Стаття 72. Застосування позовної давності до вимог про поділ майна
Стаття 72. Застосування позовної давності до вимог про поділ
майна, що є об\’єктом права спільної сумісної
власності подружжя
1. Позовна давність не застосовується до вимог про поділ
майна, що є об\’єктом права спільної сумісної власності подружжя,
якщо шлюб між ними не розірвано.
2. До вимоги про поділ майна, заявленої після розірвання
шлюбу, застосовується позовна давність у три роки.
Позовна давність обчислюється від дня, коли один із
співвласників дізнався або міг дізнатися про порушення свого права
власності.
Стаття 73. Накладення стягнення на майно, що є об\’єктом права
спільної сумісної власності подружжя
1. За зобов\’язаннями одного з подружжя стягнення може бути
накладено лише на його особисте майно і на частку у праві спільної
сумісної власності подружжя, яка виділена йому в натурі.
2. Стягнення може бути накладено на майно, яке є спільною
сумісною власністю подружжя, якщо судом встановлено, що договір
був укладений одним із подружжя в інтересах сім\’ї і те, що було
одержане за договором, використано на її потреби.
3. При відшкодуванні шкоди, завданої злочином одного з
подружжя, стягнення може бути накладено на майно, набуте за час
шлюбу, якщо рішенням суду встановлено, що це майно було придбане
на кошти, здобуті злочинним шляхом.
Стаття 74. Право на майно жінки та чоловіка, які проживають
однією сім\’єю, але не перебувають у шлюбі між
собою або в будь-якому іншому шлюбі
{ Назва статті 74 із змінами, внесеними згідно із Законом N 524-V
( 524-16 ) від 22.12.2006 }
1. Якщо жінка та чоловік проживають однією сім\’єю, але не
перебувають у шлюбі між собою або в будь-якому іншому шлюбі,
майно, набуте ними за час спільного проживання, належить їм на
праві спільної сумісної власності, якщо інше не встановлено
письмовим договором між ними.
2. На майно, що є об\’єктом права спільної сумісної власності
жінки та чоловіка, які не перебувають у шлюбі між собою або в
будь-якому іншому шлюбі, поширюються положення глави 8 цього
Кодексу.
{ Стаття 74 із змінами, внесеними згідно із Законом N 524-V
( 524-16 ) від 22.12.2006 }
Глава 9
ПРАВА ТА ОБОВ\’ЯЗКИ ПОДРУЖЖЯ ПО УТРИМАННЮ
Стаття 75. Право одного з подружжя на утримання
1. Дружина, чоловік повинні матеріально підтримувати один
одного.
2. Право на утримання (аліменти) має той із подружжя, який є
непрацездатним, потребує матеріальної допомоги, за умови, що
другий із подружжя може надавати матеріальну допомогу.
3. Непрацездатним вважається той із подружжя, який досяг
пенсійного віку, встановленого законом, або є інвалідом I, II чи
III групи.
4. Один із подружжя є таким, що потребує матеріальної
допомоги, якщо заробітна плата, пенсія, доходи від використання
його майна, інші доходи не забезпечують йому прожиткового
мінімуму, встановленого законом.
5. Права на утримання не має той із подружжя, хто негідно
поводився у шлюбних відносинах, а також той, хто став
непрацездатним у зв\’язку із вчиненням ним умисного злочину, якщо
це встановлено судом.
6. Той із подружжя, хто став непрацездатним у зв\’язку з
протиправною поведінкою другого з подружжя, має право на утримання
незалежно від права на відшкодування шкоди відповідно до
Цивільного кодексу України ( 435-15 ).
Стаття 76. Право на утримання після розірвання шлюбу
1. Розірвання шлюбу не припиняє права особи на утримання, яке
виникло у неї за час шлюбу.
2. Після розірвання шлюбу особа має право на утримання, якщо
вона стала непрацездатною до розірвання шлюбу або протягом одного
року від дня розірвання шлюбу і потребує матеріальної допомоги і
якщо її колишній чоловік, колишня дружина може надавати
матеріальну допомогу.
Особа має право на утримання і тоді, коли вона стала
інвалідом після спливу одного року від дня розірвання шлюбу, якщо
її інвалідність була результатом протиправної поведінки щодо неї
колишнього чоловіка, колишньої дружини під час шлюбу.
3. Якщо на момент розірвання шлюбу жінці, чоловікові до
досягнення встановленого законом пенсійного віку залишилося не
більш як п\’ять років, вона, він матимуть право на утримання після
досягнення цього пенсійного віку, за умови, що у шлюбі вони
спільно проживали не менш як десять років.
4. Якщо у зв\’язку з вихованням дитини, веденням домашнього
господарства, піклуванням про членів сім\’ї, хворобою або іншими
обставинами, що мають істотне значення, один із подружжя не мав
можливості одержати освіту, працювати, зайняти відповідну посаду,
він має право на утримання у зв\’язку з розірванням шлюбу і тоді,
якщо є працездатним, за умови, що потребує матеріальної допомоги і
що колишній чоловік, колишня дружина може надавати матеріальну
допомогу.
Право на утримання у цьому випадку триває протягом трьох
років від дня розірвання шлюбу.
Стаття 77. Способи надання утримання одному з подружжя
1. Утримання одному з подружжя надається другим із подружжя у
натуральній або грошовій формі за їхньою згодою.
2. За рішенням суду аліменти присуджуються одному з подружжя,
як правило, у грошовій формі.
3. Аліменти сплачуються щомісячно. За взаємною згодою
аліменти можуть бути сплачені наперед.
4. Якщо платник аліментів виїжджає на постійне місце
проживання у державу, з якою Україна не має договору про надання
правової допомоги, аліменти можуть бути сплачені наперед за час,
визначений домовленістю подружжя, а у разі спору – за рішенням
суду.
Стаття 78. Договір подружжя про надання утримання
1. Подружжя має право укласти договір про надання утримання
одному з них, у якому визначити умови, розмір та строки виплати
аліментів. Договір укладається у письмовій формі і нотаріально
посвідчується.
2. У разі невиконання одним із подружжя свого обов\’язку за
договором про надання утримання аліменти можуть стягуватися на
підставі виконавчого напису нотаріуса.
Стаття 79. Час, протягом якого сплачуються аліменти одному з
подружжя
1. Аліменти присуджуються за рішенням суду від дня подання
позовної заяви.
2. Якщо позивач вживав заходів щодо одержання аліментів від
відповідача, але не міг їх одержати внаслідок ухилення відповідача
від їх сплати, суд, залежно від обставин справи, може постановити
рішення про стягнення аліментів за минулий час, але не більш як за
один рік.
3. Якщо один із подружжя одержує аліменти у зв\’язку з
інвалідністю, сплата аліментів триває протягом строку
інвалідності. У разі подання відповідного документа про
продовження строку інвалідності стягнення аліментів продовжується
на відповідний строк без додаткового рішення суду про це.
Стаття 80. Визначення розміру аліментів одному з подружжя за
рішенням суду
1. Аліменти присуджуються одному з подружжя у частці від
заробітку (доходу) другого з подружжя і (або) у твердій грошовій
сумі.
2. Розмір аліментів одному з подружжя суд визначає з
урахуванням можливості одержання утримання від повнолітніх дочки,
сина, батьків та з урахуванням інших обставин, що мають істотне
значення.
3. Розмір аліментів, визначений судом, може бути згодом
змінений за рішенням суду за позовною заявою платника або
одержувача аліментів у разі зміни їхнього матеріального і (або)
сімейного стану.
Стаття 81. Види доходів, які враховуються при визначенні
розміру аліментів
1. Перелік видів доходів, які враховуються при визначенні
розміру аліментів на одного з подружжя, дітей, батьків, інших
осіб ( 146-93-п ), затверджується Кабінетом Міністрів України.
Leave a Reply