Міждисциплінарна стратегія розвитку біоетики у контексті людського капіталу
Прокопенко В.В.
(юридична компанія «НАША СПРАВА», Київ, Україна)
Величезні переваги в створенні стабільних умов для росту якості життя,
створення і розвитку економіки знань, інформаційного суспільства мають країни
з накопиченим якісним людським капіталом (ЯК). Тобто країни з освіченим,
здоровим і оптимістичним населенням, конкурентноздатними професіоналами світового
рівня у всіх видах економічної діяльності, в освіті, науці, в управлінні й
інших сферах. Людський капітал – це інтелект, здоров’я, знання, якісний і
високопродуктивний труд і висока якість життя, законослухняність громадян, кре-
ативність і ефективність еліти і т.п. У розвитих країнах світу з кінця 1990-х
років у людський капітал вкладається більш 70 % усіх засобів. Причому, основну
частку інвестицій у людський капітал у передових країнах світу здійснює держава.
І саме в цьому складається одна з його найважливіших функцій у частині державного
регулювання. Ядром ЯК була і залишається людина.
Саме в контексті розвитку людського капіталу необхідно розробляти концепцію
біоетики, тобто враховуючи основні складові ЯК, зокрема, капітал здоров’я,
трудовій капітал, культурно-моральний капітал. Капітал здоров’я є невід’ємною частиною
ЯК, інвестиції в який виражаються в збереженні працездатності за рахунок
зменшення захворюваності і збільшення продуктивного періоду життя. Скорочення
(зниження) капіталу здоров’я неодмінно позначається на демографічній ситуації.
Рівень здоров’я багато в чому залежить від якості послуг охорони здоров’я, що
супроводжує людини із самого народження. Довгий час витрати на охорону
здоров’я в Україні складали ледве більше трьох відсотків національного доходу,
тоді як у світі, за даними ВООЗ, – 8,7 %, у США – 15,3 %. Трудовий капітал
відображає рівень розкриття і реалізації творчих та професійних здібностей
населення. Якість і продуктивність праці багато в чому залежить від якості
виробничого середовища. Виробниче середовище повинне бути пристосоване до
фізичних і розумових потреб людини, його віку, умінням і вправності. Вирішальну
роль у визначенні норм по техніці безпеки і виробничої санітарії відіграє
законодавство. Не викликає сумніву, що висока культура і моральність людини
сьогодні також необхідні у суспільстві. Лікарська деонтологія, ділова етика,
кодекс честі, трудова і побутова мораль створюють здоровий
морально-психологічний клімат у колективі, підвищують продуктивність праці і
доходи.
Все вищезазначене свідчить, що забезпечення права на
здоров’я передбачає реалізацію інших прав людини. Щоб дотримуватися принципів
в політиці з питань охорони здоров’я, проголошених в Статуті ВООЗ необхідна
міждисциплінарна співпраця різногалузевих наукових інституцій, що є засадою
біоетики та політики з питань охорони здоров’я.