Стаття 8. Страховий ризик і страховий випадок
Стаття 8. Страховий ризик і страховий випадок
Страховий ризик – певна подія, на випадок якої проводиться
страхування і яка має ознаки ймовірності та випадковості настання.
Страховий випадок – подія, передбачена договором страхування
або законодавством, яка відбулася і з настанням якої виникає
обов\’язок страховика здійснити виплату страхової суми (страхового
відшкодування) страхувальнику, застрахованій або іншій третій
особі.
Стаття 9. Страхова сума, страхова виплата, страхове
відшкодування і франшиза
Страхова сума – грошова сума, в межах якої страховик
відповідно до умов страхування зобов\’язаний провести виплату при
настанні страхового випадку.
Страхова виплата – грошова сума, яка виплачується страховиком
відповідно до умов договору страхування при настанні страхового
випадку.
Страхові виплати за договором страхування життя здійснюються
в розмірі страхової суми (її частини) та (або) у вигляді
регулярних, послідовних виплат обумовлених у договорі страхування
сум (ануїтету).
Розмір страхової суми та (або) розміри страхових виплат
визначаються за домовленістю між страховиком та страхувальником
під час укладання договору страхування або внесення змін до
договору страхування, або у випадках, передбачених чинним
законодавством.
Страхова сума може бути встановлена по окремому страховому
випадку, групі страхових випадків, договору страхування у цілому.
Страхова сума не встановлюється для страхового випадку, у
разі настання якого здійснюються регулярні, послідовні страхові
виплати у вигляді ануїтету.
Зазначена у договорі страхування життя величина
інвестиційного доходу не повинна перевищувати чотирьох відсотків
річних.
Договором страхування життя обов\’язково передбачається
збільшення розміру страхової суми та (або) розміру страхових
виплат на суми (бонуси), які визначаються страховиком один раз на
рік за результатами отриманого інвестиційного доходу від
розміщення коштів резервів із страхування життя за вирахуванням
витрат страховика на ведення справи у розмірі до 15 відсотків
отриманого інвестиційного доходу та обов\’язкового відрахування в
математичні резерви частки інвестиційного доходу, що відповідає
розміру інвестиційного доходу, який застосовується для розрахунку
страхового тарифу за цим договором страхування та у разі
індексації розміру страхової суми та (або) розміру страхових
виплат за офіційним індексом інфляції, відрахування в математичні
резерви частки інвестиційного доходу, що відповідає такій
індексації.
Договором страхування життя також може бути передбачено
збільшення розміру страхової суми та (або) розміру страхових
виплат на суми (бонуси), які визначаються страховиком один раз на
рік за іншими фінансовими результатами його діяльності (участь у
прибутках страховика).
Прийняті страховиком додаткові страхові зобов\’язання
повідомляються страхувальнику письмово і не можуть бути у
подальшому зменшені в односторонньому порядку.
У разі несплати страхувальником чергового страхового внеску в
розмірі та у строки, передбачені правилами та договором
страхування життя, таким договором може бути передбачено право
страховика в односторонньому порядку зменшити (редукувати) розмір
страхової суми та (або) страхових виплат.
Договором страхування життя може бути передбачено індексацію
(зміну) за офіційним індексом інфляції розміру страхової суми та
(або) страхових виплат протягом дії договору страхування життя за
умови відповідної індексації (зміни) розміру страхового платежу
(страхового внеску, страхової премії). Порядок та умови індексації
визначаються правилами та договором страхування.
Страхові виплати за договорами особистого страхування
здійснюються незалежно від суми, яку має отримати одержувач за
державним соціальним страхуванням та соціальним забезпеченням, і
суми, що має бути йому сплачена як відшкодування збитків.
Розмір страхової суми визначається договором страхування або
чинним законодавством під час укладання договору страхування чи
зміни договору страхування. У разі якщо при настанні страхового
випадку передбачаються послідовні довічні страхові виплати, у
договорі страхування визначаються розміри таких послідовних
довічних страхових виплат, а страхова сума по цих випадках не
встановлюється.
При страхуванні майна страхова сума встановлюється в межах
вартості майна за цінами і тарифами, що діють на момент укладання
договору, якщо інше не передбачено договором страхування або
законом.
{ Частина п\’ятнадцята статті 9 із змінами, внесеними згідно із
Законом N 4391-VI ( 4391-17 ) від 09.02.2012 }
Страхове відшкодування – страхова виплата, яка здійснюється
страховиком у межах страхової суми за договорами майнового
страхування і страхування відповідальності при настанні страхового
випадку.
Страхове відшкодування не може перевищувати розміру прямого
збитку, якого зазнав страхувальник. Непрямі збитки вважаються
застрахованими, якщо це передбачено договором страхування. У разі
коли страхова сума становить певну частку вартості застрахованого
предмета договору страхування, страхове відшкодування виплачується
у такій же частці від визначених по страховій події збитків, якщо
інше не передбачено умовами страхування. { Частина сімнадцята
статті 9 із змінами, внесеними згідно із Законом N 997-V
( 997-16 ) від 27.04.2007 }
Франшиза – частина збитків, що не відшкодовується страховиком
згідно з договором страхування.
Якщо майно застраховане у кількох страховиків і загальна
страхова сума перевищує дійсну вартість майна, то страхове
відшкодування, що виплачується усіма страховиками, не може
перевищувати дійсної вартості майна. При цьому кожний страховик
здійснює виплату пропорційно розміру страхової суми за укладеним
ним договором страхування.
Стаття 10. Страховий платіж, страховий тариф
Страховий платіж (страховий внесок, страхова премія) – плата
за страхування, яку страхувальник зобов\’язаний внести страховику
згідно з договором страхування.
Страховий тариф – ставка страхового внеску з одиниці
страхової суми за визначений період страхування.
Страхові тарифи при добровільній формі страхування
обчислюються страховиком актуарно (математично) на підставі
відповідної статистики настання страхових випадків, а за
договорами страхування життя – також з урахуванням величини
інвестиційного доходу, яка повинна зазначатися у договорі
страхування. Конкретний розмір страхового тарифу визначається в
договорі страхування за згодою сторін.
Актуарними розрахунками можуть займатися особи, які мають
відповідну кваліфікацію згідно з вимогами, встановленими
Уповноваженим органом, яка підтверджується відповідним свідоцтвом.
Стаття 11. Співстрахування
Предмет договору страхування може бути застрахований за одним
договором страхування та за згодою страхувальника кількома
страховиками (співстрахування). При цьому в договорі повинні
міститися умови, що визначають права і обов\’язки кожного
страховика. { Частина перша статті 11 із змінами, внесеними згідно
із Законом N 997-V ( 997-16 ) від 27.04.2007 }
За наявності відповідної угоди між співстраховиками і
страхувальником один із співстраховиків може представляти всіх
інших у взаємовідносинах із страхувальником, залишаючись
відповідальним перед ним лише у розмірі своєї частки.
Стаття 12. Перестрахування
Перестрахування – страхування одним страховиком (цедентом,
перестрахувальником) на визначених договором умовах ризику
виконання частини своїх обов\’язків перед страхувальником у іншого
страховика (перестраховика) резидента або нерезидента, який має
статус страховика або перестраховика, згідно з законодавством
країни, в якій він зареєстрований.
Перестрахування у страховика (перестраховика) нерезидента
здійснюється згідно з вимогами та в порядку ( 124-2004-п ),
встановленими Кабінетом Міністрів України.
Договори перестрахування підлягають реєстрації в порядку,
затвердженому Уповноваженим органом.
{ Статтю 12 доповнено новою частиною згідно із Законом N 2756-VI
( 2756-17 ) від 02.12.2010 }
Страховик (цедент, перестрахувальник) зобов\’язаний
повідомляти перестраховика про всі зміни свого договору з
страхувальником.
Страховик (цедент, перестрахувальник), який уклав з
перестраховиком договір про перестрахування, залишається
відповідальним перед страхувальником у повному обсязі згідно з
договором страхування.
У разі, якщо обсяги страхових платежів, що передаються в
перестрахування нерезидентам, перевищують 50 відсотків їх
загального розміру, отриманого з початку календарного року,
перестрахувальник подає до Уповноваженого органу декларацію за
звітний період за формою, встановленою Кабінетом Міністрів
України.
У декларації страховик (перестрахувальник) зобов\’язаний
вказати інформацію про ризики та предмет договору страхування, які
перестраховуються у нерезидентів, дані про нерезидентів –
перестраховиків та про перестраховиків брокерів, іншу інформацію,
визначену Кабінетом Міністрів України.
{ Частина статті 12 із змінами, внесеними згідно із Законом
N 997-V ( 997-16 ) від 27.04.2007 }
Уповноважений орган може проводити тематичні перевірки
страховиків на підставі аналізу поданих декларацій.
Стаття 13. Об\’єднання страховиків
Страховики можуть утворювати спілки, асоціації та інші
об\’єднання для координації своєї діяльності, захисту інтересів
своїх членів та здійснення спільних програм, якщо їх утворення не
суперечить законодавству України. Ці об\’єднання не можуть
займатися страховою діяльністю.
Об\’єднання страховиків діють на підставі статутів і набувають
прав юридичної особи після їх державної реєстрації. Орган, що
здійснює реєстрацію об\’єднань страховиків, у десятиденний строк з
дня реєстрації повідомляє про це Уповноважений орган.
Страховики, яким дозволено займатися страхуванням авіаційних
ризиків, та страховики, яким дозволено займатися страхуванням
морських ризиків, можуть створити Авіаційне страхове бюро та
Морське страхове бюро, які мають бути юридичними особами, що
утримуються за рахунок коштів страховиків.
Страховики, які мають дозвіл на страхування відповідальності
операторів ядерних установок за шкоду, що може бути заподіяна
внаслідок ядерного інциденту, зобов\’язані утворити ядерний
страховий пул, який має бути юридичною особою, що утримується за
рахунок коштів страховиків.
{ Частину п\’яту статті 13 виключено на підставі Закону
N 2367-VI ( 2367-17 ) від 29.06.2010 }
Страховики, які мають ліцензію на здійснення страхування
сільськогосподарської продукції з державною підтримкою,
зобов\’язані утворити Аграрний страховий пул, що є юридичною особою
та утримується за рахунок коштів страховиків.
{ Статтю 13 доповнено частиною шостою згідно із Законом N 4391-VI
( 4391-17 ) від 09.02.2012 }
Страховики, яким дозволено займатися обов\’язковим
страхуванням цивільно-правової відповідальності власників наземних
транспортних засобів, зобов\’язані бути членами Моторного
(транспортного) страхового бюро України, яке є юридичною особою,
що утримується за рахунок коштів страховиків. МТСБУ є єдиним
об\’єднанням страховиків, які здійснюють обов\’язкове страхування
цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних
засобів. Участь страховиків у МТСБУ є умовою провадження
діяльності щодо обов\’язкового страхування цивільно-правової
відповідальності власників наземних транспортних засобів.