Archives 2015

Давня історія зі скасуванням депутатської недоторканності, схоже, підходить до фіналу. Під час перемовин щодо формування коаліції депутати дійшли консенсусу, що недоторканність потрібно зняти, а народні обранці повинні відповідати за свої вчинки так само, як прості громадяни. Хоч без певних застережень не обійшлося й цього разу. В коаліційній угоді сторони узгодили пункт, що, позбавляючи депутатів недоторканності, потрібно чітко продумати механізми захисту політичної діяльності. Про це розповів радник Президента України Микола Томенко, зазначивши, що це потрібно для того, щоб не було маніпуляцій щодо тих чи інших дій нардепів, наприклад, щоб їх не могли заарештувати за проведення мирного мітингу, який просто не сподобався владі.

Він також повідомив, що недоторканність, на його думку, потрібно знімати виключно щодо комерційної діяльності. При цьому Микола Томенко підкреслив, що нині для відкриття кримінального провадження за підозрою депутата в корупції потрібен дозвіл Верховної Ради, бо для цього прописана окрема процедура. Цю норму, зазначив він, також слід зняти.

Як буде виписано новий механізм захисту депутатів, поки що невідомо. Експерти по-різному оцінюють перспективи подальшого розвитку подій. Але сходяться в єдиному: не варто розділяти окремі статті, за якими депутатів можна без згоди Верховної Ради притягнути до відповідальності, а за якими — ні. Щоб у подальшому уникнути будь-яких маніпуляцій.

«Вибіркове зняття депутатської недоторканості може дати змогу окремим депутатам уникнути відповідальності за скоєні кримінальні правопорушення», — каже адвокат Вадим Прокопенко.

За словами Вадима Прокопенка, ще один проблемний аспект — те, що відповідну статтю Кримінального кодексу України, яку інкримінують у кожному конкретному випадку, може вказувати сам заявник. Тобто кримінальне провадження відкривають за тією статтею, яку зазначає заявник у заяві або повідомленні про вчинення кримінального правопорушення. У подальшому слідчий також на власний розсуд кваліфікує кримінальне правопорушення за тією чи іншою статтею Кримінального кодексу України. Отже, під час кваліфікації кримінального правопорушення існує людський чинник.

«Можна припустити, що в окремих випадках слідчі можуть навмисно кваліфікувати дії народного депутата за тими статтями, які передбачатимуть відсутність депутатської недоторканності, — зауважує юрист. — На мою думку, зняття депутатської недоторканності повинно бути абсолютним і стосуватись усіх, передбачених законом кримінальних правопорушень. Але для захисту парламентаріїв від свавілля правоохоронців та політичних інтриг необхідно передбачити особливу процедуру кримінального провадження щодо народних обранців. Це може бути заборона застосування до депутатів запобіжних заходів, пов’язаних із позбавленням волі. Також, можливо, слід передбачити особливості набрання вироком суду законної сили, наприклад, лише після його перегляду касаційною інстанцією. В будь-якому разі депутати повинні бути впевненими, що до винесення судом законного вироку вони будуть повністю захищені від тиску та зловживань слідчих чи судових органів».

Нагадаємо, що нині, згідно з чинним законодавством, народні депутати не несуть юридичної відповідальності за результати голосування або висловлювання у парламенті та його органах, якщо, звичайно, висловлювання не є образливими або наклепницькими. Крім того, їх не можна без згоди парламенту притягнути до кримінальної відповідальності, затримати чи заарештувати. Також не допускається обшук, огляд особистих речей і багажу, транспорту, житла чи службового приміщення депутата, прослуховування телефонних переговорів та інші заходи, що обмежують свободу депутата. А депутат має законне право брати участь в обговоренні парламентом питання про його недоторканність.

У Верховну Раду вже багато разів вносили законопроекти, що стосуються обмежень або скасування депутатської недоторканності, однак необхідної кількості голосів для їх ухвалення не набралося. Щоб домовитися цього разу, депутатам не варто втрачати час, вважають політологи.

«Поки що прихованих прихильників Кремля у нас в парламенті приблизно 120 осіб, вони постараються сидіти тихо, тож у найближчі два-три тижні з початку роботи нового складу Верховної Ради цілком реально проголосувати документ у першому читанні, — вважає політолог Віктор Небоженко. — Через півроку депутати почнуть розповідати, що знають, чим це може скінчитися, і необхідної кількості голосів вже може не бути».

Тим часом у країнах Європи, зокрема в Німеччині, Італії, Чехії, депутатська недоторканність вважається цілком прийнятною нормою. Як правило, закони країн світу не дозволяють заарештовувати депутата під час сесійних засідань виборних органів і перед ними. Також депутата не можна переслідувати за критику, погляди тощо. Майже у всіх країнах депутата позбавляють імунітету в разі його затримання на місці злочину. Тоді його заарештовують без санкції парламенту. Статус депутата парламенту, наприклад, мало чим відрізняється від статусу звичайних громадян тільки в англомовних країнах.

У більшості країн парламентарії користуються захистом представницького органу від арешту та інших процесуальних дій, пов’язаних з обмеженням особистих прав і свобод. Крім того, парламенти захищають депутатів також від судового переслідування на підставі порушення кримінальної справи та відповідного звинувачення.

У деяких країнах депутати користуються імунітетом лише під час парламентських сесій. Наприклад, у Бельгії розгляд кримінальної справи депутата, розпочатий на початку сесії, можуть припинити на її період на вимогу палати, а самого депутата тимчасово звільняють.

Якщо депутата затримали на місці злочину, то майже в усіх країнах його можуть заарештувати відразу й без санкції парламенту. У Фінляндії депутата можуть заарештувати і проти нього порушити кримінальну справу без санкції парламенту, якщо його дії кваліфікують як злочин, за скоєння якого передбачено позбавлення волі на строк не менш як шість місяців.

У Швеції дозвіл парламенту на арешт і переслідування депутата не потрібний, якщо відповідна кримінальна санкція дорівнює двом рокам, а в Словенії та Хорватії — п’яти рокам позбавлення волі. Однак і в таких випадках парламенти можуть до винесення судом вироку вимагати звільнення депутата, аргументуючи це наявністю у нього імунітету.

У Великобританії депутат не користується імунітетом від арешту у зв’язку із порушенням і розслідуванням кримінальної справи. Зокрема для арешту парламентарія тут достатньо формальної згоди голови палати. Але депутата не можуть заарештувати без санкції палати громад за цивільним позовом (про позбавлення волі для банкрутів та боржників) у період сесії й сорока днів до її початку і після її закінчення.

Українські депутати готові відповідати перед законом, але наполягають на тому, що їх потрібно захистити від переслідувань чи тиску за політичну позицію. «Депутат у висловлюваннях думок, у виступах з трибуни повинен мати змогу говорити вільно, — зазначає народний депутат Юрій Дерев’янко, — його не можна притягти до відповідальності за відстоювання своєї політичної позиції».

Депутат розповів, що процедурно питання ухвалення нового законопроекту розтягнеться у часі. Адже щоб внести зміни до Конституції, якою передбачено депутатську недоторканність, потрібно спочатку проголосувати за відповідний законопроект у першому читанні, потім спрямувати документ до Конституційного суду, а на наступній сесії набрати на його підтримку більш як 300 голосів.

На думку Віктора Небоженка, одного законопроекту про депутатську недоторканність буде замало. «Потрібно створити баланс перспектив. Закон про зняття недоторканності з депутатів потрібно ухвалювати одночасно із законом про зняття недоторканності із Президента, тобто про можливість імпічменту президента. Ці два закони урівноважать політичні сили незалежно від того, хто сильніший, — додає експерт, коментуючи ще одну домовленість, якої вже досягли учасники коаліції щодо ухвалення закону про імпічмент Президента. — При цьому Президент повинен мати право, апелюючи до громадськості, до прокуратури, позбуватися депутатів, які порушили закон через корупцію або зраду національних інтересів».

На думку директора Агентства моделювання ситуацій політолога Віталія Бали, потрібно вивчити законодавство інших країн, перш ніж змінювати Конституцію у частині статті про депутатську недоторканність, але зробити це в найкоротший термін.

«Щоб почати відновлення довіри до інститутів влади, зокрема парламенту, я би радив одним із перших голосувати саме закон про депутатську недоторканність», — каже Віталій Бала, уточнюючи, що політичний імунітет покликаний захистити депутатів та їхню можливість безперешкодно виконувати покладені на них обов’язки. Тож його потрібно залишити, але в обмеженому вигляді.

«Нам слід говорити не про той технологічний міф, який чують громадяни ще з 2002 року, коли під час парламентських виборів їм обіцяли, що всі в суспільстві будуть рівними перед законом, зокрема депутати, — продовжує політолог. — Повинно йтися про часткове обмеження депутатської недоторканності. Щоб депутати відповідали за всіма статтями Кримінального кодексу і для притягнення їх до відповідальності не потрібна була згода парламенту. При цьому до статей, за якими відповідальність має наступати невідкладно, потрібно обов’язково зарахувати такий злочин, як державна зрада. Наприклад, така норма є в законодавстві Сполучених Штатів Америки. І в такому разі жодний політичний імунітет зрадника не захистить».

Він підкреслив, що депутатську недоторканність із часом можуть зняти повністю, але за умови, що в країні буде проведено реформування правоохоронної системи, а правосуддя насправді стане незалежним.