Archives Листопад 2015

За погодинною системою оплати праці робота в надурочний час оплачується в подвійному розмірі годинної ставки.

За відрядною системою оплати праці за роботу в надурочний час виплачується доплата у розмірі 100 відсотків тарифної ставки працівника відповідної кваліфікації, оплата праці якого здійснюється за погодинною системою, – за всі відпрацьовані надурочні години.

У разі підсумованого обліку робочого часу оплачуються як надурочні всі години, відпрацьовані понад встановлений робочий час в обліковому періоді, у порядку, передбаченому частинами першою і другою цієї статті.

Компенсація надурочних робіт шляхом надання відгулу не допускається.

Коментар:

1. Частина перша ст. 106 КЗпП встановлює, що при почасовій формі оплати робота в надурочний час оплачується в подвійному розмірі годинної ставки. Якщо на відповідні роботи встановлена денна тарифна ставка або місячний оклад, розмір погодинної оплати за годину визначається виходячи з норми робочого часу, встановленої на день або розрахованої на місяць. Вживання в частині першій ст. 106 КЗпП російського тексту терміну \”почасовая система оплаты труда\” (в українському тексті: \”погодинна системи оплати праці\”) є не зовсім коректним. Слід зробити висновок про те, що правило частини першої ст. 106 КЗпП поширюється на усі випадки застосування почасової системи заробітної плати (не поширюється тільки на робітників, праця яких оплачується за відрядною формою).

2. При відрядній оплаті праці до відрядного заробітку працівника в надурочний час провадиться доплата в розмірі 100 відсотків тарифної ставки (за час надурочної роботи) працівника відповідної кваліфікації, праця якого оплачується у почасовій формі. Слід, однак, враховувати, що на цей час тарифні ставки не диференціюються за критерієм форми оплати праці. Тому розмір доплати відрядникам зазвичай визначається виходячи із тарифної ставки розряду, за яким робітник-відрядник працює.

3. При підсумованому обліку робочого часу відповідно до викладених правил оплачується весь час, відпрацьований понад норму робочого часу за відповідний обліковий період (див. також п. 5 коментарю до ст. 61 КЗпП).

4. Частина четверта коментованої статті забороняє компенсувати надурочну роботу відгулом. Це стосується і випадків, коли обидві сторони трудового договору згодні на таку форму компенсації надурочної роботи.

Робота понад норму робочого часу при підсумованому обліку робочого часу не може компенсуватися зменшенням тривалості роботи в наступному обліковому періоді. Така робота повинна бути оплачена за нормами, встановленими для надурочних робіт.

5. Підвищена оплата надурочної роботи застосовується незалежно від того, чи дотримане власником законодавство, що визначає підстави і порядок застосування надурочних робіт: залучення до надурочної роботи за відсутності встановлених законодавством підстав для цього, неодержання дозволу виборного органу первинної профспілкової організації на проведення надурочної роботи не позбавляють працівників права на підвищену оплату надурочних робіт. Але право на підвищену оплату виникає лише в тому випадку, якщо працівник \”залучався\” (цей термін використовується в ст. 63 КЗпП) власником до надурочної роботи. Якщо ж працівник добровільно продовжує роботу після закінчення робочого дня (зміни), підстав для підвищеної оплати праці немає.

6. Право на підвищену оплату надурочної роботи мають і працівники з ненормованим робочим днем. Але при цьому надурочна робота повинна бути чітко відокремлена від епізодичного виконання трудових завдань після закінчення робочого часу, який компенсується наданням додаткової відпустки. Власникові можна порекомендувати з цією метою належно оформляти залучення працівників до надурочної роботи. Працівникам же можна порекомендувати запасатися доказами, щоб у разі спору довести, що залучення їх до роботи понад норму робочого дня у зв\’язку з використанням режиму ненормованого робочого дня мало не епізодичний, а систематичний характер і зовсім перестало бути таким, що його можна порівняти з розмірами компенсації за ненормований робочий день.