Науково-практичний коментар до ст. 138 Сімейного кодексу України

Стаття 138. Право матері дитини на оспорювання батьківст-

ва свого чоловіка

1. Жінка, яка народила дитину у шлюбі, має право

оспорити батьківство свого чоловіка.

2. Вимога матері про виключення запису про її чоловіка

як батька дитини з актового запису про народження дити-

ни може бути задоволена лише у разі подання іншою осо-

бою заяви про своє батьківство.

3. До вимоги матері про внесення змін до актового запи-

су про народження дитини встановлюється позовна дав-

ність в один рік, яка починається від дня реєстрації
наро-

дження дитини.

1. Презумпція шлюбного батьківства надає певні \”юри-

дичні пільги\” як матері, так і батькові дитини: дружина
не

зобов\’язана доводити батьківство чоловіка; чоловік має
право

вимагати реєстрації себе батьком дитини. Отже, як уже

зазначалося, чоловік не має можливості запобігти
реєстрації

себе батьком дитини, а дружина не має юридичних важелів

для того, щоб уникнути запису її чоловіка батьком дитини.

2. Кодекс 1969 р. не надавав матері дитини права оспорити

запис свого чоловіка батьком дитини.

Надавши матері дитини право на оспорення батьківства

свого чоловіка, у Сімейному кодексі поставлена умова її
звер-

нення до суду, якою е подання іншою особою заяви про своє

батьківство. Якщо такої письмової заяви немає, позовна
ви-

мога матері дитини про виключення запису про її чоловіка
як

батька дитини з актового запису про народження дитини не

може бути задоволена. Тобто стаття 138 СК не допускає пере-

творення соціального статусу дитини, народженої батьками,

які перебувають у шлюбі, у соціальний статус дитини,
наро-

дженої батьками, які не перебувають у шлюбі, із записом

прізвища батька за прізвищем матері.

Як і в інших статтях, норми статті 138 СК забезпечують

стабільність умов життя дитини, оберігаючи її від
душевних

потрясінь.

3. Оспорюючи батьківство свого чоловіка (колишнього чо-

ловіка), мати дитини має подати докази, які б спростували

презумпцію його батьківства.

4. Стаття 138 СК стосується особливої, досить рідкісної
си-

туації: батьківство оспорює дружина – мати дитини, а не
чо-

ловік – батько дитини. Оскільки така вимога матері
порушує

стабільність умов життя дитини, загроза її подання не
повин-

на тривалий час \”витати\” над головою її чоловіка як
специ-

фічна кара за добро. Цим викликано поширення на такі
вимо-

ги матері дитини позовної давності.

Та обставина, що за статтею 136 СК позовна давність не
по-

ширюється, а за статтею 138 СК, навпаки, поширюється, не

означає відступлення від конституційного принципу
рівності

статей. Відмінність між ними – результат певних
біологічних

закономірностей, на які закон не може не зважати. Ця
обста-

вина й зумовила специфічний підхід до визначення початку

позовної давності. Ним є день реєстрації народження
дитини.

Припускається, що матір дитини володіє інформацією про

реального батька дитини, а отже, саме з моменту запису
свого

чоловіка батьком дитини вона має підстави вважати свої
ін-

тереси та інтереси дитини порушеними і вчинити дію, спря-

мовану на їх захист.