Науково-практичний коментар до ст. 156 Сімейного кодексу України

Стаття 156. Права та обов\’язки
неповнолітніх батьків

1. Неповнолітні батьки мають такі ж права
та обов\’язки

щодо дитини, як і повнолітні батьки, і
можуть їх здійсню-

вати самостійно.

2. Неповнолітні батьки, які досягли
чотирнадцяти ро-

ків, мають право на звернення до суду за
захистом прав та

інтересів своєї дитини.

3. Неповнолітні батьки у суді мають право
на безоплат-

ну правову допомогу.

1. Попри небажаність раннього материнства,
народження

дітей неповнолітніми особами є явищем
достатньо поширеним.

Якщо матері, бабусі, іншим родичам,
вихователям дитячої

установи не вдалося застерегти юну особу
від передчасних

статевих відносин, то у тому, що сталося, є
й їхня вина. Отже,

треба спільно шукати вихід, а він
безальтернативний – у ло-

ні вашої дочки розвивається ваш внук, він
живий і має наро-

дитися. Будь-які моралізування мають бути
відкинуті.

Бог дав життя, і ніхто не має права його
відняти. Ця теза є

особливо актуальною у нинішніх умовах
демографічної кризи

в Україні. Крім того, ніколи не можна
нехтувати тим, що по-

над 60 % жінок, які зробили перший аборт,
уже ніколи не

зможуть завагітніти. Отже, ніби рятуючи
дочку чи внучку від

ганьби, можна навічно позбавити її радості
материнства.

2. Неповнолітні мати, батько не лише мають
ті самі права

та обов\’язки щодо своєї дитини, а й право
на їх самостійне

здійснення. Однак раннє материнство чи
батьківство не ро-

бить особу повнолітньою, тобто не позбавляє
її саму статусу

дитини, а отже, права її батьків управляти
і керувати нею.

3. Самостійне здійснення неповнолітніми
батьками своїх

обов\’язків по вихованню дитини неодмінно
зіштовхуватиметь-

ся з цілою низкою труднощів та перешкод,
викликаних фізич-

ною та розумовою незрілістю, відсутністю
життєвого досвіду,

педагогічних та психологічних знань.

Утримання неповнолітніми батьками своєї
дитини, як пра-

вило, стає неможливим через їхню
матеріальну нестабіль-

ність або неспроможність.

Отже, виконання неповнолітніми батьками
своїх обов\’яз-

ків перед дитиною повною мірою часто є
нереальним, тому

мають бути включені різноманітні механізми
допомоги – з

боку батьків, інших родичів,
піклувальників, різних держав-

них та громадських організацій.

4. Неповнолітні мати, батько, яким
виповнилося чотирнад-

цять років, є законними представниками
своєї дитини у сфері

процесуальних відносин, тобто мають право
на звернення до

суду за захистом її інтересів.

Вони мають право звертатися за захистом і
до інших орга-

нів, зокрема органу опіки і піклування.

Неповнолітні батьки є законними представниками
своєї

дитини й у сфері матеріальних, цивільних
відносин, а тому

мають право вчиняти правочини щодо майна
дитини нарівні з

повнолітніми батьками.

5. Чи слід було у Сімейному кодексі
записувати про право

неповнолітніх батьків на безоплатну правову
допомогу в суді?

На жаль, на це запитання не має однозначної
відповіді. Мож-

на було б очікувати на прийняття окремого
закону про надан-

ня правової допомоги або на включення цієї
норми до Цивіль-

ного процесуального кодексу України, проект
якого на час

прийняття Сімейного кодексу ще не був
поданий до Верховної

Ради України. Однак та обставина, що право
неповнолітніх

батьків на безоплатну правову допомогу –
реальність з мо-

менту набрання чинності Сімейним кодексом
України, згла-

джує спірність проблеми.

6. Неповнолітні мати, батько мають право на
безоплатну

правову допомогу не лише при вирішенні у
суді сімейних спо-

рів (про визнання батьківства, стягнення
аліментів, відібран-

ня дитини тощо). Та обставина, що
неповнолітня особа є ма-

тір\’ю чи батьком, дає їй право на
безоплатну правову допомо-

гу при вирішенні у суді будь-якої іншої
справи, у якій вона є

позивачем чи відповідачем.