Archives Вересень 2016

Постійний контроль за додержанням працівниками вимог нормативних актів про охорону праці покладається на власника або уповноважений ним орган.

Трудові колективи через обраних ними уповноважених, професійні спілки в особі своїх виборних органів і представників контролюють додержання всіма працівниками нормативних актів про охорону праці на підприємствах, в установах, організаціях.

Коментар:

1. Стаття, що коментується, регулює відносини, пов\’язані із здійсненням контролю за охороною праці власником, трудовим колективом, створеними ними службами та органами, а також професійними спілками. Про державний контроль і нагляд див. коментар до статей 259, 260, 263, 265 КЗпП.

2. Обов\’язок здійснення постійного контролю за додержанням працівниками вимог нормативних актів про охорону праці покладається на власника або уповноважений ним орган. У силу правила частини першої ст. 160 КЗпП створення відповідних служб і призначення посадових осіб не звільняють власника від обов\’язку постійно контролювати дотримання вимог нормативних актів з охорони праці. Здійснення такого контролю означає не лише обов\’язок контролювати додержання правил з охорони праці при виконанні робіт, але й обов\’язок контролювати додержання вимог нормативних актів про організацію охорони праці, які стосуються створення і діяльності служби охорони праці підприємства, діяльності посадових осіб підприємства, розподілу відповідних обов\’язків між керівниками структурних підрозділів, функціонування органів громадського контролю за охороною праці.

3. Для безпосереднього управління охороною праці на підприємстві створюється служба охорони праці. Ліквідація цієї служби допускається лише у разі ліквідації підприємства (частина восьма ст. 15 Закону \”Про охорону праці\”). Служба охорони праці створюється не тільки на підприємствах сфери виробництва, але й на всіх інших підприємствах і в організаціях. Вона може створюватися залежно від чисельності працюючих на підприємстві у вигляді самостійного структурного підрозділу, групи спеціалістів або окремого спеціаліста, який може працювати на умовах сумісництва. На підприємствах виробничої сфери з чисельністю працюючих 50 і більше створення служби охорони праці в складі одного спеціаліста, який працює на умовах сумісництва, не допускається (частина друга ст. 15 Закону \”Про охорону праці\”). Ст. 23 Закону \”Про охорону праці\” не допускає формування служби охорони праці на підприємствах з чисельністю працюючих менше 50 чоловік шляхом доручення відповідних обов\’язків працівникам у порядку суміщення професій (посад), але допускає покладення функції служби охорони праці на працівника, прийнятого на роботу за сумісництвом. При кількості працюючих менша 20 осіб для виконання зазначених функцій можуть залучатися сторонні спеціалісти на договірних засадах (договір повинен укладатись з організацією, яка бере на себе такі функції і покладає їх виконання на конкретного спеціаліста. Однак на підприємствах невиробничої сфери це можливо. Служба охорони праці підпорядкована безпосередньо керівникові підприємства і прирівнюється до основних виробничо-технічних служб (ст. 15 Закону \”Про охорону праці\”).

4. Служба охорони праці комплектується спеціалістами за профілем виробництва з вищою освітою і стажем роботи за цим профілем не менше трьох років. Прийняття на таку роботу спеціалістів з середньою спеціальною освітою допускається як виняток. Зазначені вимоги не поширюються на працівників служб охорони праці, прийнятих на роботу до затвердження Типового положення про службу охорони праці (3 серпня 1993 року).

5. Служба охорони праці підприємства організує проведення правових, організаційно-технічних, санітарно-гігієнічних, соціально-економічних і лікувально-профілактичних заходів, спрямованих на запобігання нещасним випадкам, професійним захворюванням, аваріям тощо.

6. Служба охорони праці контролює:

1) дотримання законодавства про охорону праці, вимог державних міжгалузевих і галузевих актів про охорону праці;

2) виконання приписів органів державного контролю за охороною праці та інших органів з нагляду за охороною праці, пропозицій і подань уповноважених трудових колективів і профспілок з питань нагляду за охороною праці;

3) відповідність нормативним актам про охорону праці машин, механізмів, устаткування, транспортних засобів, технологічних процесів, засобів протиаварійного, колективного та індивідуального захисту;

4) своєчасне проведення навчання, інструктажів, перевірки знань з питань охорони праці;

5) забезпечення тих, хто працює, засобами індивідуального захисту, лікувально-профілактичним харчуванням, миючими засобами, санітарно-побутовими приміщеннями, надання працівникам пільг і компенсацій, пов\’язаних з важкими і шкідливими умовами праці;

6) дотримання вимог законодавства, які стосуються праці жінок і підлітків;

7) проходження медичних оглядів, якщо це є обов\’язковим;

8) витрата коштів фонду охорони праці;

9) виконання заходів щодо охорони праці, встановлених колективним договором, наказів, розпоряджень з охороні праці, заходів, зазначених в актах розслідування нещасливих випадків.

7. Спеціалістам з охорони праці надаються такі права:

1) видавати керівникам структурних підрозділів підприємства обов\’язкові для виконання приписи про усунення недоліків у забезпеченні охорони праці. Розпорядження спеціалістів з охорони праці має право скасувати лише керівник підприємства;

2) одержувати від посадових осіб необхідні відомості, документацію і пояснення з питань охорони праці;

3) вимагати відсторонення від роботи осіб, які не пройшли медичний огляд, навчання, інструктаж, перевірку знань, і тих, які не мають допуску до відповідних робіт або не виконують нормативів з охорони праці;

4) зупиняти роботу виробництв, дільниць, машин, механізмів, устаткування та інших засобів виробництва у разі порушень, які створюють загрозу для життя чи здоров\’я працюючих;

5) направляти подання керівникові підприємства про притягнення до відповідальності працівників, які порушують вимоги щодо охорони праці.

8. Повноваження щодо охорони праці надані також найманим працівникам. Вони здійснюють громадський контроль за додержанням законодавства про охорону праці через обраних ними уповноважених з питань охорони праці. Термін \”уповноважені найманими працівниками особи з питань охорони праці\” введено в обіг ст. 16 і 42 Закону \”Про охорону праці\”. До приведення підзаконних актів у відповідність з Законом \”Про охорону праці\” на уповноважених найманими працівникам осіб з питань охорони праці поширюється чинність правових норм щодо уповноважених трудових колективів з питань охорони праці.

Уповноважені найманими працівниками з питань охорони праці мають право безперешкодно перевіряти на підприємстві виконання вимог щодо охорони праці і вносити обов\’язкові для розгляду власником пропозиції про усунення порушень нормативних актів з безпеки і гігієни праці (частина перша ст. 42 Закону \”Про охорону праці\”).

9. Уповноважені найманими працівниками з питань праці обираються найманими працівниками підприємств та їх структурних підрозділів з числа досвідчених та ініціативних працівників на строк повноважень органу самоврядування відповідного трудового колективу. Чисельність уповноважених визначається найманими працівниками, виходячи з необхідності забезпечення безперервного громадського контролю за станом безпеки та умов праці в кожному виробничому підрозділі. Після обрання, в місячний термін, уповноважені повинні пройти навчання з питань охорони праці за рахунок власника за програмою, складеною службою охорони праці підприємства за погодженням з органом самоврядування трудового колективу і виборним органом первинної профспілкової організації. Програма затверджується керівником підприємства.

10. Уповноважені особи з питань охорони праці виконують свої громадські обов\’язки безпосередньо в процесі праці. Звільнення їх від роботи із збереженням заробітної плати на строк, встановлений колективним договором, допускається лише у разі залучення їх до перевірки на підприємствах дотримання вимог нормативно-правових актів з охорони праці (п. 1.9 Типового положення про діяльність уповноважених найманими працівниками осіб з питань охорони праці, затвердженого наказом Державного комітету України з промислової безпеки, охорони праці та гірничого нагляду від 21 березня 2007 р. N 56). Однак ст. 42 Закону \”Про охорону праці\” дещо розширює повноваження уповноважених осіб, надає їм право безперешкодно перевіряти виконання вимог про охорону праці і вносити роботодавцеві обов\’язкові для розгляду пропозиції про усунення виявлених порушень. Ця ж стаття передбачає обов\’язки роботодавця забезпечувати уповноважених осіб необхідними коштами, звільняти від роботи для виконання цих функцій на строк, який встановлено колективним договором, з збереженням середнього заробітку. Встановлюється гарантія для уповноважених осіб: їх звільнення, притягнення до дисциплінарної або матеріальної відповідальності є можливим лише за згодою найманих працівників, яка надається в порядку, що встановлений колективним договором.

11. Право на здійснення громадського контролю за виконанням законодавства про охорону праці надане також професійним спілкам в особі їх виборних органів та представників. Ст. 41 Закону \”Про охорону праці\” надає право професійним спілкам здійснювати контроль за додержанням власником нормативних актів про охорону праці, створенням безпечних і нешкідливих умов праці, належного виробничого побуту для працівників, забезпеченням їх засобами індивідуального та колективного захисту. Профспілкам надається право безперешкодно перевіряти стан умов і безпеки праці, виконання відповідних програм і зобов\’язань власників відповідно до колективних договорів (угод). Вони мають право вносити власникам, державним органам подання з питань охорони праці та одержувати на них аргументовані відповіді. Професійні спілки мають право на проведення незалежної експертизи умов праці, а також об\’єктів виробничого призначення, що проектуються, будуються або експлуатуються, на відповідність їх нормативно-правовим актам з охорони праці.

12. Рекомендаційним органом з питань охорони праці є комісії з питань охорони праці підприємств. Їх створення не є обов\’язковим. Відповідно до ст. 16 Закону \”Про охорону праці\” такі комісії можуть створюватися на підприємствах за рішенням трудового колективу. До складу комісії мають входити представники власника, профспілок, уповноважені найманими працівниками особи, спеціалісти з питань безпеки, гігієни праці та представники інших служб підприємства. Тут не міститься будь-яких вимог до співвідношення кількості представників відповідних сторін. Але Типове положення про комісію з питань охорони праці підприємства, затверджене наказом Держнаглядохоронпраці, встановлює, що комісія створюється на основі рівного представництва осіб від власника і трудового колективу.

13. Комісія з питань охорони праці вносить власникові та органу самоврядування трудового колективу пропозиції щодо регулювання відносин в галузі охорони праці, має право створювати робочі групи для прийняття погоджених рішень з питань охорони праці, одержувати необхідну інформацію, здійснювати контроль за додержанням законодавства про охорону праці, делегує своїх представників для участі в обговоренні питань охорони праці власником і трудовим колективом, у вирішенні конфліктів, пов\’язаних з відмовою працівників виконувати роботу через небезпечну для життя та здоров\’я виробничу ситуацію (частина п\’ята ст. 153 КЗпП; частина друга ст. 6 Закону \”Про охорону праці\”).