Науково-практичний коментар до ст. 67 Сімейного кодексу України

Стаття 67. Право на розпоряджання часткою у
майні, що є

об\’єктом права спільної сумісної власності
по-

дружжя

1. Дружина, чоловік мають право укласти з
іншою осо-

бою договір купівлі-продажу, міни,
дарування, довічного

утримання (догляду), застави щодо своєї
частки у праві

спільної сумісної власності подружжя лише
після її визна-

чення та виділу в натурі або визначення
порядку користу-

вання майном.

2. Дружина, чоловік мають право скласти
заповіт на

свою частку у праві спільної сумісної
власності подружжя

до її визначення та виділу в натурі.

1. Як зазначалося, у статті 64 СК
встановлено спрощений

порядок відчуження одним з подружжя своєї
частки у спіль-

ному майні другому з подружжя. Норми статті
67 СК стосу-

ються правочинів, які вчиняє один із
подружжя з іншою осо-

бою щодо своєї частки у спільному майні.
Оскільки частки

дружини та чоловіка не завжди є рівними,
їхній контрагент

має знати, що саме є предметом відчуження.
Тому, перш ніж

домовлятися про дарування частки у праві
спільної сумісної

власності на майно іншій особі, треба її
визначити. Так звана

лідеальнаы частка може бути визначена на
підставі домовле-

ності між подружжям, тобто добровільно, або
за рішенням суду.

Для укладення договору з іншою особою
ідеальна частка

має бути визначена в натурі, шляхом її
реального виділу (на-

приклад, перший поверх будинку виділений
дружині, а дру-

гий – чоловікові), або має бути визначено
порядок користу-

вання певними частинами спільного майна,
відповідно до іде-

альної частки.

Реальний поділ майна подружжя означає
припинення пра-

ва спільної сумісної власності подружжя
взагалі або лише що-

до окремого майна.

2. Якщо майно (наприклад, однокімнатну
квартиру) не мож-

на ні реально розділити, ні визначити
порядок користування

ним, ідеальна частка не може бути відчужена
іншій особі, а

також не може бути предметом застави. Така
заборона зумов-

лена необхідністю охорони інтересів другого
з подружжя,

оскільки неможливо допустити продаж одним
із подружжя

своєї частки в однокімнатній квартирі і
поселення у цю квар-

тиру іншого власника.

Отже, в окремих випадках один із подружжя
не зможе

реалізувати ні права володіння, ні права
користування, ні

права розпорядження річчю, продовжуючи бути
її співвлас-

ником.

3. При намірі одного з подружжя (колишньої
дружини чи

колишнього чоловіка) продати свою частку
другий з подруж-

жя має право привілеєвої її купівлі,
відповідно до аналогії

закону, оскільки це відповідатиме принципу
справедливості.

Відповідно до Цивільного кодексу України
вимогою, яка

забезпечує дійсність правочинку, є його
відповідність ін-

тересам дитини. Це правило було запозичене
із статті 48 ЦК

УРСР і спрямоване насамперед до батьків.
Відповідно до ньо-

го договір, укладений подружжям або одним
із них, якщо він

суперечить інтересам дитини, може бути
визнаний недійс-

ним. Отже, відповідність договору інтересам
дитини є додат-

ковим критерієм правозгідності поведінки
подружжя при йо-

го укладенні.

4. У частині другій статті 67 СК
передбачено право дружи-

ни, чоловіка скласти заповіт щодо своєї
частки до її визначен-

ня та виділу в натурі.

Після смерті заповідача спір про визначення
частки у праві

спільної сумісної власності спадкодавця та
визначення її в на-

турі вестиметься уже між спадкоємцями та
вдовою чи вдів-

цем спадкодавця.