Науково-практичний коментар до ст. 230 Кодексу законів про працю України
Стаття 230. Порядок виконання рішення комісії по трудових спорах
У разі невиконання власником або уповноваженим ним органом рішення комісії по трудових спорах у встановлений строк (стаття 229) працівникові комісією по трудових спорах підприємства, установи, організації видається посвідчення, що має силу виконавчого листа.
У посвідченні вказуються найменування органу, який виніс рішення щодо трудового спору, дати прийняття і видачі та номер рішення, прізвище, ім\’я, по батькові та адреса стягувача, найменування та адреса боржника, номери його рахунків у банках, рішення по суті спору, строк пред\’явлення посвідчення до виконання. Посвідчення засвідчується підписом голови або заступника голови комісії по трудових спорах підприємства, установи, організації та печаткою комісії по трудових спорах.
Посвідчення не видається, якщо працівник чи власник або уповноважений ним орган звернувся у встановлений статтею 228 строк із заявою про вирішення трудового спору до районного, районного у місті, міського чи міськрайонного суду.
На підставі посвідчення, пред\’явленого не пізніше тримісячного строку до районного, міського (міста обласного значення), районного у місті відділу державної виконавчої служби, державний виконавець виконує рішення комісії по трудових спорах у примусовому порядку.
Коментар:
1. Невиконання власником рішення комісії по трудових спорах у строки, встановлені ст. 229 КЗпП і частиною п\’ятою ст. 235 КЗпП, будь-яких санкцій щодо власника не тягне, але надає право працівникові вимагати примусового виконання рішення комісії по трудових спорах.
2. Наступного дня після закінчення строку добровільного виконання рішення комісії по трудових спорах, якщо власник не оскаржив це рішення і не виконав його, працівник має право вимагати видачі йому посвідчення, що має силу виконавчого листа (є підставою для примусового виконання рішення комісії по трудових спорах). Оскільки посвідчення має бути підписане головою або заступником голови комісії по трудових спорах, до них і слід звертатися з проханням про видачу посвідчення, якщо тільки ця робота не доручена комусь із працівників підприємства в порядку виконання обов\’язку щодо організаційно-технічного забезпечення комісії по трудових спорах (частина шоста ст. 223 КЗпП).
3. Посвідчення на примусове виконання рішення комісії по трудових спорах повинно бути належно оформлене, підписане головою комісії по трудових спорах або його заступником і скріплене печаткою комісії по трудових спорах. Посвідчення за змістом повинне відповідати вимогам, зазначеним в частині другій ст. 230 КЗпП і ст. 19 Закону \”Про виконавче провадження\”.
4. Працівник має право пред\’являти посвідчення до державної виконавчої служби протягом трьох місяців. Частина друга ст. 230 КЗпП не встановлює, з якого дня обчислюється цей тримісячний строк. З ст. 230 КЗпП можна зробити висновок про те, що строк для одержання працівником посвідчення на право примусового виконання рішення комісії по трудових спорах взагалі не встановлено, тобто цей строк не обмежено. Частина друга ст. 21 Закону \”Про виконавче провадження\” приписує відлічувати зазначений тримісячний строк з дня видачі посвідчення на примусове виконання рішення.
5. Якщо строк пред\’явлення посвідчення комісії по трудових спорах для примусового виконання пропущено, державний виконавець відмовляє у прийнятті посвідчення до виконавчого провадження, про що виносить постанову. Строк для пред\’явлення посвідчення комісії по трудових спорах поновленню не підлягає незалежно від причин його пропуску (частина третя ст. 23 Закону \”Про виконавче провадження\”).