Про страхування
ЗАКОН УКРАЇНИ
Про страхування
Цей Закон регулює відносини у сфері страхування і спрямований
на створення ринку страхових послуг, посилення страхового захисту
майнових інтересів підприємств, установ, організацій та фізичних
осіб.
Дія цього Закону не поширюється на державне соціальне
страхування.
Розділ I
ЗАГАЛЬНІ ПОЛОЖЕННЯ
Стаття 1. Поняття страхування
Страхування – це вид цивільно-правових відносин щодо захисту
майнових інтересів фізичних осіб та юридичних осіб у разі настання
певних подій (страхових випадків), визначених договором
страхування або чинним законодавством, за рахунок грошових фондів,
що формуються шляхом сплати фізичними особами та юридичними
особами страхових платежів (страхових внесків, страхових премій)
та доходів від розміщення коштів цих фондів.
Стаття 2. Страховики
Страховиками визнаються фінансові установи, які створені у
формі акціонерних, повних, командитних товариств або товариств з
додатковою відповідальністю згідно з Законом України
\”Про господарські товариства\” ( 1576-12 ) з урахуванням
особливостей, передбачених цим Законом, а також одержали у
встановленому порядку ліцензію на здійснення страхової діяльності.
Учасників страховика повинно бути не менше трьох. { Частина перша
статті 2 із змінами, внесеними згідно із Законом N 357-V
( 357-16 ) від 16.11.2006 }
Забороняється здійснювати страхову діяльність на території
України страховиками-нерезидентами, крім таких видів страхової
діяльності:
виключно із страхування ризиків, пов\’язаних з морськими
перевезеннями, комерційною авіацією, запуском космічних ракет і
фрахтом (включаючи супутники), у разі, якщо об\’єктом страхування є
майнові інтереси, пов\’язані з товарами, які транспортуються,
та/або транспортним засобом, яким вони транспортуються, та/або
будь-яка відповідальність, що виникає у зв\’язку з таким
транспортуванням товарів;
перестрахування;
страхове посередництво, таке як брокерські та агентські
операції стосовно: перестрахування, виключно із страхуванням
ризиків, пов\’язаних з морськими перевезеннями, комерційною
авіацією, запуском космічних ракет і фрахтом (включаючи
супутники), у разі, якщо об\’єктом страхування є майнові інтереси,
пов\’язані з товарами, які транспортуються, та/або транспортним
засобом, яким вони транспортуються, та/або будь-яка
відповідальність, що виникає у зв\’язку з таким транспортуванням
товарів;
допоміжні послуги із страхування, такі як консультаційні
послуги, оцінка актуарного ризику та задоволення претензій.
{ Статтю 2 доповнено частиною згідно із Законом N 357-V ( 357-16 )
від 16.11.2006; із змінами, внесеними згідно із Законом N 1110-V
( 1110-16 ) від 31.05.2007 }
В окремих випадках, встановлених законодавством України,
страховиками визнаються державні організації, які створені і діють
відповідно до цього Закону. У цьому разі використання слів
\”державна\”, \”національна\” або похідних від них у назві страховика
дозволяється лише за умови, що єдиним власником такого страховика
є держава.
Слова \”страховик\”, \”страхова компанія\”, \”страхова
організація\” та похідні від них дозволяється використовувати у
назві лише тим юридичним особам, які мають ліцензію на здійснення
страхової діяльності.
Загальний розмір внесків страховика до статутних капіталів
інших страховиків України не може перевищувати 30 відсотків його
власного статутного капіталу, в тому числі розмір внеску до
статутного капіталу окремого страховика не може перевищувати 10
відсотків. Ці вимоги не поширюються на страховика, який здійснює
види страхування інші, ніж страхування життя, у разі здійснення
ним внесків до статутного капіталу страховика, який здійснює
страхування життя.
При створенні страховика або збільшенні зареєстрованого
статутного капіталу статутний капітал повинен бути сплачений
виключно в грошовій формі. Дозволяється формування статутного
капіталу страховика цінними паперами, що випускаються державою, за
їх номінальною вартістю в порядку, визначеному національною
комісією, що здійснює державне регулювання у сфері ринків
фінансових послуг (далі – Уповноважений орган), але не більше 25
відсотків загального розміру статутного капіталу.
{ Частина шоста статті 2 із змінами, внесеними згідно із Законом
N 5463-VI ( 5463-17 ) від 16.10.2012 }
Забороняється використовувати для формування статутного
капіталу векселі, кошти страхових резервів, а також кошти,
одержані в кредит, позику та під заставу, і вносити нематеріальні
активи.
Предметом безпосередньої діяльності страховика може бути лише
страхування, перестрахування і фінансова діяльність, пов\’язана з
формуванням, розміщенням страхових резервів та їх управлінням.
Дозволяються виконання зазначених видів діяльності у вигляді
надання послуг для інших страховиків на підставі укладених
цивільно-правових угод, надання послуг (виконання робіт), якщо це
безпосередньо пов\’язано із зазначеними видами діяльності, а також
будь-які операції для забезпечення власних господарських потреб
страховика.
Страховики, які здійснюють страхування життя, можуть надавати
кредити страхувальникам, які уклали договори страхування життя.
Порядок, умови видачі та розміри кредитів і порядок
формування резерву для покриття можливих втрат встановлюються
Уповноваженим органом за погодженням з Національним банком
України.
Страховик-нерезидент має право здійснювати страхову
діяльність в Україні за таких умов:
1) держава, в якій зареєстрований страховик-нерезидент,
належить до держав – членів Світової організації торгівлі, не
належить до держав, які не беруть участі в міжнародному
співробітництві у сфері запобігання та протидії легалізації
(відмиванню) доходів, одержаних злочинним шляхом, і фінансуванню
тероризму, а також співпрацює із Групою з розробки фінансових
заходів боротьби з відмиванням грошей (FATF). У разі здійснення
перестрахування вимога щодо членства у Світовій організації
торгівлі держави, в якій зареєстрований страховик-нерезидент, не
застосовується;
{ Пункт 1 частини дванадцятої статті 2 із змінами, внесеними
згідно із Законом N 3138-VI ( 3138-17 ) від 15.03.2011 }
2) між уповноваженим органом із здійснення нагляду за
страховими компаніями країни, в якій зареєстрований
страховик-нерезидент, та Уповноваженим органом підписано
меморандум (укладено угоду) про обмін інформацією;
3) за страховою діяльністю відповідно до законодавства країни
реєстрації страховика-нерезидента здійснюється державний нагляд;
4) між Україною та країною, в якій зареєстрований
страховик-нерезидент, укладено міжнародний договір про запобігання
податковим ухиленням та уникнення подвійного оподаткування;
5) держава, в якій зареєстрований страховик-нерезидент, не
включена до переліку офшорних зон, визначеного згідно із
законодавством України;
{ Пункт 5 частини дванадцятої статті 2 в редакції Закону N 3138-VI
( 3138-17 ) від 15.03.2011 }
6) страховик-нерезидент має відповідну ліцензію на здійснення
страхової діяльності відповідно до законодавства держави, в якій
він зареєстрований;
7) рейтинг фінансової надійності (стійкості)
страховика-нерезидента відповідає вимогам, установленим
Уповноваженим органом.
{ Статтю 2 доповнено частиною згідно із Законом N 357-V ( 357-16 )
від 16.11.2006 }
Юридичні особи, які не відповідають вимогам цієї статті, не
можуть займатися страховою діяльністю.
Підприємства, установи та організації не можуть стати
страховиками шляхом внесення змін до статутних документів за
умови, що вони попередньо займалися іншим видом діяльності, навіть
у разі виконання положень цієї статті.
Законодавством України може бути визначено уповноважених
страховиків для здійснення тих чи інших видів страхування, у разі
якщо здійснення тих чи інших правовідносин передбачає використання
бюджетних коштів, валютних резервів держави, гарантій Кабінету
Міністрів України. Обов\’язковою умовою для визначення
уповноважених страховиків має бути проведення відкритих торгів
відповідно до Закону України \”Про здійснення державних закупівель\”
( 2289-17 ) та участь представників добровільних об\’єднань
страховиків. В інших випадках забороняється будь-яке уповноваження
страховиків для здійснення окремих видів страхування з боку
держави.
{ Частина п\’ятнадцята статті 2 із змінами, внесеними згідно із
Законом N 2289-VI ( 2289-17 ) від 01.06.2010 }
Стаття 3. Страхувальники
Страхувальниками визнаються юридичні особи та дієздатні
фізичні особи, які уклали із страховиками договори страхування або
є страхувальниками відповідно до законодавства України.
Страхувальники можуть укладати із страховиками договори про
страхування третіх осіб (застрахованих осіб) лише за їх згодою,
крім випадків, передбачених чинним законодавством. Застраховані
особи можуть набувати прав і обов\’язків страхувальника згідно з
договором страхування.
Страхувальники мають право при укладанні договорів особистого
страхування призначати за згодою застрахованої особи фізичних осіб
або юридичних осіб (вигодонабувачів) для отримання страхових
виплат, а також замінювати їх до настання страхового випадку, якщо
інше не передбачено договором страхування.
Страхувальники мають право при укладанні договорів
страхування інших, ніж договори особистого страхування, призначати
фізичних осіб або юридичних осіб (вигодонабувачів), які можуть
зазнати збитків у результаті настання страхового випадку, для
отримання страхового відшкодування, а також замінювати їх до
настання страхового випадку, якщо інше не передбачено договором
страхування.
{ Частину п\’яту статті 3 виключено на підставі Закону
N 1110-V ( 1110-16 ) від 31.05.2007 }
Стаття 4. Предмет договору страхування
{ Назва статті 4 в редакції Закону N 997-V ( 997-16 ) від
27.04.2007 }
Предметом договору страхування можуть бути майнові інтереси,
що не суперечать закону і пов\’язані: { Абзац перший статті 4 в
редакції Закону N 997-V ( 997-16 ) від 27.04.2007 }
з життям, здоров\’ям, працездатністю та пенсійним
забезпеченням (особисте страхування); { Абзац другий статті 4 із
змінами, внесеними згідно із Законом N 997-V ( 997-16 ) від
27.04.2007 }
з володінням, користуванням і розпорядженням майном (майнове
страхування);
з відшкодуванням страхувальником заподіяної ним шкоди особі
або її майну, а також шкоди, заподіяної юридичній особі
(страхування відповідальності).
Стаття 5. Форми страхування
Страхування може бути добровільним або обов\’язковим.
Обов\’язкові види страхування, які запроваджуються законами
України, мають бути включені до цього Закону. Забороняється
здійснення обов\’язкових видів страхування, що не передбачені цим
Законом.