Науково-практичний коментар до ст. 260 Сімейного кодексу України

Стаття 260. Право мачухи, вітчима брати участь у вихован-

ні пасинка, падчерки

1. Якщо мачуха, вітчим проживають однією сім\’єю з ма-

лолітніми, неповнолітніми пасинком, падчеркою, вони ма-

ють право брати участь у їхньому вихованні.

1. Як лише не називають мачуху та вітчима. Та нерідко са-

ме вони ставали воістину матір\’ю чи батьком для дитини.
То-

му і кажуть: мати – не та, що народила, а та, що
виховала.

Д. після смерті дружини залишився з трирічним сином та

п\’ятирічною дочкою. Через рік було зареєстровано його

шлюб з М., для якої діти чоловіка стали рідними. Через

п\’ять років Д. ганебно втік. М. так і залишилася
проживати

з пасинком та падчеркою, для яких і надалі була найдорож-

чою людиною в світі.

Бути в очах оточення доброю мачухою набагато важче, ніж

доброю матір\’ю, оскільки суспільний контроль за
поведінкою

мачухи чи вітчима набагато суворіший: якщо сварить мама –

то вона виховує, якщо сварить мачуха – вона не любить.

2. У статті 260 СК вперше закріплено право мачухи, вітчи-

ма брати участь у вихованні падчерки чи пасинка, які з
нею,

ним проживають. Це право вони мають не лише за умови

спільного проживання з батьком, матір\’ю дитини. У разі

смерті батька чи матері дитини право мачухи, вітчима на
ви-

ховання падчерки, пасинка зберігається.