ЛІЦЕНЗІЙНІ УМОВИ провадження страхової діяльності
ЗАТВЕРДЖЕНО
Розпорядження Державної
комісії з регулювання ринків
фінансових послуг України
28.08.2003 N 40
Зареєстровано в Міністерстві
юстиції України
15 вересня 2003 р.
за N 805/8126
ЛІЦЕНЗІЙНІ УМОВИ
провадження страхової діяльності
{ У тексті Ліцензійних умов слово \”Комісія\” у всіх
відмінках замінено словом \”Держфінпослуг\” згідно
з Розпорядженням Державної комісії з регулювання
ринків фінансових послуг N 3433 ( z0220-05 ) від
25.01.2005 }
{ У тексті Ліцензійних умов та в додатку 2 до них слова
\”статутний фонд\” в усіх відмінках замінено словами
\”статутний капітал\” у відповідних відмінках згідно
з Розпорядженням Державної комісії з регулювання
ринків фінансових послуг N 413 ( z0923-11 ) від
30.06.2011 }
{ У тексті Ліцензійних умов, крім пункту 1.5 розділу 1,
абзацу п\’ятого пункту 2.25, пункту 2.26 розділу 2,
пункту 8.5 розділу 8, пункту 9.2 розділу 9 після
слів \”затверджених Держфінпослуг\”, та у додатку 7 до
них слова \”Державна комісія з регулювання ринків
фінансових послуг України\” та \”Держфінпослуг\” в усіх
відмінках замінено відповідно словами \”Національна
комісія, що здійснює державне регулювання у сфері
ринків фінансових послуг\” та \”Нацкомфінпослуг\” у
відповідних відмінках згідно з Розпорядженням
Національної комісії, що здійснює державне регулювання
у сфері ринків фінансових послуг N 2421 ( z2172-12 )
від 27.11.2012 }
Ці Ліцензійні умови розроблені відповідно до вимог Законів
України \”Про фінансові послуги та державне регулювання ринків
фінансових послуг\” ( 2664-14 ), \”Про страхування\” ( 85/96-ВР ),
\”Про господарські товариства\” ( 1576-12 ), Указів Президента
України від 23 листопада 2011 року N 1070 ( 1070/2011 ) \”Про
Національну комісію, що здійснює державне регулювання у сфері
ринків фінансових послуг, від 22 липня 2003 року N 740
( 740/2003 ) \”Про заходи щодо розвитку системи протидії
легалізації (відмиванню) доходів, одержаних злочинним шляхом, і
фінансуванню тероризму\” та інших нормативно-правових актів, які
регламентують відносини, що виникають у сфері здійснення страхової
діяльності. { Абзац перший преамбули із змінами, внесеними згідно
з Розпорядженнями Національної комісії, що здійснює державне
регулювання у сфері ринків фінансових послуг N 717 ( z1469-11 )
від 01.12.2011, N 2421 ( z2172-12 ) від 27.11.2012 }
Ліцензійні умови встановлюють вимоги, обов\’язкові для
виконання під час провадження страхової діяльності та на день
отримання ліцензії.
Національна комісія, що здійснює державне регулювання у сфері
ринків фінансових послуг своїми нормативно-правовими актами може
встановлювати додаткові вимоги до умов провадження окремих видів
страхування.
Розділ 1. Загальні положення
1.1. У цих Ліцензійних умовах наведені нижче поняття
вживаються в такому значенні:
ліцензування – видача, переоформлення та анулювання ліцензій,
видача дублікатів ліцензій, ведення ліцензійних справ;
ліцензія – документ державного зразка, який засвідчує право
фінансової установи здійснювати страхову діяльність з конкретного
виду страхування протягом визначеного строку за умови виконання
ліцензійних умов;
відокремлений підрозділ юридичної особи (надалі –
відокремлений підрозділ) – це підрозділ юридичної особи, що
розташований поза її місцезнаходженням та надає послуги в єдиному
замкнутому технологічному процесі з юридичною особою і не є
юридичною особою;
заявник – фінансова установа, яка подає документи для
одержання ліцензії, переоформлення ліцензії, дубліката ліцензії,
або для внесення інформації про відокремлений підрозділ
страховика;
звітна дата – дата, на яку подаються звітні дані
страховиків; ( Пункт 1.1 доповнено абзацом шостим згідно з
Розпорядженням Державної комісії з регулювання ринків фінансових
послуг N 3433 ( z0220-05 ) від 25.01.2005 – вимоги до формування
статутного капіталу не застосовуються до страховиків, які були
внесенні до Державного реєстру фінансових установ до набрання
чинності цим розпорядженням )
недостовірні дані (інформація) – дані про наявність
розбіжностей в інформації, що міститься в документах, поданих
страховиком для отримання ліцензії, та/або дані про
невідповідність цих документів інформації, наявній у
Нацкомфінпослуг за результатами виконання функцій і завдань,
визначених законодавством, виявлені при розгляді документів на
отримання ліцензії; { Пункт 1.1 розділу 1 доповнено новим абзацом
сьомим згідно з Розпорядженням Національної комісії, що здійснює
державне регулювання у сфері ринків фінансових послуг N 2666
( z0033-13 ) від 11.12.2012 }
статутний капітал – грошові кошти та/або державні цінні
папери, внесені учасниками, засновниками страховика шляхом
придбання його акцій, часток. { Пункт 1.1 доповнено абзацом
згідно з Розпорядженням Державної комісії з регулювання ринків
фінансових послуг N 3433 ( z0220-05 ) від 25.01.2005 – вимоги до
формування статутного капіталу не застосовуються до страховиків,
які були внесенні до Державного реєстру фінансових установ до
набрання чинності цим розпорядженням }
Статутний капітал вважається сформованим та сплаченим за
офіційним курсом гривні до іноземних валют на дату подання заяви
про внесення інформації про заявника до Державного реєстру
фінансових установ. У разі зменшення за рішенням учасників
статутного капіталу страховик має дотримуватися вимог статті 30
Закону України \”Про страхування\” ( 85/96-ВР ) в частині
відповідності зменшеного розміру статутного капіталу страховика
мінімальному розміру статутного капіталу страховика на дату
державної реєстрації відповідних змін до статуту страховика.
{ Пункт 1.1 доповнено абзацом згідно з Розпорядженням
Державної комісії з регулювання ринків фінансових послуг N 3433
( z0220-05 ) від 25.01.2005 – вимоги до формування статутного
капіталу не застосовуються до страховиків, які були внесенні до
Державного реєстру фінансових установ до набрання чинності цим
розпорядженням; із змінами, внесеними згідно з Розпорядженням
Державної комісії з регулювання ринків фінансових послуг N 504
( z0843-09 ) від 25.06.2009 }
Інші поняття вживаються у цих Ліцензійних умовах відповідно
до вимог Законів України \”Про фінансові послуги та державне
регулювання ринків фінансових послуг\” ( 2664-14 ), \”Про
страхування\” ( 85/96-ВР ), \”Про запобігання та протидію
легалізації (відмиванню) доходів, одержаних злочинним шляхом, або
фінансуванню тероризму\” ( 249-15 ). { Абзац пункту 1.1
розділу 1 в редакції Розпорядження Національної комісії, що
здійснює державне регулювання у сфері ринків фінансових послуг
N 717 ( z1469-11 ) від 01.12.2011 }
1.2. Ліцензування страхової діяльності здійснюється
Національною комісією, що здійснює державне регулювання у сфері
ринків фінансових послуг.
{ Пункт 1.2 розділу 1 із змінами, внесеними згідно з
Розпорядженням Національної комісії, що здійснює державне
регулювання у сфері ринків фінансових послуг N 2421 ( z2172-12 )
від 27.11.2012 }
1.3. Відповідно до вимог нормативно-правових актів України
щодо страхування Нацкомфінпослуг видає фінансовим установам
ліцензію на проведення певного виду страхування, визначеного
статтями 6, 7 Закону України \”Про страхування\” ( 85/96-ВР ).
До прийняття закону з урегулювання питань заміни
обов\’язкового державного страхування на безпосереднє здійснення
компенсаційної виплати з державного бюджету головними
розпорядниками бюджетних коштів за цільовими платежами за місцем
роботи потерпілих Нацкомфінпослуг видає ліцензії на проведення
видів обов\’язкового державного страхування, зазначених у пункті 1
постанови Кабінету Міністрів України від 28.11.2007 N 1372
( 1372-2007-п ) \”Питання проведення обов\’язкового державного
страхування за деякими видами\”. { Пункт 1.3 доповнено абзацом
другим згідно з Розпорядженням Державної комісії з регулювання
ринків фінансових послуг N 71 ( z0153-08 ) від 17.01.2008 }
1.4. Для отримання ліцензії на право проведення конкретних
видів страхування фінансова установа зобов\’язана виконати всі
вимоги нормативно-правових актів України, які регулюють страхову
діяльність.
1.5. У заявника на дату подання документів на видачу ліцензії
мають бути відсутні невиконані заходи впливу, застосовані
Держфінпослуг та/або Нацкомфінпослуг, термін виконання яких
настав.
{ Розділ 1 доповнено новим пунктом 1.5 згідно з Розпорядженням
Національної комісії, що здійснює державне регулювання у сфері
ринків фінансових послуг N 717 ( z1469-11 ) від 01.12.2011; із
змінами, внесеними згідно з Розпорядженням Національної комісії,
що здійснює державне регулювання у сфері ринків фінансових послуг
N 2421 ( z2172-12 ) від 27.11.2012 }
1.6. Після отримання відповідної ліцензії страховик має право
здійснювати страхову діяльність на всій території України.
{ Пункт 1.6 розділу 1 із змінами, внесеними згідно з
Розпорядженням Національної комісії, що здійснює державне
регулювання у сфері ринків фінансових послуг N 2421 ( z2172-12 )
від 27.11.2012 }
1.7. Страховик має право здійснювати страхування через свій
відокремлений підрозділ за умови внесення інформації про
відокремлений підрозділ до Державного реєстру фінансових установ
(далі – Реєстр).
1.8. Дія ліцензії може бути зупинена або анульована
відповідно до цих Ліцензійних умов. { Пункт 1.7 в редакції
Розпорядження Державної комісії з регулювання ринків фінансових
послуг N 3433 ( z0220-05 ) від 25.01.2005 }
1.9. Здійснення страхової діяльності після закінчення строку
дії ліцензії або її анулювання не допускається.
1.10. Якщо страховик має намір провадити зазначені в ліцензії
види страхування після закінчення строку її дії або в разі його
реорганізації, то страховик зобов\’язаний отримати нову ліцензію.
Нова ліцензія видається не раніше ніж в останній робочий день дії
попередньо виданої ліцензії.
1.11. У разі виникнення підстав для переоформлення ліцензії,
видачі копії або дубліката ліцензії страховик зобов\’язаний
виконати дії відповідно до вимог цих Ліцензійних умов.
1.12. Строк дії переоформленої ліцензії або дубліката
ліцензії не може перевищувати строку дії, який був зазначений в
цій ліцензії.
1.13. Ліцензія, видана страховику , не підлягає передачі для
використання іншими юридичними або фізичними особами для
здійснення страхової діяльності.
{ Пункт 1.13 розділу 1 із змінами, внесеними згідно з
Розпорядженням Національної комісії, що здійснює державне
регулювання у сфері ринків фінансових послуг N 2421 ( z2172-12 )
від 27.11.2012 }
1.14. Вимоги, установлені законодавством України у сфері
регулювання страхової діяльності, повинні виконуватись
страховиками протягом дії ліцензії. ( Пункт 1.13 із змінами,
внесеними згідно з Розпорядженням Державної комісії з регулювання
ринків фінансових послуг N 3433 ( z0220-05 ) від 25.01.2005 )
1.15. Кабінет Міністрів України встановлює розмір плати за
видачу ліцензій на провадження конкретних видів страхування.
{ Пункт в редакції Розпоряджень Державної комісії з регулювання
ринків фінансових послуг N 3433 ( z0220-05 ) від 25.01.2005,
N 4125 ( z0637-05 ) від 07.06.2005 }
1.16. Ліцензії на здійснення страхової діяльності є
безстроковими.
{ Пункт в редакції Розпорядження Державної комісії з регулювання
ринків фінансових послуг N 3433 ( z0220-05 ) від 25.01.2005 – не
застосовується до ліцензій, виданих до набрання чинності цим
розпорядженням. Такі ліцензії діють до закінчення зазначеного в
них строку дії }
1.17. Ліцензія на кожен вид страхування оформлюється на
окремому бланку.
1.18. Страховик повинен розмістити отриману ліцензію в
доступному для огляду місці за своїм місцезнаходженням.
Розділ 2. Вимоги до провадження страхової діяльності
2.1. Страховик створюється в організаційно-правовій формі
акціонерного, повного, командитного товариства або товариства з
додатковою відповідальністю.
2.2. Учасників страховика повинно бути не менше трьох.
2.3. Страховик реєструється в місцевому органі виконавчої
влади як суб\’єкт підприємницької діяльності та заноситься до
Реєстру.
2.4. Мінімальний розмір статутного капіталу страховика, який
займається видами страхування, іншими ніж страхування життя,
установлюється в сумі, еквівалентній 1 млн. євро, а страховика,
який займається страхуванням життя, – 1,5 млн. євро за валютним
обмінним курсом валюти України.
2.5. Вартість чистих активів страховика, створеного у формі
акціонерного товариства або товариства з додатковою
відповідальністю, після закінчення другого та кожного наступного
фінансового року з дати внесення інформації про заявника до
Державного реєстру фінансових установ має бути не меншою
зареєстрованого розміру статутного капіталу страховика.
{ Розділ 2 доповнено пунктом 2.5 згідно з Розпорядженням Державної
комісії з регулювання ринків фінансових послуг N 3433 ( z0220-05 )
від 25.01.2005; в редакції Розпорядження Державної комісії з
регулювання ринків фінансових послуг N 504 ( z0843-09 ) від
25.06.2009 }
2.6. Статутний капітал страховика повинен бути сплачений
виключно в грошовій формі. Допускається формування статутного
капіталу страховика цінними паперами, що випускаються державою, за
їх номінальною вартістю в порядку, визначеному Нацкомфінпослуг,
але не більше 25 відсотків загального розміру статутного капіталу.
2.7. Забороняється використовувати для формування статутного
капіталу векселі, кошти страхових резервів, бюджетні кошти, а
також кошти, одержані в кредит, позику та під заставу, і вносити
нематеріальні активи.
2.8. Загальний розмір внесків страховика до статутних
капіталів інших страховиків України не може перевищувати 30
відсотків його власного статутного капіталу, у тому числі розмір
внеску до статутного капіталу окремого страховика не може
перевищувати 10 відсотків. Ці вимоги не поширюються на страховика,
який здійснює види страхування, інші ніж страхування життя, у разі
здійснення ним внесків до статутного капіталу страховика, який
здійснює страхування життя.
2.9. Підприємства, установи та організації не можуть стати
страховиками шляхом внесення змін до установчих документів за
умови, що вони попередньо займалися іншим видом діяльності, навіть
у разі виконання вимог законодавства.
2.10. Страховик, який отримав ліцензію на страхування життя,
не має права займатися іншими видами страхування.
2.11. Предметом безпосередньої діяльності страховика може
бути лише страхування, перестрахування і фінансова діяльність,
пов\’язана з формуванням, розміщенням страхових резервів та їх
управлінням.
2.12. Ліцензія видається на здійснення окремого виду
страхування та дає одночасно право на проведення перестрахування
за цим видом страхування. Страховик (перестраховик) України має
право приймати ризики в перестрахування лише з тих видів
добровільного і обов\’язкового страхування, на проведення яких він
отримав ліцензію.
Укладення страховиком України (цедентом, перестрахувальником)
договорів перестрахування з перестраховиками (страховиками,
страховими брокерами) – нерезидентами, у тому числі з тими, які
мають свої представництва в Україні, дозволяється у випадках,
передбачених нормативно-правовими актами України.
2.13. Страховик зобов\’язаний прийняти та зареєструвати в
Нацкомфінпослуг правила страхування, які відповідають вимогам
статті 17 Закону України \”Про страхування\” ( 85/96-ВР ) і цим
Ліцензійним умовам.
2.14. Ліцензії на обов\’язкові види страхування видаються
відповідно до цих Ліцензійних вимог та особливих умов
ліцензування, установлених Кабінетом Міністрів України. Ліцензія
на конкретний вид обов\’язкового страхування видається, якщо
страховик має досвід здійснення добровільного страхування не менше
ніж два роки, якщо інше не передбачено законодавством (під
досвідом не менше ніж два роки слід розуміти наявність протягом
усього зазначеного періоду чинної ліцензії і чинних договорів
страхування). Для підтвердження вимог цього пункту надаються
відповідні копії договорів страхування.
2.15. Страховик зобов\’язаний дотримуватись обов\’язків,
визначених статтею 20 Закону України \”Про страхування\”
( 85/96-ВР ).
2.16. Здійснення страховиком страхових виплат провадиться у
порядку та на умовах, визначених статтею 25 Закону України \”Про
страхування\” ( 85/96-ВР ). Страховик зобов\’язаний на підставі
ведення журналу реєстрації страхових вимог (заяв) страхувальників
щодо виплати страхової суми або страхового відшкодування формувати
резерв збитків (резерв заявлених, але не виплачених збитків) та
забезпечувати його ліквідне розміщення.
2.17. Страховик зобов\’язаний дотримуватись умов забезпечення
платоспроможності відповідно до вимог статті 30 Закону України
\”Про страхування\” ( 85/96-ВР ) і нормативно-правових актів, які
встановлюють відповідні вимоги.
2.18. Страховик зобов\’язаний формувати, обліковувати і
розміщувати страхові резерви в порядку та на умовах, визначених
статтею 31 Закону України \”Про страхування\” ( 85/96-ВР ) і
відповідними нормативно-правовими актами.
2.19. Якщо страхова сума за окремим об\’єктом страхування
перевищує 10 відсотків суми сплаченого статутного капіталу,
сформованих вільних резервів та страхових резервів, страховик
зобов\’язаний укласти договір перестрахування.
2.20. Страховик зобов\’язаний вести бухгалтерський облік,
формувати фінансову звітність та інші звітні дані відповідно до
вимог законодавства України з урахуванням особливостей,
передбачених статтями 31 та 33 Закону України \”Про страхування\”
( 85/96-ВР ).
2.21. Страховик зобов\’язаний проводити аудиторську перевірку
та оприлюднювати публічну бухгалтерську звітність відповідно до
вимог статті 34 Закону України \”Про страхування\” ( 85/96-ВР ) та
інших нормативно-правових актів.
2.22. Страховик та його відокремлений підрозділ повинні бути
забезпечені комп\’ютерною технікою і програмним забезпеченням та
комунікаційними засобами (телефон, факс, E-mail), що відповідають
установленим вимогам.
2.23. При здійсненні діяльності з обов\’язкових видів
страхування страховик зобов\’язаний утворювати централізовані
страхові резервні фонди згідно з вимогами відповідних
нормативно-правових актів.
2.24. При здійсненні діяльності з обов\’язкових видів
страхування страховик зобов\’язаний дотримуватись порядку та правил
їх проведення, застосовувати форми типового договору, розміри
страхових сум та максимальні розміри страхових тарифів або
методику актуарних розрахунків, установлені Кабінетом Міністрів
України.
2.25. Страховик має право розпочати страхову діяльність у
разі, якщо:
– облікова і реєструюча система відповідає вимогам,
встановленим нормативно-правовими актами;
– внутрішні правила страховика відповідають вимогам законів
України та нормативно-правових актів державних органів, що
здійснюють регулювання та нагляд за ринками фінансових послуг;
– професійні якості та ділова репутація персоналу
відповідають вимогам, установленим нормативно-правовими актами;
керівник та головний бухгалтер відповідають Професійним
вимогам до керівників та головних бухгалтерів фінансових установ,
затверджених розпорядженням Державної комісії з регулювання ринків
фінансових послуг України від 13.07.2004 N 1590 ( z0955-04 ),
зареєстрованих в Міністерстві юстиції України 02.08.2004 за
N 955/9554. ( Пункт доповнено абзацом п\’ятим згідно з
Розпорядженням Державної комісії з регулювання ринків фінансових
послуг N 3329 ( z0196-05 ) від 18.01.2005 )
2.26. Як суб\’єкт первинного фінансового моніторингу страховик
зобов\’язаний дотримуватись обов\’язків, установлених статтею 6
Закону України \”Про запобігання та протидію легалізації
(відмиванню) доходів, одержаних злочинним шляхом, або фінансуванню
тероризму\” ( 249-15 ) та вимогами Положення про здійснення
фінансового моніторингу фінансовими установами, затвердженого
розпорядженням Держфінпослуг від 05.08.2003 N 25 ( z0715-03 ) та
зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 15 серпня 2003 р.
за N 715/8036.
{ Пункт 2.26 розділу 2 із змінами, внесеними згідно з
Розпорядженням Національної комісії, що здійснює державне
регулювання у сфері ринків фінансових послуг N 717 ( z1469-11 )
від 01.12.2011 }
2.27. Страховик на підставі наданих оригіналів або належним
чином завірених копій документів зобов\’язаний ідентифікувати осіб,
які здійснюють фінансові операції, що згідно із законодавством
підлягають фінансовому моніторингу.
2.28. Страховик зобов\’язаний встановити правила проведення
внутрішнього фінансового моніторингу та призначити працівника,
відповідального за його проведення. Відповідальний працівник
зобов\’язаний:
– бути незалежним у своїй діяльності і підзвітним тільки
керівнику страховика;
– не рідше одного разу на місяць інформувати керівника
страховика про виявлені фінансові операції, що підлягають
фінансовому моніторингу, та заходи, які були вжиті.
Leave a Reply