Науково-практичний коментар до ст. 227 Сімейного кодексу України

Стаття 227. Право на приховання факту
усиновлення від ди-

тини, яка усиновлена

1. Усиновлювач має право приховувати факт
усинов-

лення від дитини, яка ним усиновлена, і
вимагати нерозго-

лошення цієї інформації особами, яким стало
відомо про

неї як до, так і після досягнення дитиною
повноліття.

2. Усиновлювач має право приховувати від
дитини

факт її усиновлення, якщо розкриття
таємниці усиновлен-

ня може завдати шкоди її інтересам.

3. Якщо усиновлюється дитина, яка не
досягла семи ро-

ків, службові особи при виявленні її згоди
на усиновлення

зобов\’язані вживати заходів щодо
забезпечення таємниці

усиновлення від самої дитини.

1. Таємниця усиновлення як право особи на
секрет від са-

мої себе забезпечується, насамперед,
відповідною поведінкою

усиновлювачів. Іноді їм треба прикладати
величезні зусилля,

аби не зірвалися заборонені слова: \”Ми тебе
взяли, а ти такий

невдячний\”. Проте усиновлювач не
зобов\’язаний приховува-

ти усиновлення від дитини.

П. постійно допитувався у матері про свого
справжнього бать-

ка, вважаючи, що той, хто проживає з ними,
не є його батьком,

не маючи й гадки, що нерідною є і його
мати. Після деяких

вагань Л. ознайомила сина з документами про
усиновлення.

Сорокарічний чоловік, батько вже своїх
дітей, три дні плакав.

Певно, від усвідомлення того, що колись
його покинули.

Приховання усиновлення важливе не лише для
усиновлю-

вача та усиновленого, а й для його
нащадків. Тому у разі

розголошення таємниці усиновлення особа,
яка зараз сама є

матір\’ю, батьком, та її діти мають підстави
вважати поруше-

ними свої інтереси.

2. Закон не встановлює обов\’язку
усиновлювачів приховува-

ти усиновлення від дитини. Отже, вони мають
самі вибрати ва-

ріант поведінки: пояснити дитині
(необов\’язково детально і аб-

солютно правдиво), що з першою мамою,
першим татом стало-

ся нещастя, – і після цього будувати з нею
відносини як друга

мама, другий тато, або приховувати
усиновлення від дитини,

постійно боячись розголошення цієї
таємниці. Інформація про

усиновлення з чужих уст – завжди травма для
дитини.

Норму частини другої статті 227 СК слід
застосовувати па-

ралельно з нормою частини третьої статті
226 СК.

Якщо дитина дуже чутлива, важко переносить
стресові си-

туації, є тяжкохворою, усиновлювач має
право вчиняти певні

заходи задля того, щоб не порушити таємницю
усиновлення

від самої дитини.

3. Норма частини третьої статті 227 СК
спрямована на під-

тримання у свідомості дитини віри у те, що
її мама, тато загу-

билися, але неодмінно знайдуться. У зв\’язку
з цим ті особи,

які оточують дитину, при з\’ясуванні її
думки щодо усинов-

лення (стаття 218 СК), повинні враховувати
цю обставину.

4. Якщо дитина усвідомлює факт усиновлення,
пам\’ятає

про своїх маму, батька, усиновлення для неї
не є таємним.

Однак її право на таємницю усиновлення, але
вже від інших

осіб, триває і відповідним чином
охороняється законом.