Науково-практичний коментар до ст. 169 Сімейного кодексу України

Стаття 169. Поновлення батьківських прав

1. Мати, батько, позбавлені батьківських
прав, мають

право на звернення до суду з позовом про
поновлення бать-

ківських прав.

2. Поновлення батьківських прав неможливе,
якщо ди-

тина була усиновлена і усиновлення не
скасоване або не

визнане недійсним судом.

3. Поновлення батьківських прав неможливе,
якщо на

час розгляду справи судом дитина досягла
повноліття.

4. Суд перевіряє, наскільки змінилася
поведінка особи,

позбавленої батьківських прав, та
обставини, що були під-

ставою для позбавлення батьківських прав, і
постановляє

рішення відповідно до інтересів дитини.

5. При вирішенні справи про поновлення
батьківських

прав одного з батьків суд бере до уваги
думку другого з ба-

тьків, інших осіб, з ким проживає дитина.

6. У разі відмови в позові про поновлення
батьківських

прав повторне звернення із позовом про поновлення
бать-

ківських прав можливе лише після спливу
одного року з

часу набрання чинності рішенням суду про
таку відмову.

1. Відповідно до загальноправового терміна \”поновлення пра-

ва\” у статті 169 СК йдеться про \”поновлення
батьківських

прав\”, а не \”поновлення в батьківських
правах\”, як це було

написано у статті 75 КпШС. Справ про
поновлення батьківсь-

ких прав у судах України обмаль, однак це
не применшує ви-

ховного значення цієї юридичної можливості.

Поновлення батьківських прав може вимагати
лише той,

хто був їх позбавлений. Не має такого права
жодна інша осо-

ба, прокурор чи орган опіки та піклування.

Відповідачем у справі про поновлення
батьківських прав є

той з батьків, з ким проживає дитина, або
орган опіки та пік-

лування, якщо дитину виховує інша особа.
Якщо, наприклад,

дитина проживає з бабусею, остання має бути
запрошена до

участі у справі як третя особа на стороні
відповідача.

2. Після усиновлення дитини, батьки якої
були позбавлені

батьківських прав, зміна поведінки рідної
матері чи рідного

батька юридичного значення вже не має.

Поновлення батьківських прав щодо
усиновленої дитини

можливе лише у разі скасування усиновлення
або визнання

його недійсним.

3. Закон не допускає поновлення
батьківських прав після

досягнення дитиною повноліття. Таке
традиційне законодав-

че вирішення не мало жодної альтернативи,
тому поновлення

батьківських прав після повноліття
вважалося неможливим

за жодних умов.

При опрацюванні Сімейного кодексу ця
законодавча догма

не була пом\’якшена можливістю, за певних
умов, відступлен-

ня від неї.

Твердість такої законодавчої позиції не
виключає можли-

вості її пом\’якшення в майбутньому,
стосовно тих ситуацій,

коли є згода на поновлення батьківських
прав матері, батька

та дочки чи сина, щодо яких вони були
позбавлені батьківсь-

ких прав.

А поки це станеться, конституційний принцип
верховенст-

ва права зробить можливим поновлення
батьківських прав

судом за заявою матері, батька, дочки,
сина, щодо яких вони

були колись позбавлені батьківських прав.
Якщо це може

призвести до налагодження стосунків між
батьками та діть-

ми, до злагоди в родині, то жодна формальна
юридична пере-

пона не може бути непохитною.

У разі смерті того, хто був позбавлений
батьківських прав,

дочка, син є спадкоємцями за законом без
будь-яких застере-

жень.

У разі смерті дочки чи сина, щодо яких суд
позбавив бать-

ків батьківських прав, мати, батько
усуваються від прав на

спадкування за законом, але можуть бути
спадкоємцями за

заповітом.

4. Стаття 169 СК не встановлює строку, який
має залиши-

тися до повноліття, в межах якого особі
поновлюються її ба-

тьківські права щодо дитини.

Якщо до досягнення дитиною повноліття
залишилося, на-

приклад, декілька місяців чи півроку, чи
може суд відмовити

в позові на цій підставі? Однозначної
відповіді на це запитан-

ня дати неможливо.

У цій ситуації суду належить зважити на
інтереси не лише

дитини, а й матері чи батька, на загальному
тлі тих змін, які

сталися у їхньому способі життя. До уваги
має бути взято й

те, що поновлення батьківських прав
відновлює не лише не-

майнові правові зв\’язки матері, батька з
дитиною, а й повер-

тає їм цілий ряд інших втрачених правових
можливостей.

Отже, рішення суду має бути справедливим,
сприяти утверд-

женню добросовісності у відносинах між
матір\’ю, батьком та

дитиною.

5. Пред\’явлення позову про поновлення
батьківських прав

зобов\’язує суд до значної аналітичної
роботи, адже належить

з\’ясувати не лише те, чи змінилася
поведінка позивача взага-

лі, а головне те, наскільки ці зміни є
глибокими і стійкими,

щоби одночасно підтвердити його
виправлення.

Якщо, наприклад, підставою для позбавлення
батьківсь-

ких прав було жорстоке ставлення матері до
дитини, хроніч-

ний алкоголізм, позивачка має подати суду
різнопланові до-

кази на підтвердження можливості поновлення
батьківських

прав: документи закладу охорони здоров\’я,
органу міліції,

спостереження працівників органу опіки та
піклування, вчи-

телів, сусідів.

6. Відповідно до частини четвертої статті
19 СК при розгля-

ді судом справи про поновлення батьківських
прав участь ор-

гану опіки та піклування є обов\’язковою.

Орган опіки та піклування має подати суду
письмовий вис-

новок щодо вирішення справи. Якщо,
наприклад, у висновку

орган опіки та піклування вважає можливим
задоволення

позову чи, навпаки, не вбачає підстав для
цього, суд може не

погодитися з цим.

7. У частині п\’ятій статті 169 СК
перераховано осіб, думка

яких має бути вислухана і взята судом до
уваги. Серед них не-

має самої дитини, оскільки про врахування
думки дитини за-

писано у статті 171 СК.

Думка другого з батьків, опікуна чи самої
дитини – не є

доказом, оскільки є лише логічним
підсумком, узагальнен-

ням певних фактичних даних, а не самим
фактом. Думка цих

осіб, як правило, завжди формується під
впливом не лише

об\’єктивних обставин, а й суб\’єктивного їх
сприйняття та

оцінки. Тому обов\’язок суду взяти думку
кожного з них до

уваги не є одночасно обов\’язком суду
погодитися з нею.

8. Оскільки підставою для поновлення
батьківських прав

мають бути не тимчасові, а стійкі зміни
поведінки матері чи

батька дитини, для цього потрібен час.

Однак у Сімейному кодексі не встановлено
мінімального

строку, який обов\’язково мав би минути
після позбавлення

батьківських прав. Тому позов по поновлення
батьківських

прав може бути поданий через рік, півроку
чи навіть місяць.

Не маючи права відмовити у прийнятті
позову, поданого,

наприклад, через місяць, суд може відмовити
у його задово-

ленні, вважаючи час, що сплив, недостатнім
для висновку

про настання істотних змін у ставленні до
дитини.

9. Якщо суд відмовив у позові про
поновлення батьківсь-

ких прав, наступне звернення до суду з
такою ж вимогою мож-

ливе лише після спливу одного року.

Встановлення такого процесуального
обмеження мало на

меті стимулювати матір, батька до більш
серйозного ставлен-

ня до подання первинного позову про
поновлення батьківсь-

ких прав. За його допомогою вдасться
уникнути подання не-

достатньо обгрунтованих повторних позовів.

10. Поновлення батьківських прав не має
наслідком обо-

в\’язкове повернення дитини матері,
батькові. Дитина може і

надалі залишатися, наприклад, з дідом,
бабою чи опікуном,

якщо це відповідає її інтересам.