслідків всіх інших аварій працівник може бути переведений тільки за його згодою.

Тимчасове переведення на іншу роботу, не обумовлену трудовим договором, у випадках, перелічених у частині другій коментованої статті, відповідає як ст. 43 Конституції України, так і Конвенції МОП N 29 \”Про примусову або обов\’язкову працю\”.

4. Законодавець, формулюючи нову редакцію ст. 33 КЗпП, відмовився від того, щоб передбачити в ній можливість тимчасового переведення на іншу роботу без згоди працівника не тільки на тому ж самому підприємстві, а й на інше підприємство. Тому переведення працівника без його згоди на іншу роботу на інше підприємство без його згоди в разі виникнення надзвичайних обставин, передбачених частиною другою статті 33 КЗпП, законом не дозволяється.

5. За наявності підстав, зазначених у частині другій ст. 33 КЗпП, допускається переведення працівника без його згоди на будь-яку іншу роботу на тому ж підприємстві, а не тільки на ту, яка безпосередньо пов\’язана з відверненням надзвичайних обставин або ліквідацією їх наслідків.

6. При виникненні надзвичайних обставин допускається переведення на іншу роботу на строк до одного місяця. Обмеживши тривалість переведення одним місяцем, закон не обмежив кількість таких переведень та їх загальну тривалість протягом календарного року.

7. З нової редакції ст. 33 КЗпП виключене положення про те, що відмова без поважних причин від тимчасового переведення вважається порушенням трудової дисципліни. Однак це не означає, що власник позбавляється права притягнути працівника, який без поважних причин відмовився приступити до нової роботи, до дисциплінарної відповідальності. Накладення на працівника дисциплінарних стягнень у цьому випадку має під собою підставою ст. 139 КЗпП, яка встановлює обов\’язок працівника вчасно і точно виконувати розпорядження власника або уповноваженого ним органу.

8. Оплата праці при переведенні на іншу роботу з підстав, передбачених ст. 33 КЗпП, провадиться відповідно до виконаної роботи, але не нижче, ніж середній заробіток за попередньою роботою.