Науково-практичний коментар до ст. 3 Сімейного кодексу України
Стаття 3. Сім\’я
1. Сім\’я є первинним та основним осередком
суспільства.
2. Сім\’ю складають особи, які спільно
проживають, пов\’я-
зані спільним побутом, мають взаємні права
та обов\’язки.
Подружжя вважається сім\’єю і тоді, коли
дружина та
чоловік, у зв\’язку з навчанням, роботою,
лікуванням, необ-
хідністю догляду за батьками, дітьми та з
інших поважних
причин не проживають спільно.
Дитина належить до сім\’ї своїх батьків і
тоді, коли
спільно з ними не проживає.
3. Права члена сім\’ї має одинока особа.
4. Сім\’я створюється на підставі шлюбу,
кровного спо-
ріднення, усиновлення, а також на інших підставах,
не за-
боронених законом і таких, що не суперечать
моральним
засадам суспільства.
1. Загальна декларація прав людини
проголошена Гене-
ральною Асамблеєю ООН 10 грудня 1948 р. у
частині третій
статті 16 називає сім\’ю природним та
основним осередком су-
спільства. Таке ж положення міститься у
статті 23 Міжнарод-
ного пакту про громадянські та політичні
права 1966 р. та у
статті 10 Міжнародного пакту про
економічні, соціальні та
культурні права 1966 р.
У Преамбулі Конвенції про права дитини 1989
р. сім\’ю на-
звано основним осередком суспільства і
природним середови-
щем для зростання і благополуччя всіх її
членів і особливо
дітей.
Відповідно до Вступу Хартії прав сім\’ї,
представленої Апос-
тольським Престолом Католицької церкви для
всіх людей,
інституцій та владних структур, яких
стосується питання
місії сім\’ї у сучасному світі, 22 жовтня
1983 р.1, сім\’я є при-
родною спільнотою, що передує державі чи
будь-якій іншій
спільності і має притаманні їй невід\’ємні
права.
2. Суспільство виросло із сім\’ї. Для кожної
дитини світ по-
чинається із сім\’ї. Для більшості – з
реальної, для багатьох
дітей, на жаль, з сім\’ї як внутрішньої,
генетичної, природної
потреби її мати.
Самотність вкорочує віку дорослій людині.
лЯ все життя
прагнув дотягнутися до любові, – сказав
якось відомий ро-
сійський письменник М. Астаф\’єв. У цих
словах, сказаних
ним в кінці життєвої дороги, біль за тим,
чого не повернути.
Мати свою сім\’ю, почувати себе у ній
вільною людиною,
жити в оточенні поваги та любові – природне
право кожного.
3. За статистичними даними в Україні понад
13 мільйонів
сімей. З такою кількістю не може змагатися
жоден з інших
відомих суспільству осередків. Не можуть
вони змагатися із
сім\’єю і за вагою тих соціальних функцій,
які ніхто, крім неї,
виконати не може. Першою із таких функцій є
народження і
виховання Людини. Саме тому сім\’я є основним
осередком су-
спільства.
4. У радянський період нашої історії, коли
сама наявність
цих міжнародно-правових документів
замовчувалася, основ-
ним осередком суспільства намагалися
оголосити трудові ко-
лективи. Те, що сім\’я не є головним,
визначальним осеред-
ком суспільства, – писала О. Й. Пергамент,
– не применшує
її значення.
Час розставив усе на свої місця, повернувши
сім\’ї її значен-
ня як головного компонента морального
здоров\’я суспільства,
як живого духовного організму.
5. Чи можна, чи варто давати визначення
сім\’ї в законі?
У літературі домінувала хибна думка про те,
що оскільки
окремі галузі законодавства містять свої
поняття сім\’ї, то
єдиного універсального поняття сім\’ї дати
неможливо та й не
потрібно. При цьому змішувались два нетотожних
правових
явища: поняття сім\’ї та перелік осіб, які
за відповідними за-
конами мають права члена сім\’ї.
Фактична дружина (чоловік) наймача за
статтею 64 Житло-
вого кодексу України мала право на житло як
член його сім\’ї,
але водночас можливість виникнення сім\’ї
між особами, які
живуть спільно без реєстрації шлюбу,
категорично заперечува-
лась. Натомість одружена дочка інваліда
війни не мала пільг,
встановлених законом, але могла бути членом
його сім\’ї. Така
ситуація потребувала правового
упорядкування.
У рішенні Конституційного Суду України від
3 червня
1999 р. № 5-рп/99 (справа про офіційне
тлумачення терміна
член сім\’ї) записано таке: Стосовно
поняття член сім\’ї
Конституційний Суд України виходить із
об\’єктивної відмін-
ності його змісту залежно від галузі
законодавства.
Таке твердження є якщо не помилковим, то,
щонайменше,
дуже спірним. Той чи інший закон не може
визначати, хто є
членом сім\’ї, він може лише надавати чи не
надавати окре-
мим членам сім\’ї певних прав та обов\’язків.
6. Назва кодексу – Сімейний кодекс України
зумовила не-
обхідність законодавчого визначення сім\’ї,
чого не було у по-
передніх кодексах.
Відповідно до статті З СК України, сім\’ю
складають особи,
які спільно проживають, пов\’язані спільним
побутом, мають
взаємні права та обов\’язки. Тобто поняття
сім\’ї дається через
формулювання її ознак.
7. Однією із ознак сім\’ї є спільне
проживання двох чи біль-
ше осіб: подружжя, батьків та дітей,
братів, сестер тощо.
Припинення спільного проживання засвідчує
кількісні змі-
ни у складі сім\’ї або навіть її розпад.
Виняток встановлений
лише щодо подружжя та дітей.
Припинення спільного проживання дружини та
чоловіка з
поважної причини не є підставою для
припинення їхньої
сім\’ї.
Запровадження режиму окремого проживання
(стаття 119
СК) мало би вважатися або припиненням
сім\’ї, якщо вона
складалася лише з дружини та чоловіка, або
зменшенням її
складу, якщо до сім\’ї належали й інші
особи.
8. Віднесення дитини до сім\’ї своїх батьків
за всіх ситуацій
є підтвердженням сили батьківського
статусу, який дає право
кожному з них – матері, батькові – зажадати
повернення
дитини.
Однак це правило має свої винятки,
пов\’язані із реєстра-
цією шлюбу до досягнення повноліття, а
також з виходом із
сім\’ї батьків дитини, якій виповнилося 14
років.
Правило 3 частини другої статті З СК є
важливим у тому
сенсі, що забезпечує дитині беззастережне
право на повернен-
ня до батьківського гнізда. А це означає,
що проживання
дитини з бабусею, дідусем не є підставою
для втрати нею сер-
вітуту (сервітутного права) на проживання у
помешканні ба-
тьків.
Це правило розраховане насамперед на так
звану нор-
мальну ситуацію, тобто коли мати і батько
дитини прожива-
ють спільно.
Виходячи із завдань Сімейного кодексу, а
саме утверджен-
ня почуття обов\’язку батьків перед дітьми,
забезпечення ко-
жної дитини можливістю духовного та
фізичного розвитку,
можна зробити висновок про те, що дитина
особисто або через
її опікуна має право вимагати поселення в
помешкання того
із батьків, з ким вона ніколи не проживала.
9. На спільний побут як ознаку сім\’ї
зверталася увага в на-
родознавчій літературі. Юристи
використовували термін ве-
дення спільного господарства. Однак він не
міг беззастережно
стосуватися усіх життєвих ситуацій,
оскільки з немовлям чи
паралізованим батьком спільно господарювати
неможливо.
Тому в Кодексі було вжито саме сімейний
побут як катего-
рію універсальну.
10. Ознакою сім\’ї є наявність між її
членами взаємних
прав та обов\’язків. Взаємність сімейних
прав та обов\’язків ха-
рактеризується не тим, наприклад, що права
та обов\’язки ди-
тини щодо матері, батька та батьків щодо
дитини виникають і
існують одночасно. А тим, що після
виконання батьками сво-
їх обов\’язків перед дитиною, у сина чи
дочки виникне зво-
ротній обов\’язок щодо матері та батька.
Члени сім\’ї наділені цілою системою прав та
обов\’язків,
які зумовлені їхнім спільним проживанням.
Відповідно до Хартії прав сім\’ї, сім\’я – це
щось більше,
ніж просто правова, суспільна чи економічна
одиниця, це
спільнота любові і солідарності, це те
місце, де зустрічаються
різні покоління і допомагають один одному
зростати у людсь-
кій мудрості та узгоджувати індивідуальні
права з іншими
вимогами суспільного життя.
11. Проблематичним завжди було питання про
підстави ство-
рення (виникнення) сім\’ї. Традиційно
вважалося, що сім\’ю
створює лише шлюб, кровне споріднення,
усиновлення та
взяття до себе дитини, позбавленої батьківського
опікування.
За Сімейним кодексом України сім\’я може
виникнути і з
інших підстав, які не заборонені законом та
не суперечать мо-
ральним засадам суспільства.
Дві одинокі, старшого віку пані почали
спільно проживати.
Кімнатка, що належала Т., напівпідвальна,
без водопоста-
чання, лише з газовим пальником, ставала
все більш небез-
печною для її здоров\’я. Тому М.
запропонувала їй, своїй дав-
ній приятельці переїхати у її просторе
помешкання.
У них був спільний бюджет, кожна по черзі
готувала їжу,
вони взаємно піклувалися одна про одну.
Чи можна їх назвати сім\’єю? Чи це лише одна
із форм
співжиття, за прикладом студентського
гуртожитку? Є бі-
льше аргументів для ствердної відповіді на
перше питання.
12. Пропозиція Товариства геїв та лесбіянок
про виклю-
чення із тексту цієї статті застереження
щодо неможливості
колізії з моральними засадами суспільства
була відхилена.
При розгляді справи про одностатеву пару
Європейська комі-
сія зробила наголос, що у цій ситуації мова
може йти про при-
ватне, а не сімейне життя. Отже, в Україні
одностатеві пари
не вважатимуться сім\’єю не лише тому, що
такою є позиція
Європейської комісії, а головним чином
тому, що це супере-
чить пануючим моральним засадам українського
суспільства.
13. Сім\’єю вважається жінка, яка проживає з
дитиною, на-
родженою не у шлюбі. Сім\’ю можуть складати
й інші родичі.
Незважаючи на законодавчу фетишизацію
шлюбу, соці-
альний престиж цієї форми організації
сімейного життя жін-
ки та чоловіка, підтримку з боку
канонічного права реально,
попри невизнання та утиски існує інша форма
організації
сім\’ї жінки та чоловіка – фактичний шлюб,
або конку-
бінат.
У новітній історії конкубінат – це не
короткочасна, а
тривала, певною мірою стійка спільність
жінки та чоловіка.
Вона – відкрита, а не прихована.
Конкубінат, або фактична
сім\’я, характеризується відсутністю
формальних перешкод
до шлюбу. Якщо, скажімо, чоловік, не
розірвавши шлюбу,
проживає з іншою жінкою, він реалізує своє
право на приват-
не життя. Але говорити про сім\’ю у цій
ситуації важко, неза-
лежно від почуттів, які між цими людьми
панують. Оскільки
мова йде про порушення чоловіком подружньої
вірності, то
все те, що засновано ним, формально не є
сім\’єю. Адже одно-
часно у двох сім\’ях перебувати неможливо.
З точки зору юридичного права, конкубінатом
є і спіль-
ність жінки і чоловіка, які обвінчані, за
відсутності держав-
ної реєстрації шлюбу.
14. Поняття сім\’ї, сформульоване у статті 3
Сімейного кодек-
су України, дає підстави для припинення
дискусії щодо можли-
вості визнання сім\’єю жінки та чоловіка,
які спільно прожива-
ють, але без зареєстрованого шлюбу.
Донедавна думка про не-
можливість такого визнання домінувала у
науковій літературі.
Європейський суд з прав людини при розгляді
справи Ки-
чана зауважив, що відносини де-факто, як і
відносини, що
рунтуються на шлюбі, можуть вважатися
сімейним життям.
У справі Джонсон проти Ірландії було
встановлено, що за-
явники прожили спільно близько п\’ятнадцяти
років. На цій
підставі Європейський суд зробив висновок,
що вони склада-
ють сім\’ю, а тому мають право на захист,
незважаючи на те,
що їх зв\’язок існує поза шлюбом.
Відповідно до рішення Конституційного Суду
від 3 червня
1999 р. за № 5-рп/99, положення про
встановлення батьківст-
ва, викладені у частині третій статті 53
КпШС, дають підста-
ви для визнання ознаками сім\’ї фактичних
шлюбних відно-
син. Попри певні понятійні погрішності це
рішення є цін-
ним тим, що остаточно відкрило шлях до
нового погляду на
підстави створення сім\’ї.
15. Конституційне право на особисту свободу
дає підстави
для висновку про те, що людина має право
сама вибирати
форму організації свого сімейного життя.
Закон не може їй
цього диктувати, як і того, з ким людина
має проживати од-
нією сім\’єю, за винятком лише певних
обмежень, які сформу-
льовані у статті 3 Сімейного кодексу
України.
16. Зміст частини третьої статті З СК
запозичений із римсь-
кого цивільного права. Поштовхом для її появи
стало роз\’яснен-
ня, що було надане Державним комітетом
України по житло-
во-комунальному господарству в наказі № 72
від 5 серпня
1994 р. щодо змісту статті 3 Закону України \”Про приватиза-
цію державного фонду\”, відповідно до якого
право на додат-
кову безоплатну приватизацію 10 кв. м на
сім\’ю має і одино-
кий наймач.