Archives Квітень 2018

     Дія договору страхування припиняється та втрачає чинність  за 

згодою сторін, а також у разі: 

     1) закінчення строку дії; 

     2) виконання  страховиком зобов\’язань перед страхувальником у 

повному обсязі; 

     3) несплати страхувальником страхових платежів у  встановлені 

договором   строки.   При   цьому  договір  вважається  достроково 

припиненим у випадку,  якщо перший (або черговий) страховий платіж 

не  був  сплачений за письмовою вимогою страховика протягом десяти 

робочих днів з дня пред\’явлення такої вимоги страхувальнику,  якщо 

інше не передбачено умовами договору; 

     4)  ліквідації  страхувальника  –  юридичної особи або смерті 

страхувальника  –  фізичної  особи  чи втрати ним дієздатності, за 

винятком випадків, передбачених статтями 22, 23 і 24 цього Закону; 

     5) ліквідації    страховика    у    порядку,    встановленому 

законодавством України; 

     6) прийняття   судового   рішення   про   визнання   договору 

страхування недійсним; 

     7) в інших випадках, передбачених законодавством України. 

     Дію договору  страхування  може  бути достроково припинено за 

вимогою страхувальника або страховика, якщо це передбачено умовами 

договору страхування.  Дія договору особистого страхування не може 

бути припинена страховиком достроково,  якщо  на  це  немає  згоди 

страхувальника,  який  виконує всі умови договору страхування,  та 

якщо  інше  не  передбачено  умовами  договору  та  законодавством 

України. 

     Про намір   достроково  припинити  дію  договору  страхування 

будь-яка сторона зобов\’язана  повідомити  іншу  не  пізніш  як  за 

30 календарних  днів  до дати припинення дії договору страхування, 

якщо інше ним не передбачено. 

     У разі дострокового припинення дії договору страхування, крім 

договору  страхування  життя,  за вимогою страхувальника страховик 

повертає  йому  страхові  платежі  за  період,  що  залишився   до 

закінчення  дії  договору,  з  відрахуванням нормативних витрат на 

ведення  справи,  визначених  при  розрахунку  страхового  тарифу, 

фактичних  виплат  страхових  сум та страхового відшкодування,  що 

були  здійснені  за  цим  договором   страхування.   Якщо   вимога 

страхувальника  обумовлена  порушенням  страховиком  умов договору 

страхування,  то останній  повертає  страхувальнику  сплачені  ним 

страхові платежі повністю. 

     У разі  дострокового  припинення  договору страхування,  крім 

страхування   життя,   за   вимогою   страховика    страхувальнику 

повертаються  повністю сплачені ним страхові платежі.  Якщо вимога 

страховика обумовлена невиконанням страхувальником  умов  договору 

страхування,  то  страховик  повертає  йому  страхові  платежі  за 

період,  що залишився до закінчення дії договору,  з  вирахуванням 

нормативних  витрат  на ведення справи,  визначених при розрахунку 

страхового тарифу,  фактичних виплат страхових сум  та  страхового 

відшкодування, що були здійснені за цим договором страхування. 

     У разі дострокового припинення дії договору страхування життя 

страховик виплачує страхувальнику викупну  суму,  яка  є  майновим 

правом страхувальника за договором страхування життя. 

     Якщо вимога страховика зумовлена невиконанням страхувальником 

умов договору  страхування,  страхувальнику  повертається  викупна 

сума. 

     Викупна сума  – це сума,  яка виплачується страховиком у разі 

дострокового  припинення  дії  договору   страхування   життя   та 

розраховується математично на день припинення договору страхування 

життя залежно від періоду, протягом якого діяв договір страхування 

життя,   згідно   з   методикою,   яка   проходить   експертизу  в 

Уповноваженому  органі,  здійснена  актуарієм  і   є   невід\’ємною 

частиною   правил  страхування  життя.  Уповноважений  орган  може 

встановити вимоги до методики розрахунку викупної суми. 

     Не допускається повернення коштів готівкою, якщо платежі було 

здійснено в безготівковій формі,  за умови дострокового припинення 

договору страхування. 

     Стаття 29. Недійсність договору страхування 

     Договір страхування  вважається  недійсним  з  моменту   його 

укладання у  випадках,  передбачених  Цивільним  кодексом  України 

( 435-15 ). 

     Відповідно до  цього  Закону  договір  страхування визнається 

недійсним і не підлягає виконанню також у разі: 

     1) якщо його укладено після страхового випадку; 

     2)  якщо предметом договору страхування є майно, яке підлягає 

конфіскації  на  підставі  судового  вироку або рішення, що набуло 

законної  сили.  {  Пункт  2  частини другої статті 29 із змінами, 

внесеними згідно із Законом N 997-V ( 997-16 ) від 27.04.2007 } 

     Договір страхування визнається недійсним у судовому порядку. 

                            Розділ III 

            ЗАБЕЗПЕЧЕННЯ ПЛАТОСПРОМОЖНОСТІ СТРАХОВИКІВ 

     Стаття 30. Умови забезпечення платоспроможності страховиків 

     Страховики зобов\’язані дотримуватися таких умов  забезпечення 

платоспроможності: 

     наявності   сплаченого   статутного   капіталу  та  наявності 

гарантійного фонду страховика; 

     створення страхових резервів,  достатніх для майбутніх виплат 

страхових сум і страхових відшкодувань; 

     перевищення фактичного  запасу  платоспроможності  страховика 

над розрахунковим нормативним запасом платоспроможності. 

     Мінімальний   розмір  статутного  капіталу  страховика,  який 

займається  видами  страхування  іншими,  ніж  страхування  життя, 

встановлюється в сумі,  еквівалентній 1 млн.  євро,  а страховика, 

який  займається страхуванням життя,  – 1,5 млн.  євро за валютним 

обмінним курсом валюти України. 

     До гарантійного  фонду  страховика  належить  додатковий   та 

резервний капітал, а також сума нерозподіленого прибутку. 

     Страховики за   рахунок   нерозподіленого   прибутку   можуть 

створювати вільні резерви. 

     Вільні резерви – це частка  власних  коштів  страховика,  яка 

резервується  з  метою  забезпечення  платоспроможності страховика 

відповідно до прийнятої методики здійснення страхової діяльності. 

     Для забезпечення  виконання  страховиками  зобов\’язань   щодо 

окремих   видів   обов\’язкового   страхування   страховики  можуть 

утворювати централізовані страхові резервні фонди та  органи,  які 

здійснюють   управління  цими  фондами.  Положення  про  ці  фонди 

затверджується Уповноваженим органом. 

     Джерелами утворення   централізованих   страхових   резервних 

фондів можуть бути відрахування від надходжень страхових платежів, 

внески власних коштів страховика,  а також доходи  від  розміщення 

коштів централізованих страхових резервних фондів. 

     Страховики відповідно   до   обсягів   страхової   діяльності 

зобов\’язані  підтримувати  належний   рівень   фактичного   запасу 

платоспроможності (нетто-активів). 

     Фактичний запас  платоспроможності  (нетто-активи) страховика 

визначається  вирахуванням  із  вартості  майна  (загальної   суми 

активів)  страховика  суми нематеріальних активів і загальної суми 

зобов\’язань,  у  тому  числі  страхових.   Страхові   зобов\’язання 

приймаються  рівними  обсягам  страхових  резервів,  які страховик 

зобов\’язаний формувати у порядку, передбаченому цим Законом. 

     На будь-яку дату фактичний запас платоспроможності страховика 

повинен     перевищувати     розрахунковий    нормативний    запас 

платоспроможності. 

     Нормативний запас платоспроможності страховика, який здійснює 

види  страхування  інші,  ніж  страхування життя, на будь-яку дату 

дорівнює більшій з визначених величин, а саме: 

     перша – підраховується шляхом множення суми страхових  премій 

за  попередні  12 місяців на 0,18 (останній місяць буде складатися 

із кількості днів на дату розрахунку).  При цьому  сума  страхових 

премій  зменшується  на  50  відсотків страхових премій,  належних 

перестраховикам; 

     друга – підраховується шляхом множення суми страхових  виплат 

за  попередні  12 місяців на 0,26 (останній місяць буде складатися 

із кількості днів на дату розрахунку).  При цьому  сума  страхових 

виплат  зменшується  на  50  відсотків  виплат,  що  компенсуються 

перестраховиками згідно з укладеними договорами перестрахування. 

     Нормативний запас платоспроможності страховика, який здійснює 

страхування   життя,  на  будь-яку  дату  дорівнює  величині,  яка 

визначається   шляхом   множення   загальної   величини    резерву 

довгострокових зобов\’язань (математичного резерву) на 0,05. 

     Загальна величина    резерву    довгострокових    зобов\’язань 

(математичного  резерву)  дорівнює  сумі  резервів  довгострокових 

зобов\’язань (математичних резервів),  які визначаються на будь-яку 

дату окремо по кожному договору страхування життя. 

     Якщо  страхова сума за окремим предметом договору страхування 

перевищує  10  відсотків  суми  сплаченого  статутного  капіталу і 

сформованих  вільних  резервів  та  страхових  резервів, страховик 

зобов\’язаний    укласти   договір   перестрахування.   {   Частина 

чотирнадцята  статті  29  із  змінами, внесеними згідно із Законом 

N 997-V ( 997-16 ) від 27.04.2007 } 

     Страховики, які  прийняли  на  себе  страхові  зобов\’язання в 

обсягах, що перевищують можливість їх виконання за рахунок власних 

активів,   повинні   перестрахувати   ризик  виконання  зазначених 

зобов\’язань у перестраховиків резидентів або нерезидентів. 

     Для забезпечення страхових зобов\’язань із страхування життя і 

медичного   страхування  страховики  формують  окремі  резерви  за 

рахунок надходження страхових платежів і доходів від  інвестування 

коштів сформованих резервів по цих видах страхування. 

     Кабінет Міністрів  України  може змінювати порядок визначення 

фактичного та нормативного запасу  платоспроможності  і  структури 

гарантійного фонду. 

     Стаття 31. Страхові резерви 

     Страхові резерви    утворюються    страховиками    з    метою 

забезпечення  майбутніх  виплат   страхових   сум   і   страхового 

відшкодування залежно від видів страхування (перестрахування). 

     Страховики  зобов\’язані  формувати  і  вести  облік страхових 

резервів у порядку та обсягах, встановлених цим Законом, станом на 

кожен  день.  {  Статтю  31  доповнено  частиною згідно із Законом 

N 1961-IV ( 1961-15 ) від 01.07.2004 } 

     Установити,  що страховики, які мають право укладати договори 

обов\’язкового   страхування   цивільно-правової   відповідальності 

власників наземних транспортних засобів,  формують та ведуть облік 

страхового  резерву  збитків,  які  виникли,  але не заявлені,  та 

страхового  резерву  коливань збитковості в обов\’язковому порядку. 

{  Статтю  31  доповнено  частиною  згідно  із  Законом  N 1961-IV 

( 1961-15 ) від 01.07.2004 } 

     Страхові резерви  в  обсягах,  що  не  перевищують  технічних 

резервів,  а  для  страхових  компаній  із  страхування  життя   – 

математичних  резервів,  утворюються у тих валютах,  в яких несуть 

відповідальність за своїми страховими зобов\’язаннями. 

     Страхові резерви поділяються на технічні резерви і резерви із 

страхування життя (математичні резерви). 

     Формування резервів    із    страхування   життя,   медичного 

страхування і обов\’язкових видів страхування  здійснюється  окремо 

від інших видів страхування. 

     Страховики зобов\’язані  вести  облік  договорів страхування і 

вимог (заяв)  страхувальників  щодо  виплати  страхової  суми  або 

страхового  відшкодування  за  формою,  яка  забезпечить отримання 

інформації,  необхідної для врахування  при  формуванні  страхових 

резервів.  Уповноважений  орган  може  встановити порядок та форму 

ведення   обліку   договорів   страхування    і    вимог    (заяв) 

страхувальників   щодо   виплати  страхової  суми  або  страхового 

відшкодування. 

     Страховики зобов\’язані  формувати   і   вести   облік   таких 

технічних резервів за видами страхування (крім страхування життя): 

     незароблених премій (резерви премій), що включають частки від 

сум надходжень страхових платежів  (страхових  внесків,  страхових 

премій),  що  відповідають  страховим  ризикам,  які  не минули на 

звітну дату; 

     збитків, що включають зарезервовані несплачені страхові  суми 

та страхові відшкодування за відомими вимогами страхувальників,  з 

яких не прийнято  рішення  щодо  виплати  або  відмови  у  виплаті 

страхової суми чи страхового відшкодування. 

     Величина резервів незароблених премій на будь-яку звітну дату 

встановлюється  залежно  від  часток  надходжень   сум   страхових 

платежів (страхових премій, страхових внесків), які не можуть бути 

меншими 80 відсотків загальної суми надходжень страхових  платежів 

(страхових   премій,   страхових  внесків),  з  відповідних  видів 

страхування  у  кожному  місяці  з  попередніх   дев\’яти   місяців 

(розрахунковий період) і обчислюється в такому порядку: 

     частки надходжень  сум  страхових платежів (страхових премій, 

страхових внесків) за  перші  три  місяці  розрахункового  періоду 

множаться на одну четверту; 

     частки надходжень  сум  страхових платежів (страхових премій, 

страхових внесків) за наступні три місяці  розрахункового  періоду 

множаться на одну другу; 

     частки надходжень  сум  страхових платежів (страхових премій, 

страхових внесків) за останні три  місяці  розрахункового  періоду 

множаться на три четвертих; 

     одержані добутки додаються. 

     У цьому  разі  останній  місяць  розрахункового  періоду буде 

складатися із кількості днів на дату розрахунку. 

     Страховики можуть  прийняти  рішення  про   запровадження   з 

початку  календарного  року  згідно  з  встановленою Уповноваженим 

органом методикою формування  і  ведення  обліку  таких  технічних 

резервів за видами страхування, іншими ніж страхування життя: 

     резерв незароблених премій; 

     резерв заявлених, але не виплачених збитків; 

     резерв збитків, які виникли, але не заявлені; 

     резерв катастроф; 

     резерв коливань збитковості. 

     Страховики зобов\’язані   письмово   повідомити  Уповноважений 

орган про запровадження формування  і  ведення  обліку  зазначених 

технічних  резервів за видами страхування,  іншими ніж страхування 

життя, не пізніше ніж за 45 днів до початку календарного року. 

     Для забезпечення страхових зобов\’язань із  страхування  життя 

та  медичного  страхування  страховики  формують окремі резерви за 

рахунок надходження страхових платежів і доходів від  інвестування 

коштів сформованих резервів за цими видами страхування. 

     Кошти резервів із страхування життя не є власністю страховика 

і  мають  бути  відокремлені  від  його  іншого  майна.  Страховик 

зобов\’язаний  обліковувати  кошти резервів із страхування життя на 

окремому балансі і вести їх окремий облік. 

     Кошти резервів    із    страхування    життя    не     можуть 

використовуватися страховиком для погашення будь-яких зобов\’язань, 

крім тих,  що відповідають прийнятим зобов\’язанням  за  договорами 

страхування життя, і не можуть бути включені до ліквідаційної маси 

у разі банкрутства страховика або його ліквідації з інших  причин, 

і  підлягають  передачі іншому страховику за згодою страхувальника 

та  застрахованої  особи  або  підлягають  передачі  застрахованій 

особі. 

     Окремий перелік  резервів  по медичному страхуванню,  а також 

порядок їх формування  та  обліку  може  визначатися  відповідними 

нормативно-правовими актами. 

     Страховики зобов\’язані   створювати   і   вести  облік  таких 

резервів із страхування життя: 

     довгострокових зобов\’язань (математичні резерви); 

     належних виплат страхових сум. 

     Величина резервів  довгострокових  зобов\’язань  (математичних 

резервів)  обчислюється актуарно окремо по кожному договору згідно 

з методикою формування резервів із страхування життя з урахуванням 

темпів   зростання   інфляції.  Методика  формування  резервів  із 

страхування життя,  обсяги страхових зобов\’язань залежно від видів 

договорів   страхування  життя,  а  також  мінімальні  строки  дії 

договорів страхування життя встановлюються Уповноваженим органом. 

     Кабінет Міністрів України може  змінювати  перелік  страхових 

резервів та порядок їх розрахунків ( 671-2008-п ). 

     Кошти страхових  резервів повинні розміщуватися з урахуванням 

безпечності,  прибутковості,  ліквідності,  диверсифікованості  та 

мають бути представлені активами таких категорій: 

     грошові  кошти  на  поточному рахунку; { Абзац другий частини 

статті  31  із  змінами,  внесеними  згідно  із Законом N 2921-III 

( 2921-14 ) від 10.01.2002 } 

     банківські вклади (депозити); 

     валютні вкладення згідно з валютою страхування; 

     нерухоме майно; 

     акції,   облігації,  іпотечні   сертифікати;  { Абзац  шостий 

частини статті 31 із змінами, внесеними згідно із Законом N 980-IV 

( 980-15 ) від 19.06.2003 } 

     цінні папери, що емітуються державою; 

     права вимоги до перестраховиків; 

     інвестиції в  економіку  України  за  напрямами,  визначеними 

Кабінетом Міністрів України; 

     банківські метали; 

     кредити страхувальникам – фізичним особам, що уклали договори 

страхування  життя, в межах викупної суми на момент видачі кредиту 

та  під  заставу  викупної  суми. У цьому разі кредит не може бути 

видано   раніше,  ніж  через  один  рік  після  набрання  чинності 

договором  страхування,  та  на  строк,  який перевищує період, що 

залишився до закінчення дії договору страхування; 

     готівка в касі в обсягах лімітів залишків каси,  встановлених 

Національним банком України. 

     Кошти резервів із страхування життя можуть  використовуватися 

для  довгострокового  кредитування  житлового будівництва,  у тому 

числі  індивідуальних   забудовників,   у   порядку,   визначеному 

Кабінетом Міністрів України. 

     Страховикам забороняється  здійснення  інших  видів кредитної 

діяльності. 

     Обмеження щодо максимальних обсягів активів кожної категорії, 

вимоги  до  якості  таких  активів, вимоги щодо наявності та рівня 

кредитного  рейтингу  активів  певних  категорій  та/або банків та 

емітентів  цінних  паперів,  у  яких  розміщуються кошти страхових 

резервів, встановлюються Уповноваженим органом.

{  Статтю  31  доповнено  частиною  згідно  із  Законом  N 3201-IV 

(   3201-15   )  від  15.12.2005;  в  редакції  Закону  N  4270-VI 

( 4270-17 ) від 22.12.2011 }