Науково-практичний коментар до ст. 22 Сімейного кодексу України
Стаття 22. Шлюбний вік
1. Шлюбний вік для жінки встановлюється у
сімнад-
цять, а для чоловіка – у вісімнадцять
років.
2. Особи, які бажають зареєструвати шлюб,
мають досяг-
ти шлюбного віку на день реєстрації шлюбу.
1. Шлюбний вік – складна правова категорія,
основою для
визначення якої є не лише і не стільки
здатність до статевого
життя і зачаття дитини. Шлюбний вік
визначається з ураху-
ванням статевої зрілості, завершення
фізичного росту організ-
му, стану психічного, розумового,
морального та соціального
розвитку людини, які в комплексі мають
забезпечити здат-
ність її до виконання нової суспільної ролі
– дружини, мате-
рі, чоловіка, батька.
Шлюбний вік навіть у сусідніх державах з
однаковим
кліматичним середовищем часто визначається
по-різному. На
це впливають національні законодавчі
традиції, демографіч-
на ситуація, інші суспільні процеси, які
відбуваються в дер-
жаві.
2. За статтею 106 Кодексу про сім\’ю, опіку,
шлюб і акти
громадянського стану 1926 р. шлюбний вік
був визначений
для жінки у 16 років, для чоловіка – у 18
років. На підставі
Закону від 27 червня 1927 р. окружним
органам ЗАГСу і го-
ловам районних виконавчих комітетів було
дозволено, з ура-
хуванням господарських і побутових умов
життя громадян,
особливо жителів сільської місцевості, давати дозволи на
шлюб з особами, які не дійшли цього віку,
якщо до досягнен-
ня цього віку лишається щонайбільше півроку
і якщо надано
посвідку лікаря про допустимість цього
шлюбу.
3. Основи законодавства про шлюб та сім\’ю
Союзу РСР та
союзних республік 1968 р. встановили
шлюбний вік для жін-
ки та чоловіка у 18 років. Водночас союзним
республікам бу-
ло надано право знизити шлюбний вік, але не
більш ніж на
два роки.
За статтею 16 КпШС 1969 р. шлюбний вік для
чоловіка був
встановлений у 18 років, а для жінки – у 17
років. Виконавчі
комітети міських, районних рад, а згодом
міські, районні дер-
жавні адміністрації мали право у виняткових
випадках зни-
жувати шлюбний вік для жінки та для
чоловіка не більш як
на один рік. Законом України від 23 червня
1992 р. таке об-
меження було знято. Отже, зниження шлюбного
віку стало
теоретично можливим і до 15, і до 13 років.
Проте існував й
другий бік справи. Якщо жінка не досягла 16
років, то чоло-
віка підстерігала небезпека кримінальної
відповідальності за
розбещення неповнолітньої.
4. При обговоренні питання про визначення
шлюбного віку
у Сімейному кодексі України пропонувалося
декілька варіан-
тів: залишити без змін норму статті 16
КпШС; встановити для
жінки та чоловіка шлюбний вік у 17 років;
встановити шлюб-
ний вік для жінки та чоловіка 18 років;
підняти шлюбний вік
для чоловіків до 21 року і навіть до 23
років. Остання пропо-
зиція була відразу ж відкинута як
неприйнятна.
Ідею однакового шлюбного віку для жінки і
чоловіка від-
стоювало Міністерство юстиції України, а на
встановленні
шлюбного віку у 18 років наполягало
Міністерство охорони
здоров\’я України. Міністерство науки та
освіти України про-
понувало залишити шлюбний вік для жінки і
чоловіка без
змін: тобто 17 і 18 років. Одним із
аргументів для залишення
без змін шлюбного віку була взята до уваги
і статистика шлю-
бів з неповнолітніми жінками. У 1999 р. їх
було зареєстрова-
но 24 923.
Встановлення різного шлюбного віку для
жінки та чоловіка
не є відступленням від конституційного
принципу рівностей
статей: воно – результат нетотожності
жіночого та чоловічо-
го організмів, тих фізіологічних процесів,
які відбуваються в
них. Саме цим пояснюється і розбіжність у
визначенні пен-
сійного віку для жінки та чоловіка,
обмеження ваги підняття
(пересування) вантажів для жінки тощо.
5. Питання про те, з якою дією має
пов\’язуватися досяг-
нення шлюбного віку, було спірним. Деякі
вважали, що особа
має досягти шлюбного віку на момент подання
заяви про ре-
єстрацію шлюбу: не може подати заяву про
реєстрацію шлю-
бу той, хто ще не має права на шлюб. Інші,
навпаки, наполя-
гали на тому, аби досягнення шлюбного віку
пов\’язувати з
днем реєстрації шлюбу.
Хоча аргументи прихильників першої позиції
були вагоми-
ми, законодавче закріплення одержала друга.
Отже, досяг-
нення шлюбного віку має пов\’язуватися з
днем реєстрації
шлюбу. У зв\’язку з цим заява про реєстрацію
шлюбу може бу-
ти подана особою, яка ще не досягла
шлюбного віку.
6. Закон не встановлює максимального
шлюбного віку. То-
му людина і у 80, і у 100 років має право
на шлюб.