Науково-практичний коментар до ст. 10 Кодексу законів про працю України

Колективний договір укладається на основі чинного законодавства, прийнятих сторонами зобов\’язань з метою регулювання виробничих, трудових і соціально-економічних відносин і узгодження інтересів трудящих, власників та уповноважених ними органів. 

Коментар:

1. Колективний договір укладається на основі законодавства. Тому при внесенні в колективний договір умов, що суперечать законодавству, останні не мають сили, є нікчемними і застосовуватися не можуть. Водночас слід мати на увазі, що частина третя ст. 13 КЗпП і ст. 7 Закону \”Про колективні договори і угоди\” допускають можливість внесення в колективні договори умов, що поліпшують становище працівників порівняно з законодавством (надають додаткові трудові і соціально-побутові пільги працівникам, а також додаткові гарантії). Такі умови колективних договорів є чинними. Вони не можуть вважатися такими, що суперечать законодавству.

2. Формулювання \”колективний договір укладається на основі… прийнятих сторонами зобов\’язань\” виходить з того, що сторони колективного договору в процесі колективних переговорів беруть на себе певні зобов\’язання, після чого укладається (підписується, оформляється) колективний договір. Однак у юриспруденції зміст набуває реального значення, якщо він виражений у встановленій законом формі. Та й з аналізу норм глави II Кодексу законів про працю і Закону \”Про колективні договори і угоди\” випливає, що все-таки колективний договір є джерелом, в якому фіксуються обов\’язки його сторін, а не навпаки.

3. Метою укладення колективного договору є узгодження інтересів колективу працівників, з одного боку, і власника – з іншого. Така ідея спочатку була закладена в Законі \”Про колективні договори і угоди\”, а потім відтворена в ст. 10 КЗпП при внесенні до неї змін Законом від 15 грудня 1993 року.

Для держави із соціалістичним досвідом законодавче визнання такої мети колективного договору як погодження інтересів праці і капіталу має чимале політичне і безпосереднє практичне значення. І капітал, і праця – це цілком необхідні компоненти виробництва. Перемога одного з них веде до руйнування економіки. Тому компроміс між працею і капіталом є об\’єктивно необхідним. Одним з найважливіших засобів його досягнення є колективний договір. Нормативні умови колективних договорів мають всі ознаки правових норм, хоча вони і не виходять від держави та її органів. Як і законодавчі норми, вони носять загальний характер і є обов\’язковими не тільки для сторін, які уклали колективний договір, а і для сторін трудових договорів, які укладаються в сфері дії відповідного колективного договору. Суб\’єктивні права, що випливають з колективного договору, підлягають захисту правоохоронними органами. При розгляді трудових спорів відповідні органи застосовують нормативні умови колективних договорів, що не суперечать законодавству, поряд з нормами законів і підзаконних актів. До категорії нормативних умов колективних договорів відносяться умови, якими встановлюються тарифні ставки, посадові оклади, розміри та умови доплат і надбавок до заробітної плати, розміри та умови виплати премій тощо.

Зобов\’язальні умови колективних договорів мають не загальний, а конкретний характер. На відміну від нормативних умов вони діють, як правило, не протягом усього строку дії колективного договору. Зобов\’язальні умови колективного договору припиняють дію у зв\’язку з виконанням обов\’язків, що випливають з них. Якщо власник виконав, наприклад, зобов\’язання з проведення перелічених у колективному договорі заходів з метою оздоровлення умов праці, він не може нести і далі відповідні обов\’язки.

4. Стаття, що коментується, звертає також увагу на роль колективного договору як регулятора виробничих, трудових і соціально-економічних відносин між працівниками і власниками. Умови колективного договору (нормативні і зобов\’язальні) мають юридично обов\’язковий характер, а тому здатні регулювати відносини між сторонами, які уклали колективний договір, а також між сторонами трудових договорів, укладених за участю власника, який підписав колективний договір.

Зазначення на соціально-економічні відносини як предмет регулювання колективного договору означає, що його положення поширюються не тільки на індивідуальні трудові правовідносини, але й на відносини, сторонами яких є трудовий колектив, професійна спілка, первинна профспілкова організація, виборний орган первинної профспілкової організації (інший орган, уповноважений трудовим колективом на представництво), з одного боку, і власник (уповноважений ним орган) – з іншого. Такі відносини в преамбулі Закону \”Про порядок вирішення колективних трудових спорів (конфліктів)\” називаються соціально-трудовими. Зазначення в ст. 10 КЗпП на регулювання виробничих і соціально-економічних відносин знаходиться в зв\’язку з частиною першою ст. 1 КЗпП, що визнає задачами трудового права вирішення найважливіших економічних та соціальних проблем. Але питання віддалених наслідків правового регулювання трудових відносин не стали предметом належного дослідження, тому в науці навіть немає правової категорії, що позначала б таке явище як зв\’язок правового регулювання та віддалених його наслідків.

5. Закон \”Про колективні договори і угоди\” вперше у вітчизняному законодавстві передбачив укладання на галузевому, регіональному і національному рівнях угод між відповідними об\’єднаннями профспілок і власників з метою регулювання тих же (виробничих, трудових і соціально-економічних та соціально-трудових) відносин. Однак у зв\’язку з прийняттям названого Закону до Кодексу законів про працю не були внесені положення, що стосуються угод. Законодавець, мабуть, вважав, що відносини, які складаються з приводу укладення і виконання угод, виходять за межі трудових відносин, що регулюються Кодексом законів про працю. Однак угоди – це один з регуляторів трудових відносин. У цьому – їх єдність з колективними договорами і причина, що обумовлює необхідність внесення в майбутньому до Кодексу законів про працю норм, що регулюють відносини з приводу угод.

6. Впровадження у практику угод, що укладаються на національному (державному), галузевому і регіональному рівнях, обов\’язковість умов угод для сторін, що ведуть на підприємствах колективні переговори та укладають колективний договір, дають підстави для висновку про те, що колективний договір укладається на основі не тільки законодавства, але й угод, чинність яких поширюється на сторони цього колективного договору.