Archives 2016

У випадках, передбачених статтею 25 Закону України \”Про відпустки\”, працівнику за його бажанням надається в обов\’язковому порядку відпустка без збереження заробітної плати.

За сімейними обставинами та з інших причин працівнику може надаватися відпустка без збереження заробітної плати на термін, обумовлений угодою між працівником та власником або уповноваженим ним органом, але не більше 15 календарних днів на рік.

Коментар:

1. Закон \”Про відпустки\” значно докладніше, ніж стаття, що коментується, врегулював питання відпусток без збереження заробітної плати. Ним передбачене надання двох видів відпусток без збереження заробітної плати:

1) відпусток, наданих працівникам у силу суб\’єктивного права, яке належить їм за законом;

2) відпусток без збереження заробітної плати, наданих за погодженням сторін. Ця категорія відпусток містить у собі відпустки, надані працівникам за сімейними обставинами та з інших підстав (надаються за згодою між власником і працівником).

2. Власник зобов\’язаний надати працівникові відпустку без збереження заробітної плати в таких випадках (ст. 25 Закону \”Про відпустки\”):

– матері або батьку, який виховує дітей без матері (в тому числі й у разі тривалого перебування матері в лікувальному закладі), що має двох і більше дітей віком до 15 років або дитину-інваліда, – тривалістю до 14 календарних днів щорічно;

– чоловікові, дружина якого перебуває у післяпологовій відпустці, – тривалістю 14 календарних днів;

– матері – у разі, якщо дитина потребує домашнього догляду, – тривалістю, визначеною у медичному висновку, але не більш як до досягнення дитиною шестирічного віку. Відповідно до п. 3 частини першої ст. 25 і ст. 18, 19 Закону \”Про відпустки\” таке право має також батько дитини, баба, дід, інші родичі, які фактично здійснюють догляд за дитиною, особи, які усиновили або взяли дитину під опіку. Батько дитини має право на одержання відпустки із зазначених підстав також і тоді, коли він виховує дитину без матері, у тому числі й у разі тривалого перебування її в лікувальному закладі (незалежно від фактичного здійснення ним догляду за дитиною). Перелічені особи мають право на одержання відпустки без збереження заробітної плати також відповідно до частини сьомої ст. 179 і ст. 1861 КЗпП;

– ветеранам війни, особам, які мають особливі заслуги перед Батьківщиною, та особам, на яких поширюється чинність Закону \”Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту\”, – тривалістю до 14 календарних днів щорічно. Особами, які мають особливі заслуги перед Батьківщиною, визнаються Герої Радянського Союзу, повні кавалери ордена Слави, особи, нагороджені чотирма і більше медалями \”За відвагу\”, а також Герої Соціалістичної праці, відзначені цим званням за працю в роки Великої Вітчизняної війни 1941 – 1945 років (ст. 11 Закону \”Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту\”). Ветерани війни, визначені в ст. 4 – 9 названого Закону. Особи, на яких поширена дія цього Закону, визначені в його ст. 10. Відповідно до Закону \”Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту\” (п. 22 ст. 16), особам, які мають особливі заслуги перед Батьківщиною, відпустка без збереження заробітної плати надається тривалістю до трьох тижнів. Ці останні норми можна визнати спеціальними і застосовувати їх переважно перед нормою п. 4 ст. 25 Закону \”Про відпустки\”. Тоді тривалість відпустки цієї категорії працівників повинна становити три тижні;

– особам, які мають особливі трудові заслуги перед Батьківщиною, – тривалістю до 21 календарного дня щорічно. Такими особами визнаються Герої Соціалістичної Праці та повні кавалери ордена Трудової Слави (ст. 8 Закону \”Про основні засади соціального захисту ветеранів праці та інших громадян похилого віку в Україні\”);

– пенсіонерам за віком та інвалідам третьої групи – тривалістю до 30 календарних днів щорічно. Це право мають також пенсіонери за віком, які одержують пенсію на пільгових умовах;

– інвалідам 1 та 2 груп – тривалістю до 60 календарних днів;

– особам, які одружуються, – тривалістю до 10 календарних днів;

– працівникам у разі смерті рідних по крові або по шлюбу: чоловіка (дружини), батьків (вітчима, мачухи), дитини (пасинка, падчерки), братів, сестер – тривалістю до 7 календарних днів без урахування часу, необхідного для проїзду до місця поховання та назад; інших рідних – тривалістю до 3 календарних днів без урахування часу, необхідного для проїзду до місця поховання та назад;

– працівникам для догляду за хворим родичем по крові або по шлюбу, який за висновком медичного закладу потребує постійного догляду, – тривалістю, визначеною в медичному висновку, але не більше 30 календарних днів;

– працівникам для завершення санаторно-курортного лікування – тривалістю, визначеною у медичному висновку;

– працівникам, допущеним до вступних іспитів у вищі заклади освіти, – тривалістю 15 календарних днів, без урахування часу, необхідного для проїзду до місцезнаходження навчального закладу та назад (ст. 214 КЗпП);

– працівникам, допущеним до здачі вступних іспитів в аспірантуру з відривом або без відриву від виробництва, а також працівникам, які навчаються без відриву від виробництва в аспірантурі та успішно виконують індивідуальний план підготовки, – тривалістю, необхідною для проїзду до місцезнаходження навчального закладу або закладу науки та назад. До категорії осіб, які мають право на відпустку без збереження заробітної плати з розглянутої підстави, не відносяться працівники, які навчаються без відриву від виробництва у вищих закладах освіти. Вони можуть одержати відпустку без збереження заробітної плати на період проїзду до місцезнаходження закладу освіти та назад лише за згодою власника (частина перша ст. 26 Закону \”Про відпустки\”). Якщо така згода не буде одержана, працівник змушений буде для проїзду використовувати час додаткової відпустки у зв\’язку з навчанням;

– сумісникам на термін до закінчення відпустки за основним місцем роботи;

– ветеранам праці – тривалістю до 14 календарних днів щорічно. Особи, які відносяться до категорії ветеранів праці, визначені в ст. 6 Закону \”Про основні принципи соціального захисту ветеранів праці та інших громадян похилого віку\”;

– працівникам, які не використали за попереднім місцем роботи \”щорічну основну та додаткові відпустки\”, і одержали за них грошову компенсацію, – тривалістю до 24 календарних днів у перший рік роботи на даному підприємстві, до настання шестимісячного терміну безперервної роботи.

3. До числа відпусток без збереження заробітної плати ст. 25 Закону \”Про відпустки\” відносить і надання працівникам, які навчаються без відриву від виробництва в аспірантурі, протягом четвертого року навчання, за їх бажанням, одного вільного від роботи дня на тиждень без збереження заробітної плати.

4. Ст. 26 Закону \”Про відпустки\” не передбачає прямо можливості надання працівникам на їх вимогу відпустки без збереження заробітної плати в обов\’язковому порядку в інших встановлених законодавством випадках. Це, однак, не може бути підставою для заперечення чинності тих норм законів, які таку можливість надають. Так, ст. 58 Закону \”Про вибори народних депутатів України\” передбачає надання кандидатам у народні депутати України \”неоплачуваних\” відпусток на період виборчої компанії. Надання \”неоплачуваних\” відпусток передбачено також Законом \”Про вибори депутатів Верховної Ради Автономної Республіки Крим, місцевих рад та сільських, селищних, міських голів\” (ст. 33). Необхідність надання відпусток без збереження заробітної плати випливає також з деяких інших законів, зокрема, з частини другої ст. 126 КЗпП.

5. Можливість надання працівникам на їх вимогу в обов\’язковому порядку відпусток без збереження заробітної плати може бути передбачена підзаконними актами, якщо тільки відповідний правотворчий орган наділений повноваженнями видавати такі акти. З урахуванням цього варто визнати таким, що не суперечить закону, правило про надання посадовим особам митних органів часу, необхідного для проїзду до місця проведення відпустки, однак не більше 15 діб (п. 36 Положення про порядок проходження служби в митних органах України).

6. Якщо працівник має право на одержання відпустки без збереження заробітної плати з кількох підстав, використання відпустки з однієї з підстав не перешкоджає використанню відпустки з інших підстав.

7. Час надання відпустки без збереження заробітної плати в одних випадках визначається самим працівником у межах дії обставин, зазначених у ст. 25 Закону \”Про відпустки\”, а в інших випадках підлягає погодженню з власником. Час відпустки без збереження заробітної плати надається з дня, про який просить працівник за своїм розсудом у таких випадках:

– особам, які мають особливі трудові заслуги перед Батьківщиною (п. 22 ст. 9 Закону \”Про основні засади соціального захисту ветеранів праці та інших громадян похилого віку в Україні\” передбачає надання відпустки в зручний для працівників час);

– особам, які мають особливі заслуги перед Батьківщиною (п. 22 ст. 16 Закону \”Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту\” передбачає надання відпустки в зручний для працівників час).

8. У таких випадках відпустка без збереження заробітної плати надається з дня, про який просить працівник у межах періоду, в якому існували обставини, що дають право на відпустку:

– чоловіку, дружина якого перебуває в післяпологовій відпустці (п. 1 ст. 25 Закону \”Про відпустки\”). Хоча законодавство і не вказує прямо на право працівника одержати відпустку в зручний для нього час, погодження цього питання з власником привело б до втрати для працівника сенсу відпустки;

– матері (іншим особам), якщо дитина віком до 6 років потребує домашнього догляду (п. 3 ст. 25 Закону \”Про відпустки\”), час відпустки визначається медичним висновком;

– працівникам, які одружуються;

– працівникам у разі смерті рідних;

– працівникам для догляду за хворими рідними;

– працівникам для завершення санаторно-курортного лікування;

– працівникам, допущеним до вступних іспитів в аспірантуру, і які навчаються в аспірантурі, на час проїзду.

9. В інших випадках час відпустки без збереження заробітної плати повинен бути погоджений з власником.

10. За згодою сторін трудового договору, працівникові може бути надана відпустка без збереження заробітної плати тривалістю до 15 календарних днів. Для надання такої відпустки працівник у заяві на ім\’я керівника підприємства повинен зазначити на сімейні обставини або інші причини, які зумовили потребу у відпустці. Однак варто враховувати, що в цій статті говориться про відпустку у зв\’язку з обставинами, не врахованими в ст. 25 Закону \”Про відпустки\”.

Законодавець імперативно обмежує підсумовану тривалість відпустки в цьому випадку 15 календарними днями протягом року.