Науково-практичний коментар до ст. 26 Сімейного кодексу України

Стаття 26. Особи, які не можуть перебувати
у шлюбі між

собою

1. У шлюбі між собою не можуть перебувати
особи, які є

родичами прямої лінії споріднення.

2. У шлюбі між собою не можуть перебувати
рідні (пов-

норідні, неповнорідні) брат і сестра.
Повнорідними є брати і

сестри, які мають спільних батьків.
Неповнорідними є брати

і сестри, які мають спільну матір або
спільного батька.

3. У шлюбі між собою не можуть перебувати
двоюрідні

брат та сестра, рідні тітка, дядько та
племінник, племін-

ниця.

4. За рішенням суду може бути надане право
на шлюб

між рідною дитиною усиновлювача та
усиновленою ним

дитиною, а також між дітьми, які були
усиновлені ним.

5. У шлюбі між собою не можуть бути
усиновлювач та

усиновлена ним дитина.

Шлюб між усиновлювачем та усиновленою ним
дити-

ною може бути зареєстровано лише в разі
скасування уси-

новлення.

1. Упродовж своєї багатовікової історії
людство перекона-

лося у шкідливості шлюбів між особами, які
є родичами, на-

самперед прямої лінії споріднення.

Випадки реєстрації шлюбу між батьком та
дочкою чи

дідом та внучкою, тим більше між матір\’ю та
сином невідомі,

однак факти статевого співжиття між батьком
(дідом) та доч-

кою (внучкою) були, на жаль, непоодинокими.
Правило час-

тини першої цієї статті є своєрідним
застереженням для тих

збоченців, які ладні нехтувати
елементарними нормами пове-

дінки в суспільстві.

2. У Сімейному кодексі заборонена
реєстрація шлюбу не

лише з рідними (повнорідними та
неповнорідними) братом та

сестрою, як це було у Кодексі про шлюб та
сім\’ю 1969 р. Про-

позиція заборонити шлюб між двоюрідними
братом та сестрою

була науково обгрунтована професором Є. М.
Ворожейкіним.

У законах багатьох держав така заборона
існує віддавна.

За пропозицією народного депутата України
В. Г. Черненка

до числа осіб, які не можуть бути у шлюбі
між собою, були до-

дані рідні тітка, дядько та племінник,
племінниця. Отже,

створені додаткові гарантії для народження
повноцінного по-

томства.

3. Заборона шлюбів між родичами за
походженням спря-

мована на запобігання кровозмішанню.

Якщо особи усиновили сироту, маючи власну
дитину, ці

діти стають рідними за законом. Такими ж
рідними за зако-

ном стають кілька дітей, усиновлених одним
і тим же усинов-

лювачем. Однак природної, біологічної
перешкоди їхньому

майбутньому шлюбові немає. Є лише перешкода
юридична.

Якщо, наприклад, усиновлення не було
таємним для дітей,

виникнення в майбутньому між ними почуття
любові не слід

розглядати як явище ненормальне, а тому
юридична пере-

шкода на їхньому життєвому шляху може бути
усунена су-

дом, без шкоди інтересам суспільства.

Усиновлення створює між усиновлювачем і
усиновленим

права та обов\’язки матері, батька та
дитини, тому закон забо-

роняє шлюб між усиновлювачем та тим, хто
був усиновлений

ним. Кодекс про шлюб та сім\’ю 1969 р. не
передбачав можли-

вості шлюбу між ними за жодних умов.

Але у житті, як на довгій ниві, можна
стикнутися з різни-

ми випадковостями та непередбаченими обставинами.
Якщо,

наприклад, після смерті матері між
усиновленою колись ди-

тиною та усиновлювачем виникне бажання жити
спільно, але

на іншій правовій підставі (мінімальна
вікова різниця між

усиновлювачем та усиновленим може становити
15 років), за-

кон має піти їм назустріч, якщо це не
суперечитиме суспіль-

ним інтересам. Така норма, звичайно, не є
підставою для по-

гляду на юну усиновлену особу як на
потенційну шлюбну парт-

нерку. Вона – світло у кінці життєвого
тунелю, у який

можуть потрапити дві особи. На питання, що
краще: не звер-

тати у законі увагу на такі життєві
ситуації чи взяти їх під

свій контроль, – ця норма дає чітку
відповідь.