Науково-практичний коментар до ст. 131 Сімейного кодексу України

Стаття 131. Визнання материнства за рішенням суду

1. Особа, яка вважає себе матір\’ю дитини, може подати

до суду заяву про визнання свого материнства, якщо запис

про матір дитини вчинено відповідно до частини другої

статті 135 цього Кодексу.

1. Стаття 131 СК стосується ситуацій, коли жінка, яка на-

родила дитину, підкинула або залишила її в пологовому бу-

динку, де перебувала під чужим прізвищем. У цьому разі у

зв\’язку з відсутністю інформації не лише про матір, а й
про

батька дитини, у Книзі реєстрації народжень матір\’ю та
бать-

ком записуються вигадані особи.

Якщо згодом з\’явиться жінка, яка заявить про своє мате-

ринство, вона матиме право подати до суду заяву про
визнан-

ня свого материнства, доказом чого можуть бути показан-

ня свідків, висновки судово-гінекологічної,
судово-біологіч-

ної експертиз тощо.

2. Заява про визнання материнства не може бути задоволе-

на у разі усиновлення дитини.

3. Заперечення дитини щодо визнання материнства право-

вого значення не має.

4. Визнання материнства можливе і після досягнення ди-

тиною повноліття.

5. У разі визнання материнства у актовий запис про наро-

дження дитини мають бути внесені істотні зміни: замість
ви-

гаданого імені матері буде записано ім\’я тієї, яка
визнана су-

дом; мати дитини може змінити ім\’я та по батькові батька
ди-

тини, а прізвище його буде записане за прізвищем реальної

матері.

6. Стаття 131 СК не передбачає визнання материнства пев-

ної жінки за позовом інших осіб, зокрема, самої
повнолітньої

дитини. Однак така можливість не може заперечуватися.

На підставі аналогії закону (відповідно до частини першої

статті 128 СК) позов про визнання материнства може бути

пред\’явлено до певної жінки опікуном, піклувальником,
тим,

у сім\’ї якого проживає дитина, а також самою дитиною за

умови досягнення нею повноліття.

7. Визнання материнства за рішенням суду не є абсолют-

ною підставою для відібрання дитини від осіб, з якими
вона

проживає.