Науково-практичний коментар до ст. 20 Сімейного кодексу України
Стаття 20. Застосування позовної давності
до вимог, що ви-
пливають із сімейних відносин
1. До вимог, що випливають із сімейних
відносин, позо-
вна давність не застосовується, крім
випадків, передбаче-
них частиною другою статті 72, частиною
другою статті
129, частиною третьою статті 138, частиною
третьою стат-
ті 139 цього Кодексу.
2. У випадках, передбачених частиною першою
цієї
статті, позовна давність застосовується
судом відповідно
до Цивільного кодексу України, якщо інше не
передбачено
цим Кодексом.
1. Відповідно до статті 256 Цивільного
кодексу України по-
зовною давністю є строк, протягом якого
особа, право якої по-
рушено, може звернутися до суду з вимогою
про захист.
До вимог, що випливають із цивільних
відносин, позовна
давність застосовується завжди, крім
випадків, встановлених
законом. До сімейних відносин, навпаки,
позовна давність не
застосовується, крім випадків, встановлених
законом. У зв\’яз-
ку з цим позови про розірвання шлюбу,
визнання шлюбу не-
дійсним, стягнення аліментів, відібрання
дитини, скасування
усиновлення тощо можна подати до суду
незалежно від часу
виникнення підстав для звернення до суду.
2. Позовна давність поширена лише на чотири
види вимог:
1) на вимогу про поділ майна, що є об\’єктом
права спільної
сумісної власності подружжя, якщо шлюб між
ними розірва-
но, – 3 роки (стаття 72);
2) на вимогу про визнання батьківства того,
хто вважає се-
бе батьком дитини, народженої жінкою, яка
перебуває у
шлюбі, – 1 рік (стаття 129);
3) на вимогу матері про виключення запису
про її чоловіка
як батька з актового запису про народження
дитини – 1 рік
(стаття 138);
4) на вимогу жінки, яка вважає себе матір\’ю
дитини, про
визнання її материнства – 1 рік (стаття
139).
Сімейний кодекс не передбачає поширення
позовної давнос-
ті на вимогу про стягнення неустойки за
прострочення сплати
аліментів, у зв\’язку з чим відповідна
вимога може бути
пред\’явлена у будь-який час.
3. У разі застосування позовної давності до
вимог, що ви-
пливають із сімейних відносин, враховуються
норми Цивіль-
ного кодексу щодо зупинення та переривання
позовної давно-
сті, а також наслідків подання позову після
спливу позовної
давності.
4. Позовна давність стосовно вимог, які
випливають із сі-
мейних правовідносин, завжди починаються
від дня, коли
особа дізналася або могла дізнатися про
порушення свого пра-
ва або інтересу. Єдине застереження
міститься у статті 72 СК:
незважаючи на можливе порушення права
спільної сумісної
власності, позовна давність розпочинається
лише за умови ро-
зірвання шлюбу.