Науково-практичний коментар до ст. 159 Сімейного кодексу України

Стаття 159. Вирішення судом спору щодо
участі у вихованні

дитини того з батьків, хто проживає окремо
від

неї

1. Якщо той із батьків, з ким проживає
дитина, чинить

перешкоди тому з батьків, хто проживає
окремо, у спілку-

ванні з дитиною та у її вихованні, зокрема
якщо він ухиля-

ється від виконання рішення органу опіки та
піклування,

другий із батьків має право звернутися до
суду з позовом

про усунення цих перешкод.

2. Суд визначає способи участі одного з
батьків у вихо-

ванні дитини (періодичні чи систематичні
побачення, мож-

ливість спільного відпочинку, відвідування
дитиною місця

його проживання тощо), місце та час їхнього
спілкування,

з урахуванням віку, стану здоров\’я дитини,
поведінки бать-

ків, а також інших обставин, що мають
істотне значення.

В окремих випадках, якщо це викликано
інтересами ди-

тини, суд може обумовити побачення з
дитиною присутніс-

тю іншої особи.

3. За заявою заінтересованої сторони суд
може зупини-

ти виконання рішення органу опіки та
піклування до ви-

рішення спору.

4. У разі ухилення від виконання рішення
суду особою,

з якою проживає дитина, суд за заявою того
з батьків, хто

проживає окремо, може передати дитину для
проживання

з ним.

5. Особа, яка ухиляється від виконання
рішення суду,

зобов\’язана відшкодувати матеріальну та
моральну шкоду,

завдану тому з батьків, хто проживає окремо
від дитини.

1. Стаття 159 СК встановлює право того з
батьків, хто про-

живає окремо від дитини, на звернення до
суду з позовом про

усунення перешкод у спілкуванні з дитиною
та у її вихованні.

Г. після розірвання шлюбу переїхав до
іншого міста. Обов\’я-

зок по утриманню дитини виконував належним
чином. Пев-

ний час він приїжджав до дитини, мав
необмежену можли-

вість спілкуватися з нею.

Ситуація змінилася після того, як Г.
одружився вдруге.

Мати і бабуся не впускали його в квартиру.
Протягом року

батько не бачився з дитиною.

Часто Г. годинами вистоював біля будинку в
надії випад-

ково побачити доньку. Писав листи, шукав
посередників для

урегулювання конфлікту, але усі його
старання не дали ба-

жаного результату.

У такій ситуації можна вважати, що Г. вжив
усіх заходів

для добровільного залагодження спору, а
тому має і юридич-

не, і моральне право на судовий захист.

2. Позов про усунення перешкод – це позов
негаторний,

тобто позов про заперечення поведінки
особи, яка чинить пе-

решкоди іншому у здійсненні ним свого
права.

Як зазначалося, подання позову до суду, не
обумовлене не-

обхідністю попереднього звернення за
захистом до органу опі-

ки та піклування.

3. У процесі підготовки справи до слухання
судом має бути

одержаний висновок органу опіки та
піклування щодо мож-

ливості повного або часткового задоволення
позову.

Справа має слухатися судом за участю
представника цього

органу. З урахуванням віку та стану
здоров\’я дитина має пра-

во висловити свою думку щодо заявленого
позову.

4. Якщо попередньо справа була розглянута
органом опіки

та піклування і його рішення почало
виконуватися, суд, у про-

вадженні якого є відповідний позов, має
право винести ухва-

лу про продовження такого виконання до
набрання чинності

рішення суду. У частину третю статті 159 СК
вкралася при-

кра помилка: замість слова \”продовжити\” записано слово

\”зупинити\”. До внесення відповідної
поправки виходом із си-

туації буде застосування принципу
розумності (частина дев\’я-

та статті 7 СК).

5. Чи має право суд заборонити одному із
батьків спілкува-

тися з дитиною?

Насамперед, слід звернути увагу, що існують
різні способи

спілкування, зокрема через бабусю чи
дідуся. Особисте спіл-

кування – це не обов\’язково зустрічі, тобто
прямі контакти.

Тому з урахуванням конкретних обставин суд
може лише

звузити способи особистого спілкування,
заборонивши на пев-

ний час зустрічі з дитиною. У цьому випадку
залишається мо-

жливість листування, телефонних розмов.

Після кожної зустрічі з батьком п\’ятирічна
дівчинка довго

плакала, годинами стояла біля вікна,
дивлячись йому услід.

Піклуючись про психічне здоров\’я дитини,
мати заборо-

нила батьківські відвідини. А в суді
наполягала на відмові

колишньому чоловікові у позові про
побачення з дитиною.

У такій ситуації позбавлення батька
спілкування з дити-

ною – це санкція з розряду тих, які
застосовуються у разі по-

збавлення батьківських прав. Але
позбавлення батьківських

прав – завжди результат вини.

Тому, якщо дитина важко переносить розлуку
з батьком чи

матір\’ю, слід не закріпляти цю розлуку, а
шукати інших

шляхів порозуміння з дитиною. Згодом, коли
дитина виросте,

вона неодмінно буде вдячна матері за
збережену батьківську

любов.

Незважаючи на рішення суду, яким Я. була
зобов\’язана за-

безпечити щонедільні зустрічі сина з
батьком, вона уперто не

виконувала його.

На захист своїх прав і прав дитини Д.
пред\’явив позов про

передачу дитини на проживання з ним. Суд
задовольнив по-

зов.

Це рішення було підтримане Пленумом
Верховного Суду

УРСР.

У частині четвертій статті 159 СК така
позиція судової прак-

тики, яка була, по суті, результатом
застосуванням аналогії

права, одержала своє законодавче
закріплення.

Тому у разі ухилення одного із батьків від
виконання

рішення суду про визначення порядку
здійснення другим з ба-

тьків свого права на особисте виховання
дитини, місце про-

живання дитини може бути змінене.

Додатково винний може бути притягнутий до
відповідаль-

ності за неповагу до суду.

6. Позов про усунення перешкод у здійсненні
батьківсько-

го права на спілкування з дитиною може бути
пред\’явлено

матір\’ю чи батьком до баби, діда або іншої
особи, з якою ди-

тина проживає відповідно до рішення суду чи
рішення органу

опіки та піклування.