Господарський процесуальний кодекс України
Р о з д і л I
ЗАГАЛЬНІ ПОЛОЖЕННЯ
Стаття 1. Право на звернення до господарського суду
Підприємства, установи, організації, інші юридичні особи (у
тому числі іноземні), громадяни, які здійснюють підприємницьку
діяльність без створення юридичної особи і в установленому порядку
набули статусу суб\’єкта підприємницької діяльності (далі –
підприємства та організації), мають право звертатися до
господарського суду згідно з встановленою підвідомчістю
господарських справ за захистом своїх порушених або оспорюваних
прав і охоронюваних законом інтересів, а також для вжиття
передбачених цим Кодексом заходів, спрямованих на запобігання
правопорушенням.
У випадках, передбачених законодавчими актами України, до
господарського суду мають право також звертатися державні та інші
органи, фізичні особи, що не є суб\’єктами підприємницької
діяльності.
Угода про відмову від права на звернення до господарського
суду є недійсною.
{ Стаття 1 із змінами, внесеними згідно із Законами N 251/97-ВР
від 13.05.97, N 850-IV ( 850-15 ) від 22.05.2003, N 483-V
( 483-16 ) від 15.12.2006 }
Стаття 2. Порушення справ у господарському суді
Господарський суд порушує справи за позовними заявами:
підприємств та організацій, які звертаються до господарського
суду за захистом своїх прав та охоронюваних законом інтересів;
державних та інших органів, які звертаються до господарського
суду у випадках, передбачених законодавчими актами України;
прокурорів та їх заступників, які звертаються до
господарського суду в інтересах держави;
Рахункової палати, яка звертається до господарського суду в
інтересах держави в межах повноважень, що передбачені Конституцією
( 254к/96-ВР ) та законами України.
Прокурор, який звертається до господарського суду в
інтересах держави, в позовній заяві самостійно визначає, в чому
полягає порушення інтересів держави, та обгрунтовує необхідність
їх захисту, а також вказує орган, уповноважений державою
здійснювати відповідні функції у спірних відносинах.
Господарський суд порушує справи про банкрутство за письмовою
заявою будь-кого з кредиторів, боржника.
Господарський суд розглядає справи про оскарження рішень
третейських судів та про видачу виконавчих документів на примусове
виконання рішень третейських судів, утворених відповідно до Закону
України \”Про третейські суди\” ( 1701-15 ).
{ Стаття 2 в редакції Закону N 251/97-ВР від 13.05.97; із змінами,
внесеними згідно із Законами N 784-XIV ( 784-14 ) від 30.06.99,
N 2249-III ( 2249-14 ) від 18.01.2001, N 2539-III ( 2539-14 ) від
21.06.2001, N 2980-VI ( 2980-17 ) від 03.02.2011 }
{ Офіційне тлумачення положень статті 2 див. в Рішенні
Конституційного Суду N 3-рп/99 ( v003p710-99 ) від 08.04.99 }
Стаття 2-1. Автоматизована система документообігу суду
У господарських судах функціонує автоматизована система
документообігу, що забезпечує:
1) об\’єктивний та неупереджений розподіл справ між суддями з
додержанням принципів черговості та рівної кількості справ для
кожного судді;
2) надання учасникам господарського процесу інформації про
стан розгляду справ, у яких вони беруть участь;
3) централізоване зберігання текстів судових рішень та інших
процесуальних документів;
4) підготовку статистичних даних;
5) реєстрацію вхідної і вихідної кореспонденції та етапів її
руху;
6) видачу судових рішень та наказів господарського суду на
підставі наявних в автоматизованій системі документообігу даних
щодо судового рішення та реєстрації заяви особи, на користь якої
воно ухвалено;
7) передачу справ до електронного архіву.
Позовні заяви, скарги та інші передбачені законом
процесуальні документи, що подаються до господарського суду і
можуть бути предметом судового розгляду, в порядку їх надходження
підлягають обов\’язковій реєстрації в автоматизованій системі
документообігу суду, яка здійснюється працівниками апарату
відповідного суду в день надходження документів. До
автоматизованої системи документообігу суду в обов\’язковому
порядку вносяться: дата надходження документів, інформація про
предмет спору та сторони по справі, прізвище працівника апарату
суду, який здійснив реєстрацію, інформація про рух судових
документів, дані про суддю, який розглядав справу, та інші дані,
передбачені Положенням про автоматизовану систему документообігу
суду, що затверджується Радою суддів України за погодженням з
Державною судовою адміністрацією України.
Визначення судді або колегії суддів для розгляду конкретної
справи здійснюється автоматизованою системою документообігу суду
під час реєстрації відповідних документів за принципом
вірогідності, який враховує кількість справ, що перебувають у
провадженні суддів, заборону брати участь у перегляді рішень для
судді, який брав участь в ухваленні судового рішення, про перегляд
якого порушується питання, перебування суддів у відпустці, на
лікарняному, у відрядженні та закінчення терміну повноважень.
Справи розподіляються з урахуванням спеціалізації суддів. Після
визначення судді або колегії суддів для розгляду конкретної
справи, внесення змін до реєстраційних даних щодо цієї справи, а
також видалення цих даних з автоматизованої системи документообігу
суду не допускається, крім випадків, установлених законом.
Доступ до автоматизованої системи документообігу суду
надається суддям та працівникам апарату відповідного суду згідно з
їхніми функціональними обов\’язками.
Несанкціоноване втручання в роботу автоматизованої системи
документообігу суду має наслідком відповідальність, установлену
законом.
Порядок функціонування автоматизованої системи документообігу
суду, в тому числі видачі судових рішень та наказів господарського
суду, передачі справ до електронного архіву, зберігання текстів
судових рішень, ухвал та інших процесуальних документів, надання
інформації фізичним та юридичним особам, підготовки статистичних
даних, визначається Положенням про автоматизовану систему
документообігу суду.
{ Кодекс доповнено статтею 2-1 згідно із Законом N 2453-VI
( 2453-17 ) від 07.07.2010 – зміни щодо запровадження
автоматизованої системи документообігу в судах вводяться в дію з 1
січня 2011 року }
Стаття 3. Мова господарського судочинства
Мова господарського судочинства визначається статтею 14
Закону України \”Про засади державної мовної політики\” ( 5029-17 ).
{ Стаття 3 із змінами, внесеними згідно із Законом N 2539-III
( 2539-14 ) від 21.06.2001; в редакції Закону N 5029-VI
( 5029-17 ) від 03.07.2012 }
Стаття 4. Законодавство, яке застосовується при вирішенні
господарських спорів
Господарський суд вирішує господарські спори на підставі
Конституції України ( 254к/96-ВР ), цього Кодексу, інших
законодавчих актів України, міжнародних договорів, згода на
обов\’язковість яких надана Верховною Радою України.
Господарський суд не застосовує акти державних та інших
органів, якщо ці акти не відповідають законодавству України.
Якщо в міжнародних договорах України, згода на обов\’язковість
яких надана Верховною Радою України, встановлені інші правила, ніж
ті, що передбачені законодавством України, то застосовуються
правила міжнародного договору.
Господарський суд у випадках, передбачених законом або
міжнародним договором, застосовує норми права інших держав.
Господарський суд вирішує господарські спори у сфері
державних закупівель з урахуванням особливостей, визначених
Законом України \”Про здійснення державних закупівель\” ( 2289-17 ).
У разі відсутності законодавства, що регулює спірні відносини
за участю іноземного суб\’єкта підприємницької діяльності,
господарський суд може застосовувати міжнародні торгові звичаї.
Забороняється відмова у розгляді справи з мотивів неповноти,
неясності, суперечливості чи відсутності законодавства, яке
регулює спірні відносини.
{ Стаття 4 в редакції Закону N 251/97-ВР від 13.05.97; із змінами,
внесеними згідно із Законами N 424-V ( 424-16 ) від 01.12.2006,
N 1837-VI ( 1837-17 ) від 21.01.2010, N 2289-VI ( 2289-17 ) від
01.06.2010 }