Стаття 163. Право батьків на відібрання малолітньої дитини від інших осіб
Стаття 163. Право батьків на відібрання малолітньої дитини
від інших осіб
1. Батьки мають переважне право перед іншими особами на те,
щоб малолітня дитина проживала з ними.
2. Батьки мають право вимагати відібрання малолітньої дитини
від будь-якої особи, яка тримає її у себе не на підставі закону
або рішення суду.
3. Суд може відмовити у відібранні малолітньої дитини і
переданні її батькам або одному з них, якщо буде встановлено, що
це суперечить її інтересам.
Стаття 164. Підстави позбавлення батьківських прав
1. Мати, батько можуть бути позбавлені судом батьківських
прав, якщо вона, він:
1) не забрали дитину з пологового будинку або з іншого
закладу охорони здоров\’я без поважної причини і протягом шести
місяців не виявляли щодо неї батьківського піклування;
2) ухиляються від виконання своїх обов\’язків по вихованню
дитини;
3) жорстоко поводяться з дитиною;
4) є хронічними алкоголіками або наркоманами;
5) вдаються до будь-яких видів експлуатації дитини,
примушують її до жебракування та бродяжництва;
6) засуджені за вчинення умисного злочину щодо дитини.
2. Мати, батько можуть бути позбавлені батьківських прав з
підстав, встановлених пунктами 2, 4 і 5 частини першої цієї
статті, лише у разі досягнення ними повноліття.
3. Мати, батько можуть бути позбавлені батьківських прав щодо
усіх своїх дітей або когось із них.
4. Якщо суд при розгляді справи про позбавлення батьківських
прав виявить у діях батьків або одного з них ознаки кримінального
правопорушення, він письмово повідомляє про це орган досудового
розслідування, який в порядку, передбаченому Кримінальним
процесуальним кодексом України ( 4651-17 ), розпочинає досудове
розслідування.
{ Частина четверта статті 164 із змінами, внесеними згідно із
Законом N 4652-VI ( 4652-17 ) від 13.04.2012 }
5. Рішення суду про позбавлення батьківських прав після
набрання ним законної сили суд надсилає органу державної
реєстрації актів цивільного стану за місцем реєстрації народження
дитини. ( Статтю 164 доповнено частиною п\’ятою згідно із Законом
N 2710-IV ( 2710-15 ) від 23.06.2005 )
Стаття 165. Особи, які мають право звернутися з позовом до
суду про позбавлення батьківських прав
1. Право на звернення до суду з позовом про позбавлення
батьківських прав мають один з батьків, опікун, піклувальник,
особа, в сім\’ї якої проживає дитина, заклад охорони здоров\’я,
навчальний або інший дитячий заклад, в якому вона перебуває, орган
опіки та піклування, прокурор, а також сама дитина, яка досягла
чотирнадцяти років.
{ Стаття 165 із змінами, внесеними згідно із Законом N 3497-IV
( 3497-15 ) від 23.02.2006 }
Стаття 166. Правові наслідки позбавлення батьківських прав
1. Особа, позбавлена батьківських прав:
1) втрачає особисті немайнові права щодо дитини та
звільняється від обов\’язків щодо її виховання;
2) перестає бути законним представником дитини;
3) втрачає права на пільги та державну допомогу, що надаються
сім\’ям з дітьми;
4) не може бути усиновлювачем, опікуном та піклувальником;
5) не може одержати в майбутньому тих майнових прав,
пов\’язаних із батьківством, які вона могла б мати у разі своєї
непрацездатності (право на утримання від дитини, право на пенсію
та відшкодування шкоди у разі втрати годувальника, право на
спадкування);
6) втрачає інші права, засновані на спорідненості з дитиною.
2. Особа, позбавлена батьківських прав, не звільняється від
обов\’язку щодо утримання дитини.
Одночасно з позбавленням батьківських прав суд може на вимогу
позивача або за власною ініціативою вирішити питання про стягнення
аліментів на дитину.
Стаття 167. Влаштування дитини, батьки якої позбавлені
батьківських прав
1. Якщо дитина проживала з тим із батьків, хто позбавлений
батьківських прав, суд вирішує питання про можливість їхнього
подальшого проживання в одному житловому приміщенні.
2. Суд може постановити рішення про виселення того з батьків,
хто позбавлений батьківських прав, з житлового приміщення, у якому
він проживає з дитиною, якщо буде встановлено, що він має інше
житло, у яке може поселитися, або постановити рішення про
примусовий поділ житла чи його примусовий обмін.
3. Дитина за бажанням другого з батьків може бути передана
йому.
4. Якщо дитина не може бути передана другому з батьків,
переважне право перед іншими особами на передання їм дитини мають,
за їхньою заявою, баба та дід, повнолітні брати та сестри, інші
родичі дитини, мачуха, вітчим.
{ Частина четверта статті 167 в редакції Закону N 524-V ( 524-16 )
від 22.12.2006 }
5. Якщо дитина не може бути передана бабі, дідові,
повнолітнім братам та сестрам, іншим родичам, мачусі, вітчиму,
вона передається на опікування органу опіки та піклування.
{ Частина п\’ята статті 167 в редакції Закону N 524-V ( 524-16 )
від 22.12.2006 }
6. Дитина, яка була передана родичам, мачусі, вітчиму,
органові опіки та піклування, зберігає право на проживання у
житловому приміщенні, в якому вона проживала, і може у будь-який
час повернутися до нього.
7. Порядок відібрання і передання дитини встановлюється
законом.
Стаття 168. Побачення з дитиною матері, батька, які
позбавлені батьківських прав
1. Мати, батько, позбавлені батьківських прав, мають право на
звернення до суду із заявою про надання їм права на побачення з
дитиною.
Суд може дозволити разові, періодичні побачення з дитиною,
якщо це не завдасть шкоди її життю, здоров\’ю та моральному
вихованню, за умови присутності іншої особи.
Стаття 169. Поновлення батьківських прав
1. Мати, батько, позбавлені батьківських прав, мають право на
звернення до суду з позовом про поновлення батьківських прав.
2. Поновлення батьківських прав неможливе, якщо дитина була
усиновлена і усиновлення не скасоване або не визнане недійсним
судом.
3. Поновлення батьківських прав неможливе, якщо на час
розгляду справи судом дитина досягла повноліття.
4. Суд перевіряє, наскільки змінилася поведінка особи,
позбавленої батьківських прав, та обставини, що були підставою для
позбавлення батьківських прав, і постановляє рішення відповідно до
інтересів дитини.
5. При вирішенні справи про поновлення батьківських прав
одного з батьків суд бере до уваги думку другого з батьків, інших
осіб, з ким проживає дитина.
6. Рішення суду про поновлення батьківських прав після
набрання ним законної сили суд надсилає органу державної
реєстрації актів цивільного стану за місцем реєстрації народження
дитини. ( Статтю 169 доповнено частиною згідно із Законом
N 2710-IV ( 2710-15 ) від 23.06.2005 )
7. У разі відмови в позові про поновлення батьківських прав
повторне звернення із позовом про поновлення батьківських прав
можливе лише після спливу одного року з часу набрання чинності
рішенням суду про таку відмову.
Стаття 170. Відібрання дитини від батьків без позбавлення їх
батьківських прав
1. Суд може постановити рішення про відібрання дитини від
батьків або одного з них, не позбавляючи їх батьківських прав, у
випадках, передбачених пунктами 2-5 частини першої статті 164
цього Кодексу, а також в інших випадках, якщо залишення дитини у
них є небезпечним для її життя, здоров\’я і морального виховання.
У цьому разі дитина передається другому з батьків, бабі,
дідові, іншим родичам – за їх бажанням або органові опіки та
піклування.
2. У виняткових випадках, при безпосередній загрозі для життя
або здоров\’я дитини, орган опіки та піклування або прокурор мають
право постановити рішення про негайне відібрання дитини від
батьків.
У цьому разі орган опіки та піклування зобов\’язаний негайно
повідомити прокурора та у семиденний строк після постановлення
рішення звернутися до суду з позовом про позбавлення батьків чи
одного з них батьківських прав або про відібрання дитини від
матері, батька без позбавлення їх батьківських прав.
З таким позовом до суду має право звернутися прокурор.
3. Якщо відпадуть причини, які перешкоджали належному
вихованню дитини її батьками, суд за заявою батьків може
постановити рішення про повернення їм дитини.
4. При задоволенні позову про відібрання дитини від матері,
батька без позбавлення їх батьківських прав суд вирішує питання
про стягнення з них аліментів на дитину.
5. Положення частин першої – третьої цієї статті
застосовуються до відібрання дитини від інших осіб, з якими вона
проживає.
Стаття 171. Врахування думки дитини при вирішенні питань, що
стосуються її життя
1. Дитина має право на те, щоб бути вислуханою батьками,
іншими членами сім\’ї, посадовими особами з питань, що стосуються
її особисто, а також питань сім\’ї.
2. Дитина, яка може висловити свою думку, має бути вислухана
при вирішенні між батьками, іншими особами спору щодо її
виховання, місця проживання, у тому числі при вирішенні спору про
позбавлення батьківських прав, поновлення батьківських прав, а
також спору щодо управління її майном.
3. Суд має право постановити рішення всупереч думці дитини,
якщо цього вимагають її інтереси.
Leave a Reply