Без права на оскарження
Тетяна БОДНЯ
“Урядовий кур’єр”
16 червня 2015 року
ТЕРИТОРІЯ ЗАКОНУ
Без права на оскарження
Третейське застереження дає право банку нав’язати клієнтам свій суд. Чи придивляться законотворці до такого вибіркового правосуддя?
Коли створювали третейські суди, це робили, щоб розвантажити судову систему. Нині ж адвокати відверто називають таке правосуддя кишеньковим, підкреслюючи, що тисячі українців стають заручниками рішень, які ухвалюють такі судді, адже їх неможливо оскаржити.
Приватний розгляд
Існування третейських судів як незалежних недержавних органів для врегулювання спорів між фізичними і юридичними особами було узаконено ще в 2004 році. Завдання третейського суду — захист майнових і немайнових прав та інтересів фізичних або юридичних осіб шляхом всебічного розгляду й вирішення спорів відповідно до закону.
Третейський суд насамперед виконує роль арбітра під час вирішення конкретного спору між сторонами, які до того ж добровільно передали спір на розгляд. Третейські суди не є державними органами і не входять до системи судів, які здійснюють правосуддя від імені держави. Тому і рішення третейських судів проголошується не іменем України, як рішення інших судів. Основна мета третейського судочинства — допомога сторонам у врегулюванні спірної ситуації із залученням професіоналів високого класу, фахівців як суддів, не вдаючись до допомоги державної бюрократичної машини.
Однак, на жаль, це не завжди так. Деякі третейські суди виконують зовсім іншу роль: звершення розправи над недосвідченими громадянами, які мали необережність підписати угоду із третейським застереженням. За словами адвоката Вадима Прокопенка, у договорах про надання банківських та інших фінансових послуг дедалі частіше можна зустріти умову про розгляд спорів за цими договорами третейським судом. Проте як показує практика, потенційний позичальник не завжди розуміє, з чим має справу, коли йдеться про третейські суди.
«Третейські суди — це суди, створені при постійно діючих асоціаціях, при громадських організаціях, — пояснює Вадим Прокопенко. — Один із таких третейських судів працює і при Асоціації українських банків. І банки, укладаючи договори зокрема зі споживачами на різні види кредитів, вказують там третейське застереження. Тобто рішення сторін про передачу спору на розгляд третейського суду оформлюють або письмово у вигляді окремої третейської угоди, або третейського застереження в тексті основного договору. При цьому система побудована так, що звертатися до третейського суду може тільки банк, споживач позбавлений такого права».
Тому споживач фактично ніяк не може убезпечитися від несправедливого рішення.
«Виходить, що судді можуть прийняти будь-яке рішення. Вони не обмежені нічим. Навіть якщо буде необгрунтовано завищена сума, яку вимагатимуть зі споживача, в цьому не буде складу кримінального злочину. Уявіть ситуацію. Громадянин узяв у банку тисячу гривень у борг. Банк, зловживаючи своїми правами і можливостями, нарахував на виплату мільйон. Це, звичайно, умовні цифри. Але припустімо, суд задовольнив такі незаконні вимоги. На жаль, на сьогодні немає законної можливості скасувати таке рішення».
За процедурою, банк, щоб це рішення реалізувати — стягнути за ним що-небудь, повинен звернутися до суду загальної юрисдикції. Але там уже перевіряють тільки формальні підстави. Зокрема, чи правильний був склад третейського суду. Зрозуміло, що немає сенсу допускати такі помилки, і зі складом там, напевно, все гаразд. Ще один момент, на який звертають увагу, — чи виходив третейський суд за межі своєї компетенції, чи не розглянув він кримінальну справу.
Про це не може йтися — третейські судді розглядають справи, які можна розглядати.
Коли й правоохоронці безсилі
Банки можуть звертатися до третейського суду у будь-яких спірних питаннях, що виникають між сторонами. І, як зазначають експерти, суд майже завжди виносить рішення на примусове виконання. Із цим рішенням банки звертаються до виконавчої служби, як ніби це рішення звичайного суду. Тобто у суду загальної юрисдикції немає законодавчих підстав вникати в суть рішення третейського суду, а у виконавчої служби — його не виконувати.
«Хоч би з якою вимогою, заявою звернувся позивач, усе залежить від чесності третейського суду. Його чесність не можна перевірити жодним юридичним способом чи оскаржити, — наголошує адвокат. — У моїй практиці була справа, коли банк забрав у людини двокімнатну квартиру, хоч чоловік фактично вже повністю погасив борг. Він узяв кредит на 60 тисяч доларів під заставу нерухомості. А третейський суд виніс рішення про те, що йому потрібно сплатити ще 65 тисяч доларів. Ми звернулися до міліції із заявою про вчинення шахрайських дій, але там так і не відкрили кримінального провадження».
Можливо, депутатам, які нині напрацьовують складові судової реформи, варто уважніше придивитися до такого вибіркового правосуддя і зважити на те, яку ціну за нього платять українці.